Рішення

від 27.12.2024 по справі 280/10033/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27 грудня 2024 року Справа № 280/10033/24 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стрельнікової Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МОТОТЕХІМПОРТ»

до Тернопільської митниці

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «МОТОТЕХІМПОРТ» (далі позивач) до Тернопільської митниці (далі відповідач), в якому позивач просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товару №UА403070/2024/000187/2 від 04.07.2024.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 04.07.2024 відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товару №UА403070/2024/000187/2, відповідно до якого, загальна митна вартість задекларованих товарів №1 та №2 скоригована митницею за другорядним методом визначення митної вартості - 2-г - резервний метод, згідно з положеннями ст.64 МКУ, а також відмовлено у прийнятті вказаної митної декларації шляхом оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Просить позов задовольнити.

Ухвалою судді від 04.11.2024 відкрито провадження у справі та ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідач проти адміністративного позову заперечив з підстав, викладених у письмовому відзиві відповідно до якого зазначено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення заявленої декларантом митної вартості товарів посадовою особою митниці прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA403070/2024/000187/2 від 04.07.2024, у гр. 33 якого зазначено: «Митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за основним методом визначення митної вартості товару, у зв`язку з тим, що у документах наявні розбіжності, а також документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні.». Відповідач вважає, що рішення про коригування митної вартості товару №UA403070/2024/000187/2 від 04.07.2024 прийняте з дотриманням вимог чинного законодавства, є законним та обґрунтованим та не підлягає скасуванню. Просить у задоволені позову відмовити.

Ухвалою суду від 15.11.2024 відмовлено у задоволенні клопотання представника Тернопільської митниці про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з частини 4 статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Отже, відповідно до вищевказаних приписів КАС України, суд розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

05.12.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю «МОТОТЕХІМПОРТ» (Покупець) уклало з компанією WEIFANG HUABO AGRICULTURAL EQUIPMENT CO., LTD (Продавець) зовнішньоекономічний контракт №НХ/17 на поставку в Україну товарів в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у специфікаціях (додатках), які є невід`ємною частиною даного контракту.

В подальшому компанією продавцем відповідно до умов даного зовнішньоекономічного контракту, специфікації №2023-21 від 08.02.2024, рахунку-фактури від 18.03.2024 за №НХ2023-21 було здійснено поставку товарів (трактори).

Товарна партія поставлялась на умовах FOB згідно міжнародних торговельних правил "ІНКОТЕРМС 2010".

Позивачем з метою здійснення митного оформлення ввезених в режимі імпорту товарів було їх задекларовано до митного поста Тернопільської митниці за електронною митною декларацією (далі - ЕМД) 24UA403070005503U4 від 04.07.2024, а саме:

