Ухвала

від 27.12.2024 по справі 200/7998/24

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

27 грудня 2024 року Справа №200/7998/24

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка

Олега Миколайовича ознайомившись з позовною заявою

Підприємства електричних мереж зовнішнього освітлення Міськсвітло м. Маріуполя (87555, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Спаська, буд. 18)

до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Грецька, буд. 19),

про визнання протиправними дій та постанови, скасування постанови, зобов`язання вчинити дії та стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Підприємство електричних мереж зовнішнього освітлення Міськсвітло м. Маріуполя, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, заступника начальника відділу Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Воробйова Владислава Володимировича, відповідно до якого просив суд:

-визнати неправомірними дії заступника начальника відділу Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління юстиції Воробйовим Владиславом Володимировичем щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору у розмірі 479 614, 28 грн від 23.07.2019 року в межах виконавчого провадження № 74728829;

-визнати протиправною та скасувати постанову Заступника начальника відділу Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління юстиції про стягнення виконавчого збору від 23.07.2019 року в межах виконавчого провадження № 74728829;

-зобов`язати Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління юстиції повернути протиправно стягнути кошти виконавчого збору у розмірі 479 614, 28 грн;

-стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління юстиції на користь Підприємства електричних мереж зовнішнього освітлення Міськсвітло м. Маріуполя примусово стягнутий виконавчий збір у сумі 479 614, 28 грн.

22 листопада 2024 року ухвалою суду позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк не більше десяти днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху на усунення недоліків позовної заяви, шляхом: надання заяви про поновлення строку звернення до суду та докази поважності причин його пропуску; уточнення позовних вимог та кола відповідачів за адміністративним позовом.

Мотивуючи означену ухвалу суд виснував, що про існування оскаржуваної постанови та стягнення виконавчого збору позивач дізнався не пізніше 24.07.2024 року, іншого позивачем не доведено, поряд із цим, відповідно до приписів ч. 5 ст. 74 Закону України Про виконавче провадження, п. 1 ч. 2 ст. 287 КАС України, рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Ураховуючи викладене, позивач мав звернутись до суду з позовною заявою у строк до 07.08.2024 року включно.

Водночас, другим відповідачем у справі позивач визначив заступника начальника відділу Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Воробйова Владислава Володимировича, що не відповідає приписам ч. 3 ст. 287 КАС України.

Також, позивачем датою винесення спірної постанови зазначено 23.07.2019 року, що не відповідає змісту оскаржуваної постанови та доводам позовної заяви.

02 грудня 2024 року від представника позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви із заявою про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом, уточненим адміністративним позовом та клопотанням про повернення надмірно сплаченого адміністративного збору.

В уточненій позовній заяві позовні вимоги позивач виклав у наступній редакції:

-визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника відділу Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління юстиції Воробйова Владислава Володимировича від 23.07.2024 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 479 614,28 грн. в межах виконавчого провадження № 74728829;

-зобов`язати Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління юстиції повернути протиправно стягнути кошти виконавчого збору у розмірі 479 614, 28 грн;

-стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління юстиції на користь Підприємства електричних мереж зовнішнього освітлення Міськсвітло м. Маріуполя примусово стягнутий виконавчий збір у сумі 479 614, 28 грн.

Обґрунтовуючи заяву про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою позивач зазначив, що згідно свого Статуту, Підприємство електричних мереж зовнішнього освітлення Міськсвітло м. Маріуполя, засновано на комунальній власності територіальної громади м. Маріуполя, від імені і в інтересах якої права суб`єкта комунальної власності здійснює Маріупольська міська рада. У зв`язку із тимчасовою окупацією м. Маріуполь Донецької області Підприємство електричних мереж зовнішнього освітлення Міськсвітло м. Маріуполя не здійснює свою господарську діяльність. Як наслідок цього у Підприємства відсутня фінансова можливість сплатити відповідну суму судового збору для подання позовної заяви. У зв`язку з тим, що Підприємство електричних мереж зовнішнього освітлення Міськсвітло м. Маріуполя є комунальним бюджетним підприємством, якому необхідний час для взяття юридичних та фінансових зобов`язань, для отримання в подальшому фінансування та перерахування коштів згідно призначення, 26.07.2024, Підприємство звернулося до Маріупольської міської ради, з метою узгодження питання виділення грошових коштів для можливості здійснення подальшої сплати судового збору, але перерозподіл та подальшу сплату грошових коштів для вищевказаної сплати судового збору в рамках справи № 200/7998/24 було здійснено лише 14.11.2024, а вже наступного дня, тобто 15.11.2024, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Позивач зазначив у клопотанні, що копія листа щодо звернення до Маріупольської міської ради за виділенням коштів для сплати судового збору додається, проте, інформація про це відсутня у переліку додатків до заяви, а також копія означеного листа фактично була відсутня у переліку додатків до заяви про усунення недоліків позовної заяви, заяви про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом, уточненого адміністративного позову.

03 грудня 2024 року розгляд клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом відкладено, продовжено позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви на строк не більше 10 днів, запропоновано позивачу надати до суду докази на підтвердження звернення до Маріупольської міської ради щодо виділення коштів для сплати судового збору.

