Рішення

від 27.12.2024 по справі 420/22823/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/22823/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Вовченко О.А., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду 22.07.2024 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не врахування під час призначення ОСОБА_1 пенсії за віком до страхового стажу періоду отримання допомоги по безробіттю з 22.03.1993 року по 20.06.1993 року, та періодів роботи з 21.06.1993 року по 07.04.1994 року, та з 07.11.1997 року по 01.08.2000 року.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до страхового стажу період отримання допомоги по безробіттю з 22.03.1993 року по 20.06.1993 року, та періоди роботи з 21.06.1993 року по 07.04.1994 року. з 07.11.1997 року по 01.08.2000 року та здійснити перерахунок пенсії за віком з 02.06.2024 року.

Ухвалою від 29 липня 2024 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській. Відкрито провадження у адміністративній справі та визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог в адміністративному позові зазначено, що 05.06.2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». 3 02.06.2024 року ОСОБА_1 було призначено пенсію за віком, проте до його страхового стажу не було зараховано наступні періоди роботи: з 22.03.1993 року по 20.06.1993 року отримання допомоги по безробіттю у Центрі зайнятості Суворовського району м. Одеси: з 21.06.1993 року по 07.04.1994 року у ТОВ «Міраж ЛТД»: з 07.11.1997 року по 01.08.2000 року в Акціонерному товаристві Ремонтно-будівельна дільниця «Одесголовпостач» (Центральний район м. Одеси). 04.07.2024 року представник позивача звернувся до ГУ ПФУ в Одеській області із адвокатським запитом щодо надання інформації про те, з яких причин не було зараховано до страхового стажу вказані періоди роботи. Проте, листом ГУ ПФУ в Одеській області від 09.07.2024 було відмовлено у наданні інформації з посиланням на конфіденційність інформації. Представник позивача вважає, що ГУ ПФУ в Одеській області не зарахувавши до страхового стажу ОСОБА_1 вказані періоди роботи порушило конституційні права останнього на отримання пенсії за віком належного розміру. 10.07.2024 року представник позивача звернувся до Центру зайнятості Суворовського району м. Одеси із запитом щодо надання документів, які підтверджують отримання допомоги по безробіттю ОСОБА_1 у період з 22.03.1993 року по 20.06.1993 року. Однак відповідь відсутня. 10.07.2024 року представник позивача, звернувся до Департаменту архівної справи та діловодства ОМР з проханням надати копії наказів про прийняття на роботу та звільнення ОСОБА_1 з ТОВ «Міраж ЛТД» та АТ РБУ «Одесголовпостач». Департамент архівної справи та діловодства ОМР в листі № 1145-11.1-34 від 15.07.2024 року повідомили про те, що документи з кадрових питань (особового складу) вказаних підприємств на зберігання до Департаменту не надходили. Згідно відкритої мережі Інтернет. ПАТ РБУ «Одесголовпостач» (код СДРПОУ 05514198) не перебуває в стадії припинення. 18.07.2024 року представник позивача направив відповідний адвокатський запит Укрпоштою за адресою ПАТ РБУ «Одесголовпостач». Проте відповідь відсутня. Отже. ОСОБА_1 не має змоги надати додаткових документів на підтвердження періоду роботи на відповідному підприємстві.

Від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області 13.08.2024 року (Вхід. № ЕС/33721/24) до суду надійшов відзив на позовну заяву, де представником відповідача зазначено, що вимоги, викладені у позовній заяві вважає безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Спірними є наступні періоди: 1) період отримання допомоги по безробіттю з 22.03.1993 по 20.06.1993; 2) період роботи з 21.06.1993 року по 07.04.1994 у ТОВ "Міраж ЛТД"; 3) період роботи з 07.11.1997 по 01.08.2000 в АТ Ремонтно-будівельна дільниця "Одесголовпостач". Згідно Закону № 1058 обов`язковою умовою для зарахування періоду роботи до страхового стажу є сплата за особу страхових внесків. Щодо періоду роботи з 07.11.1997 по 01.08.2000. Система персоніфікованого обліку була впроваджена з 01 липня 2000 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 794 від 04.06.1998 року «Про затвердження Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування». За період з 07.11.1997 по 01.08.2000 в реєстрі застрахованих осіб відсутні відомості про сплату страхових внесків за позивача, відтак відомостями з системи персоніфікованого обліку не підтверджується факт роботи позивача у спірний період. Період отримання позивачем допомоги по безробіттю з 22.03.1993 по 20.06.1993 не було зараховано до страхового стажу у зв`язку з тим, що відповідно до запису у трудовій книжці він отримував допомогу з 22.03.1990 на підставі наказу № 93 від 22.03.1993. Отже, дата видачі наказу про призначення допомоги не відповідає даті початку виплати допомоги, відтак для зарахування зазначеного періоду до страхового стажу необхідна уточнююча довідка про період отримання допомоги по безробіттю. Щодо періоду роботи з 21.06.1993 по 07.04.1994. В порушення п. 2.4, п. 4.1 Інструкції № 58, запис № 9 у трудовій книжці позивача про звільнення не засвідчений підписом керівника підприємства, а також дата звільнення у трудовій книжці (07.04.1994) не відповідає даті наказу про звільнення (06.04.1994). Такий запис є недійсний, тобто такий, що не підтверджує трудову діяльність позивача у період з 21.06.1993 по 07.04.1994. Однак, неналежне оформлення трудової книжки не позбавляє особу права на зарахування періодів трудової діяльності до страхового стажу. Чинним законодавством України передбачено можливість підтвердження трудового стажу у разі відсутності відповідних записів у трудовій книжці. Проте, жодних допустимих доказів, передбачених п. 3 Порядку № 637 позивачем до Головного управління не було надано.

