Ухвала

від 27.12.2024 по справі 522/22979/24

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа №522/22979/24

Провадження №2-з/522/404/24

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

27 грудня 2024 року м. Одеса

Суддя Приморського районного суду м. Одеси Донцов Д.Ю., розглянувши матеріали заяви представника позивача ОСОБА_1 адвоката Дімітріу В.В. про забезпечення позову за позовом ОСОБА_1 до Споживчого товариства «Сузір`я Будова», Товариства з обмеженою відповідальністю «УВГП-Система», Споживчого товариства «Сузір`я Плюс», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Південне управління капітального будівництва Міністерства оборони України, про визнання права власності на об`єкти нерухомого майна, визнання недійсними угод,

ВСТАНОВИВ:

23грудня 2024року доПриморського районногосуду м.Одеси надійшлапозовна заява ОСОБА_1 доСпоживчого товариства«Сузір`я Будова»,Товариства зобмеженою відповідальністю«УВГП-Система»,Споживчого товариства«Сузір`я Плюс», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Південне управління капітального будівництва Міністерства оборони України, про визнання права власності на об`єкти нерухомого майна, визнання недійсними угод.

Ухвалою суду від 27.12.2024 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Разом із позовною заявою до суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 адвоката Дімітріу В.В. про забезпечення позову, а саме з вимогами забезпечити позов шляхом накладення арешту на об`єкти нерухомості у житловому будинку (ідентифікатор об`єкта нерухомого майна 01.3074881.4645379.20240711.83.0000.51), а саме: на квартиру АДРЕСА_1 , загальна площа 70,0 кв.м. (12 поверх) ідентифікатор об`єкту будівництва 01.3074881.4645379.20240711.83.6280.53) згідно Договору №4/180 від 13.03.2018 р.; на нежитлове приміщення №1114, загальна площа 4,1 кв.м. (12 поверх) (ідентифікатор об`єкту будівництва №01.3074881.465379.20240711.83.6572.20) згідно Договору №4/12д-К від 27.04.2018 р. та Технічного паспорту (реєстраційний номер у Реєстрі будівельної діяльності: ТІ01:9988-7879-3190-7554) від 30.09.2024 р., Сертифікату ІУ123241004661 від 18.10.2024 р., за місцезнаходженням АДРЕСА_2 (будівельна адреса), що розміщений на земельній ділянці за кадастровим номером 5110137500:44:001:0057 за адресою АДРЕСА_3 ).

В обґрунтування заяви зазначено, що у позивача наявні сумніви щодо:

- можливості виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог;

- доброчесності та добросовісності Відповідача 1 (СТ «Сузір`я Будова») у виконанні зобов`язань за укладеними договорами асоційованого членства у споживчому товаристві (з огляду на інформацію про неможливість передачі об`єктів позивачу;

- доброчесності та добросовісності відповідача 2 (ТОВ УВГП-Система) у виконанні зобов`язань за укладеним Договором про спільну діяльність №1/Г-19 від 23.08.2016 р. з СТ «Сузір`я Будова» (з огляду на інформацію про припинення цього договору та укладення іншого Договору про спільну діяльність №1/Г-19 від 26.01.2024 р. з СТ «Сузір`я Плюс» на той самий об`єкт будівництва;

- доброчесності та добросовісності відповідача 3 (ТОВ «Сузір`я Плюс») щодо відмови у користуванні, розпорядженні та відчуженні (переданні, прийнятті) майнових прав Позивача на об`єкти будівництва (інвестування) за адресою: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_4 згідно укладених договорів асоційованого членства у споживчому товаристві (з огляду на запропоновані для укладення проектів договорів з СТ «Сузір`я Плюс».

Розглянувши заяву, суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, ухваленого за його позовом.

На підставі частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи подальше вчинення дій, що можуть порушити права та інтереси позивача, поновлення яких є предметом судового розгляду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі у разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер.

У постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 754/4437/18 (провадження № 61-47464св18) зроблено висновок про те, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Таким чином, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, інтересів сторін та інших учасників судового процесу. Забезпечення позову спрямоване насамперед проти несумлінних дій відповідача, який за час розгляду справи може приховати майно, продати, пошкодити, знищити чи знецінити його.

Судом встановлено, що в провадженні суду перебуває позов ОСОБА_1 до Споживчого товариства «Сузір`я Будова», Товариства з обмеженою відповідальністю «УВГП-Система», Споживчого товариства «Сузір`я Плюс», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Південне управління капітального будівництва Міністерства оборони України, про визнання права власності на об`єкти нерухомого майна, визнання недійсними угод.

За змістом статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містить, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову має бути домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Необхідність застосування заходів забезпечення позову випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цих заходів призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову не повинно порушувати принципи змагальності і процесуального рівноправ`я сторін. Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.

У даній справі між сторонами виник спір щодо право власності на квартиру та нежитлове приміщення, а також позивач просить визнати недійсними окремий пункт в договорі та недійсною угоду між відповідачами.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки заявника, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Зважаючи на наведене, суд не вбачає підстав для забезпечення позову обраним позивачем способом в межах пред`явлених позовних вимог, оскільки недопустимо забезпечувати позов шляхом накладення арешту на нерухоме майно на даній стадії виконання зобов`язань, враховуючи відсутність обґрунтування утруднення чи неможливість виконання рішення у разі задоволення позову.

З обставин даної справи не вбачається, що дійсно існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Між тим, питання обґрунтованості позовних вимог перевіряються судом під час розгляду справи по суті і не мають розглядатися при забезпеченні позову, оскільки дана процесуальна дія є оперативним заходом, що вживається для забезпечення виконання рішення суду у разі його потенційного задоволення.

Як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

З урахуванням вищевикладеного, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості вимог заяви про забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, суд дійшов висновку, що відсутня реальна загроза невиконання судового рішення у випадку прийняття його на користь позивача, тому заявлені вимоги про забезпечення позову задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст.151,153,260,261,353,354ЦПК України,суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 адвоката Дімітріу В.В. про забезпечення позову за позовом ОСОБА_1 до Споживчого товариства «Сузір`я Будова», Товариства з обмеженою відповідальністю «УВГП-Система», Споживчого товариства «Сузір`я Плюс», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Південне управління капітального будівництва Міністерства оборони України, про визнання права власності на об`єкти нерухомого майна, визнання недійсними угод відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та протягом п`ятнадцяти днів може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду.

Суддя Донцов Д.Ю.