Рішення

від 26.12.2024 по справі 140/9383/24

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2024 року ЛуцькСправа № 140/9383/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Костюкевича С.Ф.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Львівського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі,

ВСТАНОВИВ:

Львівський державний університет внутрішніх справ (далі - Львівський ДУВС, позивач) звернувся з позовом до ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , відповідач) про стягнення коштів в сумі 141 937,63 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач по закінченню навчання не відпрацював встановленого трирічного терміну перебування на службі в Національній поліції, а тому у нього виникло зобов`язання щодо відшкодування витрат на утримання під час навчання, яке в добровільному порядку не сплачено.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 16.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідач у встановлений судом строк відзив на позов не подав.

Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи вимоги статті 262 КАС України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Суд, перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

01.10.2024 на адресу суду від представника відповідача надійшла заява про залишення позову без розгляду на підставі пункту 2 частини першої статті 240 КАС України, яка мотивована тим, що позовну заяву склав і підписав юрисконсульт Львівського ДУВС, який на підтвердження адміністративної процесуальної дієздатності надав довіреність на представництво навчального закладу в судових інстанціях, проте не надав інших документів які надають йому право здійснювати представництво.

14.10.2024 від представника Львівського ДУВС Антона Шевчука надійшло заперечення на клопотання про залишення позову без розгляду.

Згідно частиною третьою статті 55 КАС України, юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб`єкта владних повноважень), або через представника.

Відповідно до підпункту 11 пункту 16-1 Перехідних положень Конституції України представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року.

Згідно з частини четвертої статті 131-2 Конституції України, виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді.

Частиною 5 цієї ж статті передбачено, що законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що право на подання і підписання даної позовної заяви має особисто керівник, адвокат або особа, яка відповідно до статуту, положення чи іншого акта здійснює представництво юридичної особи у порядку її самопредставництва.

Позовну заяву підписано представником Сергієм Гордюком, який підтвердив свої повноваження доданою довіреністю від 29.09.2023.

З дослідженої судом вищевказаної довіреності Львівського ДУВС на Сергія Городюка вбачається, що останньому надано право на подачу позовних заяв з правом підпису.

Посилання представника відповідача на постанову ВП ВС від 01.07.2021 у справі № 9901/76/21 судо уваги не приймає, оскільки підставою для закриття провадження у справі, яку суд вивив після відкриття касаційного провадження, було незазначення в письмовій довіреності керівника підтвердження повноважень на самопредставництво юридичної особи, зокрема, підписувати позовну заяву та діяти від імені позивача в судовому процесі, тобто у вказаному документі зміст посадових обов`язків не був визначений, однак з дослідженої судом довіреності на Городюка С.Є. від 29.09.22023 повноваження на представництво інтересів відповідача у всіх судах, у тому числі, з правом підписувати позовні заяви є наявними.

Посилання представника відповідача як на підставу для закриття провадження в адміністративній справі на неможливість самопредставництва юридичної особи на підставі лише довіреності керівника установи на практику ВП ВС (ухвала від 08.06.2022 в справі № 303/4297/20), де зроблено висновок на можливість такого самопредставництва іншою особою лише на підставі закону, статуту, положення, умовами трудового договору (контракту) та посадової інструкції, а у випадку відсутності зазначених документів чи запису в ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, представник Львівського ДУВС Сергій Городюк права на самопредставництво не має, суд до уваги не приймає, оскільки зазначені в цій справі приписи не стосувались такої категорії справ, як справи незначної складності, де ч. 1 ст. 57 КАС передбачено, що представником в суді може бути адвокат або законний представник, а ч. 2 цієї статті передбачає, що у справах незначної складності та в інших випадках, визначених цим Кодексом, представником може бути фізична особа, яка відповідно до ч. 2 ст. 43 цього Кодексу має адміністративну процесуальну дієздатність.

Такої позиції щодо особливостей представництва дотримується і Верховний суд у складі колегії суддів об`єднаної палати КАС в постанові від 11.09.2024 в справі № 440/1483/23, де об`єднана палата зробила висновок, що з аналізу ст. 55 КАС висновується, що суд для підтвердження повноважень особи на участь в судовому процесі через самопредставництво має право вимагати тільки ті документи, які визначені ст. 55 КАС, також повноваження представника можуть підтверджуватись документами визначеними ст. 59 КАС, а саме: довіреністю юридичної особи. Також об`єднаною палатою касаційного суду зроблено висновок, що наведені норми та обставини справи свідчать про достатність доказів на підтвердження повноважень особи представляти орган в адміністративному судочинстві в тому числі і підписувати відповідні документи та визнано помилковою позицію апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги як такої, яка зробила висновок про підтвердження повноваження на самопредставництво, відтак ОП КАС відступає від попередньої практики зазначеної у висновку, викладеному ВС в складі колегії суддів в постанові від 11.12.2023 в справі № 200/658/21 та зазначає, що за умови обмеження певних повноважень працівника, який вчиняє дії від імені юридичної особи, це спростовує можливості такій особі діяти в порядку самопредставництва від імені суб`єкта владних повноважень.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що при поданні представником позивача письмових пояснень від 26.12.2024 додано виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, де з 18.10.2024 Городюка С.Є. внесено як представника Львівського ДУВС з правами сторони на вчинення дій імені даної юридичної особи без окремого доручення представника.

