Рішення

від 26.12.2024 по справі 440/8770/24

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/8770/24

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шевякова І.С. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 23 січня 2024 року № 163750015837;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 : з 09.03.1982 по 24.08.1982 на підприємстві в м. Речиця Гомельської області Білорусі; з 16.10.1987 по 31.12.1987 в радгоспі "Путь Ленина"; з 23.01.2001 по 16.01.2003 у приватного підприємця ОСОБА_2 ;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22 січня 2024 року про перерахунок її пенсії відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з більшого заробітку з урахуванням періодів роботи згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 : з 09.03.1982 по 24.08.1982 на підприємстві в м. Речиця Гомельської області Білорусі; з 16.10.1987 по 31.12.1987 в радгоспі "Путь Ленина"; з 23.01.2001 по 16.01.2003 у приватного підприємця ОСОБА_2 .

Під час розгляду справи суд

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі також позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі також відповідач-1, ГУ ПФУ в Полтавській області), про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 29.07.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, а також призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 24.10.2024 залучено до участі у справі у якості другого відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області (далі також відповідач-2, ГУ ПФУ в Київській області), Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області (далі також відповідач-3, ГУ ПФУ в Львівській області).

Аргументи учасників справи

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначала, що рішення відповідача-1 від 23.01.2024 підлягає скасуванню, оскільки при проведенні перерахунку пенсії до страхового стажу не були враховані всі періоди роботи позивача, записи про які містяться в її трудовій книжці.

Наголошувала, що позивач не повинен відповідати за неналежне виконання страхувальником свого обов`язку щодо належного нарахування та сплати страхових внесків, а отже, ненарахування та несплата страхувальником страхових внесків за позивача у спірні періоди, не може бути підставою для неврахування при призначенні застрахованій особі пенсії, заробітної плати з якої не нараховані страхові внески.

Відповідач-1 надав суду відзив на позов /а.с. 17-19/, в якому представник відповідача-1 проти позову заперечувала, стверджувала про те, що заява про перерахунок пенсії від 22.01.2024 розглядалась в порядку екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Київській області та перевірялась Головним управлінням Пенсійного фонду України в Львівській області.

Згідно рішення про перерахунок від 23.01.2024 №163750015837 проведено перерахунок у зв`язку зі звільненням та перерахунок стажу позивача по стажу, набутого після призначення пенсії, згідно частини четвертої статті 42 Закону України Про пенсійне забезпечення.

Відмовне рішення щодо незарахування до загального стажу періодів роботи: з 09.03.1982 по 24.08.1982, з 16.10.1987 по 31.12.1987, з 23.01.2001 по 16.01.2003 не виносилось.

Одночасно представник відповідача-1 звертала увагу суду на те, що 10.01.2024 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області надійшов адвокатський запит від адвоката в інтересах ОСОБА_1 , який зареєстрований в підсистемі електронного документообігу Пенсійного фонду України за вхідним номером 1332/8 від 10.01.2024.

Згідно вказаного запиту адвокат прохав повідомити про те, чи всі періоди роботи, записи, згідно трудової книжки НОМЕР_1 зараховано до загального страхового стажу та у випадку незарахування певних періодів вказати причини незарахування.

На вказаний адвокатський запит Олега Назаренка Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області надано відповідь щодо пенсійного забезпечення гр. ОСОБА_1 за вих. № 1600-0218-8/3961 від 16.01.2024.

У листі було роз`яснено, що до страхового стажу не зараховано період роботи згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 :

- з 09.03.1982 по 24.08.1982, оскільки запис про прийняття на роботу на підприємство в м. Речиця Гомельської області Білорусі та дата про прийняття містять виправлення. До страхового стажу враховано період догляду за дитиною до 3-х річного віку з 25.08.1982 по 30.03.1984;

- з 16.10.1987 по 31.12.1987, оскільки запис про період роботи в радгоспі Путь Ленина завірено печаткою, відтиск якої нерозбірливий;

- з 23.01.2001 по 16.01.2003 у приватного підприємця ОСОБА_2 , оскільки відсутні дані про роботу в індивідуальних відомостях про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Таким чином, представник відповідача стверджувала, що права ОСОБА_1 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області не порушено: подану до управління заяву адвоката Назаренка О.Й. розглянуто, надано відповідь, перерахунок згідно поданої від 22.01.2024 заяви здійснено.

