Ухвала

від 26.12.2024 по справі 320/61587/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про відмову в забезпеченні позову

26 грудня 2024 року 320/61587/24

Суддя Київського окружного адміністративного суду Кочанова П.В., розглянувши заяву представника Приватного підприємства Приватна Фірма «ПЕТРО ВЕЛИКИЙ» про забезпечення адміністративного позову в адміністративній справі за позовом Приватного підприємства Приватна Фірма «ПЕТРО ВЕЛИКИЙ» до Київської міської ради про визнання протиправним та нечинним рішення в частині від 12 грудня 2024 року № 08/231-1637/ПР,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне підприємство Приватна Фірма «ПЕТРО ВЕЛИКИЙ» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Київської міської ради, в якому просить суд:

- визнати протиправним та нечинним рішення Київської міської ради «Про затвердження переліку об`єктів малої приватизації комунальної власності територіальної громади міста Києва, що підлягають приватизації, та внесення змін до деяких рішень Київської міської ради» від 12 грудня 2024 року в частині щодо встановлення заборони розміщення у приміщеннях та на територіях закладів охорони здоров`я ритуальних служб або суб`єктів господарювання, які надають ритуальні послуги/надання ритуальних послуг/виготовлення або торгівля або зберігання торгівлі предметів ритуальної належності.

Одночасно з позовною заявою, представником позивача була подана заява про забезпечення адміністративного позову, відповідно до якої просить суд:

- зупинити дію рішення Київської міської ради «Про затвердження переліку об`єктів малої приватизації комунальної власності територіальної громади міста Києва, що підлягає приватизації, та внесення змін до деяких рішень Київської міської ради» від 12 грудня 2024 року № 08/231-1637/ПР до моменту набрання законної сили рішенням у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства Приватна фірма «ПЕТРО ВЕЛИКИЙ» до Київської міської ради про визнання протиправним та нечинним рішення Київської міської ради «Про затвердження переліку об`єктів малої приватизації комунальної власності територіальної громади міста Києва, що підлягає приватизації, та внесення змін до деяких рішень Київської міської ради» від 12 грудня 2024 року № 08/231- 1637/ПР в частині.

В обґрунтування вказаної заяви зазначено, що позивачем було укладено низку Договорів про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду, які були нотаріально посвідченими на підставі рішень Київської міської ради або балансоутримувачів, про надання згоди на передачу таких нежитлових приміщень в оренду. Проте, внаслідок прийняття відповідачем оскаржуваного рішення, позивач був позбавлений можливості і надалі виступати суб`єктом орендних правовідносин комунального майна, яке належить територіальній громаді міста Києва, а саме приміщень, які розташовані на території комунальних закладів охорони здоров`я, оскільки договори знаходяться під загрозою їх розірвання, позаяк господарюючим суб`єктам було заборонено не тільки розміщуватись у приміщеннях та на території комунальних закладів охорони здоров`я, але і заборонено надавати ритуальні послуги та зберігати предмети ритуальної належності. Крім цього, у заяві про забезпечення позову наголошено, що якщо діючі договори про передачу комунального майна територіальної громади міста Києва будуть розірвані на означеній вище підставі, то механізму поновлення таких договорів чинним законодавством України не передбачено, що матиме своїм наслідком безповоротної втрати у суб`єктів господарювання права оренди. Зазначає, що зупинення дії оскаржуваного рішення буде мати наслідком того, що таке неправомірне обмеження суб`єктів господарювання, які надають ритуальні послуги, у реалізації права виступати суб`єктом орендних правовідносин комунального майна, що перебуває у власності комунальних закладів охорони здоров`я, а також убезпечить суб`єктів господарювання від протиправного припинення договорів оренди майна комунальної власності на підставі, що не передбачена жодним законодавчим положенням у сфері правовідносин оренди комунального майна.

Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

З урахування вищенаведеного положення КАС України, розгляд заяви представника Приватного підприємства Приватна Фірма «ПЕТРО ВЕЛИКИЙ» про забезпечення позову здійснюється без повідомлення сторін.

Розглядаючи заяву представника позивача про вжиття заходів забезпечення позову, суд зазначає таке.

Частинами першою та другою статті 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.

Відповідно до частини другої статті 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Згідно частини шостої статті 154 КАС України в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання.

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При цьому заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 24.01.2019 у справі № 826/7496/18, від 14.05.2020 у справі № 640/20626/18.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі №753/22860/17 (провадження № 14-88цс20, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 92270719) зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними, навести підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.

Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Водночас, підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.04.2020 у справі №580/2403/19.

Вирішуючи подану заяву про забезпечення позову, суд виходить із того, що під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову обов`язок по доведенню та обґрунтуванню наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, обґрунтованості та невідвертості додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на позивача.

Обґрунтовуючи заяву про вжиття заходів забезпечення позову, представник позивача зазначив, що позивачем було укладено низку Договорів про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду, які були нотаріально посвідченими на підставі рішень Київської міської ради або балансоутримувачів, про надання згоди на передачу таких нежитлових приміщень в оренду. Між тим, внаслідок прийняття відповідачем оскаржуваного рішення, договори знаходяться під загрозою їх розірвання.

