Рішення

від 12.12.2024 по справі 531/2202/24

КАРЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

єдиний унікальний номер справи 531/2202/24

номер провадження 2/531/728/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2024 року м. Карлівка

Карлівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Герцова О. М.,

за участю секретаря - Капленко Є.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Карлівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Виконавчий комітет Ланнівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, про позбавлення батьківських прав, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідачки про позбавлення батьківських прав.

Позов мотивував тим, що він та відповідачка перебувають у шлюбі з 22.11.1997 року. Від даного шлюбу у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З початку 2021 року шлюбні стосунки фактично були припинені, відповідачка виїхала на постійне місце проживання за кордоном України. Спільна дитина залишилася проживати з батьком. 14.06.2024 року позивач звернувся до суду з позовною заявою про розірвання шлюбу. 17.06.2024 року ухвалою суду по справі №?531/1676/24 було прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. 3 2021 року Відповідач декілька разів приїзджала до сина та бачила його декілька годин. За висновком лікарської-консультативної комісії КНП «Карлівський центр первинної медико-соціальної допомоги» N?246 від 10.06.2024 року дитина ОСОБА_3 потребує постійного догляду та базисну терапію по захворюванню. Постійний догляд за дитиною та його лікування потребують значних фізичних, моральних та фінансових зусиль, в чому його мати ОСОБА_4 ніякої участі не приймає. Відповідач ніяким чином не піклується про дитину, не проявляє заінтересованості в його подальшій долі, не цікавиться успіхами в навчанні, станом здоров?я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, його навчанням, підготовкою до самостійного життя, зокрема - не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду ( за наявності гострої необхідності здійснення такого догляду), лікування дитини, що негативно впливає на його фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для його нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу; не створює умов для отримання нею освіти в зв`язку з чим створились умови, які шкодять інтересам дитини. Відповідач, покладених законом на батьків обов?язків, не виконує, не бере педагогічної, матеріальної, достатньої грошової, посильної трудової, або будь-якої іншої участі у вихованні сина. Всі питання щодо виховання вирішуються позивачем самостійно без участі та підтримки з боку відповідача. Дитина знаходиться на повному утриманні батька.

Ухвалою суду від 28 серпня 2024 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 22 жовтня 2024 року закрито підготовче провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Виконавчий комітет Ланнівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, про позбавлення батьківських прав та призначено справу до судового розгляду по суті

Позивач в підготовче судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідачка в судове засідання не з`явився, надіслала суду заяву про визнання позову, у прийнятті якого відмовлено ухвалою суду від 22.10.2024 року. Справу просила розглядати без її участі.

Від представника третьої особи надійшла заява про розгляд справи без її участі.

У зв`язку з тим, що сторони не з`явилися в судове засідання, згідно зі ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, повно, об`єктивно та всебічно дослідивши матеріали даної справи, приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

З копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 вбачається, що сторони зареєстрували шлюб 22.11.1997 року. Від даного шлюбу мають неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 . З акту обстеження умов проживання від 12.06.2024, складеного старостою та депутатом сільської ради, ОСОБА_1 постійно проживає за адресою: АДРЕСА_1 з сином ОСОБА_3 . В акті зазначено, що дружина на час складання акту не проживає за вказаною адресою.

17.06.2024 року ухвалою суду по справі №?531/1676/24 було прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

За висновком лікарської-консультативної комісії КНП «Карлівський центр первинної медико-соціальної допомоги» N?246 від 10.06.2024 року дитина ОСОБА_3 потребує постійного догляду та базисну терапію по захворюванню.

З інформації ОСОБА_5 ліцею про ОСОБА_3 , вбачається, що ОСОБА_6 має добрий загальний розвиток, а батьки приділяють належну увагу вихованню сина. З приводу батька вказано, що останнім часом він займається вихованням сина.

Згідно висновку про доцільність позбавлення батьківських прав, затвердженого рішенням виконавчого комітету Ланнівської сільської ради Полтавського району Полтавської області області від 08.10.2024 №121, Служба у справах дітей ВК Ланнівської сільської ради вважає доцільним позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно її неповнолітнього сина ОСОБА_3 . Основним мотивом вказано, що ОСОБА_2 сина не відвідує, фактично самоусунулася від виконання своїх батьківських обов`язків, а також написала заяву, в якій вона не заперечує щодо позбавлення її батьківських прав.

