Ухвала

від 05.12.2024 по справі 753/23289/24

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

02068, м. Київ, вул. Кошиця, 5-А

справа № 753/23289/24

провадження № 2/753/11797/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про залишення позову без руху

"05" грудня 2024 р. суддя Дарницького районного суду міста Києва Каліушко Ф.А., вивчивши позовну заяву Житлово-будівельного кооперативу «Будівельник-13» до Київської міської ради, ОСОБА_1 про визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

27.11.2024 представником Житлово-будівельного кооперативу «Будівельник-13» - адвокатом Євдоченко Наталією Дмитрівною сформовано в системі «Електронний суд» позовну заяву Житлово-будівельного кооперативу «Будівельник-13» до Київської міської ради, ОСОБА_1 про визнання права власності.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.11.2024 дану справу визначено за суддею Каліушком Ф.А.

04.12.2024 з електронного реєстру територіальної громади м. Києва «ГІОЦ/КМДА» надійшла відповідь щодо зареєстрованого місця проживання відповідача 2.

Дослідивши позовну заяву та додані до неї матеріали, суддя дійшов висновку, що позовна заява підлягає залишенню без руху, так як не відповідає вимогам статті 177 Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту - ЦПК України), виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з майновою вимогою, а саме про визнання за ЖБК «Будівельник-13» права власності на квартиру АДРЕСА_1 . Згідно довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості, вартість вказаної квартири станом на 09.05.2024 складає 1 949 117,18 грн.

У змісті позовної заяви, а також в прохальній її частині, представник позивача прохає суд зменшити позивачу ЖБК «Будівельник-13» розмір сплати судового збору за подання даного позову до 1 прожиткового мінімуму доходів громадян працездатного віку, тобто до 3 028,00 грн., у зв`язку зі скрутним його матеріальним становищем. Вказане клопотання адвокат обгрунтовує тим, що ЖБК «Будівельник-13» є неприбутковою організацією, кошти якої формуються виключно за рахунок внесків членів кооперативу на утримання будинків та прибудинкових територій. Сума щомісячних надходжень на користь позивача становить в середньому 153 278,00 грн., з яких підлягає сплаті на користь постачальників комунальних послуг та бюджету, на виплату заробітної плати працівникам позивача 156 094,00 грн., у зв`язку із чим кооператив щомісячно недоотримує кошти у розмірі 2 700,00 грн., які мінімально необхідні для обслуговування будинку. Внаслідок цього відсутня можливісь проведення запланованих робіт з поточного ремонту. Станом на 01.11.2024 загальна сума заборгованості членів кооперативу за вказаним внеском на утримання житла становить 638 171,31 грн, з яких тільки за спірною квартирою 49 880,11 грн. та приблизно 160 001,27 грн. за судовими рішеннями, які не можуть бути виконані, у зв`язку з забороною звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію, яка встановлена п. 10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження». Станом на день звернення з даним позовом до суду, позивач позбавлений можливості розпоряджатися спірною квартирою шляхом надання її у користування членам кооперативу, які б несли витрати на її утримання, а відтак останній був змушений звернутись з даним позовом до суду. Таким чином, викладене вище, слугувало підставою для заявлення представником позивача даного клопотання.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до чч. 1, 3 ст. 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині 1 цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Особа, яка заявляє клопотання про звільнення від сплати судового збору (або відстрочення, розстрочення, зменшення суми сплати судового збору), повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Разом з цим, стаття 8 Закону України «Про судовий збір» конкретизує порядок, умови відстрочення, розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати та коло осіб, до яких може застосувати суд цю норму.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині 1 цієї статті.

Зі змісту статті 8 Закону України «Про судовий збір» вбачається, що обов`язковим елементом застосування цієї статті є майновий стан сторони, який не дозволяє їй сплатити судовий збір взагалі (у випадку, якщо сторона клопоче про звільнення її сплати судового збору) або перед зверненням до суду (у випадку, якщо сторона клопоче про відстрочення або розстрочення сплати судового збору).

Окремо слід зазначити, що встановлений статтею 8 Закону України «Про судовий збір» перелік умов, за яких особа може бути звільнена від сплати судового збору, також є вичерпним.

Тлумачення статті 136 ЦПК України та статті 8 Закону України «Про судовий збір» чітко свідчить, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.

Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі № 0940/2276/18.