До позовної заяви, представником позивача додано наступні нотаріально посвідчені договори:

- Договір про внесення змін до Договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 15.03.2019 року №1035-2, укладеного між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), як орендодавцем та Приватним підприємством Приватна фірма «Петро Великий», як орендарем, а також Київською міською клінічною лікарнею №18, як підприємством-балансоутримувачем, зі строком дії цього договору до 19 березня 2019 року;

- Договір про внесення змін до Договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 18.05.2017 року №1524-1, укладеного між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), як орендодавцем та Приватним підприємством Приватна фірма «Петро Великий», як орендарем, а також Київською міською клінічною лікарнею №6, як підприємством-балансоутримувачем, зі строком дії цього договору до 2 червня 2027 року;

- Договір про внесення змін до Договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 25.10.2017 року №1519-1, укладеного між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), як орендодавцем та Приватним підприємством Приватна фірма «Петро Великий», як орендарем, а також Київською міською клінічною лікарнею №12, як підприємством-балансоутримувачем, зі строком дії цього договору до 23 жовтня 2027 року;

- Договір про внесення змін до Договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 26.02.2019 року №922-2, укладеного між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), як орендодавцем та Приватним підприємством Приватна фірма «Петро Великий», як орендарем, а також Київською міською клінічною лікарнею №1, як підприємством-балансоутримувачем, зі строком дії цього договору до 24 лютого 2029 року;

- Додатковий договір до Договору оренди №29/10/18а, посвідченого 27 січня 2020 року Розсохою С.С. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за реєстровим №528, укладеного між Державною установою «Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М.М. Амосова Національної академії медичних наук України», як орендодавцем та Приватним підприємством Приватна фірма «Петро Великий», як орендарем, зі строком дії договору по 28 жовтня 2028 року.

Водночас, матеріали справи на час розгляду заяви про забезпечення позову не містять доказів вчинення Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради/ Державною установою «Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М.М. Амосова Національної академії медичних наук України» дій, спрямованих на припинення дії цих договорів.

Отже, суд зазначає, що представник позивача не надав доказів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі.

При цьому, суд зазначає, що правомірність та оцінка спірного рішення Київської міської ради «Про затвердження переліку об`єктів малої приватизації комунальної власності територіальної громади міста Києва, що підлягають приватизації, та внесення змін до деяких рішень Київської міської ради» від 12 грудня 2024 року в частині щодо встановлення заборони розміщення у приміщеннях та на територіях закладів охорони здоров`я ритуальних служб або суб`єктів господарювання, які надають ритуальні послуги/надання ритуальних послуг/виготовлення або торгівля або зберігання торгівлі предметів ритуальної належності, підлягає з`ясуванню під час розгляду справи по суті щодо оскарження такого рішення та буде надана судом за результатами розгляду справи.

При вирішенні заяви представника позивача про забезпечення позову суд зазначає, що рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях та домислах, оскільки таке рішення суперечитиме законодавчо визначеним принципам і завданням адміністративного судочинства.

Застосування судом заходів забезпечення позову, про які просить представник позивача, без з`ясування фактичних обставин справи, означатиме надання судом передчасних правових оцінок по суті пред`явленого позову і ототожнюватиметься з фактичним задоволенням позову.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі №800/521/17 висловлено правовий висновок, згідно із яким позов не може бути забезпечено таким способом, який фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом.

Твердження про "очевидність" порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.05.2023 у справі №640/10883/22.

При цьому суд зазначає, що представником позивача не наведено аргументованих доводів на підтвердження того, чому невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, виходячи з предмету позову. Так само не розкрито у заяві доводів про те, що у випадку забезпечення позову позивач буде вимушений докласти значні зусилля для відновлення своїх прав. Отже доказів, у розумінні статей 73, 76 Кодексу адміністративного судочинства України, на підтвердження існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення судового рішення в адміністративній справі, а також, що відновлення прав та інтересів позивача без вжиття заходів забезпечення позову стане неможливим, суду надано не було.

Підводячи підсумок вищевикладеному суд враховує, що саме суб`єкт звернення із відповідною заявою про вжиття заходів забезпечення позову повинен обґрунтувати існуванням передбачених статтею 150 КАС України підстав для забезпечення позову. Такий висновок узгоджується із нормою частини 1 статті 9 КАС України, в силу якої розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Наведені представником позивача доводи й аргументи не є достатніми та переконливими для висновку про необхідність застосування заходів забезпечення позову за правилами, встановленими статтями 150-151 КАС України.

Інших обставин існування небезпеки порушення прав позивача, обґрунтованих відповідними доказами, представником позивача не зазначено та судом не встановлено.

З огляду на вище викладене та здійснивши оцінку обґрунтованості доводів представника позивача щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, суд приходить до висновку, що подана заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 150-154, 156, 248, 256, 294 КАС України, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника Приватного підприємства Приватна Фірма «ПЕТРО ВЕЛИКИЙ» про забезпечення адміністративного позову у адміністративній справі за позовом Приватного підприємства Приватна Фірма «ПЕТРО ВЕЛИКИЙ» до Київської міської ради про визнання протиправним та нечинним рішення в частині від 12 грудня 2024 року №08/231-1637/ПР - відмовити.

Копію ухвали суду надіслати (надати) учасникам справи (їх представникам).

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складено та підписано 26 грудня 2024 року.

Суддя Кочанова П.В.