Справа №534/1391/24
Провадження №2/534/390/24
КОМСОМОЛЬСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД
ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 листопада 2024 року місто Горішні Плавні
Комсомольський міський суд Полтавської області у складі головуючого судді Куц Т.О., з участю: секретаря судового засідання Дегтяр Є.І., позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , представника органу опіки та піклування Малохатько М.В.,
розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому підготовчому засіданні в залі суду справу за цивільним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав та стягнення додаткових витрат на утримання дитини,
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом до відповідача, в якому прохає позбавити ОСОБА_3 батьківських прав щодо неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягнути з додаткові витарти на її утримання у розмірі 8325 грн. Заявлені вимоги мотивує тим, що відповідач з 2011 року проживає окремо, донька залишилась проживати з нею, за весь час окремого проживання відповідач ніяким чином не піклується про дитину, не проявляє заінтересованості в її подальшій долі, не цікавиться успіхами, станом здоров?я, не піклується про її фізичний і духовний розвиток, зокрема - не забезпечує необхідним харчуванням, матеріально не забезпечує. Їх дитина ОСОБА_4 , має інвалідність і потребує додаткових витрат на лікування та її розвиток.
Ухвалою суду від 29.07.2024 за згаданою позовною заявою відкрито провадження у справі з призначенням справи до підготовчого судового засідання за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 11.09.2024 підготовче провадження у справі було закрито, а справу призначено до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні позивач та її представник- адвокат Горностаєва А.В. позовні вимоги підтримали посилаючись на обставини зазначені в позовній заяві, проти винесення заочного рішення не заперечували.
Представник органу опіки та піклування в судове засідання не з`явився, направив заяву про розгляд справи у його відсутність.
Відповідач ОСОБА_3 в судові засідання неодноразово не з`являвся, про розгляд справи повідомлений належним чином, у тому числі шляхом опублікування оголошення на офіційному сайті судової влади, причини неявки не повідомив.
Свідок ОСОБА_5 показала суду, що з дитинства є подругою позивача і відповідач за останні 10 років взагалі не з`являвся, у вихованні та утриманні своєї доньки участі не приймав.
Свідок ОСОБА_6 показала суду, що ОСОБА_7 є її ученицею, за весь період навчання батька дівчинки ОСОБА_3 вона не бачила і з ним не знайома, у ОСОБА_8 були проблеми зі здоров`ям, були проведені операції, про дитину піклувалась її мати ОСОБА_1 .
Свідок ОСОБА_9 показала суду, що вона є колегою позивачки і за весь час, що вони працюють разом, батько дитини не з`являвся, вихованням та утриманням ОСОБА_8 не займався.
Суд з`ясував також і думку дитини ОСОБА_4 яка сказала, що з відповідачем не спілкується, проживає в сім`ї з матір`ю, яка займався її вихованням та матеріальним забезпеченням, а відповідача взагалі не пам`ятає, крім того вважає своїм батьком чоловіка мами ОСОБА_10 з яким у неї склалися добрі стосунки.
Встановивши обставини справи, дослідивши надані письмові докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьками зазначені ОСОБА_3 , ОСОБА_3 .
Відповідно до свідоцтво про шлюб ОСОБА_3 15.03.2013 одружилась з ОСОБА_10 , прізвище дружини після одруження « ОСОБА_11 ».
Відповідно до рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 22.11.2011 з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі частини заробітку, щомісячно.
Відповідно до довідки розрахунку заборгованості по аліментам ОСОБА_3 має заборгованість по сплаті аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_8 , станом на 01.06.2020 у розмірі 166710,90 грн та станом на 01.02.2021 у ромірі 198 211,90 грн.
Відповідно до рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.02.2022 ОСОБА_1 , було відмовлено в задоволенні вимог щодо скасування рішення відділу реєстрації Виконавчого комітету Дмитрівської сільської ради Полтавської області про відмову у реєстрації місця проживання ОСОБА_4 . Вказаним рішенням було встановлено, що ОСОБА_1 неодноразово зверталась до відділу реєстрації місця проживання громадян виконкому Дмитріївської сільської ради м. Горішні Плавні із заявою про реєстрацію місця проживання її дитини ОСОБА_8 , однак їй було відмовлено через відсутність заяви про згоду батька.
