Рішення

від 20.12.2024 по справі 640/17582/22

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2024 року справа №640/17582/22

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Класпартнер» до Київської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення щодо коригування митної вартості товару та картки відмови.

Суть спору: 11.10.2022 до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство обмеженою відповідальністю «Класпартнер» (далі позивач) з позовом до Київської митниці Державної митної служби України (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення про корегування митної вартості товарів від 07.07.2022 №UA100180/2022/000005/2;

- визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 07.07.2022 №UA100180/2022/000188.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що незважаючи на надання всіх наявних документів, що підтверджують митну вартість Товару за ціною договору і є достатніми для застосування першого методу визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідач 07.07.2022 прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA100180/2022/000005/2.

Позивач вважає, що відповідач неправомірно та безпідставно здійснив корегування митної вартості Товару з застосуванням другорядного резервного методу на підставі пп. 2ґч.1 ст.57 та ст.64 МК України, використавши інформацію з митної декларації від 10.01.2022 №UA209170/2022/009652, в якій рівень митної вартості становить 0,68 дол. США/ кг. Відповідач жодним чином не обґрунтував доцільність використання саме цієї митної декларації з рівнем митної вартості 0,68 дол. США/кг та не надав жодної інформації, окрім номеру та дати декларації.

Також, позивач не погоджується з позицією відповідача, щодо суперечності наданого прайс-листа компанії NOVA CERAMIKA Sp. z о.о, Польща, від 02.06.22.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.10.2022 (суддя Келеберда В.І.) залишено позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Класпартнер» без руху та встановлено десятиденний строк з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.11.2022 (суддя Келеберда В.І.) відкрито провадження в адміністративній справі №640/17582/22 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

18.11.2022 до Окружного адміністративного суду міста Києва через підсистему «Електронний Суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (7.8-10/3384 від 18.11.2022) разом із витребуваними доказами.

Відповідач позов не визнав та у відзиві на позовну заяву вказав, що документи, які подані позивачем до митного оформлення містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідач стверджує, що прайс-лист компанії NOWA CERAMICA Sp. z о.о суперечить поняттю «дійсної вартості» у розумінні статті VII Генеральної угоди з тарифів та торгівлі.

Відповідач вважає, що оскільки при наданні документів до митного оформлення позивачем не підтверджено митну вартість товару, Київською митницею визначено митну вартість з використанням розумних засобів, сумісних із принципами Угоди і Статті VII ГАТТ 1994 року та на основі даних, наявних у митного органу.

Законом України від 13.12.2022 № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX, з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

14.12.2022 вказаний Закон був опублікований в газеті «Голос України» №254 та набрав чинності 15.12.2022.

12.05.2023 на адресу Київського окружного адміністративного суду супровідним листом від 26.12.2022 №03-19/5304/22 «Про скерування за належністю справи» надійшли матеріали адміністративної справи №640/17582/22.

12.05.2023 відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Кушновій А.О.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.06.2023 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами. Витребувано від позивача та відповідача докази.

Копія ухвали Київського окружного адміністративного суду від 26.06.2023 була надіслана всім учасникам справи 26.06.2023, про що свідчать довідка про доставку електронного листа та довідка про доставку судового рішення електронною поштою.

11.07.2023 до Київського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний Суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (№7.8-10/527 від 11.07.2023) разом із витребуваними доказами. Відзив на позовну заяву містить аналогічні аргументи наведені у раніше поданому відзиві на позовну заяву (7.8-10/3384 від 18.11.2022).

17.07.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив, де позивач зазначає, що у відзиві на позовну заяву відсутні будь-які спростування чи заперечення щодо обставин та правових підстав, викладених у позовній заяві. Позивач звертає увагу на безпідставному використанні відповідачем в оскаржуваному рішенні інформацію з митної декларації від 10.01.2022 №UA209170/2022/009652, адже Товар, на який посилається відповідач, і Товар, який заявлявся позивачем - це різні товари, з різними характеристиками та, відповідно, з різними кодами УКТ ЗЕД.