Враховуючи викладене, клопотання представника відповідача від 01.10.2023 про залишення позову без розгляду, до задоволення не підлягає.

Щодо суті позовних вимог.

01.09.2020 між ОСОБА_1 та ректором Львівського ДУВС укладено контракт про здобуття освіти у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських №542/20.

Відповідно до пункту 3 контракту №542/20 відповідач зобов`язувався у разі дострокового розірвання контракту (відрахування із закладу освіти, а також звільнення зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення навчання відшкодувати Міністерству внутрішніх справ України ( в особі закладу освіти) витрати, пов`язанні з утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до пункту 4 статті 74 Закону України "Про Національну поліцію".

19.08.2020 наказом Львівського ДУВС від № 676о/с ОСОБА_1 було зараховано курсантом першого курсу денної форми навчання Львівського ДУВС.

Після закінчення навчання, відповідача направлено для подальшого проходження служби до комплектуючого підрозділу.

30.07.2024 наказом ГУНП у Волинській області № 290 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції відповідно до п. 7 ч. 1 статті 77 Закону України» про Національну поліцію» за власним бажанням.

Згідно з довідкою-розрахунком витрат, пов`язаних з навчанням відповідача у Львівському ДУВС від 12.04.2023 № 138 сума витрат з 01.09.2020 по 12.04.2023, яка підлягає відшкодуванню ОСОБА_1 , складає 141 937,63 грн, а саме: на грошове забезпечення 88 036,14 грн; на продовольче забезпечення 25 614,48 грн; на медичне забезпечення 453,00 грн.; на забезпечення комунальними послугами та енергоносіями 16 838,01 грн.; речове забезпечення 10 996,00 грн.

Відповідно до повідомлення старшого інспектора ВК УКЗ ГУНП у Волинській області «Про зобов`язання відшкодувати витрати, пов`язані з утриманням в начальному закладі ОСОБА_1 » від 30.07.2024 відповідач 30.07.2024 ознайомлений з довідкою-розрахунком щодо відшкодування витрат, пов`язаних з навчанням у Львівському ДУВС.

Станом на день розгляду справи у матеріалах справи відсутні докази повного або часткового відшкодування відповідачем коштів в сумі 141 937,63 грн.

У зв`язку з тим, що в добровільному порядку відповідач витрати пов`язані з його утриманням у вищому навчальному закладі із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських, не відшкодував, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Предметом спору у даній справі є оцінка: наявності передбачених законом підстав для відшкодування відповідачем витрат, пов`язаних з його утриманням у Львівському ДУВС в сумі, яка становить 141 937,63 грн.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами статті 74 Закону України "Про національну поліцію" ( в редакції чинній на день укладення Контракту) передбачено, що підготовка фахівців за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, проводиться на підставі контракту про здобуття освіти, який укладається між навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчається. Розподіл випускників вищих навчальних закладів із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, які навчаються на денній формі навчання за державним замовленням, здійснюється комісіями з персонального розподілу з урахуванням інтересів служби відповідно до набутої випускником кваліфікації, спеціальності та спеціалізації. Особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат, зазначених у частині четвертій цієї статті, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2017 №261 затверджено Порядок відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України (надалі - Порядок №261).

Порядком №261 визначено механізм відшкодування особами, які навчалися за денною формою навчання за державним замовленням (далі - особи) у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - вищі навчальні заклади), витрат, пов`язаних з їх утриманням у таких закладах (далі - витрати), у разі:

- дострокового розірвання контракту про здобуття освіти (далі - контракт) з будь-яких підстав, крім звільнення із служби в Національній поліції (далі - поліція) через хворобу (за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) чи у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів;

- звільнення із служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу з будь-яких підстав, крім звільнення із служби в поліції через хворобу (за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) чи у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.

Відповідно до приписів пунктів 2 - 4 Порядку №261 витрати відшкодовуються згідно з контрактом, укладеним між вищим навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчалася. Типову форму контракту затверджує МВС. Відшкодування здійснюється в розмірі витрат, пов`язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; оплатою комунальних послуг та спожитих енергоносіїв (тепло-, водопостачання, водовідведення, електроенергія). Розрахунок витрат на утримання осіб (грошове, продовольче, речове та медичне забезпечення) у вищих навчальних закладах здійснюється відповідно до встановлених норм за їх фактичною вартістю. Розрахунок комунальних послуг та спожитих енергоносіїв здійснюється виходячи із середнього обсягу споживання у відповідному вищому навчальному закладі на одну особу за добу за період її фактичного перебування в такому закладі. Під час проведення розрахунків застосовуються тарифи, що встановлені для населення і діють у місцевості, в якій розташований вищий навчальний заклад, у відповідному навчальному році. На підставі розрахунків вищого навчального закладу складається довідка про фактичні витрати на кожну особу за весь строк навчання, яка долучається до її особової справи. Витрати відшкодовуються особою в повному розмірі за весь період її фактичного навчання.

