Ухвала

від 10.12.2024 по справі 757/54449/24-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/54449/24-к

пр. 1-кс-46338/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2024 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність Територіального управління Бюро економічної безпеки України розташованого у місті Києві, яка полягає у невизнанні потерпілим, у рамках кримінального провадження № 72024102200000058,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернувся до Печерського районного суду м. Києва із скаргою в порядку ст. 303 КПК України на бездіяльність Територіального управління Бюро економічної безпеки України розташованого у місті Києві, в якій просить визнати його потерпілим.

У судове засідання особа, яка подала скаргу не з`явився, про розгляд скарги повідомлена належним чином.

Правило неможливості розгляду скарг в порядку ст. 303 КПК України передбачає обов`язкову участь такої особи, разом з тим, до суду надійшла заява ОСОБА_3 про розгляд скарги за її відсутності, слідчий суддя, дійшов висновку про розгляд скарги за відсутності особи, яка її подала.

Детектив не з`явився у судове засідання, про дату, час та місце розгляду скарги повідомлялися належним чином.

До суду надійшов лист заступника керівника підрозділу - керівника відділу ОСОБА_4 № 23.24/3.2/2/14514-24 від 09.12.2024, відповідно до якого останній вказує, що заява ОСОБА_3 від 23.10.2024 за вх. № 10403/0/1-24 була зареєстрована та надана відповідь заявнику про долучення даної заяви до матеріалів кримінального провадження.

Згідно з ч. 3 ст. 306 КПК України, відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.

Зважаючи на ці положення закону та враховуючи, що прокурор не з`явився в судове засідання, будучи повідомленим про час та місце розгляду справи, а відтак слідчий суддя визнав за можливе прийняти рішення по суті скарги без його участі.

Слідчий суддя, вивчивши матеріали скарги та додані до неї матеріали приходить до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів скарги, ОСОБА_3 звернулася до Територіального управління Бюро економічної безпеки України розташованого у місті Києві із заявою про визнання його потерпілим.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 КПК України, потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 55 КПК України, права і обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.

Згідно положень ч. 5 ст. 55 КПК України, за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.

За змістом цієї норми, права і обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення.

У відповідності до вимог ст. 110 КПК України, постанова слідчого має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема в ній має бути викладено суть заяви особи, яка звернулася з метою захисту своїх прав, та відповіді на всі поставлені нею питання, що є однією з гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу.

У рішенні ЄСПЛ «Шмалько проти України» п. 33 та «Далбан проти Румунії» п. 44 визначено, що термін «потерпілий» у сенсі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод означає особу, яка безпосередньо постраждала від дії чи бездіяльності, яка є предметом судового розгляду; при цьому порушення Конвенції може мати місце навіть за відсутності шкоди. Отже, прийняття рішення чи вжиття заходу на користь заявника в принципі не є достатнім для позбавлення останнього статусу «потерпілого», якщо державні органи не визнали порушення Конвенції, чи то безпосередньо, чи по суті, і не надали за це порушення компенсації.

Разом з тим, як вбачається із матеріалів скарги, заява ОСОБА_3 про визнання потерпілим не була розглянути та результатами її розгляду не винесено постанови.

Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя дійшов до висновку про часткове задоволення вимог скарги та зобов`язання уповноваженої особи розглянути заяву про визнання потерпілим.

Керуючись ст. ст. 303, 305, 306, 307, 309, ч. 2 ст. 376 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність Територіального управління Бюро економічної безпеки України розташованого у місті Києві, яка полягає у невизнанні потерпілим, у рамках кримінального провадження № 72024102200000058 - задовольнити частково.

Зобов`язати компетентну особу Територіального управління Бюро економічної безпеки України розташованого у місті Києві у провадженні якого перебуває кримінальне провадження № 72024102200000058, розглянути заяву ОСОБА_3 про визнання потерпілим від 23.10.2024 за вх. № 10403/0/1-24.

В задоволенні решти вимог скарги відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1