24.07.2023 від відповідача надійшли заперечення (на відповідь на відзив) (№7.8-10/573 від 24.07.2023), де останній вказує, що жодних порушень у застосування ст. 64 МК України, як обсягу пояснень, які мають бути надані відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості, Київською митницею не допущено. Статтею 7 Угоди про застосування статті VII ГАТТ передбачено, що імпортера інформують про митну вартість та про використаний метод для визначення лише, якщо імпортер цього вимагає. Позивачем не доведено обов`язковість здійснення таких коригувань чи використання митницею інших джерел, аніж наведені у оскаржуваному рішенні.

28.07.2023 позивачем до суду подано витребувані ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.06.2023 докази та 08.09.2023 додаткові пояснення щодо заперечення (на відповідь на відзив).

Відповідно до частини п`ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

Товариство обмеженою відповідальністю «Класпартнер» (ідентифікаційний код 43506518, місцезнаходження:02167, місто Київ, вулиця Лісківська, будинок 30, офіс 160) є юридичною особою приватного права, зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 12.02.2020, номер запису 10661020000016543, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Видами господарської діяльності позивача за КВЕД є: 46.18 Діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами (основний); 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля.

Судом встановлено, що 06.06.2022 позивачем укладено Контракт №1 та Додаткову угоду №1 з Фірмою NOVA CERAMIKA Sp. z о.о., Kielce, Польща (надалі - Продавець). За умовами Контракту та Додаткової угоди Продавець продає, а позивач купує для ввезення на територію України на умовах FСА Мнишкув, Польща (Інкотерм 2020), продукцію (товар), що існує у пропозиції Продавця. Повне найменування Товару, його виробник, торгова марка та вартість зазначаються в Специфікаціях (Додатках), що є невід`ємною частиною Контракту.

08.06.2022 Сторонами укладено Специфікацію №1 на поставку Товару - Плитки облицювальні для стін колекції 20X50 та 20Х60 виробництва фірми NOVA CERAMIAK Sp. z о.о., торгової марки CER-ROL, за ціною 3,00 євро/м.кв.

08.06.2022 Продавцем надано позивачеві Рахунок (Proforma) №F.EKS/7/SE/2022 на передплату товару загальною вартістю 12 928,50 євро, в якому визначені асортимент товару та його кількість. 10.06.2022 позивачем здійснено передплату зазначеного в рахунку Товару у розмірі 12 928,50 євро, що підтверджується Платіжним дорученням №6.

При формуванні Товару для відправки Продавцем було виявлено відсутність на складі сплаченого Товару двох найменувань (Durangocrema 20X50 gati та Nordicperlawave 20X50 gati) i недостатню кількість з асортименту оплаченого Товару (Kailowhitemat 25X60 gati, Polarcremawave 20X50 gati a Venicebase 20X50 gati). Враховуючи неможливість виготовлення Товару, тому що він належить до минулих колекцій і більше не виготовляється, Продавцем за погодженням з Позивачем збільшено кількість з оплаченого асортименту Товару відповідно до наявного на складі та сформовано Інвойс (Factura-ExportOryginal) від 21.06.2022 №F.EKS/8/SE/2022 відповідно вартості фактичної поставки в розмірі 12 663,00 євро. Залишок сплачених коштів в розмірі 265,60 євро був включений до вартості Товару в сумі 8 478,72 євро при наступній поставці, отриманої 15.08.2022 відповідно до митної декларації №UA100140/2022/708565.

З матеріалів справи вбачається, що для організації доставки Товару залізничним транспортом з Мнишкув, Польща, до ст. Почайна, Україна, позивачем укладено з ТОВ «Полфрост-Україна» Договір №06-06/1/22 від 06.06.2022 та Заявку №1 від 10.06.2022. Позивачем 28.06.2022 сплачено рахунок за перевезення №160 від 28.06.2022, що підтверджується платіжним дорученням від 28.06.2022 №87. Акт надання послуг №1/К підписаний сторонами 31.07.2022.