Згідно з абзацом 1 пункту 5 Порядку №261, після видання наказу про звільнення (відрахування з вищого навчального закладу) особи керівник органу поліції (вищого навчального закладу) або за його дорученням інша посадова особа видає зазначеній особі під підпис повідомлення із зобов`язанням протягом 30 діб з моменту отримання повідомлення відшкодувати МВС витрати із зазначенням їх розміру та реквізитів розрахункового рахунка для перерахування коштів.

Відповідно до пункту 8 Порядку №261 у разі відмови від добровільного відшкодування витрат, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

У силу положень частин першої та другої статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За змістом частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

У свою чергу, пунктом третім частини першої цієї статті передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

Суд зауважує, що гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Однак, Велика Пала Верховного Суду у постанові від 13.11.2019 у справі №826/3115/17 зазначила, що під компетенційним спором слід розуміти спір між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління (публічної адміністрації), у тому числі - делегованих повноважень. Особливість судового розгляду компетенційних спорів зумовлена необхідністю вирішення питання про те, чи належним чином реалізована компетенція відповідача та чи не порушена при реалізації повноважень відповідача компетенція позивача (пункт 37).

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідач, навчаючись у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України, проходив службу в поліції, що відноситься до публічної служби.

У силу наведених вище положень законів України "Про Національну поліцію", а також Порядку № 261 курсант вищого навчального закладу органів внутрішніх справ, у разі дострокового розірвання контракту з вищим навчальним закладом чи відмови від проходження служби в органах міліції/поліції протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу з будь-яких підстав, крім звільнення із служби в поліції через хворобу (за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) чи у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, зобов`язаний відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням у ВНЗ.

У цій справі відповідач у період з 01.09.2020 по 12.04.2023 проходив навчання в Університеті, а після завершення навчання продовжив проходи служби в поліції до ГУНП у Волинській області. Проте з 30.07.2024 ОСОБА_1 звільнений зі служби в поліції за власним бажанням.

Таким чином, відповідач не виконав умови закону та контракту щодо обов`язкового проходження служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу, наслідком чого є необхідність відшкодування позивачу вартості його утримання у вищому навчальному закладі.

Склад витрат, пов`язаних з утриманням відповідача в Університеті, підтверджено долученою до матеріалів справи копією довідки-розрахунку від 12.04.2023 № 138.

Відповідач ознайомлений з наявністю у нього обов`язку з відшкодування зазначених вище витрат, що підтверджено власноручно підписаним контрактом від 01.09.2020 №542/20, а також повідомленням про зобов`язання відшкодувати витрати, пов`язані з утриманням у навчальному закладі.

Суд зауважує, що спір у цій справі стосується відшкодування відповідачем витрат за навчання, до яких у силу наведених вище положень Порядку № 261 відноситься у тому числі й грошове забезпечення, а передумовою його виникнення є недобросовісна поведінка відповідача, а саме - невиконання ним вимог контракту про здобуття вищої освіти щодо необхідності відпрацювати три роки після закінчення навчання в органах поліції.

Оскільки відповідач до закінчення трирічного строку після завершення навчання був звільнений зі служби в органах поліції, він зобов`язаний відшкодувати Університету витрати, пов`язані з його утриманням у вищому навчальному закладі, у тому числі й витрати на виплату його грошового забезпечення.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідач доказів відшкодування витрат, пов`язаних з його утриманням у вищому навчальному закладі із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських, у добровільному порядку не надав.

Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, беручи до уваги обізнаність відповідача про обов`язок відшкодувати витрати на його утримання у вищому навчальному закладі та відсутність добровільної сплати ним коштів на користь позивача, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача, а відтак, позов належить задовольнити повністю.

Аналогічна позиція викладена у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.11.2024 у справі № 380/5052/24,

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 3 028,00 грн, що підтверджено платіжним дорученням від 03.09.2024 №214.

Відповідно до частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

А оскільки такі витрати у справі відсутні, то підстав для їх розподілу немає.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246, 256, 260 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Львівського державного університету внутрішніх справ витрати, пов`язані з утриманням у навчальному закладі, в розмірі 141 937,63 грн (сто сорок одна тисяча дев`ятсот тридцять сім гривень 63 копійки).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Львівський державний університет внутрішніх справ (79007; Львівська область, м. Лювів, вул. Городоцька, 26; код ЄДРПОУ 08571995).

Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Суддя С.Ф. Костюкевич