14 серпня 2024 року від представника позивача (Вхід. № ЕС/34005/24) надійшла відповідь на відзив, де зазначено, що відповідно п. 2.6, 2.9. Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях від 29.07.1993 року №58, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України, у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження. Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що саме трудова книжка працівника є основним документом, що підтверджує його стаж роботи. Надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення. Натомість, наведений порядок підтвердження трудового стажу є обов`язковим в разі відсутності в трудовій книжці відомостей про роботу. Однією з підстав для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Натомість, ГУ ПФУ в Одеській області не враховано, що не усі недоліки записів трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Не зарахування відповідного періоду роботи лише з підстав відсутності назви підприємства при прийомі на роботу, при вірно заповнених даних про періоди роботи та наявності печатки підприємства, свідчить про надмірний формалізм пенсійного органу, та такі дії пенсійного органу є протиправними.

Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою, відзивом на позовну заяву та відповіддю на відзив, дослідивши обставини, якими обґрунтовано позовні вимоги і заперечення та перевіривши їх наданими доказами, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно рішення Суворовського об`єднаного управління ПФУ в м. Одесі №156050023483 від 12.06.2024 року призначено пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», страховий стаж (повний) 38 років 2 місяці 10 днів (а.с. 21).

Дослідивши трудову книжку НОМЕР_2 ОСОБА_1 від 7 серпня 1986 року (а.с. 13-20) та форму РС-право (а.с. 22) відносно ОСОБА_1 вбачається, що не зараховано до страхового стажу позивача період роботи:

- з 22.03.1993 по 20.06.1993 період отримання допомоги по безробіттю;

- з 21.06.1993 року по 07.04.1994 період роботи у ТОВ «Міраж ЛТД»;

- з 07.11.1997 по 01.08.2000 період роботи в АТ Ремонтно-будівельна дільниця «Одесголовпостач».

Представник позивача вважає протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не врахування під час призначення ОСОБА_1 пенсії за віком до страхового стажу періоду отримання допомоги по безробіттю з 22.03.1993 року по 20.06.1993 року, та періодів роботи з 21.06.1993 року по 07.04.1994 року, та з 07.11.1997 року по 01.08.2000 року та звернувся до суду з даною позовною заявою.

Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд виходить з такого.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначаються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV).

В ч. 3 ст. 4 Закону № 1058-IV визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Згідно зі ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (ч.1). Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (ч.2). Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч.4).

Приписами ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон №1788-XII) визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до ст. 62 Закон №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637 (далі Порядок № 637) передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, а за відсутності її або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до п.3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а необхідність підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами виникає виключно у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній чи наявності неправильних чи неточних записів про періоди роботи.

З дослідженої трудової книжки НОМЕР_2 ОСОБА_1 від 7 серпня 1986 року (а.с. 13-20), судом встановлено, що в записі № 7 від 20.06.1993 року зазначено, що на підставі розпорядження № 14 від 13.04.1993 р. Центр зайнятості Суворовського району виплачував допомогу по безробіттю з 22 березня 1993 р. по 20 червня 1993 року.

Враховуючи досліджений судом запис № 7 в трудовій книжці позивача, суд дійшов висновку, що посилання відповідача, що «запис у трудовій книжці про отримання допомоги по безробіттю з 22.03.1990 на підставі наказу № 93 від 22.03.1993» є безпідставним.

Відповідності до абз. 3 ч. 1 ст. 24 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.

В трудовій книжці НОМЕР_2 ОСОБА_1 в записі № 8 від 21.06.1993 року зазначено, що на підставі наказу № 10 від 15.05.1993 року прийнято на роботу на посаду інженера по маркетингу в ТПК «Міраж», запис засвідчено підписом директора. В записі № 9 від 07.04.1994 зазначено, що на підставі наказу № 37 від 06.04.1994 року звільнений за власним бажанням ст. 38 КЗпП України. Запис про звільнення засвідчений лише печаткою підприємства.