- Товар №1: «Трактор для сільськогосподарських робіт, колісний, новий, 64шт., марка -KENTAVR, модель - 244S, тип двигуна - дизельний, робочий об`єм циліндрів -1532см3, потужність двигуна - 17,6кВт/24к.с, номери шасі/заводські номери: М240180104 (двигун №І_810103063В); НОМЕР_1 (двигун № НОМЕР_2 ); НОМЕР_3 (двигун №І_810103036В); НОМЕР_4 (двигун № НОМЕР_5 ); НОМЕР_6 (двигун № НОМЕР_7 ); НОМЕР_8 (двигун № НОМЕР_9 ); НОМЕР_10 (двигун № НОМЕР_11 ); НОМЕР_12 (двигун № НОМЕР_13 ); НОМЕР_14 (двигун №1.810103061 В); НОМЕР_15 (двигун № НОМЕР_16 ); НОМЕР_17 (двигун № НОМЕР_18 ); НОМЕР_19 (двигун № НОМЕР_20 ); НОМЕР_21 (двигун № НОМЕР_22 ); НОМЕР_23 (двигун № НОМЕР_24 ); НОМЕР_25 (двигун № НОМЕР_26 ); НОМЕР_27 (двигун № НОМЕР_28 ); НОМЕР_29 (двигун № НОМЕР_30 ); НОМЕР_31 (двигун № НОМЕР_32 ); НОМЕР_33 (двигун № НОМЕР_34 ); НОМЕР_35 (двигун № НОМЕР_36 ); НОМЕР_37 (двигун № НОМЕР_38 ); НОМЕР_39 (двигун № НОМЕР_40 ); НОМЕР_41 (двигун № НОМЕР_42 ); НОМЕР_43 (двигун № НОМЕР_44 ); НОМЕР_45 (двигун № НОМЕР_46 ); НОМЕР_47 (двигун № НОМЕР_48 ); НОМЕР_49 (двигун № НОМЕР_50 ); НОМЕР_51 (двигун № НОМЕР_52 ); НОМЕР_53 (двигун № НОМЕР_54 ); НОМЕР_55 (двигун № НОМЕР_56 ); НОМЕР_57 (двигун № НОМЕР_58 ); НОМЕР_59 (двигун № НОМЕР_60 ); НОМЕР_61 (двигун № НОМЕР_62 ); НОМЕР_63 (двигун № НОМЕР_64 ); НОМЕР_65 (двигун № НОМЕР_66 ); НОМЕР_67 (двигун № НОМЕР_68 ); НОМЕР_69 (двигун № НОМЕР_70 ); НОМЕР_71 (двигун № НОМЕР_72 ); НОМЕР_73 (двигун № НОМЕР_74 ); НОМЕР_75 (двигун № НОМЕР_76 ); НОМЕР_77 (двигун № НОМЕР_78 ); НОМЕР_79 (двигун № НОМЕР_80 ); НОМЕР_81 (двигун № НОМЕР_82 ); НОМЕР_83 (двигун № НОМЕР_84 ); НОМЕР_85 (двигун № НОМЕР_86 ); НОМЕР_87 (двигун № НОМЕР_88 ); НОМЕР_89 (двигун № НОМЕР_90 ); НОМЕР_91 (двигун № НОМЕР_92 ); НОМЕР_93 (двигун № НОМЕР_94 ); НОМЕР_95 (двигун № НОМЕР_96 ); НОМЕР_97 (двигун № НОМЕР_98 ); НОМЕР_99 (двигун № НОМЕР_100 ); НОМЕР_101 (двигун № НОМЕР_102 ); НОМЕР_103 (двигун № НОМЕР_104 ); НОМЕР_105 (двигун № НОМЕР_106 ); НОМЕР_107 (двигун № НОМЕР_108 ); НОМЕР_109 (двигун № НОМЕР_110 ); НОМЕР_111 (двигун № НОМЕР_112 ); НОМЕР_113 (двигун № НОМЕР_114 ); НОМЕР_115 (двигун №L810103035В); НОМЕР_116 (двигун №L810103066В); НОМЕР_117 (двигун № НОМЕР_118 ); НОМЕР_119 (двигун № НОМЕР_120 ); НОМЕР_121 (двигун № НОМЕР_122 ). Календарний рік виготовлення - 2024. У частково розібраному стані, в комплекті з інструментом та приладдям для налагоджування та обслуговування.' Виробник: WEIFANG HIIABO AGRICULTURAL EQUIPMENT CO., LTD, CHINA.»;

