Рішення

від 27.12.2024 по справі 120/8216/24

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

27 грудня 2024 р. Справа № 120/8216/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дончика Віталія Володимировича, розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до 11 Регіональної військово-лікарської комісії про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії

в с т а н о в и в :

24.06.2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до 11 Регіональної військово-лікарської комісії, у якому просив суд:

- визнати протиправними дії 11 Регіональної військово-лікарської комісії щодо відмови викладеної листом 11 Регіональної військово-лікарської комісії від 31.05.2024 року № 404 в перегляді постанови військово-лікарської комісії Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону оформленою довідкою від 24.05.2024 року №1015;

- зобов`язати повторно розглянути мою скаргу від 28.05.2024 року на постанову військово-лікарської комісії Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону оформленою довідкою від 24.05.2024 року № 1015 та провести повне медичне обстеження у стаціонарі з урахуванням отриманих травм та захворювань, визначити ступень придатності за станом здоров`я до військової служби за родом військ для подальшого виконання військових обов`язків.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що з 27.02.2022 року проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .

Вподальшому, наказом командира Військової НОМЕР_2 від 08.10.2023 року № 282 позивача виключено зі списків військової частини, у зв?язку з переведенням до іншої частини за станом здоров?я.

Вказав, що на підставі листа Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону від 18.04.2024 року № 420-182 його направлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Також зазначив, що Військово-медичний клінічний центр Центрального регіону прийняв постанову №1015 від 24.05.2024 року, оформленою довідкою, якою визнав позивача придатним до військової служби.

Не погоджуючись з постановою ВЛК ВМКЦ ЦР №1015 від 24.05.2024 року, оформленою довідкою, позивач оскаржив її до відповідача.

Листом 11 Регіональної військово-лікарської комісії від 31.05.2024 року № 404 повідомлено позивача про те, що постанова ВЛК ВМКЦ ЦР, оформлена довідкою № 1015 від 24.05.2024 року, прийнята відповідно до вимог «Положення про військово-лікарську експертизу у Збройних силах України», затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 року №402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 року за № 1109/15800 та дійсна 12 місяців.

Позивач вважає такі дії відповідача щодо відмови у перегляді постанови ВЛК ВМКЦ ЦР, оформленої довідкою № 1015 від 24.05.2024 року протиправними, а тому звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Ухвалою суду від 28.06.2024 прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку статті 262 КАС України, а також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.

03.07.2024 представник відповідача подала відзив на адміністративний позов, у якому вказала, що під час надання відповіді на скаргу позивача, 11 Регіональною військово-лікарською комісією підтверджене застосування статті 64 «в» графи II Розладу хвороб Положення у Довідці ВЛК.

Також, представник відповідача наголосила, що у довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) солдата ОСОБА_1 відсутня інформація про те, що позивач отримав травму хребта. Виявлені зміни під час рентгенологічного обстеження 30.04.2024 року та 06.05.2024 року, консультація нейрохірурга та травматолога підтверджує той факт, що хірургом було прийнято відповідне експертне рішення та встановлений діагноз «Поширений остеохондроз хребта...», тому 11 Регіональною військово-лікарською комісією підтверджено правильність, щодо не застосування статті 76 «б» графи ІІ Розладу хвороб у Довідці ВЛК.

Враховуючи наведене, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову.

04.07.2024 року позивач подав відповідь на відзив, у якій просить задовольнити позовні вимоги.

05.07.2024 року представник відповідача подав заперечення на відповідь на відзив, у яких просить відмовити в задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши інші докази в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 27.02.2022 року № 48 позивача зараховано до списків особового складу та визнано таким, що з 27.02.2022 року приступив до виконання службових обо`язків.

19.02.2023 року під час безпосередньої участі у бойових діях щодо захисту Батьківщини, а саме виконання бойових завдань у складі підрозділу Військової НОМЕР_2 в районі населеного пункту АДРЕСА_1 , позивач отримав мінно-вибухову травму (закриту черепно-мозкову травму; акубаротравму; обмороження пальців правої стопи; забій правого гомілково ступневого суглобу), що підтверджується довідкою Військової частини №322 від 22.05.2023 року, виданої на підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 15.05. 2023 року.