Відповідно до Інформації відділу освіти Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області про виконання батьківських обов`язків батьками ОСОБА_4 , зазначено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається в Дмитрівській ЗОШ І-ІІІ ступенів з 01.09.2016, неповнолітня проживає з матір`ю ОСОБА_1 та вітчимом ОСОБА_10 , які беруть активну участь у вихованні дитини, відвідують батьківські збори та приймають участь у святах та благоустрою школи, батько ОСОБА_3 за час навчання жодного разу навчальний заклад не відвідував.
Відповідно до Інформації відділу культури та спорту Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області ОСОБА_4 навчалась у дитячій художній школі з жовтня 2021 по травень 2023 за період навчанням її навчанням цікавилась мати ОСОБА_1 , батько ОСОБА_3 за час навчання жодного разу навчальний заклад не відвідував.
Згідно наданих суду характеризуючих даних ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вбачається, що дитина позитивно характеризується, навчається відмінно, приймає різні конкурси за, що отримує нагороди, що свідчить про належне виховання дитини зі сторони її матері ОСОБА_1 .
Відповідно до висновку про доцільність позбавлення батьківських прав від 10.09.2024 вбачається, що неповнолітня ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з матір`ю ОСОБА_1 та з чоловіком матері ОСОБА_10 , які проживають в АДРЕСА_1 у помешканні створені всі умови для належного проживання та виховання дитини.
Під час обстеження житлово-побутових умов проживання сім`ї (акт від 08.08.2024), з ОСОБА_12 відбулась бесіда стосовно її ставлення до позбавлення батька батьківських прав. В ході бесіди дівчина повідомила, що обізнана про судовий процес, ініціатором якого була мати, повністю підтримує рішення матері стосовно позбавлення батька батьківських прав, оскільки він тривалий час не приймає участі у її вихованні, не піклується про стан її здоров`я; не займається утриманням та лікуванням; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу та взагалі не переймається її життям. Навіть у визначні дати батько ніколи не вітав її зі святами. ОСОБА_7 не бажає в майбутньому спілкуватися та підтримувати з ним зв`язок.
Згідно з висновком органу опіки та піклування позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав щодо неповнолітньої ОСОБА_4 , визнано доцільним .
Відповідно до ч.7 ст.7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства, з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, сім`ї.
За змістом ст.3 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 та набула чинності для України 27.09.1991, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Так, у відповідності до ст.ст.150,151 СК України первинний і головний обов`язок по вихованню дитини покладається на її батьків. Передача дитини на виховання іншим фізичним чи юридичним особам не звільняє батьків від обов`язку піклуватися про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя. Батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини та проживання малолітньої дитини з ними, вправі вимагати повернення дитини до себе.
Згідно з вимогами ч.1 та 2 ст.155 СК України, здійснення батьками своїх прав, виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Згідно з ч. 1 ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:
1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;
2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини;
3) жорстоко поводяться з дитиною;
4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;
5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;
6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 20.03.2007 № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Згідно з абз. 2 п. 18 вищезгаданої постанови Пленуму Верховного Суду України, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.
Позбавлення батьківський прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст.166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
Ухилення від виконання юридичного обов`язку - завжди акт свідомої поведінки, оскільки особа має реальну можливість виконати його, але не вчиняє відповідних дій. Так, батько чи мати вважатимуться такими, що ухиляються від обов`язку по вихованню дитини, коли вони не проявляють до неї щонайменшої батьківської турботи, хоча мають таку можливість.
Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава до позбавлення батьківських прав можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
Пунктом 16 постанови Пленуму ВС України № 3 від 30.03.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляд справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав» зазначеної постанови роз`яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
В рішенні Європейського суду з прав людини від 18.12.2008 у справі «Савіни проти України» встановлено, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати, що розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин. Відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини (пункт 49 рішення ЄСПЛ).
У рішенні по справі «Хант проти України» п. 54 зазначено, що суд нагадує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Olsson v. Sweden») і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.
Відповідно до основних сформованих принципів суспільства, задекларованих у національному та міжнародному законодавстві, діти мають право на особливе піклування і допомогу, внаслідок своєї фізичної і розумової незрілості, потребують спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження.
Таким чином, оглянувши всі надані докази, як по одинці так і в сукупності, суд приходить до висновку, що дійсно батько малолітньої дитини відповідача по справі, ухиляється від своїх обов`язків по вихованню та розвитку дитини, які передбачені вимогами ст.150 СК України.
