Рішення

від 26.12.2024 по справі 320/43671/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2024 року № 320/43671/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кочанової П.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Марго» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Марго» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Київської митниці, про:

- визнання протиправним та скасування рішення від 12.07.2023 № UA100250/2023/000011/2 про коригування митної вартості товарів.

Позов мотивовано протиправністю коригування контролюючим органом митної вартості товару, оскільки декларантом були надані всі необхідні документи на підтвердження заявленого рівня митної вартості, а висновок митного органу про наявність розбіжностей між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено не є достатньою для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.12.2023 відкрито провадження у справі №320/43671/23, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов та витребуваних документів.

Відповідачем до суду надано відзив на позовну заяву, в якій зазначив, що у митного органу наявна інформація щодо вищої митної вартості подібного товару, що призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення декларантом (позивачем) митної вартості товару, оскільки у відповідача є підстави вважати, враховуючи взаємозалежність контрагентів DDE FARM AG та Приватного підприємства «Марго», що заявлена декларантом (позивачем) митна вартість не ґрунтується на дійсній вартості імпортованих товарів, а відтак при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач діяв відповідно до вимог чинного законодавства.

Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вирішив наступне.

Приватне підприємство «Марго» в межах дії зовнішньоекономічного договору G-23 від 10.11.2022 з компанією DDE Farm AG, Ліхтенштейн, та Доповнення № 15 від 20.06.2023 до Договору, за митною декларацією № 23UА100250122989U5 від 11.07.2023 заявило до митного оформлення товар: Фунгіцид на основі тебуконазолу, концентрат системної дії: Штефікур 17600 л.

Разом з митною декларацією позивачем були надані документи: зовнішньоекономічний договір G-23 від 10.11.2022 та Доповнення до нього № 15 від 20.06.2023, рахунок-фактура (інвойс) № 23-21 від 20.06.2023.

Додатково було надано: сертифікат про походження товару № LL6030538 від 05.07.2023, митну декларація країни відправлення № 23DE738010494821E9 від 10.07.2023.

Митна вартість товарів була заявлена за першим (основним) методом визначення митної вартості за ціною договору (на умовах СРТ Біла Церква) на рівні 6,50 дол. США/л.

В межах процедури контролю митної вартості посадова особа Київської митниці надіслала на адресу декларанта запит від 11.07.2023 про необхідність надання наступних додаткових документів підтвердження заявленої митної вартості товарів: обґрунтовані висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями;виписки з бухгалтерської документації; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи); розрахунок ціни (калькуляцію) та інші наявні додаткові документи для підтвердження заявленої ними митної вартості.

У відповідь на вказаний запит позивач надав: рішення Окружного адміністративного суду міста Києві від 11.10.2021, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.05.2022 та ухвалу Верховного Суду від 22.06.2022 у цій же справі, калькуляцію від виробника DDE FARM AG щодо препарату «Штефікур», відповідно якої собівартість його виробництва становить 5,493 дол. США/л., документи, що стосуються відчуження ПП «Марго» оцінюваних товарів на території України- видаткові накладні 1391 від 31.05.2023, № 1441 від 01.06.2023, № 1452 від 02.06.2023, за якими товар «Штефікур» був реалізований в Україні на рівні 7,35 дол. США/л., замовлення на формування «Штефікур» на основі 250 g/1 Tebuconaz № 1235300178 від 09.03.2023 та інвойс; звіт про контрольовані операції за 2021 між ПП «Марго» та DDE FARM AG; платіжне доручення в іноземній валюті № 17 від 05.07.2023 щодо попередньої оплати на суму 22880 дол. США; прайс-лист від 01.07.2023; висновок ДП «Укропромзовнішекспертиза» № 1045 від 10.07.2023.

Рішенням № UA100250/2023/000011/2 від 12.07.2023 митний орган відкоригував митну вартість товарів декларанта за другорядним (за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) методом, використовуючи інформацію з баз АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України, а саме з митної декларації від 23.11.2022 № 22UА204040007316U6, митне оформлення по якій звершено.

Митна вартість відкоригована на рівні 6,9767 дол. США/кг. (7,5дол. США/л).

Декларант, не погоджуючись із ухваленням рішенням, згідно з частиною сьомою статті 55 МК України, звернувся 12.07.2023 до митного органу із митною декларацію № 23UА100250123005U0. Товар випущений у вільний обіг зі сплатою гарантійних платежів.

Не погоджуючись з рішеннями митного органу про коригування митної вартості товарів та карткою відмови, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справляння митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI, який набув чинності з 1 червня 2012 року (далі - МК України).

Відповідно до положень статті 49 МК України (тут і далі по тесту всі нормативно-правові акти наведені в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

За правилами частини 1 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною 2 статті 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною 4 статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Частинами 1-3 статті 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 5 статті 54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Зокрема, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина 6 вказаної статті МК України).

Відповідно до частини 12 статті 264 МК України, у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.

Згідно з частини 1 статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів (частина 7 статті 55 МК України).