Відповідач посилаючись на п. 2.4, п. 4.1 Інструкції № 58 зазначив, що запис № 9 у трудовій книжці позивача про звільнення не засвідчений підписом керівника підприємства, а також дата звільнення у трудовій книжці (07.04.1994) не відповідає даті наказу про звільнення (06.04.1994).

Положеннями 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 N 58 (далі Інструкція № 58) передбачено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Дослідивши в трудовій книжці НОМЕР_2 ОСОБА_1 запис № 9 про звільнення позивача з 07.04.1994 на підставі наказу № 37 від 06.04.1994 року, судом встановлено, що запис внесений в трудову книжку 07.04.1994 року в день звільнення.

Приписами п. 4.1. Інструкції № 58 визначено, що у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Суд зазначає, що не зарахування спірного стажу суперечить принципу правової визначеності, оскільки в п. 3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто, обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Отже, право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки, так як на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Суд зазначає, що відсутність підпису керівника роботодавця, не може бути підставою для виключення певного періоду роботи з трудового стажу, оскільки працівник не може відповідати за правильність, повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.

Крім того, жодних доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи позивача, відповідачами до суду не надано, а тому, на думку суду,

період роботи позивача з 21.06.1993 року по 07.04.1994 безпідставно не враховано відповідачем при обрахуванні стажу роботи та не вжито всіх заходів для його перевірки.

В записі № 14 трудової книжки НОМЕР_2 ОСОБА_1 зазначено, що на підставі наказу № 35 від 07.11.1997, зарахований на посаду інженера механіка в АТ Ремонтно-будівельна дільниця «Одесголовпостач» та в записі № 15 від 04.08.2000 зазначено що на підставі наказу № 46к від 28.07.2000 року - звільнений за власним бажанням ст. 38 КЗпП України (за власним бажанням).

Відповідач відмовляючи у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду з 07.11.1997 по 01.08.2000 посилається на відсутність в реєстрі застрахованих осіб відомостей про сплату страхових внесків за позивача.

Згідно з статтею 20 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058, страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

За змістом вищезазначених норм обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 27 травня 2021 року у справі № 343/659/17.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону № 1058, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Система персоніфікованого обліку була впроваджена з 01 липня 2000 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 794 від 04.06.1998 року Про затвердження Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Суд зазначає, що фактично внаслідок невиконання роботодавцем позивача обов`язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам у сфері соціального захисту.

Позивач не повинен відповідати за неналежне виконання страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків.

Зазначене положення відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 17 липня 2019 року у справі № 144/669/17, від 20 березня 2019 року у справі №688/947/17 та від 01 березня 2021 року у справі № 423/757/17.

Отже, відсутність у Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування інформації про сплату страхових внесків не є підставою для не зарахування спірного періоду роботи позивача з 07.11.1997 по 01.08.2000 до страхового стажу позивача при призначенні пенсії.

За таких обставин, суд дійшов висновку про протиправну бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не врахування під час призначення ОСОБА_1 пенсії за віком до страхового стажу: періоду отримання допомоги по безробіттю з 22.03.1993 року по 20.06.1993 року, та періодів роботи з 21.06.1993 року по 07.04.1994 року, та з 07.11.1997 року по 01.08.2000 року.

Враховуючи вищезазначене, порушене право позивача підлягає відновленню шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період отримання допомоги по безробіттю з 22.03.1993 року по 20.06.1993 року, та періоди роботи з 21.06.1993 року по 07.04.1994 року, з 07.11.1997 року по 01.08.2000 року та здійснити перерахунок пенсії за віком з 02.06.2024 року.

Відповідно до ч. 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначені норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

При цьому належних і достатніх доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач під час розгляду справи не надав.

Враховуючи вищевикладене, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку, що позовна заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи задоволенням позову, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача ГУ ПФУ в Одеській області судовий збір в розмірі в сумі 1211,20 грн, сплачений згідно квитанції №4289-6352-1074-9992 від 18.07.2024 в розмірі 1211,20 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 9, 77, 139, 241-246, 250, 255, 263, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не врахування під час призначення ОСОБА_1 пенсії за віком до страхового стажу: періоду отримання допомоги по безробіттю з 22.03.1993 року по 20.06.1993 року, та періодів роботи з 21.06.1993 року по 07.04.1994 року, та з 07.11.1997 року по 01.08.2000 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період отримання допомоги по безробіттю з 22.03.1993 року по 20.06.1993 року, та періоди роботи з 21.06.1993 року по 07.04.1994 року, з 07.11.1997 року по 01.08.2000 року та здійснити перерахунок пенсії за віком з 02.06.2024 року.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України Одеській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385)

Суддя O.A. Вовченко