Ухвала

від 27.12.2024 по справі 320/58538/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

27 грудня 2024 року м. Київ № 320/58538/24

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши позовну заяву заступника керівника Броварської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Калинівської територіальної громади до Виконавчого комітету Калинівської селищної ради Броварського району Київської області, ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява заступника керівника Броварської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі позивача Калинівської територіальної громади до Виконавчого комітету Калинівської селищної ради Броварського району Київської області, ОСОБА_1 , у якій позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність виконавчого комітету Калинівської селищної ради Броварського району Київської області щодо невжиття заходів з відновлення благоустрою с. Красилівка, Броварського району Київської області та зобов`язати виконавчий комітет Калинівської селищної ради Броварського району Київської області вжити заходи щодо відновлення благоустрою шляхом демонтажу тимчасової споруди, розташованої в с. Красилівка, Броварського району, Київської області, пров. Димерський 1-а.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що відповідач 1 не вживає заходи відновлення благоустрою шляхом демонтажу споруди, яка належить відповідачу 2 з підстав, які не передбачені чинним законодавством.

Відповідно до п.п. 2, 3, 4, 6 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 КАС України; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Ознайомившись із позовною заявою та доданими до неї матеріалами, суд встановив наявність підстав для залишення позовної заяви без руху, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 5 КАС України суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Згідно п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Відповідно до частини 2 статті 46 КАС України позивачем в адміністративній справі може бути, зокрема, суб`єкт владних повноважень.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори за зверненнями суб`єктів владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом.

Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Конституція України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими законами.

За змістом положень статей 25, 26, 31, 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження у галузі будівництва - щодо здійснення в установленому порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій та вирішення відповідно до законодавства спорів з питань містобудування, а у сфері регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища - щодо здійснення контролю за дотриманням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.

Крім того, п. 44 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що виключно до компетенції міських, селищних, сільських рад належить приймати рішення про встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту.

Правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів і спрямований на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини визначає Закон України «Про благоустрій населених пунктів».

Статтею 5 цього Закону встановлено, що Управління у сфері благоустрою населених пунктів здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування та інші органи влади в межах їх повноважень.

Статтею 12 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» передбачено, що суб`єктами у сфері благоустрою населених пунктів є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, органи самоорганізації населення, громадяни.

Згідно з ст. 20 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом. Благоустрій здійснюється в обов`язковому порядку на всій території населеного пункту (села, селища, міста).

Згідно ст. 34 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» правила благоустрою території населеного пункту - це нормативно-правовий акт, яким установлюються вимоги щодо благоустрою території населеного пункту. Правила включають, зокрема, порядок здійснення благоустрою та утримання територій об`єктів благоустрою; порядок розміщення малих архітектурних форм; порядок здійснення самоврядного контролю у сфері благоустрою населених пунктів.

Частиною 1 ст. 40 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» визначено, що самоврядний контроль у сфері благоустрою населених пунктів здійснюється сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами.

Таким чином, Закон України «Про благоустрій населених пунктів» наділяє повноваженнями селищні ради та їх виконавчі органи здійснювати самоврядний контроль у сфері благоустрою населених пунктів.

Аналогічний правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 25.06.2019 у справі № 914/1092/18.

Отже, повноваження щодо благоустрою населених пунктів покладено, зокрема, на органи місцевого самоврядування, які мають право на виконання своїх повноважень, у тому числі шляхом звернення до суду.

Повноваження прокурора у спірних правовідносинах визначено, зокрема, Конституцією України та Законом України "Про прокуратуру".

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття "інтерес держави".

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08 квітня 1999 року N 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини).

Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією викладеною у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі N 806/1000/17, від 19 липня 2018 року у справі N 822/1169/17, від 20 грудня 2021 року у справі N 640/12959/19.