Крім того, суд визнає винною поведінку ОСОБА_3 , визнає свідоме нехтування ним своїх обов`язків, оскільки він не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, не приймає участі у підготовці до самостійного життя, зокрема не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення.
Ухилення ОСОБА_3 від виховання дитини суперечить її інтересам, перешкоджає її нормальному вихованню в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї родини і сім`ї.
На підставі викладеного суд вважає, що ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, в судовому засіданні доведено повністю, в матеріалах справи міститься достатньо доказів на підтвердження даних обставин, що дають підстави позов задовольнити повністю та позбавити відповідача ОСОБА_3 батьківських прав щодо його неповнолітньої доньки, так як саме позбавлення батьківських прав відповідатиме інтересам дитини.
Обов`язок утримувати дитину до досягнення нею повноліття покладений на батьків відповідно до статті 180 СК.
Відповідно до рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 22.11.2011 з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі частини заробітку, щомісячно.
Позивач вказує, що в зв`язку з загальним захворюванням, дитина потребує додаткових витрат, які пов`язані з лікуванням та медичним обстеженням.
Стягнення додаткових витрат на дитину регулюється нормами ст.185 СК України, яка передбачає обов`язок батьків брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Системне тлумачення частини другої статті 185 СК України і статті 182 СК України дозволяє констатувати, що розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Так, вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати особливі обставини, якими обумовлені ці додаткові витрати і які є індивідуальними у кожній конкретній справі, а також стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав.
Аналіз відповідних норм закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.
СК України виходить з принципу рівності прав та обов`язків батьків. Відповідно до закону брати участь у додаткових витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина. При визначенні розміру стягнення з одного з батьків суд відносить частину витрат на іншого.
Згідно із частиною першою статті 185 СК Українитой з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається цією статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат, у тому числі у зв`язку з її хворобою.Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку.
За частиною другою статті 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов`язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково.
Ураховуючи зазначені обставини, суд визначає розмір додаткових витрат на дитину, зумовлених особливими обставинами, одному з батьків у твердій грошовій сумі.
Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення.Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом.
Таким чином, доведенню підлягає наявність у дитини хвороби та потребою в лікуванні, що є особливими обставинами і є підставою для стягнення з іншого із батьків додаткових витрат.
Як вбачається з наданих суду медичних документів, а саме виписки з медичної картки, виписики з історії хвороби , комп`ютерної томографії довідки, виданої 14 лютого 2024 року лікарем - офтальмологом КП "Рівненський форми індивідуальної програми реабілітації ОСОБА_4 , має загальне захворювання та потребує постійного лікування та особливого догляду.
Згідно наданих суду чеків та медичних довідок, на обстеження, лікування, придбання ліків позивачем сплачено всього 16650 грн, враховуючи, що батьки несуть рівний обов`язок щодо матеріального утримання дитини, на відповідача покладається частина вказаних витрат, що складає 8325 грн і які є додатковими витратами та не відносяться до основних витрат, які батьки несуть на утримання дитини за рахунок отриманих аліментів, оскільки останні викликані особливими обставинами - хворобою дитини.
На підставі наведеного, з урахуванням стану здоров`я дитини, враховуючи рівність прав та обов`язків батьків щодо дітей, ,суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача половини вартост і додаткових витрат .
Суд роз`яснює відповідачу, що відповідно до ст.169 СК України мати, батько, позбавлений батьківських прав, має право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав, якщо дитина не була усиновлена і усиновлення не скасоване або не визнане недійсним судом.
Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір.
Керуючись ст.ст.12, 13, 141, 258, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, ст. 164 СК України, суд,
у х в а л и в :
Цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав та стягнення додаткових витрат на утримання дитини - задовольнити повністю.
Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав щодо неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , додаткові витрати на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 8325 грн.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_1 . Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 адреса: АДРЕСА_2 . Третя особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області (39800, Полтавська область, Кременчуцький район м. Горішні Плавні, вул. Миру, 24)
Суддя Т.О.Куц
Суд | Комсомольський міський суд Полтавської області |
Дата ухвалення рішення | 27.12.2024 |
Оприлюднено | 31.12.2024 |
Номер документу | 124118694 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них про позбавлення батьківських прав |
Цивільне
Комсомольський міський суд Полтавської області
Куц Т. О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні