Рішення

від 26.12.2024 по справі 320/36785/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2024 року справа №320/36785/24

Суддя Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціальної та ветеранської політики Бориспільської районної державної адміністрації Київської області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Управління соціальної та ветеранської політики Бориспільської районної державної адміністрації Київської області (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати відмову Управління соціальної та ветеранської політики Бориспільської районної державної адміністрації Київської області від 25.04.2024 №223 у встановленні ОСОБА_1 статусу дружини інваліда війни;

- зобов?язати Управління соціальної та ветеранської політики Бориспільської районної державної адміністрації Київської області прийняти рішення та надати ОСОБА_1 статус дружини інваліда війни та видати посвідчення члена сім?ї загиблого відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що позивач звернулась до відповідача із заявою про надання статусу члена сім?ї особи з інвалідністю внаслідок війни, проте листом від 25.04.2024 відповідачем відмовлено, оскільки смерть її чоловіка не пов`язана з проходженням військової служби, а пов`язана з ліквідацією наслідків на ЧАЕС. Позивач не погоджується з відмовою та вказує, що обов?язковими умовами, за якими особу можна віднести до інвалідів війни, є наявність інвалідності, доказів залучення такої особи до військовослужбовців або до складу формувань цивільної оборони та отримання інвалідності внаслідок захворювання, пов?язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи. В даному випадку підтвердженням цього факту є рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2019 року. Позивач, як дружина померлої особи з інвалідністю внаслідок війни, є особою, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», тому відмова у встановленні їй статусу члена сім`ї загиблого ветерана війни є протиправною.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.09.2024 відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання (у письмовому провадженні).

14.10.2024 відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування правової позиції зазначено, що оскільки ОСОБА_2 не належав до жодної з визначених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» підстав і статус інваліда війни отримав відповідно до рішення суду, то для надання позивачу статусу члена сім`ї померлого військовослужбовця правові підстави відсутні.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 .

Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 21.07.1984 між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено шлюб 21.07.1984.

В свою чергу, чоловік позивача ОСОБА_2 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ї категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 від 02.11.2018 (вказаний факт встановлено рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18.11.2019 у справі № 320/4851/19, яке набрало законної сили).

ОСОБА_2 встановлена перша група інвалідності, захворювання пов`язане з роботою по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується довідкою МСЕК серії АВ №1042739.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18.11.2019 у справі №320/4851/19 зобов`язано Управління соціального захисту населення Яготинської районної державної адміністрації Київської області надати гр. ОСОБА_2 статус інваліда війни, видати відповідне посвідчення та нагрудний знак.

Управлінням соціального захисту населення Яготинської районної державної адміністрації 18.11.2019 ОСОБА_2 видано посвідчення особи з інвалідність 1 групи, яка має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни інвалідів війни серії НОМЕР_4 .

30.08.2021 ОСОБА_2 видано посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році серії НОМЕР_5 з першою групою інвалідності безстроково.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 від 13.04.2023 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Експертним висновком Центральної міжвідомчої комісії МОЗ та МНС України від 08.05.2023 №5061 встановлено, що захворювання, що призвело до смерті ОСОБА_2 , пов`язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

14.07.2023 ОСОБА_1 видано посвідчення дружини померлого громадянина з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1, пов`язане з Чорнобильською катастрофою №010136.

Позивач звернулась до Управління соціальної та ветеранської політики Бориспільської районної державної адміністрації Київської області щодо встановлення статусу вдови інваліда війни.

Листом від 25.04.2024 №223 відповідачем повідомлено, що органи соціального захисту населення не мають правових підстав видати посвідчення «Члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни», оскільки статус ветерана війни чоловіку позивача було надано на підставі рішення Київського окружного адміністративного суду від 18.11.2019 у справі №320/4851/19.