У даній позовній заяві підстави для звернення до суду з цим позовом заступник керівника Броварської окружної прокуратури Київської області обґрунтував посилаючись на те, що Виконавчий комітет Калинівської селищної ради Броварського району Київської області заходи щодо поновлення прав територіальної громади не вживає, а саме у зв`язку з обмеженістю видатків щодо сплати судового збору не звертався до суду з позовною заявою. Зазначене, на переконання позивача, є підставою для представництва прокуратурою інтересів держави у суді, відповідно до ст. 53 КАС України. Також позивач вважає, що подання позову прокурором за таких умов є єдиним ефективним засобом поновлення порушених інтересів держави.

Суд зазначає, що представництво прокурором інтересів держави у суді можливе лише за одночасної наявності однієї з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про прокуратуру".

Аналіз частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише в одному з двох випадків:

1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

2) у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Суд наголошує, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі N 806/1000/17, від 19 липня 2018 року у справі N 822/1169/17, від 10 квітня 2019 року у справі N 813/661/17, від 30 червня 2022 року у справі N 240/3380/19.

За змістом ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

З огляду на викладене, прокурор, звертаючись до суду в інтересах держави повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підстави для звернення прокурора до суду, а суд зобов`язаний перевірити такі.

Аналогічні висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 17 липня 2018 року у справі N 804/6296/15, від 17 липня 2019 року у справі N 824/14/19-а, від 21 серпня 2019 року у справах N 802/1873/17-а та N 263/2038/16-а, від 20 грудня 2021 року у справі N 640/12959/19.

Також, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі N 912/2385/18 зазначено наступний правовий висновок: "Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. "

Водночас Верховний Суд зазначає, що підстави для представництва прокурором інтересів держави повинні існувати на час звернення до суду і повинні бути доведені відповідними доказами. Прокурор повинен надати суду докази, які свідчать про те, що відповідний орган державної влади (інший суб`єкт владних повноважень) не здійснює захисту інтересів держави або здійснює його неналежним чином. Такими доказами, зокрема, можуть бути звернення прокурора до відповідного органу щодо захисту інтересів держави, відповіді на них та інші письмові докази, що стосуються справи. Самого лише твердження прокурора про те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для відкриття провадження у справі недостатньо.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі N 263/2038/16-а та від 03 лютого 2021 року у справі N 806/1326/17.

З додатків до позовної заяви вбачається, що розпорядженням Калинівського селищного голови від 07.10.2024 № 24 створено тимчасову контрольну комісію з питань впорядкування об`єктів торгівлі у вигляді тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності (надалі - ТС) на території Калинівської територіальної громади Броварського району Київської області.

Під час перевірки внутрішньої документації, яка міститься у Калинівській територіальній громаді на встановлену тимчасову споруду виявлено відсутність будь-яких дозволів, рішень необхідних для її розміщення та функціонування, адже паспорт прив`язки, який видано ОСОБА_1 відділом містобудування, архітектури та інфраструктури Броварської районної державної адміністрації на тимчасову споруду для провадження підприємницької діяльності за реєстраційним номером № 11 за адресою: АДРЕСА_1 було анульовано 06.05.2023.

З метою усунення порушень законодавства та приведення у відповідність дозвільної документації об`єктів торгівлі, ОСОБА_1 виконавчим комітетом Калинівської селищної ради Броварського району Київської області 25.10.2024 № 2924 вручено під підпис претензію.

08.11.2024 прокуратурою направлено до Виконавчого комітету Калинівської селищної ради Броварського району Київської області запит щодо вжиття відповідним органом місцевого самоврядування заходів організаційно-правового характеру у сфері благоустрою із демонтажу вищезазначеної споруди.

12.11.2024 Калинівська селищна рада Броварського району Київської області поінформувала позивача, що станом на 12.11.2024 ОСОБА_1 не надала дозвільних документів на розміщення тимчасових споруд.

Також, Калинівська селищна рада Броварського району Київської області зазначила, що у зв`язку з відсутністю додаткових коштів на покриття судових витрат звертатися до суду не планує.

