Постанова

від 27.12.2024 по справі 204/7195/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/10872/24 Справа № 204/7195/24 Головуючий упершій інстанції: Черкез Д. Л. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2024 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого Красвітної Т.П.,

суддів: Городничої В.С., Петешенкової М.Ю.,

розглянувши впорядку письмовогопровадження ум.Дніпро цивільнусправу поапеляційній скарзіАкціонерного товариства«Акцент-Банк»на рішенняКрасногвардійського районногосуду м.Дніпропетровська від03жовтня 2024року посправі запозовом Акціонерноготовариства «Акцент-Банк»до ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2024 року АТ «Акцент-Банк» звернулось до суду з даним позовом, посилаючись на те, що 03.08.2020 року відповідач звернулась до АТ «Акцент-Банк» з метою укладення кредитного договору та отримання кредитної картки. На підставі Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг А-Банку відповідачу надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 44,40% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Взятих на себе зобов`язань відповідач не виконує, у зв`язку з чим, станом на 20.06.2024 року утворилась заборгованість у розмірі 57503,62 грн., яка складається із заборгованості за кредитом 32365,86 грн. та заборгованості за відсотками 25137,76 грн. Тому позивач просив стягнути на свою користь з відповідача вказану заборгованість у загальному розмірі 57503,62 грн.

Рішенням Красногвардійського районногосуду м.Дніпропетровська від03жовтня 2024рокув задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі АТ «Акцент-Банк», посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Згідно приписів ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги ціну позову в розмірі 57503,62 грн, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування рішення місцевого суду з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Встановлено, що АТ «Акцент-Банк» надано копію анкети-заяви ОСОБА_1 від 03.08.2020 року про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у в А-Банку, відповідно до якої відповідач виявляє бажання оформити на своє ім`я банківську карту (а.с. 5).

Зазначена вище анкета-заява не містить умов щодо розміру тіла кредиту (кредитного ліміту), строку дії кредитного договору, розміру та порядку нарахування процентів за користування кредитом, комісії, неустойки.

Долучені до позовної заяви витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк, якими передбачено, зокрема, пільговий періодкористування коштами,процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку,відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/абопроцентів,штраф запорушення строків платежів за будь-якиміз грошовихзобов`язань таїх розміриі порядокнарахування та іншіумови,-відповідачем непідписані (а.с.16-22).

Анкета-заява містить текст про погодження споживача з Умовами та Правилами надання банківських послуг, але не конкретизовано яка саме редакція Умов та Правил надання банківських послуг погоджена споживачем.

На підтвердження свого позову банком представлено розрахунок заборгованості за кредитним договором №б/н від 03.08.2020 року, згідно якого станом на 20.06.2024 року банком нарахована заборгованість в загальному розмірі 57503,62грн.,яка складаєтьсяіз заборгованостіза кредитом 32365,86грн.та заборгованостіза відсотками 25137,76грн (а.с. 2-4).

За положеннями ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом частини другої статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У анкеті-заяві позичальника ОСОБА_1 від 03.08.2020 року розмір процентів за користування кредитом не зазначений (а.с. 5).

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути проценти за користування кредитом.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 03.08.2020 року, посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», як невід`ємну частину кредитного договору.

Витягом з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», що наданий позивачем на підтвердження позовних вимог, визначено, в тому числі: процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, та, зокрема саме у зазначеному у цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження №6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Колегія суддіввважає,що вданому випадкутакож неможливозастосувати довказаних правовідносинправила частинипершої статті634ЦК Україниза змістомякої -договором приєднанняє договір,умови якоговстановлені однієюіз сторіну формулярахабо іншихстандартних формах,який можебути укладенийлише шляхомприєднання другоїсторони дозапропонованого договорув цілому,оскільки Умовита правиланадання банківськихпослуг,що розміщеніна офіційномусайті позивача(www.a-bank.com.ua)неодноразово змінювалисясамим АТ«Акцент-Банк»у період-з часувиникнення спірнихправовідносин (03.08.2020року)до моментузвернення досуду ізвказаним позовом(10.07.2024 року), тобто кредитор мав можливість додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами, наданий банком Витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.

При цьому згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана відповідачем і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Аналогічна правова позиція про неможливість вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, однак щодо Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) та, зокрема пункту 5.5 цих Умов, яким установлено позовну давність тривалістю в п`ять років, оскільки такі не містять підпису позичальника, а також через те, що у заяві останнього домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає, викладена у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження №6-16цс15).

