Рішення

від 05.12.2024 по справі 504/4012/24

КОМІНТЕРНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №504/4012/24

Провадження №2/504/2537/24

Комінтернівський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.2024с-ще Доброслав

Комінтернівський районний суд Одеської області у складі:

Головуючого судді - Барвенко В.К.,

секретаря- Ориник М.В., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 5, позовну заяву представника позивачів ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) адвоката Поночовної Тетяни Борисівни ( АДРЕСА_2 ) до Курісівської сільської ради Березівського району Одеської області (Одеська область, Березівський район, с. Курісове, вул. Партизанської слави, 28, код ЄДРПОУ 04379692), про встановлення факту належності правовстановлюючого документу та визнання права на земельну частку (пай) у порядку спадкування за законом, -

ВСТАНОВИВ:

23.09.2024 представник позивачів звернулася до суду із вказаним позовом до відповідача, яким просить суд:

Встановити юридичний факт належності ОСОБА_3 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 , правовстановлюючого документу - сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ОД № 0254780 розміром 6,28 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі ( на місцевості) з земель, які перебувають у колективній власності КПСП «Новомиколаївське», зареєстрованого 29 серпня 1997 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 5348, виданого на підставі рішення Комінтернівської райдержадміністрації № 442 від 14 травня 1997 року, у якому при написанні імені і прізвища допущені помилки і описка « ОСОБА_4 », в той час як правильно має бути « ОСОБА_3 ».

Визнати за ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , право на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , на земельну частку (пай) у пайовому фонді КПСПЇ «Новомиколаївське», місцезнаходження якого с. Новомиколаївка, Комінтернівського району, Одеської області, розміром 6,28 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), яке належало на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ОД № 0254780, виданого на підставі рішення Комінтернівської райдержадміністрації Одеської області від 14 травня 1997 року за № 442та зареєстровано у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 5348 від 09 серпня 1997 року Комінтернівською районною державною адміністрацією Одеської області.

Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право на земельну частку (пай), що залишилося після смерті матері ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , яке належало їй на підставі сертифікату серії ОД № 0254474, виданого члену колективного сільськогосподарського підприємства КПСП Новомиколаївське, місцезнаходження с. Новомиколаївка, Комінтернівського району, Одеської області, на підставі рішення Комінтернівської райдержадміністрації від 14 травня 1997 року № 442, на право на земельну частку (пай) з земель, які перебувають у колективній власності КПСП Новомиколаївське розміром 6,28 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), зареєстрованого 23 серпня 1997 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 5048.

Заявниця стверджує, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_5 .

Після її смерті відкрилась спадщина.

Заявниця стверджує, що за життя ОСОБА_5 на підставі сертифікату серії ОД № 0254474, виданого члену колективного сільськогосподарського підприємства КПСП Новомиколаївське, місцезнаходження с. Новомиколаївка, Комінтернівського району, Одеської області, на підставі рішення Комінтернівської райдержадміністрації від 14 травня 1997 року № 442, на право на земельну частку (пай), належала земельна частка (пай) з земель, які перебувають у колективній власності КПСП Новомиколаївське розміром 6,28 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), зареєстрованого 23 серпня 1997 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 5048.

Також заявниця стверджує, що ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_3 .

Після її смерті відкрилась спадщина.

Заявниця стверджує, що за життя ОСОБА_3 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ОД № 0254780, належала земельна частка (пай) розміром 6,28 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі ( на місцевості) з земель, які перебувають у колективній власності КПСП «Новомиколаївське», зареєстрованого 29 серпня 1997 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 5348, виданого на підставі рішення Комінтернівської райдержадміністрації № 442 від 14 травня 1997 року.

Водночас, заявниця стверджує, що при видачі сертифікату на право на земельну частку (пай) на ім`я ОСОБА_3 відповідним органом допущена технічна описка, зокрема, прізвище власника земельної частки (паю) вказано « ОСОБА_4 », в той час як правильно має бути « ОСОБА_3 ».

Спадщину до майна ОСОБА_3 прийняла ї донька ОСОБА_5 .

Проте, за життя ОСОБА_5 не встигла оформити своїх прав на спадкове майно, що залишилось після смерті ОСОБА_3 .

ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Спадщину до майна ОСОБА_5 прийняли ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , які є синами спадкодавеці.

Сторони у судове засіданні не з`явились, сповіщені належним чином про дату, час та місце його проведення.

Представник позивачів подала заяву про розгляд справи у свою відсутність, доводи позову підтримала повністю.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов до наступного висновку:

Судом встановлено, що за життя ОСОБА_5 на підставі сертифікату серії ОД № 0254474, виданого члену колективного сільськогосподарського підприємства КПСП Новомиколаївське, місцезнаходження с. Новомиколаївка, Комінтернівського району, Одеської області, на підставі рішення Комінтернівської райдержадміністрації від 14 травня 1997 року № 442, на право на земельну частку (пай), належала земельна частка (пай) з земель, які перебувають у колективній власності КПСП Новомиколаївське розміром 6,28 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), зареєстрованого 23 серпня 1997 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 5048.

