Рішення

від 27.12.2024 по справі 320/15116/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 грудня 2024 року № 320/15116/23

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «С.Т.А.» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю «С.Т.А.» (далі також ТОВ «С.Т.А.», позивач) до Київської митниці (далі також відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UA100190/2022/000013/2 від 14.11.2022.

Ухвалою суду від 05.05.2023 відкрито провадження в даній справі та вирішено здійснювати її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Позовні вимоги обґрунтовано протиправністю оскаржуваного рішення з огляду на відсутність у відповідача обґрунтованого сумніву щодо правомірності визначення позивачем митної вартості задекларованого до ввезення на митну територію України товару.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, у наданому суду відзиві, наголошує на обґрунтованості прийнятого ним оскаржуваного рішення з огляду на відповідність вимогам чинного законодавства як самого рішення про коригування митної вартості товарів, так і дотримання визначеного законом порядку його прийняття.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.12.2021 між Taizhou Shangyi Import Export Trading Co., Ltd., компанією, зареєстрованою в Китайській Народній Республіці, (далі - Продавець) та позивачем був укладений Контракт №SY2102 від 09.12.2021, відповідно до якого Продавець зобов`язується продати товар, а позивач - прийняти та оплатити продукцію.

Відповідно до пунктів 1.2, 2.1, 3.1, 3.2, 4.2, 4.3 та 5.2 Контракту Продавець і позивач погодили, зокрема, що характеристика товару: якість, розміри та зовнішній вигляд продукції повинні відповідати опису в специфікаціях, які є невід`ємною частиною Контракту.

Номенклатура, кількість та ціни на товар, що постачається, визначаються у відповідності до погоджених сторонами додатків, які складаються на кожну конкретну партію товару, що постачається, ла є невід`ємними частинами Контракту.

Відвантаження товару здійснюється морським транспортом на умовах FOB Китайська Народна Республіка або CIF м. Одеса/Іллічівськ відповідно до Incoterms 2010.

Умови та строки поставки можуть бути змінені та вказані в додатках (інвойсах) до Контракту.

Ціна товару, який постачається по Контракту, встановлюється в доларах США та включає вартість тари, упаковки та маркування товару.

Ціни на товар зазначаються в додатках (інвойсах) на кожну партію товару, що постачається.

Умови оплати: 100% передоплата.

02 вересня 2022 року Продавець та позивач на виконання пункту 1.2 Контракту уклали Специфікацію №2 до Контракту (далі - Специфікація), відповідно до якої Продавець передав у власність позивача, а позивач прийняв та зобов`язався оплатити на умовах Контракту товар виробництва Китайської Народної Республіки (далі - Товар).

Відповідно до Специфікації Продавець та позивач визначили, що загальна вартість Товару за Специфікацією складає 45 512, 88 доларів США на умовах поставки товару FOB м. Нінбо, Китайська Народна Республіка.

Варто зазначити, що 15 грудня 2022 року Продавець та позивач уклали Додаткову угоду б/н від 15 грудня 2022 року до Контракту, відповідно до якої Продавець та позивач погодили, що ними, зокрема, у Специфікації помилково вказано номер Контракту №SY-STA, а не №SY2102, відповідно до якої позивачем було придбано спірний Товар у Продавця, і якою Продавець та позивач виправили допущену ними раніше описку в номері Контракту.

02 вересня 2022 року Продавець на виконання пунктів 2.1 та 4.3 Контракту виставив позивачу до сплати Інвойс №STA-SY2201 на загальну суму 45 512, 88 доларів США (далі - Інвойс) на умовах поставки товару FOB м. Нінбо, Китайська Народна Республіка, які передбачені Контрактом.

14 листопада 2022 року позивач подав до Київської митниці митну декларацію ІМ40ДЕ №22UA100190031951U9 (далі - Митна декларація 031951), у графах 31 якої позивачем був зазначений Товар.

Відповідно до граф 20, 22 та 42 Митної декларації 031951 загальна вартість Товару склала 45 512, 88 доларів США, як це зазначено в Специфікації та Інвойсі, а його поставка відбувалася на умовах FOB м. Нінбо, Китайська Народна Республіка.

У той же час, позивач поніс витрати щодо перевезення Товару з території Китайської Народної Республіки до місця ввезення на митну територію України, щодо навантажувально-розвантажувальних робіт та інші пов`язані із транспортуванням Товару витрати. Розмір таких додаткових витрат склав 365 211, 27 грн..

Таким чином, митна вартість Товару склала в гривневому еквіваленті станом на 14 листопада 2022 року 2 029 553, 57 грн. (45 512, 88 доларів США х 36, 5686 + 365 211, 27 грн.).

