Рішення

від 24.12.2024 по справі 200/5709/24

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2024 року Справа№200/5709/24

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Стойки В.В. розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька обл., м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3, ЄДРПОУ 13486010), Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вулиця Бульварно-Кудрявська, 16, Київ, 04053, ЄДРПОУ 22869069) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві в якому просив:

визнати дії Відповідача неправомірними та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.10.2023 врахувавши період з 09.10.2004 по 15.07.2014 до пільгового стажу позивача, що дає право на призначення пенсії відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (ст.14, пост.202, підземні, сп.1, р.1, р.1, п.а-в ), ст. 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення", в розмірі, визначеному ст. 8 Закону України Закону України від 02.09.2008 № 345-VІ «Про підвищення престижності шахтарської праці»;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити з 16.10.2023 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 у розмірі 80% середньої заробітної плати шахтаря, але не менше як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність відповідно статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» №345-VI від 02.09.2008, із врахуванням раніше виплаченої пенсії.

В обґрунтування позову зазначено, що 16.10.2023 позивач звернувся до органів ПФУ із заявою про перерахунок пенсії, а саме: просив врахувати період роботи з 09.10.2004 по 31.01.2013 до пільгового стажу роботи за провідними професіями та застосувати ст. 8 Закону України від 02.09.2008 № 345-VІ «Про підвищення престижності шахтарської праці» при визначенні розміру пенсії.

Проте заява задоволена не була, спірний період роботи до стажу за Постановою № 202 не врахований через ненадання позивачем додаткових довідок, що підтверджують пільговість.

Позивач вважає, що вказаний пільговий період праці в достатній мірі підтверджується інформацією з трудової книжки; наголошує, що має право на отримання пенсії з урахуванням статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» та просить задовольнити позов.

Ухвалою суду від 23.08.2024 року прийнято до розгляду позовну заяву і відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження суддею одноособово, без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідачем 1 було надано відзив по справі, згідно змісту якого зазначено, що трудова книжка підтверджує лише загальний трудовий стаж працівника, але підтвердити пільговий характер роботи може лише уточнююча довідка підприємства, на якому особа працювала і яка видана на підставі первинних документів за час виконання відповідної роботи, а в разі ліквідації підприємства без визначення правонаступника - документи, видані архівними установами. Разом з цим позивачем не було надано довідки про пільговий характер роботи за період з 09.10.2004 по 15.07.2014 відповідно до Порядку № 637. Відповідач 1 зауважує, що пільговий стаж який враховується для застосування положень ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» складає 10 років 09 місяців 22 дні, що є недостатнім для застосування цієї норми Закону.

Ухвалою суду від 21.10.2024 року залучено Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вулиця Бульварно-Кудрявська, 16, Київ, 04053, ЄДРПОУ 22869069) до участі у справі в якості співвідповідача.

Відповідач 2 надав відзив по справі, згідно змісту якого надав пояснення, аналогічні поясненням відповідача 1.

Ухвалою від 24.12.2024 року визнано поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду та поновлено пропущений строк.

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області (м. Покровськ), з 04.09.2023 отримував пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до трудової книжки № НОМЕР_2 вбачається, що позивач:

з 09.10.2004 працював гірничим робітником 3 розряда з повним робочим днем в шахті на ВАТ «Укрвуглебуд»;

з 28.12.2004 переведений учнем прохідника з повним робочим днем в шахті на ВАТ «Укрвуглебуд»;

з 15.03.2005 переведений прохідником 5 розряду з повним робочим днем в шахті на ВАТ «Укрвуглебуд»;

з 01.01.2009 переведений учнем машиніста гірничо-виїмкових машин 5 розряду з повним робочим днем в шахті на ВАТ «Укрвуглебуд»;

з 01.04.2009 переведений машиністом гірничо-виїмкових машин 5 розряду з повним робочим днем в шахті на ВАТ «Укрвуглебуд»;

30.11.2012 звільнений;

01.11.2012 прийнятий машиністом гірничо-виїмкових машин 5 розряду з повним робочим днем в шахті на ТОВ «Красноармійськвугілля»;

02.09.2013 звільнений;

16.09.2013 прийнятий машиністом гірничо-виїмкових машин 6 розряду з повним робочим днем в ПАО «Укрвуглебуд»;

15.07.2014 звільнений.

ОСОБА_1 звернувся із заявою про перерахунок пенсії від 16.10.2023 № 1536 «Перехід на інший вид пенсії». В особистій заяві позивач просив перевести на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та застосувати положення ст.8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».

Як не заперечується сторонами по справі, заява позивача від 16.10.2023 № 1536 була розглянута відповідачем 2, період роботи з 09.10.2004 по 30.06.2006, з 01.09.2006 по 30.11.2012 у відособленому підрозділі «Укрвуглебуд» враховано до пільгового стажу згідно даних наявних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування код підстави для обліку спецстажу - ЗПЗ013А1, що передбачає собою зарахування періоду роботою за Списком №1. Положення статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» не застосовано.

В матеріалах справи наявна довідка РС-право.

З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

На підставі частин першої, другої статті 5 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Як визначено частиною першою статті 24 Закону № 1058-IVстраховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. […].

Частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону № 1058 працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.

Список робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов`язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1994 р. N 202 (далі - Постанова № 202).

Відповідно до п. І Постанови № 202, до списку робіт і професій відносяться усі робітники, зайняті протягом повного робочого дня на підземних роботах, керівники і спеціалісти підземних дільниць діючих і споруджуваних шахт для видобутку вугілля (сланцю).

Стаття 62 Закону України Про пенсійне забезпечення встановлює, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до п.п. 1, 3 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 № 18-1, цей Порядок визначає механізм підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремої категорії працівників у разі ліквідації підприємства, установи та організації без визначення правонаступника. Підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років (далі - підтвердження стажу роботи), здійснюється комісіями з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років .

Зі змісту зазначених норм вбачається, що підтвердження пільгового стажу для призначення пільгової пенсії здійснюється на підставі даних трудової книжки, а за їх відсутності, на підставі даних уточнюючої довідки, виданої підприємством, на якому працювала особа. У разі, якщо підприємство на якому працювала особа було ліквідовано без правонаступників, підтвердження пільгового стажу здійснюється відповідними комісіями.

Вказаний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 29.09.2021 року по справі № 199/9104/16-а (2-а/199/110/17) (абз. 28, 29).

Щодо незарахування відповідачем 2 періодів з 09.10.2004 по 15.07.2014 до стажу за Постановою № 202.

Як вже було зазначено вище, в період з 09.10.2004 по 15.07.2014, за виключенням періоду 03.09.2013 по 15.09.2013, позивач працював учнем прохідника, прохідником, учнем машиніста гірничо-виїмкових машин, машиністом гірничо-виїмкових машин повний робочій день в шахті тобто на посадах, що передбачені Постановою № 202.

Таким чином суд наголошує, що періоди роботи позивача з 09.10.2004 по 15.07.2014, за виключенням періоду з 03.09.2013 по 15.09.2013 підтверджуються як пільгові відомостями, наявними в трудовій книжці і не потребують підтвердження довідками, а відтак повинні бути враховані відповідно Постанови № 202.

Окрім цього суд звертає увагу, що періоди з 01.08.2006 по 31.08.2006, з 01.02.2013 по 21.07.2014 взагалі відсутні в довідці РС-право, що, враховуючи трудову книжку позивача, є безпідставним.

Відтак, враховуючи виключення періоду з 03.09.2013 по 15.09.2013 із загального спірного періоду, який заявлено в позові, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково.

Щодо застосування ст. 8 Закону України Закону України від 02.09.2008 № 345-VІ «Про підвищення престижності шахтарської праці».

Відповідно до статті 1 Закону України Про підвищення престижності шахтарської праці, дія цього Закону поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві, уранові, магнієві (солі калієво-магнієві та солі магнієві) та озокеритні руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості - за Списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України (далі - шахтарі), та членів їх сімей.

За положенням частини 1 та 2 статті 10 зазначеного Закону, цей Закон набирає чинності з дня його опублікування. Дія частини першої статті 7 і статті 8 цього Закону поширюється також на пенсіонерів, пенсія яким була призначена до набрання чинності цим Законом.

Статтею 8 цього Закону визначено, що мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Отже, Законом України "Про підвищення престижності шахтарської праці", визначено, що мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах за Списком №1, чоловіки - не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 року для жінок встановлюється у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Таким чином, враховуючи висновки суду щодо необхідності врахування періоду роботи позивача з 09.10.2004 по 15.07.2014, за виключенням періоду 03.09.2013 по 15.09.2013 відповідно норм Постанови № 202 та те, що 10 років 09 місяців 22 дні пільгового стажу обраховано відповідачем 2, суд вважає, що в сукупності ОСОБА_2 має право на застосування ст. 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" при визначенні розміру пенсії.

Відтак позов в цій частині підлягає задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог частково.

Відповідно до частини 1, 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодування або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи вказане, суд вважає за належне стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, як такого, що порушив права позивача, на користь останнього судовий збір в розмірі 484, 48грн.

Керуючись положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька обл., м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3, ЄДРПОУ 13486010), Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вулиця Бульварно-Кудрявська, 16, Київ, 04053, ЄДРПОУ 22869069) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо неврахування до пільгового стажу за постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1994 р. N 202 періодів праці ОСОБА_1 з 09.10.2004 по 02.09.2013, з 16.09.2013 по 15.07.2014 та незастосування ст. 8 Закону України від 02.09.2008 № 345-VІ «Про підвищення престижності шахтарської праці» відносно ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до пільгового стажу за постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1994 р. N 202 періоди праці ОСОБА_1 з 09.10.2004 по 02.09.2013 та з 16.09.2013 по 15.07.2014.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 із застосуванням ст. 8 Закону України Про підвищення престижності шахтарської праці з 16.10.2023 року та виплатити ОСОБА_1 недоотриману частину пенсії.

В іншій частині позовних вимог, - відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вулиця Бульварно-Кудрявська, 16, Київ, 04053, ЄДРПОУ 22869069) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 484 грн. 48 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів.

Суддя В.В. Стойка