Рішення

від 27.12.2024 по справі 260/6165/24

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

27 грудня 2024 року м. Ужгород№ 260/6165/24 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ващиліна Р.О., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ), в якому просить: 1) визнати протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ), які полягають у застосуванні у період із 19 січня 2020 року по 19 травня 2023 року розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, при нарахуванні ОСОБА_1 грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань; 2) зобов`язати НОМЕР_1 прикордонний загін (військової частини НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 за період із 19 січня 2020 року по 19 травня 2023 року грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, нарахованих та виплачених у зв`язку із проходженням військової служби, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року та 01 січня 2023 року із врахуванням раніше виплачених сум.

Заявлені позовні вимоги аргументує тим, що відповідач, всупереч законодавчим нормам його грошове забезпечення розраховував з показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018. Поряд з цим, постановою Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 розмір посадових окладів військовослужбовців покладено в залежність саме від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року.

11 жовтня 2024 року відповідач подав через особистий електронний кабінет в підсистемі електронний суд відзив на позовну заяву, в якому проти заявлених позовних вимог заперечив. Так, зокрема, зазначає, що на момент набрання чинності Постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017, було установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовим званням військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14. Хоча в подальшому постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 №826/6453/18 були скасовані внесені до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 зміни, однак в даному випадку слід врахувати положення Закону України від 06.12.2016 №1774-VIII, як нормативно-правового акту вищої юридичної сили. Таким передбачено, що після набрання ним чинності мінімальна заробітна плата не застосовується, як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. Тому вважає, що в даному випадку немає підстав для обчислення грошового забезпечення військовослужбовців з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 20.11.2024 залишено без руху позов в частині позовних вимог, що стосуються протиправності дій відповідача щодо обчислення та виплати грошового забезпечення (в тому числі, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та грошової допомоги для оздоровлення), виплачених у період з 20 липня 2022 року по 19 травня 2023 року, без застосування розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року та 01 січня 2023 року, та зобов`язання провести відповідний перерахунок, та запропоновано позивачу подати до суду протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду з обґрунтуванням інших поважності пропуску цього строку (за їх наявності).

25 листопада 2024 року представник позивача подав до суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій заявлені позовні вимоги виклав в наступній редакції:

1) визнати протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ), які полягають у застосуванні у період із 01 квітня 2020 року по 18 липня 2022 року розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, при нарахуванні ОСОБА_1 грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань;

2) зобов`язати НОМЕР_1 прикордонний загін (військової частини НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 за період із 01 квітня 2020 року по 18 липня 2022 року грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, нарахованих та виплачених у зв`язку із проходженням військової служби, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року та 01 січня 2022 року із врахуванням раніше виплачених сум.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 26.11.2024 розгляд даної адміністративної справи було продовжено.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 ) проходив військову службу в органах Державної прикордонної служби України, в тому числі на момент звільнення в ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі НОМЕР_1 прикордонний загін).

Як вбачається з долученої позивачем до матеріалів справи копії архівних відомостей з січня 2020 року по липень 2022 року, посадовий оклад та оклад за військовим званням були розраховані з прожиткового мінімуму, встановленого станом на 01.01.2018.

Відповідач вказану обставину визнає.

Наказом НОМЕР_1 прикордонного загону №895-ОС від 27.08.2024 штаб-сержанта ОСОБА_1 , звільненого з військової служби у запас без права носіння військової форми одягу за пп. «г» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення з 27 серпня 2024 року.

Як вбачається з архівних відомостей за період з січня 2020 року по липень 2022 року, ОСОБА_1 , окрім посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, отримував також допомогу на оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань.

Відповідач не заперечує, що розмір вказаних виплат був розрахований, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2018. В свою чергу позивач вважає, що розмір таких повинен був вираховуватися із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року.

З метою захисту порушеного, на думку позивача, права на належний розмір оплати праці, ОСОБА_1 звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII від 20.12.1991 (далі Закон), держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення згідно з положеннями ч. 2 зазначеної статті входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

За приписами ч. 4 ст. 9 Закону грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року №558 затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (далі Інструкція).

Так, відповідно до п. 1 підрозділу 1 розділу ІІ Інструкції, розмір окладу за військовим званням військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) визначається шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб на відповідний тарифний коефіцієнт, установлений у додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (зі змінами) (далі Постанова №704).

Згідно п. 1 підрозділу 2 розділу ІІ Інструкції розміри посадових окладів осіб офіцерського складу, осіб рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, визначаються шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб на відповідний тарифний коефіцієнт, установлений у додатку 1 до Постанови №704.