При цьому, суд наголошує, що відсутність можливості сплатити судовий збір не може бути підставою для не звернення відповідного органу до суду з відповідним позовом, оскільки Законом України "Про судовий збір" передбачено можливість відстрочення, розстрочення або звільнення від сплати судового збору.

Крім цього, як зазначалося вище судом, згідно ст. 34 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» правила благоустрою території населеного пункту - це нормативно-правовий акт, яким установлюються вимоги щодо благоустрою території населеного пункту. Правила включають, зокрема, порядок здійснення благоустрою та утримання територій об`єктів благоустрою; порядок розміщення малих архітектурних форм; порядок здійснення самоврядного контролю у сфері благоустрою населених пунктів.

Рішенням Калинівської селищної ради від 25.06.2022 №298-16-VIII затверджено Правила благоустрою населених пунктів на території Калинівської селищної ради.

Відповідно до розділу 10 «Контроль у сфері благоустрою на території Калинівської селищної ради» зазначених Правил контроль у сфері благоустрою спрямований на забезпечення дотримання органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, громадянами у тому числі іноземцями та особами без громадянства, вимог Закону України «Про благоустрій населених пунктів», цих Правил та інших нормативно-правових актів. Контроль за станом благоустрою, виконанням цих Правил Калинівська селищна рада покладає на уповноважені нею органи. Якщо під час перевірки виявлені причини та умови, які можуть спричинити порушення благоустрою, посадова особа контролюючого органу зобов`язана скласти та видати офіційний документ - припис, який є обов`язковим для виконання в термін до трьох діб особами, які є відповідальними за утримання об`єктів благоустрою. У приписі зазначаються: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала припис, відомості про особу, на яку складений припис, та зазначається вид порушення та умов, які спричиняють порушення благоустрою території. Припис підписується особою, яка його склала, і особою, на яку він складений. У разі відмови особи отримати припис в графі "Припис одержав" робиться про це запис. Посадова особа контролюючого органу, яка під час перевірки об`єкта благоустрою виявила порушення вимог цих Правил, зобов`язана на винну особу скласти протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 152 Кодексу України про адміністративні правопорушення. При вчиненні однією посадовою чи фізичною особою двох або більше адміністративних правопорушень протокол про вчинення адміністративного правопорушення складається за кожне правопорушення окремо.

Отже, судом вбачається, що праву на звернення Калинівської селищної ради Броварського району Київської області або її виконавчих органів до суду передує вжиття інших заходів реагування, зокрема складання та видання офіційного документу припису, як це передбачено Правилами благоустрою населених пунктів на території Калинівської селищної ради, затвердженими рішенням Калинівської селищної ради від 25.06.2022 №298-16-VIII.

Отже, з моменту складання претензії від 25.10.2024 з вимогою до ОСОБА_1 надати підтверджуючі документи до моменту направлення прокурором позову до суду пройшло ледь більше місяця.

При цьому, Виконавчим комітетом Калинівської селищної ради Броварського району Київської області вживаються деякі послідовні дії (створення комісії, проведення перевірки, направлення претензії) направлені на здійснення самоврядного контролю у сфері благоустрою населеного пункту.

Тому, судом вбачається, що наступним послідовним кроком у реалізації відповідних повноважень має бути саме припис на усунення порушень, який має обов`язковий характер, і лише після вжиття всіх передбачених законом повноважень і дотримання порядку їх здійснення у органів місцевого самоврядування виникають підстави для звернення до суду.

Отже, вказаний вище припис є обов`язковою передумовою для можливості контролюючого органу на звернення до суду з відповідним позовом у зв`язку з його невиконанням.

Наведені обставини, на переконання суду, спростовують доводи прокурора про бездіяльність Виконавчого комітету Калинівської селищної ради Броварського району Київської області протягом тривалого часу щодо вчинення дій, у зв`язку з невжиттям заходів благоустрою.