Позивач при поданні Митної декларації 031951 надав Відповідачу, зокрема фотокопії наступних документів: Контракту; Специфікації; Інвойса; Коносамента №WMSS22091518A від 22 вересня 2022 року (далі - Коносамент), Міжнародної товарно-транспортної накладної (СМR) №6807/1 від 08 листопада 2022 року, Довідки про транспортні витрати №6807 від 08 листопада 2022 року, виданої товариством з обмеженою відповідальністю «СВ Брок» (далі - Довідка про транспортні витрати та Експедитор відповідно).

14 листопада 2022 року відповідач надіслав позивачу через спеціалізовану систему обміну електронними повідомленнями Запит (повідомлення) відповідача щодо надання додаткових документів для підтвердження митної вартості Товару за Митною декларацією 031951 (далі - Запит).

У своєму Запиті Відповідач витребував від позивача надання наступних документів: 1) зовнішньоекономічного договору (контракту) або документа, який його замінює, та додатків до нього у разі їх наявності; 2) якщо рахунок сплачено - банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортних (перевізних) документів, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 5) якщо здійснювалося страхування - страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування; 6) виписки з бухгалтерської документації; 7) каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару; 8) копії митної декларації країни відправлення з додержанням вимог статті 254 МК України; 9) висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини.

14 листопада 2022 року позивач через свого митного брокера, товариство з обмеженою відповідальністю «Аванта АО», враховуючи невзяття позивачем на бухгалтерський облік спірного Товару через його перебування в зоні митного контролю відповідача, у відповідь на Запит надав відповідачу Лист товариства з обмеженою відповідальністю «Аванта АО» б/н від 14 листопада 2022 року.

14 листопада 2022 року Відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UА100190/2022/000013/2, яким застосував другорядний (резервний) метод для визначення митної вартості товару №1 за Митною декларацією 031951.

Також відповідач, у зв`язку з прийняттям такого рішення, виніс Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА100190/2022/000285, якою відмовив позивачу в митному оформленні (випуску) Товару за Митною декларацією 031951.

Не погоджуючись з рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до положень статті 49 Митного кодексу України (далі МК України) (тут і далі по тесту всі нормативно-правові акти наведені в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

За правилами частини 1 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною 2 статті 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною 4 статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Частинами 1-3 статті 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 5 статті 54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Зокрема, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. (частина 6 вказаної статті МК України).

Відповідно до частини 12 статті 264 МК України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.

Згідно з частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів (частина 7 статті 55 МК України).

Положення статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частиною 2 статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Щодо визначених в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів (графа 33 - обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, оформлені у додатковому повідомленні митного органу) підстав його прийняття, суд зазначає таке.

Законодавець ставить обов`язок позивача надати відповідачу каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, копію митної декларації країни відправлення та висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини у пряму залежність від наявності таких документів у позивача.

Таким чином, так як у позивача як на дату митного оформлення спірного Товару були відсутні прайс-листи виробника Товару, копія митної декларації країни відправлення, яка є власністю Продавця та який не зобов`язаний надавати такий документ позивачу, та будь-які висновки про якісні та вартісні характеристики Товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість Товару або сировини, ненадання позивачем відповідачу таких документів, на думку суду, не може слугувати підставою для прийняття останнім оскаржуваного рішення.

Що стосується аргументу відповідача в рішенні про те, що митна вартість товару №1 була скоригована, так як позивач не надав до митного оформлення Товару Контракт, а в Специфікації міститься посилання на інший номер Контракту (№SY-STA, а не №SY2102), то суд звертає увагу на те, відповідно до Додаткової угоди б/н від 15 грудня 2022 року до Контракту Продавець та позивач погодили, що ними, зокрема, у Специфікації помилково вказано номер Контракту №SY-STA, а не №SY2102, відповідно до якого позивачем було придбано спірний Товар у Продавця, і якою Продавець та позивач виправили допущену ними раніше помилку в номері Контракту.

Відтак, зазначений вище аргумент відповідача не може бути підставою для коригування митної вартості товару №1 за Митною декларацією 031951, адже він спростовується документами, наданими позивачем.

Крім того, поза увагою відповідача залишилися платіжні доручення, які позивач надав Відповідачу разом із Листом та які підтверджують здійснення оплати Позивачем вартості Товару,

придбаного за Контрактом та Інвойсом, а також інформація, зокрема, про те, що позивач:

- 15 грудня 2021 року перерахував на користь Продавця грошові кошти в рамках Контракту в розмірі 30 000, 00 доларів США, що підтверджується Платіжним дорученням 64, виданим позивачем, з яких 30 000, 00 доларів США були зараховані в рахунок оплати за Товар після укладення Специфікації;

- 28 грудня 2021 року перерахував на користь Продавця грошові кошти в рамках Контракту в розмірі 7 300, 00 доларів США, що підтверджується Платіжним дорученням 65, виданим позивачем, з яких 7 300, 00 доларів США були зараховані в рахунок оплати за Товар після укладення Специфікації;

- 19 січня 2022 року перерахував на користь Продавця грошові кошти в рамках Контракту в розмірі 79 651, 88 долар США, що підтверджується Платіжним дорученням 69, виданим позивачем, з яких 8 212, 88 доларів США були зараховані в рахунок оплати за Товар після укладення Специфікації.