Положення статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частиною 2 статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідач вправі був витребувати додаткові документи лише за наявності обґрунтованих сумнівів у правильності визначення митної вартості. Відповідно до ст.53 МК України це є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість вимоги додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Законодавство визначає, що сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (ч.3 ст.53 МК України).

У постановах від 18.01.2018 у справі №816/747/15-а та від 04 вересня 2018 року у справі №826/26363/15 Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що рішення митного органу має містити конкретизацію і обґрунтування того, які саме розбіжності містять подані документи, щодо яких складових митної вартості наявні сумніви та яким чином додатково витребувані документи зможуть підтвердити складові митної вартості.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням про коригування митної вартості товарів від 12.07.2023 № UA100250/2023/000011/2 відповідачем при визначенні митної вартості товарів застосовано метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів.

Підставою для прийняття вказаного рішення, стали висновки митного органу, а саме:

- під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості заявленого до митного оформлення товару «Фунгіцид на основі тебуконазолу, концентрат системної дії «Штефікур», діюча речовина: тебуконазол 250 г/л.» на підставі розгляду поданих разом з митною декларацією документів, в т.ч. ДМВ встановлено взаємозалежність контрагентів «DDE Farm AG» та ПП «Марго». За результатами проведеного порівняння митної вартості заявленого товару встановлено, що у митного органу наявна інформація щодо рівня митної вартості ідентичних товарів за вищими рівнями митної вартості, а саме: згідно джерела інформації 23.11.2022 здійснено митне оформлення, де продавцем виступає «DDE Farm AG», а покупцем є ПП «Марго» «товару «Фунгіцид на основі тебуконазолу, концентрат системної дії «Штефікур», діюча речовина: тебуконазол 250 г/л.» поставляється на одних і тих самих умовах (СРТ) за ціною угоди 7.5 доларів США за один літр, в той час ціна угоди за даною поставкою між контрагентам «DDE Farm AG» та ПП «Марго» складає 6,5 доларів США за один літр. У митного органу наявна інформація щодо вищої митної вартості ідентичного товару, що призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості товару, оскільки, враховуючи наявну взаємозалежність контрагентів «DDE Farm AG» та ПП «Марго», що заявлена декларантом, митна вартість не ґрунтується на «дійсній вартості» імпортованих товарів, враховуючи положення статті VII ГАТТ.

Між тим, як вбачається з рішення про коригування митної вартості товарів від 12.07.2023 № UA100250/2023/000011/2 при прийнятті такого рішення відповідачем використано виключно інформацію з бази даних митного органу, тобто при винесені оскаржуваного рішення відповідач спирався не на документи, подані декларантом до митного оформлення, а на вже наявну в митного органу цінову інформацію. Проте, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації митниці, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також, слід зазначити, що у відповідача відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню. У зв`язку із чим, суд вважає висновки відповідача, що документи, надані до митної декларації, не містять достатньої інформації щодо заявленої митної вартості товару протиправними та такими, що суперечать об`єктивним обставинам справи та спростовуються поданими до митного оформлення документами. Наведене не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України. В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах. Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що відповідачем не обґрунтовано ціну товару, яка визначена ним у рішенні від 12.07.2023 № UA100250/2023/000011/2 внаслідок проведеного коригування митної вартості.

За таких підстав та враховуючи, що вказані вище твердження відповідача спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи, а будь-яких доведених підстав для коригування митної вартості товару оскаржуване рішення не містить, суд приходить до висновку, що подані декларантом документи, в даному випадку, слід вважати належними та достатніми для підтвердження та визначення митної вартості товару за ціною договору, а тому рішення про коригування митної вартості товарів 12.07.2023 № UA100250/2023/000011/2 є протиправним та підлягає скасуванню.

На підставі викладеного вбачається, що позивач виконав всі вимоги Митного кодексу України, необхідні для митного оформлення і підтвердження митної вартості товару. Надані Позивачем документи підтверджують числові значення складових митної вартості.

Слід зазначити, що відповідно до позиції Верховного Суду, висловленій у Постанові від 18.12.2018р. у справі № 820/7133/15 для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості недостатньо однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана.

Згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, положень проаналізованого законодавства, наявних у матеріалах справи доказів та встановлених судом обставин справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За подання даного адміністративного позову до суду позивачем було сплачено за реквізитами Київського окружного адміністративного суду судовий збір в розмірі 2684 грн згідно платіжної інструкції від 12.09.2023 №2528.

Отже, в силу приписів статті 139 КАС України сплачений судовий збір в розмірі 2684 грн підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства «Марго» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення 12.07.2023 № UA100250/2023/000011/2 про коригування митної вартості товарів.

Стягнути на користь Приватного підприємства «Марго» (код ЄДРПОУ: 20619598, юридична адреса: 09100, Київська область, м.Біла Церква, вул. Шевченка, буд.158) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноваженьКиївської митниці (ідентифікаційний код 43997555, місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульв. Вацлава Гавела, 8-А).судові витрати у вигляді судового збору у сумі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні 00 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст судового рішення складено та підписано 26 грудня 2024 року.

Суддя Кочанова П.В.