Рішення

від 23.12.2024 по справі 420/24298/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/24298/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дубровної В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

встановила:

До суду з позовом звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 (далі відповідач в/ч НОМЕР_1 ), у якому, з урахуванням нової редакції позову від 16.08.2024 року просить:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів за період з 28.07.2020 року по 12.07.2024 року у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 28.07.2020 року по 10.09.2021 року, виплаченої 12.07.2024 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.01.2024 року у справі №420/28958/23.

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів за період з 28.07.2020 року по 12.07.2024 року у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 28.07.2020 року по 10.09.2021 року виплаченої 12.07.2024 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.01.2024 року у справі №420/28958/23..

II. Позиція сторін.

На обґрунтування вказаних позовних вимог позивач вказує, що 28.07.2020 р. по 10.09.2021р. проходила військову службу у відповідача та наказом від 10.09.2021 року № 21-ОС виключена зі списків особового складу та всіх видів забезпечення. У період проходження військової служби відповідачем не була виплачена індексація грошового забезпечення позивача. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17.01.2024 року по справі №420/28958/23 зобов`язано відповідача нарахувати і виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 28.07.2020 року по 10.09.2021 року. На виконання даного рішення відповідачем 12.07.2024 року виплачена сума індексації грошового забезпечення за період з 28.07.2020 року по 10.09.2021 р. у сумі 58 895,12 грн. із одночасним отриманням військового збору 1,5%, що підтверджують банківською випискою. Вважаючи, що в порушення Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати відповідачем не виплачено на користь позивача компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, позивачка звернулася до суду з позовом.

05.09.2024 року до суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач заперечує щодо задоволення позову, вказуючи, позивач з відповідною заявою до керівництва НОМЕР_2 прикордонного загону про нарахування та виплату йому компенсації втрати частини грошових доходів, не звертався. При цьому, вказує , що у випадку коли сума доходу нарахована відповідно до рішення суду, то підстава для виплати компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати виникає у зв`язку з несвоєчасним виконанням рішення суду. Отже, визначальними обставинами для виплати компенсації є дати нарахування та фактичної виплати вказаних доходів.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 12 серпня 2024 р. позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 20 серпня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, якою передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Цією ж ухвалою зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 разом з відзивом надати суду заяву позивача щодо виплати йому компенсації втрати частини грошових доходів за спірний період та результати її розгляду;пояснення з доказами та нормативно-правовим обґрунтуванням підстав нарахування/не нарахування та/або не виплати позивачу компенсації втрати частини грошових доходів за спірний період.

Оскільки відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні, справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

ОСОБА_1 проходила військову службу в військовій частині НОМЕР_1 та наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону ДПСУ від 10 вересня 2021 року №21-ОС виключена з особового складу загону та знята з усіх видів забезпечення. (а.с. 13)

У зв`язку з тим, що під час проходження військової служби відповідачем не була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення за період з 28.07.2020 року по 10.09.2021 року включно, позивачка звернулась до суду.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 січня 2024 року по справі №420/28958/23 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено та зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 28.07.2020 року по 10.09.2021 року включно у загальній сумі 59792, 00 грн. відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.

12.07.2024 року на виконання даного судового рішення відповідачем була здійснена виплата індексації грошового забезпечення в сумі 58 895,12 із одночасним отриманням військового збору 1,5%, що підтверджують банківською випискою. (а.с.9)

Оскільки відповідачем залишається невиплаченою компенсація втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, позивач звернулась до суду з даним позовом.

V. Норми права, які застосував суд.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до Конституції України основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) (тут і надалі - в редакції чинній на момент виникнення та існування спірних правовідносин), яким визначено, зокрема

- військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. (стаття 1 Закону № 2011-XII);

- у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації. (стаття 2 Закону № 2011-XII);

- держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців. ( частина перша статті 9 Закону № 2011-XII);

- грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.( частина третя статті 9 Закону № 2011-XII);

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати від 19.10.2000 № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-III), яким передбачено,

-. підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). ( стаття 1 Закону № 2050-ІІІ).

- компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. ( стаття 2 Закону № 2050-ІІІ).

- під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, серед іншого, сума індексації грошових доходів громадян (абзац другий частини другої статті 2 Закону №2050-III).

- сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) ( стаття 3 Закону № 2050-ІІІ)

- виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. ( стаття 4 Закону №2050-III).

- компенсацію виплачують за рахунок , зокрема: коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету. ( абзац 3 статті 4 Закону №2050-III).

- відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку. Відповідальність власника або уповноваженого ним органу (особи) за несвоєчасну виплату доходів визначається відповідно до законодавства. ( стаття 7 Закону №2050-III).

VI. Оцінка суду.

Зі змісту наведених норм вбачається, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов`язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.

Спір у цій справі виник у зв`язку із не нарахуванням та невиплатою військовою частиною НОМЕР_1 компенсації втрати частини доходів на суму виплаченої позивачу індексації грошового забезпечення з порушенням строків її виплати.

Вирішуючи дані спірні правовідносини суд враховує наступне.

Конституційний Суд України у Рішенні від 15.10.2013 № 9-рп/2013 наголосив, що винагорода за виконану працівником роботу є джерелом його існування та має забезпечувати для нього достатній, гідний життєвий рівень. Це визначає обов`язок держави створювати належні умови для реалізації громадянами права на працю, оптимізації балансу інтересів сторін трудових відносин, зокрема, шляхом державного регулювання оплати праці. Держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг. Згідно з положеннями частини шостої статті 95 КЗпП України, статей 33, 34 Закону України Про оплату праці такими заходами є індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати.

На підставі аналізу наведених положень законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Верховний Суд у постановах від 12 грудня 2018 року - справа №825/874/17, від 19 червня 2019 року - справа №825/1987/17, від 19 липня 2019 року - справа № 240/4911/18, ін. неодноразово висновував що, за своєю природою індексація грошового забезпечення є складовою грошового забезпечення військовослужбовців та однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці.

Отже, відповідно до ст. 2 Закону № 2050-III, під доходами в цілях застосування цього Закону розуміється у тому числі індексація грошового забезпечення.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, відповідачем під час проходження позивачем військової служби не була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення за період з 28.07.2020 р. по 10.09.2021 р.

Після звільнення позивача з військової служби та на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.01.2024 року у справі №420/28958/23 відповідачем 12.07.2024 року було перераховано на картковий рахунок позивача індексацію грошового забезпечення за період з 28.07.2020 р. по 10.09.2021 р. в розмірі 58 895,12 грн.

Разом з тим, всупереч вимогам статті 4 Закону №2050-III одночасно із виплатою вказаної суми індексації грошового забезпечення відповідач не виплатив позивачу суму компенсації втрати частини доходів за весь період затримки.

Щодо покликання відповідача на відсутність будь якого звернення зі сторони позивача до відповідача з відповідною заявою про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів ,то суд враховує наступне..

За нормами ст. 7 Закону № 2050-ІІІ відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.

Щодо вказаного питання, що Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 02.04.2024 у справі № 560/8194/20 (касаційне провадження № К/990/129/22) вирішив питання неоднакового застосування норм статті 7 Закону № 2050-ІІІ та відступив від висновків, викладених Верховним Судом, зокрема, у постановах від 09.06.2021 у справі №240/186/20, від 17.11.2021 у справі № 460/4188/20, від 27.07.2022 у справі №460/783/20, від 11.05.2023 у справі № 460/786/20.

У цій постанові Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, серед іншого, сформулювала висновки, відповідно до яких нарахування і виплата компенсації втрати частини доходів у випадку порушення строку їх виплати, проводиться у чітко визначений Законом №2050-ІІІ строк - у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць, отримання відмови власника або уповноваженого ним органу (особи) виплатити таку компенсацію у відповідь на заяву особи про виплату відповідної компенсації на підставі Закону № 2050-ІІІ не змінює час, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить про час, коли особа почала вчиняти активні дії щодо реалізації свого права на отримання компенсації у позасудовому чи судовому порядку, та відповідно з вказаної дати не може розпочинатись відлік строку звернення з позовом до суду.