Відповідно до направлення командира Військової НОМЕР_2 від 19.04.2023 року №1434 позивача направлено до Військової частини НОМЕР_3 на стаціонарне лікування (діагноз: розлад адаптації, тривожно - депресивна реакція).

Починаючи з 24.04.2023 року по 10.05.2023 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні у Психоневрологічному диспансері, що підтверджується випискою №369 за формою 027/0.

02.08.2023 року позивач пройшов огляд військово-лікарською комісією КНП "Міська клінічна лікарня №4" ДМР.

У довідці військово-лікарської комісії КНП "Міська клінічна лікарня №4" ДМР від 02.08.2023 року №2336 зазначено: Травма, ТАК, пов`язана із безпосередньою участю у бойових діях, під час захисту Батьківщини (довідка про обставини травми № 4397 від 19.02.2023 року). Захворювання, ТАК, пов`язане з військовою службою. Позивача на підставі статей 64-6, 23-в графи II Розкладу хвороб визнано обмежено придатним до військової служби. Непридатним до служби у ДШВ, плавскладі, морській піхоті, спецспорудах. Придатним до служби у частинах (підрозділах) забезпечення, військових комісаріатах, установах, організаціях, навчальних закладах.

Вподальшому, листом Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону від 18.04.2024 року № 420-182 рекомендовано провести медичний огляд військовослужбовця ОСОБА_1 з метою встановлення ступеня його придатності до військової служби.

24.05.2024 року позивач пройшов огляд військово-лікарською комісією Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону.

У довідці військово-лікарської комісії Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону від 24.05.2024 року №1015 зазначено: Травма, ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини (довідка про обставини травми № 4397 від 19.02.2023 року). Захворювання, ТАК, пов`язані із проходженням військової служби.

У зв`язку з викладеним, на підставі статей 75в, 64в, 23в, 61в, 17в, 13в графи II Розкладу хвороб ОСОБА_1 визнано придатним до військової служби.

Не погодившись з таким висновком ВЛК позивач оскаржив його до 11 Регіональної військово-лікарської комісії.

Відповідач листом від 31.05.2024 року № 404 повідомив позивача про те, що постанова ВЛК ВМКЦ ЦР, оформлена довідкою від 24.05.2024 року №1015, прийнята відповідно до вимог «Положення про військово-лікарську експертизу у Збройних силах України», затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 року №402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 року за №1109/15800 (зі змінами) та дійсна 12 місяців. На теперішній час підстав для перегляду даної постанови немає.

Позивач вважає такі дії відповідача щодо відмови у перегляді постанови ВЛК ВМКЦ ЦР, оформленої довідкою № 1015 від 24.05.2024 року протиправними, а тому звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Статтею 1 Закону України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" визначено, що мобілізація комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

За змістом частини п`ятої статті 22 вказаного Закону призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Особливості проходження медичного обстеження військовозобов`язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров`я України.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII "Про військову службу і військовий обов`язок" захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом (частини 1, 2 ст. 2 цього Закону).

Відповідно до частини десятої статті 2 Закону України "Про військову службу і військовий обов`язок" та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України 14.08.2008 № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800 (далі Положення № 402).

Згідно з пунктом 1.1 глави 1 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Пункт 1.2 глави 1 розділу І Положення № 402 визначено, що військово-лікарська експертиза це: медичний огляд допризовників, призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов`язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військово-навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів Міністерства оборони України (далі ВВНЗ), учнів військових ліцеїв; колишніх військовослужбовців; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі ДІВ), компонентами ракетного палива (далі КРП), джерелами електромагнітних полів (далі ЕМП), лазерного випромінювання (далі ЛВ), мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; працівників допоміжного флоту Військово-Морських Сил Збройних Сил України (далі ВМС Збройних Сил України); визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом; установлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів.

Відповідно до 2.1 глави 2 розділу І Положення № 402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця.

Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Пунктом 2.2 глави 2 розділу І Положення № 402 визначено, що штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі ЦВЛК); ВЛК регіону.

Штатні ВЛК комплектуються лікарями із клінічною підготовкою за однією з лікарських спеціальностей (терапія, хірургія, неврологія, психіатрія, оториноларингологія, офтальмологія, організація охорони здоров`я тощо), з досвідом роботи у військових частинах та лікувальних закладах.

Відповідно до підпункту 2.3.1 пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення № 402 ЦВЛК є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України.