Суд зазначає, що наявність в указаних справах неоднакових редакцій та положень Умов і правил банківських послуг не мають правового значення, оскільки в обох випадках вид банківського кредиту, з огляду на їхній характер, цільове спрямування та об`єкт кредитування є тотожним - споживче кредитування, а визначальним є не безпосередньо вид чи характеристика умов щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід`ємну складову змісту договору.

Колегія суддів вважає, що витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», які містяться у матеріалах справи, не визнається відповідачем та не містить його підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 03.08.2020 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.

Таким чином, відсутні правові підстави для стягнення з відповідача на користь АТ «Акцент-Банк» процентів за користування кредитом в сумі 25137,76 грн., у зв`язку з безпідставністю позовних вимог в цій частині через відсутність передбаченого обов`язку відповідача по їх сплаті позивачу у анкеті-заяві від 03.08.2020 року, оскільки Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», розміщеного на сайті позивача, не можуть вважатися складовою частиною кредитного договору.

Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України позивач не пред`явив.

Доводи позивача про те, що сторони погодили процентну ставку у Паспорті споживчого кредиту від 03.08.2020 року, є безпідставними, адже вказаний документ не може вважатись складовою кредитного договору, згідно змісту заяви позичальника, відповідно до якої, позичальник погоджується з тим, що дана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими в рекламному буклеті, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг; форма такого документу носить інформаційний характер та не є складовою кредитного договору (а.с. 6).

Більше того, у вказаному вище паспорті споживчого кредиту вказано, зокрема, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому паспорті споживчого кредиту.

Потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.

Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, яка викладена у постанові від 23 травня 2022 року у справі №393/126/20.

Матеріали справи не містять доказів визнання відповідачем, зокрема, факту погодження між сторонами розміру та порядку нарахування процентів у будь-якому розмірі.

Необхідно також зауважити, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 03.08.2020 року у вигляді анкети-заяви, підписаної сторонами, не містить строку повернення кредиту (користування ним).

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку АТ «Акцент-Банк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, - колегія дійшла висновку, що банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Виходячи з викладеного, встановивши отримання відповідачем тіла кредиту в розмірі 32365,86 грн., що підтверджується випискою з особового рахунку та не спростовано відповідачем (а.с. 7-13), - колегія дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» тіла кредиту у розмірі 32365,86 грн.

Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Таким чином, надана банком виписка за картковим рахунком позичальника, якій надано оцінку у сукупності з іншими зібраними у справі доказами, підтверджує обставини видачі кредиту та його розміру, а також заборгованість по кредиту, розмір якої відображено у детальному розрахунку та не спростовано будь-яким контррозрахунком відповідача.

Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, яка викладена, зокрема, у постанові від 25 травня 2021 року року у справі №554/4300/16-ц.

Відповідно до виписки з особового рахунку (виписка по картці), ОСОБА_1 активно користувався кредитним лімітом з вересня 2020 року по грудень 2021 року, здійснюючи розрахунки у відділеннях магазинів, аптек, поповнення рахунку мобільного зв`язку, зняття готівки, тощо (а.с.7-13).

На викладене вище місцевий суд уваги не звернув, у повному обсязі фактичні обставини не встановив, залишив поза увагою, що виписка з особового рахунку може бути доказом отримання кредитних коштів. Тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

За положеннями ч.ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Приймаючи до уваги часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь АТ «Акцент-Банк» також підлягають стягненню судові витрати у вигляді сплаченого позивачем судового збору при поданні позовної заяви та апеляційної скарги (3028,00 грн + 4542,00 грн = 7570,00 грн), пропорційно задоволеним позовним вимогам (7570,00 грн х 56,28%), у розмірі 4260,40 грн (а.с. 1, 51).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення місцевого суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 7, 367, 369, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» задовольнити частково.

Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 03 жовтня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позовні вимоги Акціонерного товариства«Акцент-Банк»до ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства«Акцент-Банк» (код ЄДРПОУ 14360080) за кредитним договором від 03.08.2020 року заборгованість за тілом кредиту в сумі 32365 (тридцять дві тисячі триста шістдесят п`ять) грн 86 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог Акціонерного товариства «Акцент-Банк» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по відсоткам відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (код ЄДРПОУ 14360080) судові витрати в розмірі 4260 (чотири тисячі двісті шістдесят) грн 40 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складений 27 грудня 2024 року.

Головуючий Т.П. Красвітна

Судді В.С. Городнича

М.Ю. Петешенкова