Рішення

від 03.12.2024 по справі 761/31536/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/31536/24

Провадження № 2/761/9171/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

03 грудня 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Фролової І. В.,

секретаря судового засідання - Бордусенка Б. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві у порядку загального позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Орган опіки та піклування Зазимської сільської ради Броварського району Київської області, Шевченківський відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про встановлення місця проживання дитини з батьком та припинення стягнення аліментів на утримання дитини,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Шевченківського районного суду м. Києва до ОСОБА_2 , треті особи: Орган опіки та піклування Зазимської сільської ради Броварського району Київської області, Шевченківський відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про встановлення місця проживання дитини з батьком та припинення стягнення аліментів на утримання дитини.

У своїй позовній заяві просив суд:

1) Встановити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком - ОСОБА_1 .

2) Припинити стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які присуджені рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 16 березня 2017 року у справі №761/45910/16-ц за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів.

Свою позовну заяву обґрунтував тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який в подальшому на підставі рішення суду було розірвано. Після розірвання шлюбу молодший син проживає з батьком.

Крім того, продовження стягнення аліментів на утримання дитини з того з батьків, з ким проживає дитина і хто її повністю сам утримує, суперечить самій природі цього стягнення та стає безпідставним.

Зважаючи на те, що батько якнайкраще може забезпечити інтереси дитини на стабільний побут, навчання, проживання, при цьому жодним чином не обмежуючи в правах мати дитини, вважаю за доцільне визначити місце проживання ОСОБА_3 саме з батьком ОСОБА_1 , а стягнення з позивача на користь відповідачки аліментів на утримання дитини припинити.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 25 вересня 2024 року було відкрито провадження у справі, призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

01 листопада 2024 року на адресу суду надійшов Висновок Органу опіки та піклування Зазимської сільської ради Броварського району Київської області про визначення місця проживання дитини, відповідно до змісту якого орган опіки та піклування підтримав позовну заяву.

Позивач у судове засідання не прибув, подав заяву про розгялд справи без його участі, позовні вимоги підтримав.

Відповідачка у судове засідання не прибула, про час та місце слухання справи повідомлена судом належним чином, відзив на позовну заяву не надала.

Треті особи у судове засідання не прибули, повідомлені судом про дату ,час та місце розгляду справи належним чином.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 223 ЦПК України).

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що ніщо не перешкоджає особі добровільно відмовитись від гарантій справедливого судового розгляду у однозначний або у мовчазний спосіб. Проте для того, щоб стати чинною з точки зору Конвенції, відмова від права брати участь у судовому засіданні повинна бути зроблена у однозначний спосіб і має супроводжуватись необхідним мінімальним рівнем гарантій, що відповідають серйозності такої відмови. До того ж, вона не повинна суперечити жодному важливому громадському інтересу рішення ЄСПЛ (Hermi проти Італії, § 73; Sejdovic проти Італії § 86).

Окрім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини- в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (Рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України»).

За таких підстав судом визнано за можливе розглядати справу на підставі доказів, наявних у матеріалах справі, та за погодженням сторін, третіх осіб й згідно поданих ними заяв.

Дослідивши матеріали справи, судом було встановлено наступне.

Сторони з 22 листопада 2003 року і до 16 березня 2017 року перебували в зареєстрованому шлюбі.

Під час шлюбу у сторін народилось двоє дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 16 березня 2017 року у справі №761/45910/16-ц за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 шлюб був розірваний, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 були стягнуті аліменти на утримання двох дітей в розмірі 1/3 частини усіх доходів, щомісячно, починаючи з 23.12.2016 року і до 20.07.2023 року, тобто до досягнення старшим сином повноліття.

Після розірвання шлюбу ОСОБА_4 повернула собі дошлюбне прізвище - ОСОБА_6 .

За виконавчим листом №761/45910/16-ц від 28.03.2017 року, який виданий на підставі зазначеного рішення суду, Шевченківським районним ВДВС м. Києва відкрито виконавче провадження №53671560.