Згідно із підпунктом 2.3.3 пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення № 402 на ЦВЛК покладається організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України, а також, зокрема, контроль за лікувально-оздоровчою роботою серед допризовників, організація медичного огляду призовників, кандидатів на навчання у ВВНЗ, військовослужбовців, громадян, які приймаються на військову службу за контрактом, військовозобов`язаних та резервістів (кандидатів у резервісти); розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи; прийняття та перегляд постанов ВЛК про ступінь придатності колишніх військовослужбовців на період їх фактичного звільнення із Збройних Сил України; проведення спільно з МОЗ України аналізу та узагальнення результатів лікувально-оздоровчої роботи серед допризовників і призовників, медичного огляду призовників та розроблення пропозицій щодо покращення цієї роботи.

ЦВЛК має право, серед іншого, розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі ЛЛК)) Збройних Сил України (підпункт 2.3.4 пункту 2.3 глави 2 розділу I Положення № 402).

Постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку (підпункт 2.3.5 пункту 2.3 глави 2 розділу I Положення № 402).

До позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать: госпітальні ВЛК; гарнізонні ВЛК; ЛЛК; ВЛК високомобільних десантних військ; ВЛК військових комісаріатів; ВЛК територіального центру комплектування (далі ВЛК ТЦК); ВЛК цивільного лікувального закладу з правами госпітальної ВЛК (пп. 2.6.1 п. 2.6. глави 2 розділу І Положення № 402).

Перелік військових лікувальних закладів, військових частин, лікувально-профілактичних закладів, в яких організовуються позаштатні постійно діючі ВЛК (ЛЛК), разом зі списком голів та заступників голів цих ВЛК (ЛЛК) на наступний календарний рік затверджує голова ЦВЛК за поданням начальників штатних ВЛК регіонів (пп. 2.6.6. п. 2.6. глави 2 розділу І Положення № 402).

Згідно з пунктом 2.4.5 Положення № 402 ВЛК регіону має право, зокрема, оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу І цього Положення; приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК. Постанову про придатність до військової служби колишніх військовослужбовців на період їх фактичного звільнення зі Збройних Сил України має право приймати або переглядати тільки ЦВЛК; направляти у військові лікувальні заклади на контрольне обстеження та медичний огляд військовослужбовців, членів їх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової служби), військовозобов`язаних, резервістів, працівників.

За приписами пунктів 1.1, 1.2 Положення № 402 медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях у мирний та воєнний час.

Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності, зокрема, військовослужбовців до військової служби.

Постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2) та таблиць додаткових вимог до стану здоров`я (додаток 3).

Відповідно до пункту 6.6 Положення № 402 військовослужбовці оглядаються ВЛК у військових лікувальних закладах за територіальним принципом.

Суд також враховує, що за змістом пунктів 20.1-20.2 Положення № 402 постанови ВЛК приймаються колегіально, більшістю голосів. У прийнятті постанови голова та члени ВЛК незалежні і у своїй роботі керуються Положенням. У разі незгоди голови або членів комісії з думкою інших членів їх окрема думка заноситься до протоколу засідання ВЛК. Члени ВЛК зобов`язані дотримуватися вимог Положення.

Голова або члени ВЛК відповідають за прийняте рішення та видачу документів про встановлення причинного зв`язку захворювань, поранень (контузій, травм або каліцтв).

Постанови ВЛК згідно з цим Положенням розглядаються, затверджуються, контролюються, а за необхідності переглядаються відповідною штатною ВЛК.

Як визначено підпунктом "г" пункту 20.3 Положення № 402 при медичному огляді військовослужбовців та інших контингентів ВЛК приймаються постанови, зокрема, такого змісту: "Обмежено придатний до військової служби". Одночасно з постановою ВЛК в індивідуальному порядку з урахуванням військової спеціальності, займаної посади, віку, роботи, що фактично виконується, пристосованості до неї того, хто пройшов медичний огляд, у постанові у довільній формі вказується, які види служби та роботи протипоказані цій особі. Особи, визнані обмежено придатними до військової служби, непридатні до служби у високомобільних десантних військах, плавскладі, морській піхоті, спецспорудах. Військовослужбовці, визнані обмежено придатними до військової служби, придатні до служби у частинах (підрозділах) забезпечення, військових комісаріатах, установах, організаціях, навчальних закладах. З метою медичної та соціальної реабілітації зазначені особи можуть бути переоглянуті госпітальними (гарнізонними) ВЛК ВМКЦ, але не раніше ніж через 3 роки після прийняття постанови про обмежену придатність до військової служби.