20.11.2024 до суду надійшов відзив ГУ ПФУ в Львівській області /а.с. 29-35/, в якому представник відповідача-3 проти позову заперечувала, просила відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначала про те, що за принципом екстериторіальності, документи позивача ОСОБА_1 про перерахунок пенсії розглядалися і відповідно приймалось рішення про перерахунок пенсії Головним управлінням Пенсійного фонду України в Київській області, та перевірялись Головним управлінням Пенсійного фонду в Львівській області.

З огляду на зазначене, представник відповідача-3 наголошувала та звертала увагу суду, що Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, не розглядало ані вищеозначеної заяви позивача ОСОБА_1 про перерахунок пенсійної виплати, ані документів доданих до цієї заяви, відповідно й не приймало жодних рішень щодо цього питання, а тому не може виступати відповідачем у даній справі, так як не вчиняло жодних протиправних дій та не порушувало жодних прав позивача.

26.11.2024 до суду надійшов відзив ГУ ПФУ у Київській області /а.с. 77-79/, в якому представник відповідача-2 проти позову заперечувала, просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Зауважувала, що копію позовної заяви та доданих до неї документів ГУ ПФУ в Київській області не отримувало, а відтак з підставами для звернення з позовом та їх матеріально-правовим обґрунтуванням не знайоме, у зв`язку з чим викладає свої заперечення проти позову за формальних підстав.

Позивач звернулася зі заявою від 22.01.2024 за №333 до територіального управління Пенсійного фонду України в зв`язку з припиненням діяльності, пов`язаної з отриманням доходу (звільнення з роботи).

Відповідь на звернення надавалося за екстериторіальним принципом відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України від 16.12/2020 №25-1 "Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України", зареєстрованої в Мін`юсті 16,03.2021 за №359/35961.

Після проведення перерахунку (поставлена на облік як непрацююча та добавка стажу за період роботи з 01.01.2022 по 30.10.2023) електронна пенсійна справа, яка була отримана Управлінням для опрацювання, була передана засобами програмного забезпечення до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи, тобто до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області.

Представник відповідача-2 зазначала, що до управління заява щодо зарахування періодів роботи згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 з 09.03.1982 по 24.08.1982 на підприємстві в м. Речиця Гомельської області, Білорусь; з 16.10.1987 по 31.12.1987 в радгоспі "Путь Ленина"; з 23.01.2023 по 16.01.2003 у приватного підприємця ОСОБА_2 за екстериторіальним принципом відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України від 16.12,2020 №25-1 "Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України", зареєстрованої в Мін`юсті 16.03.2021 за №359/35961 не надходила та Управлінням не розглядалася.

Зауважувала, що відсутні підстави для зарахування до страхового стажу періоди роботи з 09.03.1982 по 24.08.1982 на підприємстві в м. Речиця Гомельської області, Білорусь, згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 , виданої 13.05.1981, оскільки запис про прийняття на роботу містить виправлення, без застережливих записів.

Окрім, того відповідно до пункту 11 Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2001 №376 (зі змінами) Угода між Урядом України та Урядом Республіки Білорусь про гарантії прав громадян в галузі пенсійного забезпечення, вчинена в м.Київ 14.12.1995, припинила дію 23 грудня 2023 року.

Також відсутні підстави для зарахування до страхового стажу періодів роботи з 16.10.1987 по 31.12.1987 в радгоспі "Путь Ленина", так як запис про звільнення з роботи завірений відтиском печатки, непридатним для прочитання, що свідчить про порушення п.4.1 Інструкції та обумовлює відсутність правових підстав вважати такий запис достовірним без підтвердження його іншими первинними документами, зокрема, наказом про звільненням з роботи.