У справі № 560/8194/20 Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду виходила з того, що відмова відповідача у виплаті компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у розумінні статті 7 Закону № 2050-ІІІ не обов`язково має висловлюватися через ухвалення окремого акту індивідуальної дії, оскільки це не передбачено законодавством.

За висновком Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду зазначену норму варто тлумачити у її системному зв`язку з нормами статей 2-4 Закону № 2050-ІІІ, які визначають, що компенсація втрати частини доходів через порушення строку їх виплати повинна нараховуватись у місяці, в якому проведено виплату заборгованості. Відповідно невиплата компенсації у вказаний період свідчить про відмову виплатити таку згідно із Законом № 2050-ІІІ і не потребує оформлення відмови окремим рішенням. Вчинення ж відповідачем активної дії, що проявляється, зокрема, у наданні листа-відповіді на звернення особи щодо виплати належних їй сум компенсації, слід розглядати лише як додаткову форму повідомлення про відмову.

З огляду на вказане, відсутність звернення позивача про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів не є підставою не виплати відповідачем компенсації втрати частини доходів через порушення строку виплати індексації грошового забезпечення.

Що стосується доводів відповідача про відсутність підстав для нарахування у спірному випадку компенсації втрати частини доходу з огляду на те, що індексація грошового забезпечення нарахована за рішенням суду, суд зазначає наступне.

Закон № 2050-III не ставить у залежність право на компенсацію втрати частини заробітної плати (грошового забезпечення) від порядку виплати доходу - у добровільному чи судовому порядку.

Право на компенсацію за порушення строків виплати доходів виникає тоді, коли грошовий дохід (заробітна плата (грошове забезпечення) особи з вини відповідача не нараховувався, своєчасно не виплачувався і через це особа зазнала втрат.

Вказане підтверджується висновками Верховного Суду України, які викладені, зокрема, у постановах від 18 листопада 2014 року у справі № 21-518а14, від 11 липня 2017 року у справі № 21-2003а16, а також висновкам Верховного Суду, які викладені, зокрема, у постановах від 06 лютого 2018 року у справі № 681/423/15-а, від 20 лютого 2018 року у справі № 522/5664/17, від 21 червня 2018 року у справі № 523/1124/17, від 17 липня 2019 року у справі № 825/2023/16, від 19 лютого 2020 року у справі № 826/12938/16, від 16 жовтня 2020 року у справі № 825/2381/16.

Підсумовуючи вищевказане, суд вказує, що факт виплати індексації грошового забезпечення на виконання рішення суду не позбавляє позивача права на отримання спірної компенсації, так як відповідні нарахування індексації грошового забезпечення, право на отримання яких позивачем підтверджено рішенням суду, мали здійснюватися щомісячно з виплатою позивачу грошового забезпечення.

В свою чергу, протиправне невиконання зазначеного обов`язку відповідачем тягне за собою негативні наслідки у вигляді додаткового обов`язку з виплати спірної компенсації.

При цьому, суд зазначає, що ст. 3 ЗУ Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати чітко визначено формулу, яка має застосовуватись при обрахунку розміру спірної компенсації.

Підсумовуючи вищевказане, суд дійшов висновку, що доводи позивача в частині протиправної невиплати йому компенсації втрати частини грошових доходів за період з 28.07.2020 року по 12.07.2024 року у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.01.2024 року у справі №420/28958/23 знайшли своє підтвердження під час розгляду даної справи, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

У контексті оцінки інших доводів сторін звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та " Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

VII. Висновок суду.

Згідно із ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. ( ч. 2 ст. 77 КАС України).

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

VIII. Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивач відповідно до пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України Про судовий збір звільнений від сплати судового збору, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів за період з 28.07.2020 року по 12.07.2024 року у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 28.07.2020 року по 10.09.2021 року, виплаченої 12.07.2024 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.01.2024 року у справі №420/28958/23.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів за період з 28.07.2020 року по 12.07.2024 року у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 28.07.2020 року по 10.09.2021 року виплаченої 12.07.2024 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.01.2024 року у справі №420/28958/23..

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя В.А. Дубровна