Згідно з пунктом 20.4 Положення № 402 за статтями (пунктами статей) Розкладу хвороб, що передбачають індивідуальну оцінку непридатності до військової служби або обмежену придатність осіб, які пройшли медичний огляд за графами II, III, ВЛК приймає одну з таких постанов: "непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час"; "обмежено придатний до військової служби".

За статтями (пунктами статей) Розкладу хвороб, що передбачають індивідуальну оцінку придатності або обмежену придатність до військової служби осіб, які пройшли медичний огляд за графами II, III, ВЛК приймає одну з таких постанов: "обмежено придатний до військової служби"; "придатний до військової служби".

У воєнний час за статтями (пунктами статей) Розкладу хвороб, що передбачають індивідуальну оцінку придатності або обмежену придатність до військової служби осіб, які пройшли медичний огляд за графами II, III, ВЛК приймає постанову "придатний до військової служби", за винятком статей 2-в, 4-в, 5-в, 12-в, 13-в, 14-в, 17-в, 21-в, 22-в.

У разі коли під час медичного огляду військовослужбовців встановлено діагноз, ВЛК встановлює причинний зв`язок захворювання, травми, контузії, каліцтва, поранення. Причинний зв`язок захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв у військовослужбовців, які проходять військову службу, військовозобов`язаних і резервістів, призваних військовими комісаріатами на навчальні (перевірочні) збори, при медичному огляді вирішують позаштатні постійно діючі госпітальні, гарнізонні ВЛК і ЛЛК та за потреби штатні ВЛК (пункти 21.1,21.2 Положення № 402.

Постанова ВЛК про придатність військовослужбовця (військовозобов`язаного, резервіста) до військової служби оформлюється довідкою ВЛК, затвердженню штатною ВЛК не підлягає (пункт 22.7 Положення № 402).

Відповідно до пункту 22.12 Положення № 402 постанова ВЛК про ступінь придатності військовослужбовця до військової служби чинна протягом 12 місяців з моменту проведення медичного огляду. Постанови ВЛК щодо військовослужбовців, які визнані непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку або непридатними до військової служби у мирний час, обмежено придатними у воєнний час, повинні бути реалізовані негайно.

Судом встановлено, що 24.05.2024 року військово-лікарська комісія Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону провела медичний огляд ОСОБА_1 з метою визначення ступеня його придатності та дійшла висновку, що на підставі статей 75в, 64в, 23в, 61в, 17в, 13в графи II Розкладу хвороб його визнано придатним до військової служби.

Позивач скористався своїм правом на оскарження вказаного рішення та подав скаргу до 11 РВЛК ЦР. За результатами розгляду скарги відповідач визнав довідку ВЛК такою, що прийнята відповідно до вимог чинного законодавства, підстави для її перегляду відсутні.

У контексті наведеного суд зазначає, що питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями військово-лікарської комісії, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.

Відтак надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей Розкладу хворіб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, виходить за межі судового розгляду.

В силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у постанові від 12.06.2020 у справі № 810/5009/18 Верховний Суд сформував правову позицію, згідно з якою до повноважень суду не належить надання оцінки діагнозу на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби. У спірних питаннях та складних випадках право на винесення остаточного рішення залишається за ЦВЛК. Для цього військовий комісаріат направляє в регіональну штатну ВЛК, на території якої проживає заявник, його заяву, медичні документи, які є в заявника або одержані військовим комісаріатом із цивільних (військових) лікувальних закладів, військовий квиток.

Також у постанові № 806/526/16 від 13.06.2018 Верховний Суд зазначив, що у межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі.

А згідно з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові № 820/5570/16 від 12.02.2021, при розгляді по суті спору у справах, в яких оспорюються висновки за результатами медичного огляду, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності такого висновку виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суди вправі перевіряти законність висновку щодо стану здоров`я лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку, зокрема на підставі Положення № 402.

Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Однак суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки як попередньо зазначалося, суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права.

Отже, виходячи з наведеного, суд в межах розгляду даної адміністративної справи вправі надавати оцінку саме дотриманню відповідачем процедури прийняття оскаржуваної постанови, а не власне підставам її прийняття.