Отже, для зарахування зазначених періодів роботи необхідно надати уточнюючі довідки про період роботи, видані підприємством, на яких працювала Позивачка на підставі первинних документів.

Період роботи з 23.01.2001 по 16.01.2003 у приватного підприємця ОСОБА_2 можливо зарахувати за умови сплати Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 за найманого працівника ( ОСОБА_1 ) щомісячних страхових внесків в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок та внесення даних до Індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутня сплата єдиного внеску на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Представником відпвідача-2 наголошено, що Управління розгляд заяви позивача про зарахування зазначених періодів роботи до страхового стажу не здійснювало, а тому і прав позивача на призначення пенсії не порушило.

Справа розглядається у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Обставини справи, встановлені судом

ОСОБА_1 отримує пенсію за віком з 14.10.2021 відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. До заяви про призначення пенсії була надана трудова книжка НОМЕР_1 .

10.01.2024 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області надійшов адвокатський запит в інтересах ОСОБА_1 , який зареєстрований в підсистемі електронного документообігу Пенсійного фонду України за вхідним номером 1332/8 від 10.01.2024.

Згідно вказаного запиту адвокат прохав повідомити про те, чи всі періоди роботи, записи, згідно трудової книжки НОМЕР_1 зараховано до загального страхового стажу та у випадку незарахування певних періодів вказати причини не зарахування.

На вказаний адвокатський запит Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області надано відповідь щодо пенсійного забезпечення гр. ОСОБА_1 за вих. № 1600-0218-8/3961 від 16.01.2024.

У листі було роз`яснено, що до страхового стажу не зараховано період роботи згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 :

- з 09.03.1982 по 24.08.1982, оскільки запис про прийняття на роботу на підприємство в м. Речиця Гомельської області Білорусі та дата про прийняття містять виправлення. До страхового стажу враховано період догляду за дитиною до 3-х річного віку з 25.08.1982 по 30.03.1984;

- з 16.10.1987 по 31.12.1987, оскільки запис про період роботи в радгоспі Путь Ленина завірено печаткою, відтиск якої нерозбірливий;

- з 23.01.2001 по 16.01.2003 у приватного підприємця ОСОБА_2 , оскільки відсутні дані про роботу в індивідуальних відомостях про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування /а.с. 11/.

Позивач звернулася зі заявою від 22.01.2024 за вх.№333 до територіального управління Пенсійного фонду України, в якій просила добавити стаж та перерахувати пенсію з більшого заробітку /а.с. 58-60/.

Заява та документи ОСОБА_1 розглянуті за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Київській області.

ГУ ПФУ в Київській області, відповідачем-2, 23.01.2024 проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 , а саме - поставлено на облік як непрацюючу та додано стаж за період роботи з 01.01.2022 по 30.10.2023, що оформлено рішенням №163750015837.

Однак, відповідачем-2 не зараховано до страхового стажу періоди роботи згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 : з 09.03.1982 по 24.08.1982 на підприємстві в м. Речиця Гомельської області Білорусі; з 16.10.1987 по 31.12.1987 в радгоспі "Путь Ленина"; з 23.01.2001 по 16.01.2003 у приватного підприємця ОСОБА_2 та не прийнято рішення про відмову у їх зарахуванні.

Зазначені дії стали підставою для звернення позивача до суду захистом своїх прав.

Норми права, які підлягають застосуванню

Відповідно до частин першої та другої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 року (далі Закон №1058-IV), пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Частиною четвертою статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно статті 56 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-ХІІ) передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно пункту 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція № 58) до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Відповідно до пункту 2.4. Інструкція № 58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993".

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

На виконання статті 62 Закону №1788-ХІІ Кабінет Міністрів України Постановою від 12.08.1993 №637 "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" затвердив Порядок № 637.

Згідно пункту 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (пункт 2 Порядку № 637).

В пункті 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Виходячи з наведених норм Порядку №637, у разі відсутності в трудовій книжці записів про роботу, такий стаж встановлюється на підставі інших документів, уточнюючих довідок, відомостей та інших документів, які містять відомості про періоди роботи.