Такими документами, що підтверджують майновий стан, наприклад, можуть бути довідки про доходи, про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка фіскального органу про перелік розрахункових та інших рахунків, довідка про взяття заявника на облік центром зайнятості як безробітного, документи про нарахування субсидії, соціальної допомоги малозабезпеченим, довідку за формою 1-ДФ про доходи (а саме про відсутність доходу за попередній рік), тощо.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявника на доступ до правосуддя, оскільки формування справедливих принципів оплати судового збору характеризує рівень доступності до правосуддя у країні (справа «Креуз проти Польщі» (KREUZ v. POLAND) від 19 червня 2001 року).

ЄСПЛ вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави в цивільних спорах, і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження в цивільних справах (справа «Креуз проти Польщі» (KREUZ v. POLAND) від 19 червня 2001 року).

За статтею 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. І, як уже зазначалося, вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя, яке у розумінні практики Європейського суду з прав людини не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими (справа «Креуз проти Польщі» (KREUZ v. POLAND) від 19 червня 2001 року).

Так, суд зазначає, що викладені представником позивача доводи у клопотанні про зменшення розміру сплати судового збору, а також додані до позову: довідка від 19.11.2024 (у якій вказана заборгованість зі сплати внеску на утримання будинку та прибудинкової території по квартирі АДРЕСА_1 станом на 01.11.2024 у розмірі 49 880,11 грн.); довідка від 19.11.2024 (у якій вказана заборгованість мешканців кооперативу перед ЖБК за надані послуги станом на 01.11.2024 в загальному розмірі 638 171,31 грн. та зазначена сума щомісячних надходжень 153 278 грн. з якої здійснюється сплата постачальникам за надані послуги); скріншот з Автоматизованої системи виконавчих проваджень (у якій містяться відкриті виконавчі провадження щодо боржників перед ЖБК «Будівельник-13»), не можливо вважати достатніми доказами, які підтверджують скрутне матеріальне становище позивача, враховуючи при цьому наведені вище обставини та докази, якими такий факт підтверджується.

Таким чином, суд, враховуючи викладене вище, предмет спору у даній справі, а також те, що зменшення розміру сплати судового збору є правом, а не обов`язком суду, відмовляє у задоволенні клопотання представника позивача про зменшення розміру сплати судового збору за подання даного позову та зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Оплата судового збору за подання до суду позовної заяви здійснюється у розмірах визначених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору», яким внесено зміни до Закону України «Про судовий збір» та у відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 4 якого за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичної особою ставка судового збору становить 1,5 відсоток від ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00 грн.) та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 059 800,00 грн.).

Як було зазначено вище, позивач звернувся до суду з майновою вимогою про визнання права власності на квартиру, ціна позову складає 1 949 117,00 грн., а відтак сума судового збору, яка підлягає сплаті становить 29 236,76 грн.

При цьому, суд звертає увагу, що згідно ч. 3 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Так, представником позивача до матеріалів справи долучено платіжну інструкцію №82 від 10.06.2024 в загальному розмірі 3 028,00 грн.

Водночас, суд зазначає, що сума судового збору, яка підлягає сплаті за подання даного позову, з урахуванням наданої вищевказаної квитанції та вимог ч. 3 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», становить 20 361,41 грн.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони чи обмеження, зміст яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

З рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого Королівства» від 28.10.1998 р. та «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001 р. вбачається, що право на суд не є абсолютним та воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

За таких обставин позовна заява не може бути прийнята до провадження і позивачу необхідно надати строк для усунення зазначених недоліків, а саме шляхом направлення до Дарницького районного суду м. Києва документу, що підтверджує сплату ним судового збору у повній мірі відповідно до вимог ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», а саме за заявлену вимогу майнового характеру у розмірі 20 361,41 грн.

Частиною 3 ст. 185 ЦПК України передбачено, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

На підставі викладеного та керуючись стст. 177, 185 Цивільного процесуального кодексу України, суддя

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Житлово-будівельного кооперативу «Будівельник-13» до Київської міської ради, ОСОБА_1 про визнання права власності залишити без руху, надавши позивачу строк у п`ять днів з дня отримання ним копії ухвали, для усунення зазначених недоліків.

Роз`яснити позивачу, що в разі не усунення недоліків у встановлені строки, заява буде вважатися неподаною і повернута.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СУДДЯ КАЛІУШКО Ф.А.