Постановою №704 затверджено, серед іншого, тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

При цьому п. 4 Постанови №704 (в первинній редакції на дату прийняття) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Вказане кореспондується також з примітками до додатків 1, 12, 13, 14 до Постанови №704, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

Отже, первинно розміри посадових окладів військовослужбовців було поставлено в залежність від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Поряд з цим 21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України ухвалив Постанову №103, п. 6 якої внесено зміни до ряду постанов Кабінету Міністрів України, в тому числі, п. 4 Постанови №704 викладено в такій редакції: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду міста Києва №826/6453/18 від 29.01.2020, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 20 жовтня 2022 року визнано протиправним та скасовано п. 6 Постанови №103.

Ч. 2 ст. 265 КАС України передбачені наслідки визнання нормативно-правового акта нечинним, відповідно до яких такий втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Таким чином, починаючи з 29 січня 2020 року норми п. 6 постанови №103 та внесені до п. 4 Постанови №704 зміни втратили чинність та не підлягають застосуванню.

Ст. 6 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 №2017-III визначено, що базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров`я та освіти.

Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

П. 8 Прикінцевих положень Закон України від 23.11.2018 №2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.

У свою чергу, Закон України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 № 294-IX таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року на 2020 рік не містить.

Тобто, положення п. 4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з постановою №704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року до 01.01.2020 - набрання чинності Законом №294-IX не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.

Разом з цим, Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі №913/204/18, від 10.03.2020 у справі №160/1088/19).

Більше того, в постанові від 02 серпня 2022 року у справі №440/6017/21 Верховний Суд дійшов правового висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, відповідно до якого з 01.01.2020 положення п. 4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою №704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 Постанови №704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

Аналогічна правова позиція відображена у постановах Верховного Суду від 12.09.2022 у справі №500/1813/21 та від 07.06.2023 у справі №340/2148/21.

Так, Законом України «Про Державний Бюджет України на 2018 рік» встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2018 року 1762 гривні, який, як вже зазначено вище, відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» використовувався і в 2019 році як розрахункова величина для визначення посадових окладів, зокрема, військовослужбовців та прирівняних до них осіб за Законом №2262.

Поряд з цим, згідно ст. 7 Законів України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 №294-IX, «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 №1082-IX та «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 №1928-IX у 2020 2022 роках установлено новий розмір прожиткового мінімуму.

Отже, зміна прожиткового мінімуму є підставою для перерахунку грошового забезпечення військовослужбовців.

При цьому суд вважає безпідставними посилання відповідача в обґрунтування правомірності своїх дій на норми Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIII, оскільки такі не стосуються визначення розміру грошового забезпечення військовослужбовців.

Пунктом 2 Постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Відповідно до п. 1 Розділу 7 Глави IV Інструкції, військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) один раз на рік надається допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Згідно п. 1 Розділу 6 Глави IV Інструкції військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) за рішенням начальника (командира) органу Держприкордонслужби може надаватися у межах фонду грошового забезпечення, затвердженого в кошторисі органу Держприкордонслужби, один раз на рік матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Отже, виплата щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань безпосередньо залежить від розміру посадового окладу та окладу за військовим званням.

Таким чином, враховуючи те, що відповідач при визначенні розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням позивача протиправно не врахував розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом січень відповідного календарного року, як розрахункову величину, то грошове забезпечення, допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань з 01 квітня 2020 року по 18 липня 2022 року (з урахуванням уточнених позовних вимог) відповідач виплатив у меншому розмірі, ніж визначено законодавством.

Наведене свідчить про те, що позивач має право на перерахунок грошового забезпечення, в тому числі, допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, виходячи із посадового окладу та окладу за військовим званням, які розраховані із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року та 01 січня 2022 року із врахуванням раніше виплачених сум.

Отже, провівши правовий аналіз законодавчих норм, що регулюють спірні правовідносини, крізь призму встановлених судом обставин справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Питання розподілу судових витрат судом не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст. 241, 243, 255, 257, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1.Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_3 ) до НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ), які полягають у застосуванні у період із 01 квітня 2020 року по 18 липня 2022 року розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, при нарахуванні ОСОБА_1 грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

3. Зобов`язати НОМЕР_1 прикордонний загін (військової частини НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 за період із 01 квітня 2020 року по 18 липня 2022 року грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, нарахованих та виплачених у зв`язку із проходженням військової служби, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року та 01 січня 2022 року із врахуванням раніше виплачених сум.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяР.О. Ващилін