- Товар №2: «Трактор для сільськогосподарських робіт, колісний, новий, 48шт., марка -KENTAVR, модель - 244SX, тип двигуна - дизельний, робочий об`єм циліндрів - 1532см3, потужність двигуна - 17,6кВт/24к.с, номери шасі/заводські номери: НОМЕР_123 (двигун № НОМЕР_124 ); НОМЕР_125 (двигун № НОМЕР_126 ); НОМЕР_127 (двигун № НОМЕР_128 ); НОМЕР_129 (двигун № НОМЕР_130 ); НОМЕР_131 (двигун № НОМЕР_132 ); НОМЕР_133 (двигун № НОМЕР_134 ); НОМЕР_135 (двигун № НОМЕР_136 ); НОМЕР_137 (двигун № НОМЕР_138 ); НОМЕР_139 (двигун № НОМЕР_140 ); НОМЕР_141 (двигун № НОМЕР_142 ); НОМЕР_143 (двигун № НОМЕР_144 ); НОМЕР_145 (двигун № НОМЕР_146 ); НОМЕР_147 (двигун № НОМЕР_148 ); НОМЕР_149 (двигун № НОМЕР_150 ); НОМЕР_151 (двигун № НОМЕР_152 ); НОМЕР_153 (двигун № НОМЕР_154 ); НОМЕР_155 (двигун № НОМЕР_156 ); НОМЕР_157 (двигун № НОМЕР_158 ); НОМЕР_159 (двигун № НОМЕР_160 ); НОМЕР_161 (двигун № НОМЕР_162 ); НОМЕР_163 (двигун №L810101959B); НОМЕР_164 (двигун № НОМЕР_165 ); НОМЕР_166 (двигун №L810101933B); НОМЕР_167 (двигун №L810101953B); НОМЕР_168 (двигун №L810101939B); НОМЕР_169 (двигун №L810101927B); НОМЕР_170 (двигун №L810101963B); НОМЕР_171 (двигун №L810101932B); НОМЕР_172 (двигун №L810101928B); НОМЕР_173 (двигун №L810101941B); НОМЕР_174 (двигун №L810101923B); НОМЕР_175 (двигун №L810101918B); НОМЕР_176 (двигун №L810101926B); НОМЕР_177 (двигун №L810101960В); НОМЕР_178 (двигун №L810101949B); НОМЕР_179 (двигун №L810101935В); НОМЕР_180 (двигун №L810101922B); НОМЕР_181 (двигун №L810101966В); НОМЕР_182 (двигун №L810101964B); НОМЕР_183 (двигун №L810101955B); НОМЕР_184 (двигун №L810101947B); НОМЕР_185 (двигун №L810101967B); НОМЕР_186 (двигун №L810101931B); НОМЕР_187 (двигун №L810101934B); НОМЕР_188 (двигун №L810101945B); НОМЕР_189 (двигун №L810101948B); НОМЕР_190 (двигун №L810101965B); НОМЕР_191 (двигун №1.810101925В). Календарний рік виготовлення - 2024. У частково розібраному стані, в комплекті з інструментом та приладдям для налагоджування та обслуговування.' Виробник: WEIFANG HUABO AGRICULTURAL EQUIPMENT CO., LTD, CHINA.»;

Для підтвердження вартості товару, яка повинна бути сплачена продавцю, позивачем було надано митному органу наступні документи: декларація митної вартості; зовнішньоекономічний контракт №НХ/17 від 05.12.2022; додаткові угоди №15 від 22.05.2024 та №16 від 30.05.2024; додаток (специфікація) до нього №2023-21 від 08.02.2024; рахунок - фактура від 18.03.2024 за №НХ2023-21; пакувальний лист; комерційна пропозиція та прайс лист від 30.01.2024; платіжні інструкції №680 від 04.03.2024, №681 від 05.03.2024 та №711 від 27.03.2024 разом із заявкою про купівлю іноземної валюти №829 від 27.03.2024; виписки банку від 04.04.2024.

Для підтвердження транспортних витрат (фрахту) до кордону України позивачем надано: договір фрахту №2712/917/2022 від 27.12.2022; заявка на перевезення №94 від 02.04.2024; коносамент №BW24030168 від 01.04.2024; рахунок №L71423 від 12.06.2024; акт виконаних робіт від 24.06.2024; довідка про транспортні витрати від 24.06.2024; накладна №00000263 від 11.06.2024 та відомість контейнерів.

03.07.2024 під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, митницею було направлено позивачу електронне повідомлення наступного змісту: «Відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України, прошу Вас надати документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: - якщо рахунок сплачено, -банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності -інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі відсутності вище зазначених документів, відповідно до ч.3 ст. 53 МКУ прошу надати (за наявності) такі додаткові документи: - копію митної декларації країни відправлення; - висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.».