Вищезазначене підтверджується й Карткою рахунку бухгалтерського обліку позивача за січень 2022 року - листопад 2022 року в розрізі поставлених Продавцем товарів за Контрактом у рахунок раніше отриманих ним від позивача авансів.

При цьому, в наданих Платіжних дорученнях, що підтверджують здійснення оплати за поставлений Товар, у полі «Призначення платежу» зазначено номер та дату Контракту, а також найменування товару, що з урахуванням відомостей, зазначених в інших документах, наданих позивачем відповідачу, давало можливість останньому ідентифікувати платежі з партією Товару.

Крім того, надані відповідачу документи під час митного оформлення спірного товару (зокрема, Довідка про транспортні витрати) разом із додатковими документами підтверджують понесені позивачем витрати щодо перевезення Товару з території Китайської Народної Республіки (порту м. Нінбо) до місця ввезення на митну територію України в розмірі 365 211, 27 грн, а відтак ненадання договору транспортного експедирування не позбавляє Відповідача можливості перевірити розмір витрат на транспортування Товару.

Що аргументів відповідача про те, що він не може перевірити правильність розміру транспортних витрат, так як у CMR у якості перевізника зазначений Ре Mysak Alona, а Рахунок Експедитора 2 виданий товариством з обмеженою відповідальністю «СВ Брок» (Експедитором), суд звертає увагу на те, що відповідачем не враховано вимоги Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», відповідно до частини 3 статті 4 якого експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України.

Як наслідок, Експедитор у силу приписів частини 2 статті 4 такого Закону мав право залучати інших осіб для виконання своїх зобов`язань перед позивачем щодо транспортування Товару з території Китайської Народної Республіки до митної території України

Відтак, позивач не зобов`язаний надавати відповідачу документи щодо залучення інших осіб до перевезення Товару, так як він не залучав таких третіх осіб, а вони були залучені на умовах підряду Експедитором для виконання його зобов`язань перед позивачем.

За таких підстав та враховуючи, що вказані вище твердження відповідача спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи, а будь-яких доведених підстав для коригування митної вартості товару оскаржуване рішення не містить, суд дійшов висновку, що подані декларантом документи, в даному випадку, слід вважати належними та достатніми для підтвердження та визначення митної вартості товару за ціною договору.

Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Така позиція суду узгоджується із обов`язковою для врахування практикою Верховного Суду, викладеною, зокрема у його постанові від 04 квітня 2018 року по справі № 826/27058/15 (№К/9901/35148/18).

Судом встановлено, що в рішенні про коригування митної вартості товарів відповідачем всупереч вказаним вище правовим нормам не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості товарів, на наслідками яких розпочалась процедура консультацій та причини, через які митна вартість імпортованого товару не може бути визначена за ціною договору.

Більше того, матеріалами справи документально не підтверджено факту надання декларантом позивача документів, що містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, на підставі чого контролюючий орган розпочав процедуру консультацій.

Ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішень щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

При цьому, сам факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась у постановах Верховного Суду України, зокрема, від 29 травня 2012 року у справі № 21-91а12 та від 31 березня 2015 року у справі № 21-127а15.

Виходячи з наведеного у сукупності, суд дійшов висновку про те, що надані позивачем разом з митною декларацією документи підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, тому у контролюючого органу були відсутні підстави для визначення митної вартості ввезеного товару не за ціною договору, а за резервним методом, відповідно до статті 64 МК України.

Судом відхиляються посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

У рішенні про коригування митної вартості також відсутні усі відомості про конкретні факти чи обставини, встановлені під час митного оформлення, оцінивши які в сукупності митниця прийняла рішення про неможливість застосування першого методу для визначення митної вартості імпортованого позивачем товару.

Враховуючи викладене, суд доходить до висновку, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Відповідно до статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1)чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2)чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваного рішення на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки оскаржуване рішення не відповідає наведеним у частині 2 статті 2 КАС України критеріям.

Згідно статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи зазначене, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 750, 94 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «С.Т.А.» (61105, місто Харків, проспект Героїв Сталінграда, будинок 39; код ЄДРПОУ 37189662) до Київської митниці (03124, місто Київ, бульвар Вацлава Гавела, будинок 8А; код ЄДРПОУ ВП 43997555) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UA100190/2022/000013/2 від 14.11.2022.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці на користь товариства з обмеженою відповідальністю «С.Т.А.» понесені останнім судові витрати у розмірі 2 750, 94 грн (дві тисячі сімсот п`ятдесят гривень дев`яносто чотири копійки).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Колеснікова І.С.