Відповідно до заяви, надано Службі у справах дітей ВК Ланнівської сільської ради, відповідачка не заперечує щодо позбавлення її батьківських прав. Даною заявою ОСОБА_2 фактично самостійно відмовляється від батьківських прав та обов`язків. Проте, права батьків на виховання дитини (ст.151 Сімейного кодексу України - далі СК України), право особи на сім`ю (ст.291 Цивільного кодексу України - далі ЦК України) відносяться до особистих немайнових прав фізичної особи, яке належить їм за законом (ч.1 ст.269 ЦК України). Фізична особа не може відмовитися від особистих немайнових прав (ч.3 ст.269 ЦК України). Таким чином, вказана заява ОСОБА_2 не має юридичної сили, а тому не приймається судом як доказ по справі. Визнання позову відповідачкою суд не приймає також, оскільки батьківські права носять взаємний характер з правом дитини на виховання батьками, а тому таке визнання позову може порушити права дитини, і суд повинен провести судовий розгляд для встановлення всіх обставин по справі. (ч.4 ст.206 Цивільного процесуального кодексу України, далі - ЦПК України).

Жодних доказів, які б свідчили про свідому винну поведінку матері щодо сина ОСОБА_3 суду не надано.

Ст.141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Згідно з ч. 1 ст. 152 СК України право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою держаного контролю, що встановлена законом. Частиною 2 ст. 150 СК України визначено, що батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до ст. 164 Сімейного кодексу України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

У відповідності п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо він, вона ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

У частині першій статті 151 СК України закріплено переважне право батьків перед іншими особами на особисте виховання дитини. Права батьків щодо виховання дитини розцінюються як засіб виконання ними своїх обов`язків щодо неї.

Положеннями частини другої статті 151 СК України передбачено право батьків залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним та юридичним особам.

Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом (частина четверта статті 155 СК України), - у тому числі позбавлення батьківських прав з підстав та у порядку, що визначені статтею 164 СК України.

У п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» зазначено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Пунктом 16, абз.2 п.18 зазначеної постанови роз`яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

За ухилення батьків від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей передбачена адміністративна відповідальність (стаття 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

Відповідно до правових висновків, викладених у низці постанов Верховного Суду, зокрема від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц (провадження № 61-36905св18), від 24 квітня 2019 року у справі № 331/5427/17 (провадження № 61-12023св18), від 25 листопада 2019 року у справі № 640/15049/17 (провадження № 61-11607св19), від 17 січня 2020 року у справі № 712/14772/17 (провадження № 61-18550св19), від 29 січня 2020 року у справі № 127/31288/18 (провадження № 61-22060св19), від 29 січня 2020 року у справі № 643/5393/17 (провадження №61-4149св19), від 08 квітня 2020 року у справі № 645/731/18 (провадження № 61-20399св19), від 13 жовтня 2021 року у справі № 359/8130/19 (провадження № 61-9758св21), позбавлення батьківських прав за пунктом 2 частини першої статті 164 СК України має такі особливості: ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками; позбавлення батьківських прав є виключною мірою, що тягне за собою правові наслідки, як для батька (матері), так і для дитини, передбачені статтею 166 СК України; розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин.

У рішенні по справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява №10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими (параграф 100).

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, суд вважає, що досліджені докази не свідчать про винну поведінку матері, свідоме нехтування своїми обов`язками. Позивачем не доведено, що мають місце будь-які дії або ж бездіяльність відповідачки, які негативно впливають на дитину або ж можуть завдати шкоди інтересам дитини. Недоліки які мають місце щодо виховання дитини відповідачкою, а саме перебування за кордоном, не можуть бути підставою для позбавлення особи батьківських прав. Позбавлення батьківських прав матері у даному випадку буде суперечити найкращим інтересам дитини, яка має право на виховання її матір`ю. З огляду на вказане, суд не вбачає підстав для задоволення позову.

На підставі п.2 ч.1 ст.164 Сімейного кодексу України, ст.141, ч.4 ст.206, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , третя особа - Виконавчий комітет Ланнівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Полтавського апеляційного суду .

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О. М. Герцов