Стягнення аліментів виконується за місцем роботи ОСОБА_1 шляхом перерахування підприємством відповідної частки його заробітної плати на картковий рахунок ОСОБА_2 . Станом на дату подання даного позову заборгованості зі сплати аліментів немає.

Старший син - ОСОБА_7 з 2022 року проживає за кордоном.

Молодший син з літа 2023 року проживає з батьком - ОСОБА_1 в селі Зазим?я Броварського району Київської області, де у позивача у власності с квартира.

Позивач характеризується за місцем роботи та проживання позитивно, до кримінальної відповідальності не притягувався, має постійне місце роботи та офіційний стабільний дохід, фізично здоровий, тож перешкод для встановлення місця проживання дитини саме із ним немає.

Щодо позовних вимог в частині визначення місця проживання дитини, суд дійшов наступних висновків.

Законодавство України не містить норм, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

Відповідно до частин першої, другої статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

У статті 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

За частинами першою, другою статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року закріплено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

При цьому положення вказаної Конвенції, яка ратифікована Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому її норми зобов`язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей.

Відповідно до частини першої статті 18 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, та за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, з огляду на те, що дитина є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів, судовий розгляд сімейних спорів, в яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним.

Дитина є суб`єктом права і незважаючи на незначний вік, неповну цивільну дієздатність, має певний обсяг прав. Одними з основних її прав є право висловлювати свою думку та право на врахування думки щодо питань, які стосуються її життя.

Відповідно до частин першої та другої статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім?ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім?ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору щодо її місця проживання.

Аналогічні положення закріплені у статті 12 Конвенції про права дитини, згідно з якою держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку про те, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків. Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини (враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо) та балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини й обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Частинами четвертою та п`ятою статті 19 СК України визначено, що при розгляд судом спорів щодо визначення місця проживання дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. При цьому орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Згідно з абз. 1 ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства» держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку.

Відповідно до ч. 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Згідно зі ч. 1 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Ухвалюючи рішення у справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), Європейський суд з прав людини вказав на те, що при визначенні найкращих інтересів дитини в конкретній справі слід брати до уваги два міркування: по-перше, у найкращих інтересах дитини зберегти її зв`язки із сім`єю, крім випадків, коли доведено, що сім`я непридатна або неблагополучна; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (пункт 100 рішення від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09).

Як вбачається зі змісту Висновку про визначення місця проживання дитини Органу опіки та піклування Зазимської сільської ради Броварського району Київської області, на засіданні комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Зазимської сільської ради Броварського району Київської області (далі - Комісія) 28.10.2024 року розглядалося питання встановлення місця проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з батьком ОСОБА_1 . Мати дитини ОСОБА_2 на засідання комісії не з?явилася, але в телефонному режимі повідомила, що в інтересах дитини не заперечує проти проживання сина з батьком.

Враховуючи наведене, виходячи з інтересів дитини, вважають за доцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Предметом основної турботи та основним обов?язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов?язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров?я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Суд, ураховуючи думку дитини, дійшов висновку про наявність правових підстав для визначення місця проживання дитини разом з батьком, оскільки таке вирішення спору відповідатиме інтересам дитини, буде сприяти забезпеченню її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі.

Щодо позовних вимог в частині припинення стягнення аліментів, суд дійшов наступних висновків.

Суд зазначає, що закон прямо не передбачає такої підстави для припинення стягнення аліментів як та, що дитина змінила місце свого проживання і стала проживати з тим з батьків, з якого вони стягуються.

Але Сімейним кодексом України передбачено основне - те, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері. батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно ч.2, ч.3 ст. 181 СК України, за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

Статтею 192 СК України визначено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров?я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно вимог ст. 179 Сімейного кодексу України, аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім?я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно до Цивільного кодексу України.