Листом №04071 від 04.07.2024 позивачем було повідомлено митницю, що усі наявні у підприємства, документи, які підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару повною мірою підтверджують розрахунок митної вартості, здійснений декларантом, у зв`язку з чим будь-які інші додаткові документи у ході митного оформлення задекларованого товару надаватись не будуть та висловило прохання здійснити митне оформлення за наявними документами.

23.04.2024 відповідачем прийнято рішення №UА403070/2024/000187/2 про коригування митної вартості товару, відповідно до якого, загальна митна вартість задекларованих товарів №1 та №2 скоригована митницею за другорядним методом визначення митної вартості - 2-г - резервний метод, згідно з положеннями ст.64 МКУ, а також відмовлено у прийнятті вказаної митної декларації шляхом оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Відповідачем було відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів за ЕМД 24UA403070005503U4 від 04.07.2024 та складено відповідну картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA403070/2024/000288.

Позивачем з урахуванням пункту 2 частини 3 статті 52 Митного кодексу України було задекларувано спірну партію товару, а митницею було випушено товар у вільний обіг за ЕМД ЕМД № 24UА403070005544U1 від 05.07.2024, загальна різниця митних платежів (ПДВ) від митної вартості, визначеної позивачем та скоригованої митницею, склала 885650,01 грн.

Вважаючи прийняте відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів №UА403070/2024/000187/2 від 04.07.2024 протиправним, позивач звернувся до суду із позовом про його скасування.

Дослідивши спірні правовідносини та надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з частиною 1 статті 246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до частини 1 статті 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно з частиною 1 статті 257 Митного кодексу України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно ч.1 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 1 статті 52 Митного кодексу України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до частини 2 статті 52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з частиною 1 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Такими документами є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч.2 ст.53 Митного кодексу України).

Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Аналіз вказаних норм дозволяє дійти висновку, що до виключної компетенції митних органів відноситься вирішення питання перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, а також самостійного її визначення у встановлених Законом випадках. Даний висновок узгоджується з основним принципом оцінки товарів для митних цілей, закріпленим у ст.VII Генеральної асамблеї з тарифів і торгівлі «Оцінка товарів для митних цілей», згідно з яким оцінка імпортованого товару для митних цілей має базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на якій розраховується мито, або аналогічного товару.

Суд зазначає, що відповідно до приписів статті 53 Митного кодексу України, митниця має право запитувати додаткові документи в разі виявлення під час митного оформлення розбіжностей в документах, перелік яких визначений частиною 2 даної статті.

При цьому, суд зазначає, що підставою для витребування додаткових документів не є наявність недоліків (описок, помилок, тощо), як таких, а наявність саме недоліків, які впливають на правильність визначення митної вартості товару.

Так, в спірному рішенні митним органом в якості розбіжності зазначено: «Митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за основним методом визначення митної вартості товару, у зв`язку з тим, що у документах наявні розбіжності, а також документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні та на вимогу митного органу не подано документів, що підтверджують митну вартість товару, а саме: - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі відсутності вище зазначених документів, відповідно до ч.3 ст. 53 МКУ прошу надати (за наявності) такі додаткові документи: - копію митної декларації країни відправлення; -висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією. - каталоги, специфікації виробника товару».

З приводу вищевказаних розбіжностей суд зазначає наступне.

Твердження митниці про ненадання товариством страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування є необґрунтованим, оскільки пунктом 8 частини 2 статті 53 Митного кодексу України визначено, що страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, подаються митному органу виключно у випадку, якщо таке страхування здійснювалось.

З матеріалів справи вбачається, що спірна партія товару поставлялась на умовах FOB згідно міжнародних торговельних правил "ІНКОТЕРМС 2010", відповідно до яких, жодна із сторін зовнішньоекономічної операції не мають зобов`язань з обов`язкового страхування. Позивач зазначив, що у нього відсутні будь-які страхові документи, а також документи що містять вартість страхування, оскільки страхування товару отримувачем не здійснювалось. Протилежного відповідачем не доведено.