При цьому, прокурор, зазначаючи, що ця справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для держави, оскільки зазначена тимчасова споруда розташована в безпосередній близькості до житлових та адміністративних будівель, що в свою чергу, в разі пошкодження, аварії, може спровокувати непередбачувані негативні наслідки, обмежився лише загальними формулюваннями, не підтвердженими доказами, що в свою чергу свідчить про необґрунтоване його припущення.

На сьогодні однозначною є практика ЄСПЛ, яка відстоює позицію про можливість участі прокурора у справі тільки за наявності на це підстав.

Так, Європейський суд з прав людини звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великої кількості громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави ("Менчинська проти Росії" (Menchinskaya v. Russia), заява N 42454/02, пункт 35).

Отже, з урахуванням вище викладеного, у розумінні положень статті 53 КАС України прокурор, звертаючись з позовом чи апеляційною скаргою у справі, повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду, довести належними та допустимими доказами обставини того, що суб`єкт владних повноважень не здійснює або здійснює неналежним чином захист інтересів держави.

Суд зазначає, що саме лише посилання прокурора у позовній заяві на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження захисту державних інтересів, не достатньо для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки, за змістом абз. 2 частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 10 грудня 2020 року в справі 805/4254/17-а (К/9901/59328/18).

Відповідно до пункту 7 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Отже, з урахуванням вищезазначеного є підстави для повернення позовної заяви відповідно до п. 7 ч. 4 ст. 169 КАС України.

Проте, задля уникнення будь-якого формального підходу щодо доступу до правосуддя, дану позовну заяву слід залишити без руху для надання додаткових пояснень з метою можливого виправлення даного недоліку.

Отже, суд вважає за необхідне позовну заяву залишити без руху з наданням часу особі, яка її подала, для усунення недоліків, а саме підтвердити повноваження Виконавчого комітету Калинівської селищної ради Броварського району Київської області та відповідно заступника керівника Броварської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Калинівської територіальної громади на звернення до суду із заявленими позовними вимогами у якості позивача, яких представляє прокуратура, на даний час.

Крім цього, суд зауважує, що адміністративний позов завжди має індивідуальний характер і спрямований на захист конкретних прав, свобод чи інтересів особи в її особистих правовідносинах з певним суб`єктом владних повноважень.

Тому позовна заява має містити конкретизовані відомості про суб`єкта владних повноважень, який порушив права позивача, вказувати на суб`єктивне право, що підлягає захисту та яке порушив відповідач, обставини чи факти (події життя), з якими позивач пов`язує порушення свого суб`єктивного права та які утворюють привід для звернення до суду, а також містити конкретні вимоги до відповідача, які суд має застосувати з метою захисту порушеного права.

Натомість, зазначаючи одним з відповідачів ОСОБА_1 , прокурор не формує вимог до такого відповідача.

Відповідно до статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Недоліки позовної заяви мають бути усунені шляхом подання до суду:

- уточненої позовної заяви (у кількості примірників, відповідно до кількості учасників справи та один для суду), яка відповідає вимогам, встановленим статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме уточнити суб`єктний склад сторін по справі; зазначенням способу захисту прав та інтересів згідно з способами захисту порушеного права (свободи, законного інтересу), визначеними частиною першою статті 5 КАС України);

- додаткові детальні пояснення з підтверджуючими доказами на підтвердження повноважень Виконавчого комітету Калинівської селищної ради Броварського району Київської області, бездіяльності суб`єкта публічного права та відповідно заступника керівника Броварської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Калинівської територіальної громади на звернення до суду із заявленими позовними вимогами у якості позивача, яких представляє прокуратура, на даний час.

Керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву заступника керівника Броварської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Калинівської територіальної громади до Виконавчого комітету Калинівської селищної ради Броварського району Київської області, ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити певні дії, залишити без руху.

Протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху позивачеві необхідно усунути недоліки позовної заяви у спосіб, визначений даною ухвалою.

Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) позивачу (його представнику), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Панченко Н.Д.