Частиною 4 ст. 273 ЦПК України закріплено, що якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Практика Верховного Суду також надає можливість судам позитивно розглядати подібні спори. Наприклад, висновки, викладені у постанові ВС від 4 вересня 2019 року у справі № 711/8561/16-ц (провадження № 61-2131818). У цій справі Верховний Суд погодився з рішенням суду першої інстанції, яким припинено стягнення аліментів із позивача на користь відповідачки на утримання неповнолітніх дітей, які стягнуто рішенням суду. ВС зазначив, що аліменти - це кошти, спрямовані на забезпечення дитини всім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків, хто проживає з дитиною та бере більш активну участь у її вихованні. У цьому аспекті доведенню підлягають саме ті обставини, що діти постійно, а не тимчасово проживають із тим з батьків, хто сплачував аліменти.

Наявність рішення про стягнення аліментів не є перешкодою для вирішення спору про припинення такого стягнення і стягнення аліментів на користь іншого з батьків, бо саме у зміні обставин, які існували на момент ухвалення першого рішення, полягає новий спір. Невирішений спір між батьками дитини щодо визначення її місця проживання також не може бути підставою для відмови в стягненні аліментів на користь того з батьків, із ким фактично проживає дитина на момент пред`явлення позову про стягнення аліментів.

Цей висновок суду міститься в постанові ВС від 3 лютого 2021 року у справі № 520/21069/18 (провадження № 61-1347св20).

У постанові ВС від 29 червня 2022 року у справі № 596/826/21-ц (провадження № 61-3738св22) звернено увагу на застосування принципу найкращих інтересів дитини у справах щодо припинення стягнення аліментів. «Міжнародні норми закріплюють, що в кожному з питань, які стосуються дітей, всі органи мають керуватися принципом найкращих інтересів дитини. У питаннях щодо аліментів, майнового утримання дитини тощо цей принцип також є застосовним, тому суди зобов`язані його враховувати».

Припинення стягнення аліментів можливе тоді, коли дитина проживає з іншим із батьків, який її повністю утримує. У такому разі відбувається припинення стягнення аліментів на ім`я їх одержувача (постанова ВС від 28 вересня 2022 року у справі № 686/18140/21 (провадження № 61-6611 св22)).

Таким чином, з моменту ухвалення судового рішення Шевченківським районним судом 16 березня 2017 року обставини проживання дитини, на утримання якої стягнуті аліменти, змінилися настільки, що стягнення таких аліментів на користь відповідачки втратило будь-який сенс і не відповідає інтересам дитини, що дає підставу для суду припинити стягнення цих аліментів з позивача.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню судові витрати, понесені останнім, які складаються з судового збору в розмірі 2 422,40 грн.

Керуючись ст. 7, 104, 110, 112, 113, 141, 157, 159, 160, 161, 171 Сімейного кодексу України, ст. 8, 18 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 3, 9, 12 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року, ст. 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей, ст. ст. 12, 13, 28, 76-81, 206, 258-259, 263-265, 268, 273, 353, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Орган опіки та піклування Зазимської сільської ради Броварського району Київської області, Шевченківський відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про встановлення місця проживання дитини з батьком та припинення стягнення аліментів на утримання дитини - задовольнити у повному обсязі.

Встановити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком - ОСОБА_1 .

Припинити стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які присуджені рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 16 березня 2017 року у справі №761/45910/16-ц за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до або через Шевченківський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його отримання.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Реквізити учасників справи:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса місця реєстрації - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса місця реєстрації - АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ,

Орган опіки та піклування Зазимської сільської ради Броварського району Київської області, адреса місцезнаходження - Київська обл., Броварський р-н., с. Зазим`я, вул. Широка, 6, код ЄДРПОУ 04363876,

Шевченківський відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), адреса місцезнаходження - м. Київ, вул. Саксаганського, 110, код ЄДРПОУ 34967593.

Суддя: