Рішення

від 24.12.2024 по справі 523/21036/24

СУВОРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 523/21036/24

Провадження №2-о/523/701/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" грудня 2024 р. м.Одеса

Суворовський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді Бокова О.М.

за участю секретаря судового засідання Шаріпової Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в залі суду № 25 цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Пересипський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Суворовського районного суду м. Одеси з заявою про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України.

В обґрунтування заяви зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Каховка Херсонської області помер його батько ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Заявник зазначає, що встановлення факту смерті необхідно для внесення відповідного запису до Державного реєстру актів цивільного стану громадян України та для оформлення спадкових справ, оскільки документи щодо смерті батька видані окупаційними органами та є недійсними на території України.

На підставі викладеного заявник просить: встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м.Каховка, Херсонської області, Україна.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 23 грудня 2024 року у справі відкрито провадження та призначено дату, час і місце проведення судового засідання, а також залучено до участі у справі в якості заінтересованої особи - Пересипський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса).

У судове засідання заявник ОСОБА_1 не з`явився, разом з цим, 24.12.2024 року на адресу суду надійшла заява щодо можливості розгляду справи за відсутності сторони заявника, в якій зазначив, що в повній мірі підтримує вимоги заяви та просить її задовольнити.

Представник заінтересованої особи: Пересипський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) до суду також не з`явися, про час та місце слухання справи повідомлений, про причини не явки суду не повідомив.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справи за відсутності учасників справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані заявником документи, вважає заяву такою, що підлягає задоволенню враховуючи таке.

Згідно із ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид не позовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п.8 ч.1 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Згідно із ч.1 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.

Відповідно до ч. 2 ст. 317 ЦПК України справи про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду.

Судом встановлено, що заява про встановлення факту смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , подана сином померлого, що підтверджується матеріалами справи.

На підтвердження факту смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , заявником надано медичне свідоцтво про смерть (медицинское свидетельство о смерти) серії 7400000000 №212400198 від 20.09.2024, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце смерті АДРЕСА_1 . Причина смерті: набряк головного мозку, гостре порушення мозкового кровообігу за ішемічним типом, церебросклероз.

Згідно із ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (надалі Закон 1207-VII)на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина.

Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Згідно із ч. 1 ст. 18 вказаного Закону 1207-VIIгромадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону 1207-VII, будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Частиною 3 ст. 9 Закону 1207-VIIвизначено, що будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Щодо окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21.06.1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. theRepublicofMoldovaandRussia, 23.02.2016) приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать" (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, § 96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, § 92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" наголосив, що "першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. theRepublicofMoldovaandRussia, 23.02.2016, § 142).

Враховуючи наведене суд вважає за можливе застосувати вказані загальні принципи («намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів, які видані установами, що знаходяться на непідконтрольній українській владі території, як доказів, оскільки можливість збору відповідних доказів на такій території може бути значно обмежена, у той час як вони мають істотне значення для реалізації відповідних прав людини.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (пункт 53 рішення у справі "Ковач проти України" від 07.02.2008, пункт 59 рішення у справі "Мельниченко проти України" від 19.10.2004, пункт 50 рішення у справі "Чуйкіна проти України" від 13.01.2011, пункт 54 рішення у справі "Швидка проти України" від 30.10.2014 тощо).

Це означає, що суд має ініціювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

Відповідно до ст. 1 Закону 1207-VII тимчасово окупована територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

Указом ПрезидентаУкраїни від24.02.2022року №64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який послідуючими Указами Президента України неодноразово подовжувався та триває і на даний час.

За наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 року № 75 (у редакції наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 14 травня 2022 року № 92) до переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) входить зокрема Каховська міська територіальна громада.

Згідно із ч. 2 та 3 ст.9 Закону 1207-VIIбудь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Так ч. 3 ст. 49 Цивільного кодексу України визначено, що державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

За ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» заява про державну реєстрацію смерті подається не пізніше трьох днів з дня настання смерті або виявлення трупа, а в разі якщо неможливо одержати документ закладу охорони здоров`я або судово-медичної установи, - не пізніше п`яти днів.

Частина третя статті 17Закону України«Про державнуреєстрацію актівцивільного стану» визначає, що державна реєстрація смерті за заявою, поданою у строки, визначені частиною другою цієї статті, та до закінчення одного року з дня настання смерті, проводиться за останнім місцем проживання померлого, за місцем настання смерті чи виявлення трупа або за місцем поховання.

При цьому, слід мати на увазі, що встановлення із зазначених підстав факту смерті відрізняється від встановлення факту реєстрації смерті, що полягає у з`ясуванні, насамперед, обставин не самої події смерті, а її реєстрації в органах реєстрації актів громадянського стану та від оголошення особи померлою.

Частиною першою статті 317ЦПК України визначено, що заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.

Суд, аналізуючи заяву та її підстави, матеріали справи, вважає встановленим факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця села Софіївка, Каховського району, Херсонської області, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Каховка, Херсонської області, Україна.

Як зазначив заявник, встановлення даного факту йому необхідно для отримання свідоцтва про смерть та подальшого оформлення спадкових прав на спадщину за законом. За даних обставин, встановлення факту смерті породжує юридичні наслідки, тобто від нього залежить виникнення особистих прав заявника.

Ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.

Відповідно до положень Закону 1207-VIIбудь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Відповідно до вимог п.8 ч.1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України.

Наведене свідчить, що факт смерті батька заявника є доведеним, та враховуючи, що він помер на тимчасово окупованій території України, реєстрація його смерті органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі наданих довідки про смерть неможлива, а встановлення факту смерті необхідне для отримання свідоцтва про смерть та оформлення спадкових прав, суд доходить висновку, що вимоги заявника обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 10, 12, 247, 258, 259, 263-265, 268, 293-294, 315-319, 430 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Пересипський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України - задовольнити.

Встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця села Софіївка, Каховського району, Херсонської області, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 місце смерті: Херсонська область м. Каховка, Україна. Причина смерті: набряк головного мозку, гостре порушення мозкового кровообігу за ішемічним типом, церебросклероз.

Копію рішення суду направити до Пересипського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)для реєстрації відповідного актового запису.

Допустити негайне виконання рішення.

Копію рішення надіслати заявнику та заінтересованій особі.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня отримання копії рішення.

Суддя О.М.Боков