Рішення

від 25.12.2024 по справі 367/5692/23

ІРПІНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 367/5692/23

Провадження №2/367/1617/2024

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

25 грудня 2024 року Ірпінський міський суд Київської областів складі:

головуючого судді Шестопалової Я.В.,

при секретарі судових засідань Пронченко О.С.,

за участі

представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у судовому засіданні в м. Ірпінь цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення нікчемності правочину та застосування наслідків нікчемності,-

в с т а н о в и в :

До суду надійшов позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Зазначений позов позивач мотивує тим, що 07.09.2021 між ОСОБА_3 (в особі «Продавця») і ОСОБА_2 (в особі «Покупця») було підписано попередній договір № 54 купівлі-продажу нерухомого майна. На виконання умов попереднього договору № 54 від 07.09.2021 року, ОСОБА_2 того ж дня передав ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 215 460,00 гривень, а також 03.12.2021 року грошові кошти в сумі 53460,00 гривень, про що Продавцем було складено Акти приймання-передачі гарантійних забезпечувальних платежів до попереднього договору купівлі-продажу від 07.09.2021, а всього на загальну суму 268 920,00 гривень. Не маючи юридичних знань і не усвідомлюючи вимог цивільного законодавства ОСОБА_2 помилково вважав, що дії ОСОБА_3 є правомірними. Проте, отримавши 04.07.2023 року правову консультацію адвоката, було з?ясовано, що підписаний з ОСОБА_6 попередній договір є нікчемним, а отже фактично неукладеним, тобто таким, що не створює жодних взаємних прав та обов?язків для його сторін. У разі його невиконання, буде ставитись під сумнів можливість захисту майнових прав на квартиру. Враховуючи таку обставину, а також у зв?язку з відсутністю гарантій захисту прав Позивача у майбутньому, недодержання обов`язкових умов про нотаріальне посвідчення попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна, з метою досудового врегулювання спору 05.07.2023 на поштову адресу ОСОБА_3 було направлено вимогу ОСОБА_2 про повернення не пізніше 25.07.2023 коштів, з долученою до неї банківською довідкою із реквізитами розрахункового рахунку, на який необхідно повернути сплачені грошові кошти. Проте, відповіді на надіслану вимогу не отримано, ОСОБА_7 грошові кошти в сумі 268920,00 гривень до збігу вказаного строку ОСОБА_3 не повернуто. Враховуючи вищевикладене, Позивач вважає, що попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна не було посвідчено нотаріально, не виконано, а тому попередній договір є нікчемним правочином - відповідно Відповідач має повернути Позивачу безпідставно набуті кошти у зазначеному вище розмірі. Просить суд визнати нікчемним попередній договір № 54, укладений 07.09.2021 між ОСОБА_3 і ОСОБА_2 , застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину та стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суму у розмірі 268920,00 гривень, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 2689,20 гривень.

Представник позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні заявлені вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час, місце та дату судового розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується оголошенням на сайті «Судова Влада України».

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності сторін за наявними матеріалами справи.

За клопотанням позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

З`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

Судом встановлено, що 07.09.2021 року між ОСОБА_3 (в особі «Продавця») і ОСОБА_2 (в особі «Покупця») було підписано попередній договір № 54 купівлі-продажу нерухомого майна.

Згідно п. 1.1. вказаного Договору сторони зобов?язувались у майбутньому, в строк не лізніше 3 (трьох) місяців після повідомлення Покупця про можливість укладення Основного договору, за умови внесення гарантійних забезпечувальних платежів згідно розділу 5 цього Договору, укласти та належним чином нотаріально посвідчити договір купівлі-продажу нерухомого майна.

Нерухомим майном за попереднім договором купівлі-продажу нерухомого майна визначено 1-кімнатну квартиру, будівельний АДРЕСА_1 у с.м.т. Гостомель Київської області.

Вказаним попереднім договором передбачено, що будівництво будинку здійснюється на земельній ділянці загальною площею 0,1064 га, кадастровий номер 3210945900:01:006:0113, на підставі договору суборенди землі від 04.09.2018 року і має бути споруджений та введений в експлуатацію до кінця ІІІ кварталу 2022 року.