28.06.2022 Продавцем передано на відправку залізничним транспортом Товар загальною вартістю 12 663,00 євро в асортименті відповідно до Інвойсу (Factura-ExportOryginal) від 21.06.2022 №F.EKS/8/SE/2022 та додатків до нього, в кількості 4221,00 м.кв. в 2814 коробках, на 60 палетах, вагою брутто 64 738 кг. Також Продавцем належним чином оформлено та надано Сертифікат з перевезення товару EUR.1.

Здійснюючи митне оформлення ввезеного в режимі «імпорту» Товару, позивач 06.07.2022 подав відповідачеві митну декларацію №UA100180/2022/020917. Позивач визначив митну вартість Товару за ціною договору, тобто із застосуванням першого методу визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну. Під час оформлення до митної декларації №UA100180/2022/020917 позивачем надано наступні товаросупроводжувальні документи: зовнішньоекономічний контракт №1 від 06.06.2022 зі всіма додатками (Додаткова угода №1 від 06.06.2022, Специфікація №1 від 08.06.2022), інвойс (Factura-ExportOryginal) від 21.06.2022 №F.EKS/8/SE/2022 з додатками, платіжне доручення №6 від 10.06.2022, сертифікат з перевезення товару EUR.1, договір №06-06/1/22 від 06.06.2022 з додатками (заявка, рахунок на оплату), договір про надання послуг митного брокера від 13.05.2020 №26, накладну УМВС (SMGS consignmentnote (rail)) №00667 28.06.2022, копію митної декларації країни відправлення №22PL3410E0179277 від 28.06.2022.

На вимогу відповідача, після опрацювання вказаних документів, позивачем надано додаткові документи для підтвердження реальності зазначеної вартості Товару: прайс-лист компанії NOVA CERAMIKA Sp. z о.о, Польща, від 02.06.2022, рахунок (Proforma) №F.EKS/7/SE/2022 від 08.06.2022 на оплату Товару; податкові накладні №38 та №40 від 07.07.2022, зареєстровані відповідно до отриманої предоплати за Товар; інформаційний лист від 06.07.2022 №5, в якому надано пояснення, що у зв`язку з виявленою недостачею оплаченого Товару під час завантаження Товару, Продавцем оформлено інвойс від 21.06.2022 №F.EKS/8/SE/2022 та інші експорті документи на фактично відвантажений Товар, а різниця передплати буде врахована при оплаті наступної поставки.

Проте, відповідач 07.07.2022 прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA100180/2022/000005/2, в якому зазначено, що «надані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари».

Обґрунтовуючи підстави неприйняття заявленої позивачем митної вартості товару, митний орган у графі 33 спірного рішення зазначив, що заявлена митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана з наступних причин.

Декларантом надано платіжне доручення від 10.06.2022 №6 на суму 12928,5 EUR, що не відповідає загальній сумі інвойсу 21.06.2022 №F.EKS/8/SE/2022.

Декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товари на вимогу митного органу надано прайс-лист компанії NOWA CERAMICA Sp. z о.о., податкові накладні №38, №40, рахунок-проформу від 08.06.2022 №F.EKS/7/SE/2022. Прайс-лист компанії NOWA CERAMICA Sp. z о.о., адресовано компанії ТОВ «КЛАСПАРТНЕР» та не містить інформації щодо ціни товарів в залежності від кількості замовленого товару, терміну дії прайс-листа, періоду поставки тощо. Отже, прайс-лист компанії NOWA CERAMICA Sp. z о.о. суперечить поняттю «дійсної вартості» у розумінні статті VII Генеральної угоди з тарифів та торгівлі.

Декларант відмовився від подання всіх запрошених митним органом документів відповідно до статті 53 Кодексу, про що зазначено у листі ТОВ «КЛАСПАРТНЕР» надісланому до митниці 07.07.2022.