Судом встановлено, що за життя ОСОБА_3 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ОД № 0254780, належала земельна частка (пай) розміром 6,28 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі ( на місцевості) з земель, які перебувають у колективній власності КПСП «Новомиколаївське», зареєстрованого 29 серпня 1997 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 5348, виданого на підставі рішення Комінтернівської райдержадміністрації № 442 від 14 травня 1997 року.

Разом із тим, судом встановлено, що при видачі сертифікату на право на земельну частку (пай) на ім`я ОСОБА_3 відповідним органом допущена технічна описка, зокрема, прізвище власника земельної частки (паю) вказано « ОСОБА_4 », в той час як правильно має бути « ОСОБА_3 ».

Судом приймається до уваги довідка Новомиколаївської сільської ради Лиманського району Одеської області від 31.07.2017 року № 02-13/336 зі змісту якої встановлено, що ОСОБА_3 , згідно списків на отримання земельної частки (паю) мала право на отримання земельної частки (паю) з земель колишнього КСП «Новомиколаївське» та отримала сертифікат серії ОД № 0254780.

Таким чином у сертифікатів допущена технічна описка при виготовленні документу, і це є істотною перешкодою для оформлення спадкоємцями своїх спадкових прав.

У відповідності до ст. 258 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документів, не збігаються з ім`ям, по-батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Суд приходить до висновку, що встановлення факту належності документів особі можливо лише в тому випадку, коли прізвище, ім`я, по батькові чи час народження особи в них не співпадає з записами у паспорті чи свідоцтві про народження.

Згідно з наданим роз`ясненням у постанові Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року, «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», при розгляді цих справ, в тому числі факту належності правовстановлюючого документа особі, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові, суд зобов`язаний запропонувати заявнику подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить саме йому, і що організація (установа), яка видала цей документ, не має можливості внести в нього виправлення.

Оцінивши зібрані по справі докази на предмет їх належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що матеріалами справи доведений факт належності ОСОБА_3 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 , правовстановлюючого документу - сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ОД № 0254780 розміром 6,28 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі ( на місцевості) з земель, які перебувають у колективній власності КПСП «Новомиколаївське», зареєстрованого 29 серпня 1997 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 5348, виданого на підставі рішення Комінтернівської райдержадміністрації № 442 від 14 травня 1997 року, у якому при написанні імені і прізвища допущені помилки і описка « ОСОБА_4 », в той час як правильно має бути « ОСОБА_3 ».

Судом також встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_3 (свідоцтво про смерть від 09.04.2003 року).

Після її смерті відкрилась спадщина.

На день смерті ОСОБА_3 за адресою її проживання ( АДРЕСА_3 ) проживала та була зареєстрована ОСОБА_5 , що встановлено судом зі змісту довідки Новомиколаївської сільської ради Комінтернівського району Одеської області від 22.07.2016 року № 02-13/287.

Згідно з частиною третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Тобто, будь-яка особа, яка постійно проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається такою, що своєчасно прийняла спадщину.

Таким чином, в силу наведеного правила ОСОБА_5 є такою, що прийняла спадщину, яка залишилась після смерті ОСОБА_3 .

ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Спадщину до майна ОСОБА_5 прийняли ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , які є синами спадкодавеці.

З матеріалів спадкової справи № 22/2017, яка заведена приватним нотаріусом Одеського районного нотаріального округу Одеської області Білоконь О.М. до майна ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , інші спадкоємці до майна ОСОБА_5 не встановлені.

Відповідно до пункту "г" ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Захист прав на земельні ділянки здійснюється, в тому числі шляхом визнання права, як передбачено п. 1 ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України.

Відповідно до ст. 125 Земельного Кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.

Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю; укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку Державного акту на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку.

Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано, право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно не переходить до спадкоємців в порядку спадкування, за винятком випадків, на які поширюється дія п. 1 Розділу "Перехідні положення Земельного кодексу України".

Разом із тим, відповідно до п. 1 Розділу "Перехідні положення Земельного кодексу України" рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняття органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету КМУ від 26 грудня 1992 року "Про приватизацію земельних ділянок" є підставою для виготовлення та видачі цим громадянам або їх спадкоємцям державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку.

Отже, якщо видача державного акта про право власності на землю здійснюється на підставі рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятого органом місцевого самоврядування відповідно до Декрету КМУ від 26 грудня 1992 року "Про приватизацію земельних ділянок", до спадкоємців переходить право отримати державний акт про право власності на земельну ділянку.

Зазначений порядок встановлений законодавцем в разі набуття права власності на земельні ділянки шляхом їх приватизації громадянами (ч. 3 ст. 116 ЗК України).

Якщо спадкоємець не набув права власності на земельну ділянку згідно ст. 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування про завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця.

Крім того, суд звертає увагу на те, що право на земельний пай (частку) вперше було закріплено Земельним Кодексом України в редакції 1992 року.

Зокрема, згідно зі ст. 5 цього Кодексу, кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства в разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості) в розмірі середньої земельної частки, яка обчислюється шляхом поділу земель підприємств, що підлягають приватизації на кількість осіб, які працюють у сільському господарстві, пенсіонерів, які раніше працювали в сільському господарстві і проживають у селі, а також осіб, зайнятих у соціальній сфері на селі.