Згідно п. 2.1. попереднього договору загальна вартість нерухомого майнастановить 718200,00 (сімсот вісімнадцять тисяч двісті) гривень.

На виконання умов попереднього договору № 54 від 07.09.2021 року ОСОБА_2 07.09.2021 року передав ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 215460,00 (двісті п?ятнадцять тисяч чотириста шістдесят) гривень, а також 03.12.2021 року грошові кошти в сумі 53460,00 (п?ятдесят три тисячі чотириста шістдесят) гривень, про що підтверджується Актом приймання-передачі гарантійних забезпечувальних платежів до попереднього договору купівлі-продажу від 07.09.2021, та Актом приймання-передачі гарантійних забезпечувальних платежів до попереднього договору купівлі-продажу від 03.12.2021 року.

Таким чином ОСОБА_2 передав ОСОБА_3 грошові кошти на загальну суму 268920,00 (двісті шістдесят вісім тисяч дев?ятсот двадцять) гривень.

Однак, до теперішнього часу зазначений у попередньому договорі № 54 від 07.09.2021 року об?єкт нерухомості не побудовано і не введено в експлуатацію.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися в суд за захистом свого цивільного права у випадку його порушення з вимогою про примусове виконання зобов`язання в натурі. Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу. в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 ЦПК України.

Згідно ч. ч. 1 -2 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів та показанням свідків.

У відповідності до ст. 88 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Приписами ч. 1 ст. 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ч.1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним, а згідно ч.І ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 635 ЦК України попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору.

Таким чином, попередній договір купівлі-продажу нерухомості має бути укладений у письмовій формі з обов`язковим нотаріальним посвідченням, оскільки попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в п. п. 5, 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» у разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину. Відповідно до статей 215 та 216 ЦК суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред`являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 10 постанови «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06 листопада 2009 року, реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв`язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред`явлена тільки стороні недійсного правочину.

Відповідно до ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Ці положення застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Частина 1 ст. 1214 ЦК України зазначає, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Таким чином, попередній договір, укладений позивачем та відповідачем, не відповідає вимогам закону про його обов`язкове нотаріальне посвідчення, а тому в силу положень статей 203 та 215 ЦПК України є нікчемним, а грошові кошти не повернуті Відповідачем Позивачу є безпідставно набутими та мають бути повернуті Позивачу.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення нікчемності правочину та застосування наслідків нікчемності підлягає задоволенню в повному обсязі.

В силу ст. 141 ЦПК України судові витрати, суд покладає на відповідача.

Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ухвалою суду від 05 березня 2024 року було відстрочено позивачу сплату судового збору у розмірі 1073,60 грн. до ухвалення рішення по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення нікчемності правочину та застосування наслідків нікчемності.

Враховуючи, вищенаведене, судовий збір у розмірі 2689,20 гривень необхідно стягнути з відповідача на користь позивача, а судовий збір у розмірі 1073,60 гривень необхідно стягнути з відповідача на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.15, 16, 20, 533, 1046, 1047, 1049, 1051 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 141, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України,-

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення нікчемності правочину та застосування наслідків нікчемності задовольнити.

Визнати нікчемним попередній договір № 54, укладений 07.09.2021 року між ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) і ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 ).

Застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину та стягнути з ОСОБА_3 РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 ) суму у розмірі 268 920,00 грн. (двісті шістдесят вісім тисяч дев?ятсот двадцять гривень 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_3 РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 ) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2689,20 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят дев?ять гривень 20 копійок).

Стягнути з ОСОБА_3 РНОКПП НОМЕР_1 ,адреса: АДРЕСА_2 ) на користь держави судовий збір у розмірі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок).

Копію заочного рішення суду направити сторонам для відома.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на протязі 30 днів. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Учасники справиможуть отриматиінформацію щододаної справив мережіІнтернет завеб-адресоюсторінки наофіційному веб-порталісудової владиУкраїни -https://court.gov.ua/sud1013/та вЄдиному державномуреєстрі судовихрішень запосиланням -http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя: Я.В. Шестопалова