Відповідно до частини 3 статті 54 Кодексу за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів прийнято письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 Кодексу. Митна вартість товару визначена відповідно до статті 64 Кодексу із застосуванням методу визначення митної вартості 2ґ (резервний метод). Митна вартість, визначена згідно з положеннями статті 64 Кодексу, ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Митна вартість товару визначена із застосуванням методу визначення митної вартості товарів 2ґ (резервний метод) відповідно до статті 64 Кодексу з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Попередні методи не застосовані: метод 1 - відповідно до вимог пункту 2 частини 2 статті 52, пункту 1 та 2 частини 5 статті 54, частини 6 статті 54, частини 2 статті 58 та частини 10 статті 58 Кодексу; метод 2а - у зв`язку з відсутністю вартості операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари (стаття 59 Кодексу); метод 2б у зв`язку з відсутністю вартості операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари (стаття 60 Кодексу); метод 2в - у зв`язку з відсутністю ціни, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до положень статті 62 Кодексу; метод 2г - у зв`язку з відсутністю наданої виробником товарів, що оцінюються, або від його імені інформації про їх вартість з дотриманням умов, зазначених у статті 63 Кодексу.

Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару: товар №1 - митна декларація від 10.01.2022 №UA209170/2022/009652 (рівень митної 0,68 дол.США/кг).

У зв`язку з коригуванням митної вартості товарів відповідач видав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 07.07.2022 №UA100180/2022/000188.

Товар був випущений у вільний обіг шляхом надання гарантій відповідно до ч.7 ст.55 МК України за Митною декларацією від 08.07.2022р. №UA100180/2022/021074 з визначенням митної вартості з застосуванням другорядного резервного методу на підставі пп.2ґ ч.1 ст.57 та ст.64 МК України.

04.08.2022 позивач звернувся зі скаргою до керівника Митного поста «Ліски» (UA100180) з дотриманням вимог ст.25, ст.26 МК України та просив скасувати рішення і повернути надміру сплачені кошти. Окрім раніше наданих документів, зі скаргою позивачем надано відповідачеві додаткові документи, а саме: копія Акту звірки між Продавцем та Позивачем від 14.07.2022; копія листа про надання спеццін на розпродаж продукції від 14.07.2022 №14/07/2022; матеріали фотофіксації Товару під час приймання 08.07.2022, на яких видно маркування року виробництва Товару (2018р.); копія ВМД №UA100150/2022/800602 від 24.01.2022 з розшифровкою по кодам УКТ ЗЕД для розрахунку митної вартості; копія ВМД №UA100180/2022/012426 від 10.03.2022 з розшифровкою по кодам УКТ ЗЕД для розрахунку митної вартості; копія ВМД №UA100180/2022/012426 від 10.03.2022 з розшифровкою по кодам УКТ ЗЕД для розрахунку митної вартості.

У відповідь на подану скаргу позивача, відповідач направив лист від 18.08.2022 №7.8-5/28.7/13/13244, де вказано про існування розбіжностей у наданих позивачем документах.

Також, позивачу запропоновано на підставі ч. 8 ст.55 МК України протягом 80 днів з дня випуску товарів у вільний обіг подати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів.

29.08.2022 та 30.08.2022 позивач звернувся до відповідача та в.о. Голови ДМС України з листами №7 і №7.1, в яких просив розглянути належним чином скаргу на рішення, а також додатково надав експертний висновок ДП «Держзовнішінформ» від 29.08.22 №113/202 про відповідність цін поставленого Товару рівню цін на аналогічну продукцію.

У відповідь на зазначені звернення Відповідач листом від 13.09.22р. №7.8-4/28.7/13/14518 відмовився прийняти експертний висновок ДП «Держзовнішінформ», адже «він не ґрунтується на ціні товару, що склалася на відкритому ринку в умовах вільної конкуренції».

Не погоджуючись з рішенням про корегування митної вартості товарів від 07.07.2022 №UA100180/2022/000005/2 та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 07.07.2022 №UA100180/2022/000188, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло станом на час виникнення спірних правовідносин та враховує наступне.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що пов`язані із справлянням митних платежів регулюються МК України, Податковим кодексом України (далі ПК України) та іншими законами України з питань оподаткування.

МК України № 4495-VІ від 13.03.2012 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування, а також регулює правовідносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до ч. 1 ст. 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно із ст. 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (ст. 257 МК України).