Твердження відповідача про ненадання копи митної декларації країни відправлення є необґрунтованим, виходячи з того, що копія митної декларації країни відправлення не надавалась позивачем під час здійснення митного оформлення спірної товарної партії, оскільки вона передбачена як додатковий документ, що надається (за його наявності) на запит митниці, якщо надані документи, передбачені частиною 2 статті 53 МК України містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Судом встановлено, що відповідно до п. 3.5. та п. 3.6 контракту № НХ/17 сторонами узгоджені документи, які повинні надаватись для підтвердження поставки товару, серед яких митна декларація відсутня.

Змінами, внесеними до частини першої статті 53 МК України Законом України "Про внесення змін до Митного кодексу України щодо деяких питань функціонування авторизованих економічних операторів" від 02.10.2019 №141-ІХ, виключено вимогу щодо подання органу доходів і зборів документів, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, одночасно з митною декларацією. Відповідно, з урахуванням внесених змін разом з митною декларацією органу доходів і зборів подаються рахунок або інший документ, що визначає вартість товару, та у випадках, встановлених Кодексом, - декларація митної вартості згідно з частиною другою статті 264 МК України.

Таким чином, зауваження митниці про відсутність копії митної декларації протирічить положенням Митного кодексу.

Суд наголошує, що в повідомленні митниці до позивача не зазначені розбіжності у наданих документах, які стали підставою для витребування копії митної декларації країни відправлення.

Верховний Суд, в постанові від 19.03.19 по справі №810/4116/17 висловив наступну правову позицію щодо ненадання декларації країни відправлення : «Крім того, ненадання позивачем митної декларації країни відправлення також не може бути підставою для невизнання заявленої позивачем вартості товару, оскільки така (вартість) повністю підтверджувалася поданими позивачем при проходженні митних формальностей первинними документами, а надання такої митної декларації не є обов`язковим за вказаних обставин підтвердження митної вартості товару».

Щодо тверджень митниці відносно ненадання висновку про вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, слід зазначити, що вони є необґрунтованими, оскільки згідно з частиною 3 статті 53 МК України надання додаткових документів на вимогу митниці не є безумовним обов`язком декларанта. Умовою виконання вимоги митниці є наявність додаткових документів у підприємства. Крім того, відповідно до частини 2 статті 53 МК України означені документи не відносяться до документів, які повинні надаватись для підтвердження митної вартості товарів, тому вимоги митниці про їх надання є протиправними.

Щодо тверджень відповідача про ненадання каталогів, специфікацій виробника товару суд зазначає що позивачем під час митного оформлення спірної товарної партії було надано специфікацію №2023-21 від 08.02.2024 та прайс-лист з комерційною пропозицією від 30.01.2024, які по своїй суті і є каталогами виробника товару.

Також, в спірному рішенні митним органом в якості розбіжності зазначено, що до митного оформлення позивачем надано рахунок на перевезення від 12.06.2024 № L71423, договір про перевезення від 27.12.2022 №2712/917/2022 де експедитором зазначено «Global ContainerLines Latvija SIA», хоча у накладній УМВС від 11.06.2024 №00000263 наявна інформація, щодо перевізника «ТОВ «Західний контейнерний термінал». Інформація, яка б підтверджувала причетність «ТОВ «Західний контейнерний термінал» до перевезення залізничним транспортом окрім накладної УМВС відсутня, а саме відсутні рахунки про перевезення, банківські платіжні документи та договори між Global Container Lines Latvija SIA та «ТОВ «Західний контейнерний термінал». Зазначене вище може свідчити про не повноту включення витрат пов`язаних з наданням транспортно-експедиційних послуг за межами митної території України.

З приводу вищевказаної розбіжності суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що перевезення спірної товарної партії здійснювалось відповідно до укладеного договору фрахту №2712/917/2022 від 27.12.2022, згідно якого перевізником виступала компанія «Global Container Lines Latvija SIA».

