Рішення

від 27.12.2024 по справі 753/19150/24

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/19150/24

провадження № 2/753/10159/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2024 року суддя Дарницького районного суду м. Києва Заставенко М.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

02.10.2024 до суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, у якій представник позивача просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 491817-КС-001 від 06.03.2024 у розмірі 212 814,48 грн, яка складається з 49 000 грн прострочених платежів по тілу кредиту, 156 464,48 грн прострочених платежів по процентах, 7 350 грн прострочених платежів за комісією.

Позовна заява обґрунтована тим, що 06.03.2024 між позивачем та відповідачем укладено договір № 491817-КС-001 про надання кредиту, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 49 000,00 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,15069995 за кожен день користування. Грошові кошти були перераховані на платіжну карту банка позичальника № НОМЕР_1 . Вказаний кредитний договір був укладений в електронному вигляді шляхом підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Для цього ОСОБА_1 прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору № 491817-КС-001 про надання кредиту від 06.03.2024, на умовах визначених офертою, шляхом направлення через ІТС одноразового ідентифікатора НОМЕР_4 направленого на мобільний номер позичальника електронного повідомлення СМС-повідомлення. Відповідач умови кредитного договору не виконав, не повернув своєчасно суму кредиту та нараховані відсотки відповідно до умов кредитного договору у зв`язку з чим у нього станом на 14.09.2024 утворилася заборгованість у розмірі 212 814,48 грн, яка складається з простроченого тіла кредиту - 49 000,00 грн, прострочених відсотків - 156 464,48 грн та прострочених платежів за комісією - 7 350,00 грн, які позивач просить стягнути з відповідача.

Ухвалою судді від 10.10.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

25.10.2024 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог в частині нарахування відстоків та комісії за надання кредиту посилаючись на наступне. Відповідач не заперечує факту отримання ним кредиту у розмірі 49 000,00 грн, однак вважає, що позивачем не надано суду копії сертифікату (протоколу) створення та перевірки кваліфікованого електронного підпису позивача, що б дозволяло ідентифікувати подані документи як належні та допустимі докази укладення кредитного договору, та у свою чергу підтверджувало б підписання саме цього тексту договору та саме на тих умовах, що зазначає позивач. Також відповідач ставить під сумнів підписання ним пропозиції-оферти. Крім того, сторонами взагалі не підписані «Правила надання споживчих кредитів», на які також посилається позивач. Тому відповідач ставить під сумнів сам кредитний договір та кредитні умови в цілому. Позивач, у порушення ч. 3 п. 10 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» створив обов`язкові для споживача умови, з якими споживач не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору. Позивачем нараховуються відсотки за кредитним договором у період з 06.03.2024 по 14.09.2024 включно. Однак згідно з умовами договору - термін дії договору до 21.08.2024, тобто позивач продовжував нараховувати відсотки поза термінами кредитування це 24 дні, що є незаконним. Відповідач не відмовляється платити відсотки за кредитом за умови їх пропорційності і розумності, готовий оплачувати заборгованість у розмірі тіло кредиту + нараховані відсотки в розумних і законних межах, але не більше 50% вартості. Відповідач категорично не згоден з сумою боргу по комісії у розмірі 7 350,00 грн, вважає їх нарахування незаконним.

31.10.2024 представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якій зазначив наступне. Кредитний договір підписаний боржником за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між заявником/кредитором та боржником/позичальником не був би укладений. Зазначив, що примірники електронного кредитного договору, акцепту та оферти на його укладення, надані позивачем до суду, є їх оригіналами, й будь-які інші варіанти вищезазначених документів у позивача відсутні та не можуть бути надані до суду. При цьому, оригінали вищезазначених документів були збережені в первісному та незмінному вигляді. Відповідач у відзиві на позовну заяву не поясняє чому на його думку розрахунок, який до позовної заяви був доданий позивачем, є начебто необґрунтованим, та таким, що начебто не узгоджується з матеріалами справи. Відповідач не був позбавлений можливості надати свій розрахунок заборгованості за кредитним договором. Щодо твердження відповідача про нарахування відсотків поза межами строку дії кредитного договору, то як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором, заборгованість відповідача за кредитним договором після закінчення строку дії кредитного договору не змінювалася (тобто проценти за кредитним договором після закінчення строку дії кредитного договору не нараховувалися). Оскільки розрахунок заборгованості, який був доданий позивачем до позовної заяви формується автоматично, програма автоматично «протягнула» дати після закінчення строку дії кредитного договору до дати створення цього розрахунку заборгованості. Дата створення розрахунку заборгованості зазначена на його початку у першій таблиці. Встановлення обов`язку по сплаті комісії за надання кредиту у кредитному договорі відповідає принципу свободи договору. Відповідач уклавши кредитний договір погодився зокрема сплатити комісію за надання кредиту. Також позивач зазначив про те, що під час укладення кредитного договору відповідач проходив відео-верифікацію, під час якої зазначив, що він самостійно подав заявку на отримання кредиту; надав повну згоду на проведення відео-верифікації та фото-фіксації екрану з його зображенням та зображенням документів, що були пред`явлені ним під час

здійснення відео-верифікації; підтвердив, що на нього не чинить тиск або вплив будь-яка інша особа з метою отримання кредиту; зазначив свій номер телефону НОМЕР_2 (той самий номер телефону, який зазначений у відзиві на позовну заяву як такий, що належить відповідачу); зазначив серію та номер свого паспорта НОМЕР_3 та дату його видачі; зазначив свою дату народження ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Судом встановлено, що 06.03.2024 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено Договір № 491817-КС-001 про надання кредиту, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 49 000,00 гр, строком до 21.08.2024 зі сплатою відсотків за користування кредитом - стандартна процентна ставка 2,00000000, знижена - 1,15069995% від суми кредиту.

Грошові кошти були перераховані на платіжну карту банка позичальника № НОМЕР_1 .

Кредитний договір укладено в електронному вигляді, шляхом реєстрації відповідача на веб-сайті https://bizpozyka.com та підписаний кредитний договір електронним підписом з одноразовим ідентифікатором НОМЕР_4 направленого на мобільний номер позичальника НОМЕР_2 електронного повідомлення СМС-повідомлення.

Відповідно до п. 3.2 Договору, протягом строку кредитування процентна ставка за Кредитом, нараховується за ставкою, вказаною у п. 2.4 договору на залишок заборгованості по Кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, в залежності від дотримання позичальником Графіку платежів.

ТОВ «Бізнес Позика» виконало взяті на себе зобов`язання за Договором, надавши відповідачеві кредитні кошти у розмірі 49 000,00 грн., шляхом їх переказу на карту відповідача.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно положень ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно вимог ч. 1, ч. 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За приписами до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються у договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

За приписами ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частинами 1,2 статті 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно вимог ч. 1 ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

В ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно вимог ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та ГК України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

З системного аналізу наведених правових норм вбачається, що кредитний договір укладається в письмовій формі, в якому сторонами погоджується розмір кредиту, розмір відсоткової ставки, порядок застосування неустойки за порушення грошового зобов`язання, порядок погашення заборгованості, та інші умови. Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції, визначені Закон України «Про електронну комерцію».

З огляду на викладене вище, встановлено, що відповідач підписав електронний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, а тому суд приходить до висновку, що факт укладення договору № 491817-КС-001 про надання кредиту від 06.03.2024 підтверджується матеріалами справи та узгоджується із ст. ст. 6, 627 ЦК України та ст. ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Із запропонованими умовами відповідач ознайомився та погодився з ними.

Уклавши даний договір на умовах, викладених у ньому, відповідач тим самим засвідчив свою згоду та взяв на себе зобов`язання виконувати умови, які були в ньому закріплені.

Згідно розрахунку заборгованості станом на день закінчення строку дії договору 21.08.2024 утворилася заборгованість в розмірі 212 814,48 грн, яка складається з простроченого тіла кредиту - 49 000,00 грн, прострочених відсотків - 156 464,48 грн та прострочених платежів за комісією - 7 350,00 грн.

Згідно вимог ст.ст. 76, 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.

За приписами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Таким чином, враховуючи вищевказані обставини, за наявності доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості за договором про надання кредиту № 491817-КС-001 від 06.03.2024 в розмірі 212 814,48 грн.

Відповідачем до суду не надано жодних доказів на спростування встановлених судом обставин, фактично незгода з позовними вимогами зводиться до непогодження з розміром заборгованості, однак факту отримання коштів від позивача відповідачем не заперечується.

З урахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та таким, що підлягають задоволенню.

У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає також стягненню судовий збір в сумі 2 553,78 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 7, 9, 11, 12, 13, 76 - 81, 141, 229, 235, 247, 259, 263 - 265, 272, 273, 274 - 279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» заборгованість за договором № 491817-КС-001 від 06.03.2024 в розмірі 212 814,48 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 553,78 грн, а всього 215 368,26 грн.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика», код ЄДРПОУ 41084239, місце знаходження 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 411, мобільний номер 096-321-83-09, електронна адреса office@bizpozyka.com

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання зареєстровано за адресою АДРЕСА_1 , мобільний телефон НОМЕР_2 , електронна адреса ІНФОРМАЦІЯ_3

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя М.О. Заставенко

Повний текст рішення складено 27.12.2024.