Частиною 7 ст. 257 МК України передбачено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, передбачені частиною восьмою вказаної статті, у тому числі відомості про найменування товару, код товару згідно з УКТ ЗЕД, фактурну вартість товарів, митну вартість товарів та метод її визначення.

Статтями 49, 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (ч. 5 ст. 58 МК України).

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню ст. VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГУТТ).

Згідно із ч. 2 ст. VII ГУТТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами 4 та 5 ст. 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень ч. 10 цієї статті. Ціною, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, вважається загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, за переліком, що визначений ч. 10 ст. 58 МК України, серед яких, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Згідно із ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів. При цьому, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу.

Статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1 ст. 57 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (п. 1 ч. 5 ст. 54 МК України).

Цією ж статтею визначено, що у випадках, встановлених цим Кодексом, митний орган наділений правом письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до положень ст. 53 МК у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч. 5 і 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У силу положень ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Дана норма кореспондується з положеннями ч. 3 ст. 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим п. 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Разом з цим, якщо документи, зазначені у ч. 2 ст. 53 МК України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (ч. 3 ст. 53 МК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1 ст. 57 цього Кодексу.

Згідно з частинами 1,3 ст. 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у ст. 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГААТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:

1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;

2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;

3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;

4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень ст. 63 цього Кодексу;

5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;

6) мінімальної митної вартості;

7) довільної чи фіктивної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених ч. 6 ст. 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 2 ст. 55 МК України передбачено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених ч. 3 ст. 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

інформацію про: право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

З аналізу ч. 1 та 2 ст. 53 МК України слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Митні органи мають право витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 у справі № 21-591а15.

Згідно із п. 2 ч. 6 ст. 54 МК України, на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 2 та 4 ст. 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто умовою, з якою закон пов`язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.

Відтак, рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

З приводу зазначеного відповідачем в оскаржуваному рішенні твердження, що декларантом надано платіжне доручення від 10.06.2022 №6 на суму 12928,5 EUR, що не відповідає загальній сумі інвойсу 21.06.2022 №F.EKS/8/SE/2022,позивач у своєму позові зазначив, що ним сплачено наданий Рахунок (Proforma) від 08.06.22р. №F.EKS/7/SE/2022 на суму 12 928,50 євро. Натомість, через відсутність деякого асортименту Товару на момент формування замовлення до відправлення і неможливості його додаткового виготовлення, Продавцем збільшено кількість з оплаченого асортименту Товару відповідно до наявного на складі та сформовано Інвойс (Factura-ExportOryginal) від 21.06.2022 №F.EKS/8/SE/2022 відповідно вартості фактичної поставки в розмірі 12 663,00 євро, на підставі якого і оформлені експортні документи. Ціна за одиницю Товару та асортимент не змінювались та відповідають даним, погодженим Сторонами у Специфікації №1 до Контракту. Залишок передплати в розмірі 265,60 євро був включений до вартості наступних поставок. З документів, наданих на момент митного оформлення Товару, чітко видно, що поставлений Товар становить частку від асортименту, погодженого в Специфікації №1, тому є очевидним наступні поставки Товару. Крім того, при розмитненні Товару, позивачем надано відповідачеві лист Продавця від 06.07.22 №5, в якому останній підтвердив зазначене вище.

Щодо посилання відповідача на те, що наданий до митного оформлення прайс-лист не містить інформації щодо ціни товарів в залежності від кількості замовленого товару, терміну дії прайс-листа, періоду поставки тощо, суд зазначає наступне.

Положеннями п. 4 ч. 1 статті 3 Цивільного кодексу України закріплено таку загальну засаду цивільного законодавства, як свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом та з якої випливає свобода способів ініціювання підприємницьких цивільних правовідносин, у тому числі свобода форми прайс-листа.

Отже, з огляду на засаду свободи підприємницької діяльності наявність чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів), не може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, якщо з інших поданих декларантом документів можливо встановити такі умови поставки.