З рахунку на оплату транспортних послуг №L71423 від 12.06.2024 та довідки про транспортні витрати від 24.06.2024 вбачається, що здійснювалось мультимодальне перевезення вантажу - морським транспортом (для підтвердження факту здійснення морського перевезення позивачем надано морський коносамент №BW24030168 від 01.04.2024) та наземним залізничним транспортом (відповідно до накладної №00000263 від 11.06.2024).

Згідно статті 128 Кодексу торговельного мореплавства України, умови морського перевезення вантажів визначаються договором. Умови та порядок організації мультимодального перевезення за участю морського транспорту визначаються Законом України "Про мультимодальні перевезення".

Відповідно до статті 133 цього ж Кодексу, за договором морського перевезення вантажу перевізник або фрахтівник зобов`язується перевезти доручений йому відправником вантаж з порту відправлення в порт призначення і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачу), а відправник або фрахтувальник зобов`язується сплатити за перевезення встановлену плату (фрахт).

Відповідно до статті 10 Закону України «Про мультимодальні перевезення», за договором мультимодального перевезення одна сторона (оператор мультимодального перевезення) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (замовника послуги мультимодального перевезення) надати послугу мультимодального перевезення, у тому числі із залученням інших учасників мультимодального перевезення вантажів до надання послуги мультимодального перевезення, в установлений договором строк.

Відповідно до частини 3 статті 12 цього ж Закону, розрахунки за роботи та послуги, пов`язані з мультимодальним перевезенням, щодо яких не здійснюється державне регулювання тарифів, провадяться за вільними цінами, визначеними за домовленістю сторін у порядку, що не суперечить законодавству про захист економічної конкуренції.

З наведеного вбачається, що спеціальними правовими нормами передбачена можливість для оператора мультимодального перевезення, яким в даному випадку виступає компанія «Global Container Lines Latvija SIA» залучення інших учасників мультимодального перевезення вантажів до надання послуги мультимодального перевезення та виставлення єдиного рахунку за надані послуги з перевезення. З третіми особами, які долучались основним перевізником до виконання послуг, розрахунок здійснював сам перевізник у межах договорів, укладених перевізником від свого імені.

Після виконання своїх обов`язків щодо перевезення вантажу, компанія перевізник виставила єдиний рахунок на оплату послуг з морського перевезення товару та його наземного перевезення, після чого сторонами був оформлений акт виконаних робіт від 24.06.2024.

На підставі зазначеного можна дійти висновку, що для декларанта транспортні витрати утворюються виключно згідно взаємодії з основним перевізником. В свою чергу залучення основним перевізником будь-яких суб`єктів (на виконання обов`язку "організувати перевезення") характеризує лише обраний спосіб виконання наявних у нього зобов`язань, який не змінює розмір відповідної складової митної вартості для позивача, котрий розрахунки здійснював виключно з основним перевізником.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 13.08.2020 по справі №804/4963/16.

Окрім того в спірному рішенні митним органом в якості розбіжності зазначено: «Копії платіжних інструкцій від 05.03.2024 №681 та від27.03.2024 №711 не є достатнім підтвердженням оплати за оцінюваний товар, оскільки неможливо співставити з поставкою оцінюваного товару, зокрема: - У графі 70 платіжних інструкцій міститься посилання на реквізити документів, які не стосуються даної поставки; - Не містять обов`язкових реквізитів, а саме підпис(и) [власноручний(і)/ електронний (і)] відповідальної(их) особи (іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має (ють) право розпоряджатися рахунком (п.1 Порядку оформлення платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216).», з приводу чого суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що у наданій позивачем до митниці платіжній інструкції №681 від 05.03.2024 у графі 70 «Призначення платежу» зазначено, що загальною сумою 126177,97 дол.США покривається здійснення передоплати у розмірі 125467,32 дол.США та оплати у розмірі 710,65 дол.США одним платежем, в тому числі зазначені реквізити специфікації №2023-21 від 08.02.2024, відповідно до якої передбачені умови оплати як 100% передоплата (п.6 даної специфікації).