Цим же Кодексом передбачалось, що право на земельну частку могло передаватися у спадщину і продаватися.

Правовий режим земельного паю (частки) визначений Указом Президента України від 10 листопада 1994 року № 666/94 «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва».

Серед іншого, Указ установив, що кожному члену КСП, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства видається сертифікат на право приватної власності на земельну частку (пай) із зазначенням у ньому розміру земельної частки (паю) в умовних кадастрових гектарах, а також у вартісному вираженні.

Указ проголосив, що право на земельну частку (пай) може бути об`єктом купівлі-продажу, дарування, обміну, успадкування, застави.

У разі виходу із зазначених підприємств, їх члени мають право на отримання земельної ділянки в натурі.

Указом Президента України від 8 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» встановлено, що право на земельну частку (пай) мають члени КСП, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства є рівними.

Розміри земельної частки (паю) обчислюються комісіями, утвореними на підприємствах із числа їх працівників.

Рішення щодо затвердження обчислених цими комісіями розмірів земельної частки (паю) по кожному підприємству приймається районною державною адміністрацією.

Видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією.

Форма сертифікату на право на земельну частку пай і зразок книги реєстрації сертифікатів на земельну частку (пай) затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1995 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2011 року № 177 затверджений Порядок визначення розмірів майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств та їх документального посвідчення, відповідно до п.2 якого для визначення розмірів майнових паїв членів підприємств необхідно: затвердити Положення про порядок паювання майна; скласти список осіб, які мають право на майновий пай; визначити індивідуальні майнові паї.

Відповідно до п.4 цього Порядку встановлений вичерпний список осіб, які мають право на майновий пай до якого включаються всі члени підприємства, а також особи, за якими відповідно до законодавства зберігається право на майновий пай.

До цього списку, серед іншого, можуть бути включені і спадкоємці померлих осіб, які мали право на майновий пай.

Список осіб, які мають право на майновий пай, складається комісією і затверджується співвласниками.

Враховуючи вищенаведені положення законодавства, суд дійшов висновку, що ОСОБА_5 у встановленому законом порядку набула право на земельну частку (пай), з земель, які перебувають у колективній власності КПСП Новомиколаївське розміром 6,28 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості). Це право зареєстровано 23 серпня 1997 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 5048, відтак, безумовно, підлягає успадкуванню спадкоємцями.

Суд також дійшов до висновку, що ОСОБА_3 у встановленому законом порядку набула право на земельну частку (пай), з земель, які перебувають у колективній власності КПСП Новомиколаївське розміром 6,28 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості). Це право зареєстровано 29 серпня 1997 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 5348, відтак підлягає успадкуванню спадкоємцями.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Виходячи зі змісту положень ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

Відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.

У спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини, тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном з використанням способів, визначених главою 29 ЦК України.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).

Оскільки спадкоємці не мають можливості у нотаріальному порядку оформити своє право на спадщину, то тільки в судовому порядку вони мають можливість захистити своє право.

Суд знаходить вимоги позову обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1216, 1217, 1218 ЦК України, ст.ст. 258-260, 353 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву адвоката Поночовної Тетяни Борисівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Курісівської сільської ради Березівського району Одеської області (Одеська область, Березівський район, с. Курісове, вул. Партизанської слави, 28, код ЄДРПОУ 04379692), про встановлення факту належності правовстановлюючого документу та визнання права на земельну частку (пай) у порядку спадкування за законом, - задовольнити.

Встановити юридичний факт належності ОСОБА_3 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 , правовстановлюючого документу - сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ОД № 0254780 розміром 6,28 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі ( на місцевості) з земель, які перебувають у колективній власності КПСП «Новомиколаївське», зареєстрованого 29 серпня 1997 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 5348, виданого на підставі рішення Комінтернівської райдержадміністрації № 442 від 14 травня 1997 року, у якому при написанні імені і прізвища допущені помилки і описка « ОСОБА_4 », в той час як правильно має бути « ОСОБА_3 ».

Визнати за ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , право на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , на земельну частку (пай) у пайовому фонді КПСПЇ «Новомиколаївське», місцезнаходження якого с. Новомиколаївка, Комінтернівського району, Одеської області, розміром 6,28 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), яке належало на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ОД № 0254780, виданого на підставі рішення Комінтернівської райдержадміністрації Одеської області від 14 травня 1997 року за № 442та зареєстровано у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 5348 від 09 серпня 1997 року Комінтернівською районною державною адміністрацією Одеської області.

Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право на земельну частку (пай), що залишилося після смерті матері ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , яке належало їй на підставі сертифікату серії ОД № 0254474, виданого члену колективного сільськогосподарського підприємства КПСП Новомиколаївське, місцезнаходження с. Новомиколаївка, Комінтернівського району, Одеської області, на підставі рішення Комінтернівської райдержадміністрації від 14 травня 1997 року № 442, на право на земельну частку (пай) з земель, які перебувають у колективній власності КПСП Новомиколаївське розміром 6,28 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), зареєстрованого 23 серпня 1997 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 5048.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя В. К. Барвенко