Вказана позиція суду також була наведена в постанові Верховного Суду від 18 січня 2018 року по справі № 816/747/15-а.

Як вбачається з постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №2 від 13 березня 2017 року «Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року» зроблено такі висновки щодо прайс-листа, зокрема, «з огляду на засаду свободи підприємницької діяльності органам доходів і зборів заборонено втручатися у підприємницьку діяльність декларантів шляхом відмови взяти до уваги прайс-лист з мотивів його недопустимості у зв`язку з наявністю чи відсутністю у ньому певних відомостей (реквізитів)».

Судом встановлено, що в рішенні про коригування митної вартості товарів відповідачем не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості товарів, на наслідками яких розпочалась процедура консультацій та причини, через які митна вартість імпортованого товару не може бути визначена за ціною договору.

Беручи до уваги зазначене, суд вважає, що документи, подані до митного оформлення товарів, підтверджують, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях, що дають можливість їх перевірити.

При цьому, сам факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась у постановах Верховного Суду України, зокрема, від 29 травня 2012 року у справі № 21-91а12 та від 31 березня 2015 року у справі № 21-127а15.

Крім того суд зазначає, що Верховний Суд в постанові від 08.10.2019 року у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у ч.2 ст.53 МК України, само по собі не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

Суд при вирішенні даної справи також враховує правовий висновок Верховного Суду, зазначений у постанові від 26.03.2019 року у справі №826/17973/14, в якій зазначено, що: «…однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості...».

Під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар. Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Водночас, матеріалами справи підтверджується, що визначена позивачем у відповідній митній декларації митна вартість товару базується на об`єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню.

Суд також дослідив правомірність застосування відповідачем шостого (резервного) методу визначення митної вартості товарів при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару та зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що за основу для коригування митної вартості спірного товару за резервним методом митним органом взято визнану митну вартість товарів, оформлених за митною декларацією: від 10.01.2022 №UA209170/2022/009652, (рівень митної 0,68 дол. США/кг), з приводу чого суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 2, 4 ч. 2 ст.55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

У разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (п. 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598).

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїх постановах від 19.06.2018 у справі № 826/6346/16, від 31.01.2018 у справі № 813/7272/13-а, від 02.03.2018 у справі № 804/2997/17.

Між тим, як вбачається з графи 33 оскаржуваного рішення, у ньому зазначено лише дату та номер вказаної вище митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті положень п. 2, 4 ч. 2 ст. 55 МК України.

Отже, висновки відповідача щодо відсутності документального підтвердження позивачем митної вартості імпортованого товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості є протиправним.

Також суд установив, що з відповідних документів не вбачається розбіжностей, які б могли вплинути на митну вартість або ознак підробки, що могли б надати митному органу підстави для висновку про невірне визначення позивачем митної вартості.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за другорядним методом, прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

За таких обставин позовні вимоги позивача про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення підлягають задоволенню.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 у справі «Чуйкіна проти України» (Chuykina v. Ukraine) зазначив, що процесуальні гарантії, викладені у ст. 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином ст. 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (рішення у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. theUnitedKingdom). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п. 1 ст. 6 Конвенції.

Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 ст. 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia) та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia).

Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Згідно із частиною першою статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 14712,46 грн., що підтверджується наявними у справі квитанціями.

Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у виді сплаченого судового збору на суму 14712,46 грн., підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Київської митниці Державної митної служби України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246 КАС України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Державної митної служби України про корегування митної вартості товарів від 07.07.2022 №UA100180/2022/000005/2.

3. Визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 07.07.2022 №UA100180/2022/000188.

4. Стягнути на користь Товариства обмеженою відповідальністю «Класпартнер» (ідентифікаційний код 43506518, місцезнаходження:02167, місто Київ, вулиця Лісківська, будинок 30, офіс 160) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 14712,46 грн. (чотирнадцять тисяч сімсот дванадцять гривень 46 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Київської митниці Державної митної служби України (ідентифікаційний код 43997555, місцезнаходження: 03124, місто Київ, бульвар Гавела Вацлава, будинок 8А).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Кушнова А.О.