Аргументуючи свою позицію позивач виокремлює, що 11 Регіональної ВЛК віднесено розгляд скарг та проведення ВЛК, але остання, формально розглянула скаргу позивача за три дні та безпідставно відмовила переглянути постанову ВЛК від 24.05.2024 року №1015, зміст якої не відповідає стану його здоров`я.

Надаючи оцінку вказаним доводам суд зазначає, що позивачем та представником позивача, не наведено норм матеріального права, які, на їх думку, були порушені відповідачем під час розгляду вказаної скарги.

Позивач також зазначає, що 11 РВЛК ЦР при розгляді заяви/скарги на рішення ВЛК свій висновок повинна оформлювати не листом, а вмотивованою постановою, з викладенням всіх обставин та аргументів.

Втім, за змістом раніше наведених норм законодавства у разі визнання штатною ВЛК заяви чи скарги щодо перегляду (скасування) постанови ВЛК обґрунтованою, ЦВЛК штатної ВЛК переглядає оскаржувану постанову ВЛК або приймає рішення про направлення на повторний (контрольний) медичний огляд.

Тобто, виключно у разі якщо ЦВЛК за результатом розгляду звернення приходить до висновку про визнання заяви чи скарги обґрунтованою, ЦВЛК приймає рішення у формі постанови.

Водночас, якщо за результатом розгляду заяви чи скарги ЦВЛК не визнає таку заяву чи скаргу обґрунтованою, ЦВЛК повідомляє про це заявника у порядку встановленому для розгляду звернень громадян.

Наведене свідчить про помилковість твердження позивача, що 11 РВЛК ЦР при розгляді його скарги на рішення ВЛК свій висновок повинна була оформити виключно у формі вмотивованої постанови.

Згідно із статтею 19 Закону України "Про звернення громадян", органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, медіа, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень серед іншого зобов`язані: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги, письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.

Відповідно до пункту 1 розділу І Інструкції № 735, ця інструкція визначає порядок розгляду, реєстрації, приймання, узагальнення та аналізу звернень військовослужбовців, членів їх сімей, працівників Збройних Сил України, а також інших громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які законно перебувають на території України, у структурних підрозділах апарату Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України, інших органів військового управління, з`єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, установах та організаціях Збройних Сил України, а також визначає порядок контролю за його дотриманням.

Згідно з абзацом 5 пункту 5 розділу II Інструкції № 735 відповідь за результатами розгляду звернень в обов`язковому порядку дається тим органом військового управління, військовою частиною, які отримали ці звернення і до компетенції яких входить вирішення порушених у зверненнях питань, за підписом керівника, командира або осіб, які виконують його обов`язки згідно з письмовим наказом.

Таким чином, оскільки 11 РВЛК ЦР, розглянувши (перевіривши) заяву ОСОБА_1 та додані до неї медичні та інші документи, встановила відсутність підстав для її задоволення, відповідачем правомірно надано письмову відповідь у формі листа.

При цьому враховується висновок, наведений у постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.03.2024 у справі № 120/14087/23, зроблена за подібних правовідносин.

Щодо розгляду скарги у короткий термін, то суд вважає, що доводи позивача в цій частині ґрунтуються лише на припущеннях, натомість не свідчать про порушення відповідачем вимог чинного законодавства.

Відповідачем доведено суду безпідставність вимог позивача про визнання протиправними дій 11 Регіональної військово-лікарської комісії щодо відмови викладеної листом 11 Регіональної військово-лікарської комісії від 31.05.2024 року № 404 в перегляді постанови військово-лікарської комісії Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону оформленою довідкою від 24.05.2024 року №1015.

Отже, враховуючи те, що в ході розгляду даної справи судом не було встановлено допущених з боку відповідача порушень вимог чинного законодавства, які б стосувались саме процедури проведення медичного огляду та оформлення його результатів, а також з урахуванням правових висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

При цьому, надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018р. по справі № 802/2236/17-а.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Враховуючи положення статті 139 КАС України, питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в :

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 )

Відповідач : 11 Регіональна військово-лікарська комісія (вул. Князів Коріатовичів, 185, м. Вінниця, 21014, код ЄДРПОУ 24979848)

Суддя Дончик Віталій Володимирович