04 грудня 2024 року позивач надав до суду копію доповідної записки від 26.07.2024 року № 46, адресовану заступнику міського голови м. Маріуполь Сергію Орлову, згідно якої «у зв`язку з поданою позовною заявою до Донецького окружного адміністративного суду на державну виконавчу службу у м. Маріуполі (про повернення власних коштів підприємства), необхідно сплатити судовий збір у сумі 13 022,7 грн».

Доказів отримання означеної доповідної адресатом позивачем до суду не надано.

Доказів, що звернення позивача до суду з адміністративним позовом у спірних правовідносинах є повторним, позивачем не надано.

Перевіркою даних КП «ДСС» судом повторності звернення до суду з позовною заявою не установлено.

Дослідивши доводи клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду та докази на його обґрунтування, суд зазначає наступне.

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом 15.11.2024 року за допомогою засобів програмного забезпечення ЄСІТС Електронний суд.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно ч. 3 статті 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 287 КАС України, яка встановлює особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Приписами ч. 5 ст. 74 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду з позовною заявою позивач зазначив про відсутність коштів для плати судового збору та необхідність вжиття заходів для їх перерозподілу Маріупольською міською радою.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду аналізуючи застосування правового інституту строків звернення до адміністративного суду у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 9901/405/19 виснувала, що закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення причин пропуску такого строку. Вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки. Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Водночас, у постанові від 13 лютого 2024 року у справі № 140/9165/23 Верховний Суд, покликаючись на висновки постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 грудня 2022 року у справі № 990/102/22 та постанови Верховного Суду від 27 квітня 2023 року у справі №160/14919/22, звернув увагу на можливість позивача реалізувати своє право на подання позовної заяви до суду самостійно або через представника, шляхом надсилання документів засобами поштового зв`язку, на офіційну електронну адресу суду, через особистий кабінет у системі «Електронний суд» або будь-якими іншими дистанційними засобами зв`язку, при цьому, неможливість вчинення таких дій потребує доказового обґрунтування.

Верховний Суд з-поміж іншого звернув увагу на те, що питання поновлення пропущених процесуальних строків вирішується судом в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Найпоширенішими підставами, за яких може бути поновлений пропущений строк звернення до суду, є, зокрема, форс-мажорні обставини або такі, що перебували поза контролем особи (аварії, катастрофи, природні явища) та інші об`єктивні причини, що не залежали від її волі (тяжка хвороба, неправомірні дії інших осіб тощо). Водночас, у випадку, коли позивачем не наведено обґрунтованих аргументів та переконливих доказів, які могли б свідчити про об`єктивну неможливість вчинення ним всіх необхідних і можливих дій щодо реалізації процесуальних прав у передбачені процесуальним законом строки, застосування судами передбачених законом наслідків пропущення строків звернення до суду, не є порушенням права особи на доступ до суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 квітня 2021 року у справі № 640/3393/19 виснувала, щоособа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, невжиття суб`єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду. Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами. У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору.

У постанові від 04 квітня 2024 року у справі №560/770/23 Верховний Суд зазначив, що згідно з установленою практикою Верховного Суду, відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не може впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку (зокрема, постанови від 07 червня 2018 року у справі № 822/276/17, від 30 вересня 2021 року у справі № 826/16458/18, від 23 грудня 2022 року у справі № 380/17601/21 та ін.).

Верховний Суд звернув увагу на те, що сама по собі сплата суб`єктом владних повноважень судового збору після спливу встановленогоКАС Українита наданого судом строку не може бути безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення.

Верховний Суд у постанові від 30 вересня2024 року у справі №260/3417/21 виклав правовий висновок про те, щопроцесуальний строк звернення до суду покликаний забезпечувати принцип правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору, а тому, вирішуючи питання про поновлення процесуального строку, зокрема на апеляційне оскарження, суди повинні надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск строку. Неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку скаржника є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо належного оформлення апеляційної скарги та повернення заявнику апеляційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд рішення суду після закінчення процесуального строку, а відтак не свідчать про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.

Поряд із цим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 січня 2021 року у справі № 0940/2276/18 виснувала, що юридична особа не позбавлена права звернутися із клопотанням про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, і суд за результатами розгляду цього клопотання не обмежений у праві на власний розсуд відстрочити або розстрочити таку сплату. Крім того, із наведеного убачається, що прийняти рішення про відстрочення або розстрочення сплати судового збору суд може і з власної ініціативи у тому разі, коли юридична особа звертається із клопотанням про звільнення від сплати судового збору.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що зазначені позивачем обставини пропуску строку звернення до суду із позовною заявою є неповажними, відтак, клопотання про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Згідно ч. 8 ст. 169 КАС України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Керуючись ст.ст. 160, 161, 169, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою.

Повернути позивачу позовну заяву Підприємства електричних мереж зовнішнього освітлення Міськсвітло м. Маріуполя до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання протиправними дій та постанови, скасування постанови, зобов`язання вчинити дії та стягнення коштів.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається, за сторінкою на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет (веб-адреса сторінки ://court.gov.ua/).

Суддя О.М. Кониченко