У наданій позивачем до митниці платіжній інструкції №711 від 27.03.2024 у графі 70 «Призначення платежу» зазначено, що оплата здійснена за чотирма специфікаціями одним платежем на загальну суму 248161,60 дол.США, в тому числі зазначені реквізити і специфікації №2023-21 від 08.02.2024. До даної платіжної інструкції позивачем була також надана заявка про купівлю іноземної валюти №829 від 27.03.2024, згідно якої платіжна інструкція №711 від 27.03.2024 на оплату специфікації №2023-21 від 08.02.2024 покриває суму в розмірі 16 556,07 дол.США.

Відтак з урахуванням умов оплати за специфікацією №2023-21 від 08.02.2024 (100% передоплата) та наданих до митниці трьох платіжних інструкцій №680 від 04.03.2024, №681 від 05.03.2024, №711 від 27.03.2024 разом із заявкою про купівлю валюти №829 від 27.03.2024 і виписками з банківського рахунку від 04.04.2024 підтверджується факт повної оплати вартості товару, поставленого за специфікацією №2023-21 від 08.02.2024 (141816,61 дол.США за платіжною інструкцією №680 від 04.03.24 + 125 467,32 дол.США за платіжною інструкцією №681 від 05.03.2024 + 16 556,07 дол.США за платіжною інструкцією №711 від 27.03.2024 з урахуванням заявки про купівлю валюти №829 від 27.03.2024 = 283 840 дол.США, тобто загальну суму специфікації №2023-21 від 08.02.2024).

Реквізити інших специфікацій, зазначених в платіжних інструкціях №681 та №711 не мають відношення до поставки спірної партії товарів. Здійснення оплати одним платежем за декількома специфікаціями, в тому числі тими, що не відносяться до однієї поставки, не протирічить нормам діючого законодавства України.

Суд вважає за необхідне зазначити, що всі банківські платіжні документи (№680 від 04.03.24р., №681 від 05.03.2024, №711 від 27.03.2024) містять відмітки банку, що свідчить і про відповідність заповнення реквізитів даних платіжних інструкцій в іноземній валюті вимогам розділу II Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, і про прийняття та їх виконання банком.

Також, в спірному рішенні митним органом в якості розбіжності зазначено, що прайс-лист № б/н від 30.01.2024 містить інформацію щодо цін на товари виключно на умовах поставки FOB QINGDAO, що обмежує конкурентність. Комерційна пропозиція від 30.01.2024 № б/н містить інформацію щодо цін на товари виключно на умовах поставки FOB QINGDAO, що обмежує конкурентність.

З приводу вищевказаної розбіжності суд зазначає наступне.

Так, Прайс-лист є документам довільної форми і діючим законодавством, у тому числі міжнародним, не встановлено типової форми прайс-листа.

Згідно із загальноприйнятою світовою практикою, прайс-лист має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну, з обов`язковим зазначенням валюти, контактну інформацію про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів.

Прайс-лист не може вважатися первинними документами і є лише способом для продавця запропонувати свій товар, до якого чинне законодавство не встановлює вимог щодо форми та змісту. Наявність чи відсутність у прайс-листі та комерційній пропозиції певних відомостей не може свідчити про заниження позивачем митної вартості товарів.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом у постановах від 27.06.2019 у справі № 0840/3083/18, від 13.09.2019 у справі № 820/859/17, від 06.02.2020 у справі № 520/10709/18.

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Відповідно до частини 3 цієї ж статті за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з пунктом другим частини 6 статті 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Суд зазначає, що відповідно до вимог частини 3 статті 53 Митного кодексу України, додаткові документи надаються декларантом за наявності, відтак, саме по собі подання таких документів не в повному обсязі не може бути підставою для коригування митної вартості товару.