Не погоджуючись з наданою відмовою, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Закон України від 22.10.1993 №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»(далі - Закон №3551-XII) визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Пунктом 2 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту» передбачено, що чинність цього Закону поширюється на дружин (чоловіків) померлих інвалідів Великої Вітчизняної війни, а також дружин (чоловіків) померлих учасників війни і бойових дій, партизанів і підпільників, визнаних за життя інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге.

В преамбулі до вказаного Закону зазначено, що цей Закон визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Поширення чинності Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту» на членів сім`ї загиблої особи є похідним від приналежності такої особи до ветеранів війни.

Відповідно до статті 4 цього Закону ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

Згідно з частиною першою статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту» до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків) чи пов`язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з`єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Другої світової воєн або з участю в бойових діях у мирний час.

Відповідно до пункту 4 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 №302, особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту» видаються посвідчення з написом «Посвідчення члена сім`ї загиблого».

Положеннями абзацу 2 пункту 7 зазначеного Положення встановлено, що, зокрема, «Посвідчення члена сім`ї загиблого» видаються органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина.

Згідно з пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 №20-РП/04 ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи бойових діях на території інших держав. Розділ 11 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту» визначає поняття і зміст статусу ветеранів війни (учасників бойових дій, інваліди війни, учасники війни) та осіб, на яких поширюється дія його положень. Це колишні військовослужбовці, які безпосередньо як у воєнний, так і в мирний час виконували інші обов`язки військової служби та тилового забезпечення, пов`язані з необхідністю захисту Батьківщини.

З огляду на зазначені правові норми, обов`язковими умовами, за якими особу можна віднести до інвалідів війни, є наявність інвалідності, доказів безпосередньої участі як у воєнний, так і в мирний час у виконанні обов`язків військової служби, пов`язані з необхідністю захисту Батьківщини.

Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм суд приходить до висновку, що для встановлення позивачу статусу дружини померлого ветерана війни та особи з інвалідністю внаслідок війни, має бути наявність наступних обставин:

- наявність у померлого чоловіка статусу, зокрема, інвалід війни;

- визнання померлого чоловіка за життя інвалідом від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин пов`язаних з проходження військової служби чи участі у бойових діях, які не одружилися вдруге.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України суд враховує до спірних правовідносин правовий висновок щодо застосування вказаних норм права, викладений у постанові Верховного Суду від 28.07.2022 у справі № 520/2798/19.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач має статус дружини померлого громадянина з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1, смерть якого пов`язана з Чорнобильською катастрофою. При цьому, померлий ОСОБА_2 отримав захворювання, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, мав право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни, про що йому видано посвідчення інваліда війни серії НОМЕР_4 від 18.12.2019, згідно з яким він є інвалідом І групи.

Отже, з аналізу зазначених норм чинного законодавства України та з наявних матеріалів справи, суд зазначає, що ОСОБА_2 був учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та відносився до осіб з інвалідністю внаслідок війни, а тому суд приходить до висновку про те, що позивач у відповідності до вимог статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має право на встановлення статусу члена сім`ї загиблого ветерана війни, і тому відповідач протиправно відмовив у задоволенні заяви позивача.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Враховуючи встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Розподіл судових витрат у відповідності до вимог ст. 139 КАС України, за наслідками розгляду даної справи не здійснюється, оскільки позивач у відповідності до ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 139, 246-247, 249, 255, 297 КАС України, суд,

в и р і ш и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 ) до Управління соціальної та ветеранської політики Бориспільської районної державної адміністрації Київської області (вул. Головатого, 4, м. Бориспіль, Київська область, 08300, код ЄДРПОУ 03193778) про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Управління соціальної та ветеранської політики Бориспільської районної державної адміністрації Київської області щодо відмови листом від 25.04.2024 №223 у встановленні ОСОБА_1 статусу дружини інваліда війни.

Зобов`язати Управління соціальної та ветеранської політики Бориспільської районної державної адміністрації Київської області прийняти рішення та надати ОСОБА_1 статус дружини інваліда війни ОСОБА_2 та видати посвідчення члена сім`ї загиблого відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Парненко В.С.