Стаття 57 Митного кодексу України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (ст. 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Зі змісту оскаржуваного рішення №UА403070/2024/000187/2 від 04.07.2024 про коригування митної вартості вбачається, що джерелом для коригування митної вартості Товару №1 та Товару №2 слугувала ЕМД від 12.06.2024 №UA403070/2024/004965.

Суд зазначає, що покликання відповідача на відомості з інформаційних баз даних контролюючого органу не є належним доказом щодо неправильного визначення позивачем митної вартості товару, зазначеного у митній декларації, оскільки такі відомості мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митницею відповідних рішень та з об`єктивних причин не можуть містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати перевагу над наданими декларантом первинними документами про товар. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є беззаперечним доказом для підтвердження висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару.

Верховний Суд з цього питання сформував правову позицію, яка викладена у постановах від 21.02.2018 у справі № 820/17417/14, від 04.09.2018 у справі № 818/1186/17, відповідно до якої рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також слід урахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Верховний Суд у постанові від 29.09.2020 у справі № 520/7041/19 звернув увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервним методом.

Отже, суд відхиляє посилання митниці на відомості спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України щодо іншої вартості подібних товарів, оскільки самі по собі відомості даної системи не є достатньою підставою для коригування заявленої декларантом митної вартості за умови відсутності сумнівів у достовірності наданих декларантом документів та їх повноти.

Під час митного оформлення позивач подав усі визначені статтею 53 Митного кодексу України документи, перелік яких є вичерпним, що підтверджують заявлену ним митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку митний орган не довів, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не надані достатні докази, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за ціною договору. Відтак наявність належних та беззаперечних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Тому суд доходить висновку, що позивач при подачі документів надав всі необхідні та достатні документи, що дають змогу визначити всі складові митної вартості товару, та містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.

Разом з тим, відповідач, приймаючи рішення про коригування митної вартості, не вказав, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості, що свідчить про порушення відповідачем вимог частини другої статті 55 Митного кодексу України щодо обґрунтованості прийнятих рішень.

З наведеного вбачається, що позивачем надано усі необхідні документи, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, у зв`язку із чим дійшов висновку, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UА403070/2024/000187/2 від 04.07.2024 є протиправним та підлягає скасуванню.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи з`ясовані обставини, досліджені матеріали справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню. Доводи відповідача не приймаються судом до уваги виходячи з вище зазначеного.

Згідно із частиною 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд звертає увагу позивача, що ним заявлено одну вимогу майнового характеру (ціна позову складає 885650,01 грн.), за яку сплачено судовий збір в розмірі 13284,75 грн.

Частиною першою, другою статті 4 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI) передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У статті 7 Закону України від 09.11.2023 № 3460-IX «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у сумі 3028 грн.

Згідно з частиною третьою статті 4 Закону № 3674-VI при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Тобто, при зверненні до суду позивачу належало сплатити судовий збір у сумі 10627,80 грн. За таких обставин, позивачем надміру сплачено судовий збір у сумі 2656,95 грн.

За приписами статті 7 частини першої пункту 1 Закону № 3674-VI, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, враховуючи вимоги статті 139 КАС України, судові витрати на оплату судового збору у розмірі 10627,80 грн підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. При цьому питання про повернення надмірно сплаченого судового збору у розмірі 2656,95 грн. може бути вирішено за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду відповідно до статті 7 Закону № 3674-VI.

Керуючись статтями ст. ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139,241, 243-246, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «МОТОТЕХІМПОРТ» (вул. Штабна, буд. 13, прим. 19, м. Запоріжжя, 69000; код ЄДРПОУ 44830259) до Тернопільської митниці (46400, Тернопільська область, м. Тернопіль, вул. Текстильна, буд.38, код ЄДРПОУ 43985576) про визнання протиправним та скасування рішення, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товарів №UА403070/2024/000187/2 від 04.07.2024.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МОТОТЕХІМПОРТ» за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 10627,80 грн. (десять тисяч шістсот двадцять сім гривень, вісімдесят копійок).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Стрельнікова