У пункті 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 передбачено, що при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Висновки щодо правозастосування

У даному адміністративному спорі відповідач-2 вказав на такі підстави для відмови у зарахуванні до страхового стажу визначених періодів роботи позивача:

- відсутні підстави для зарахування до страхового стажу періоди роботи з 09.03.1982 по 24.08.1982 на підприємстві в м. Речиця Гомельської області, Білорусь, згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 виданої 13.05.1981, оскільки запис про прийняття на роботу містить виправлення, без застережливих записів. Окрім, того відповідно до пункту 11 Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2001 №376 (зі змінами) Угода між Урядом України та Урядом Республіки Білорусь про гарантії прав громадян в галузі пенсійного забезпечення, вчинена в м.Київ 14.12.1995, припинила дію 23 грудня 2023 року;

- відсутні підстави для зарахування до страхового стажу періодів роботи з 16.10.1987 по 31.12.1987 в радгоспі "Путь Ленина", так як запис про звільнення з роботи завірений відтиском печатки, непридатним для прочитання, що свідчить про порушення п.4.1 Інструкції та обумовлює відсутність правових підстав вважати такий запис достовірним без підтвердження його іншими первинними документами, зокрема, наказом про звільненням з роботи. Для зарахування зазначених періодів роботи необхідно надати уточнюючі довідки про період роботи, видані підприємством, на яких працювала позивач на підставі первинних документів;

- період роботи з 23.01.2003 по 16.01.2003 у приватного підприємця ОСОБА_2 можливо зарахувати за умови сплати Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 за найманого працівника ( ОСОБА_1 ) щомісячних страхових внесків в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок та внесення даних до Індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутня сплата єдиного внеску на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Щодо нерозбірливості штампу та печатки на титульній сторінці трудової книжки суд зазначає таке.

Суд погоджується з доводами відповідача про нечіткість відбитку печатки та штампу на восьмій сторінці трудової книжки позивача /а.с. 21, зворотній бік/, однак суд враховує, що ця нерозбірливість зумовлена, тим, що дата внесення цього запису до трудової книжки ОСОБА_1 31.12.1987.

Тобто, цілком логічно та зрозуміло, що зі спливом 37 років відтиск печатки та штампу буде менш розбірливим, ніж на дату його проставлення.

Суд наголошує, що зазначений недолік не може бути розцінений відповідачем як відсутність запису в трудовій книжці в цілому та не дає права пенсійному фонду не враховувати до страхового стажу період роботи з 16.10.1987 по 31.12.1987, зазначений в трудовій книжці ОСОБА_1 , та як наслідок не дає права позбавляти позивача її законного права на соціальний захист, гарантований державою.

Щодо виправлення в записі про прийняття на роботу, суд зазначає таке.

Згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 виданої 13.05.1981 встановлено, що ОСОБА_1 , у період з 09.03.1982 по 24.08.1982 працювала на підприємстві в м. Речиця Гомельської області, Білорусь /а.с. 65/.

Дійсно, в даті запису про прийняття на роботу 09.03.1982 міститься виправлення з 09.02.1982 на 09.03.1982, та в даті наказу від 09.02.1982 №101 про прийняття на роботу є виправлення з 09.03.1982 на 09.02.1982.

Однак, суд наголошує, що необхідною підставою для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. ГУПФУ в Київській області не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не формальна правильність записів у трудовій книжці.

Позивач не може нести відповідальність за правильність заповнення та ведення трудової книжки, а отже не може бути обмежена в праві мати визнаний трудовий стаж за періоди роботи на підприємстві внаслідок порушення відділом кадрів правил оформлення записів у трудовій книжці.

Ураховуючи наведене, суд вважає, що аргументи, висловлені відповідачами, не можуть бути підставою для відмови позивачу для визначення загального трудового стажу на підставі трудової книжки, оскільки внесення записів до трудової книжки не здійснювалось позивачем.

Право на пенсійне забезпечення особи не повинно безумовно залежати від дій чи бездіяльності осіб, які зобов`язані вести облік трудового стажу працівників і відповідно забезпечувати зберігання цих даних.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, наприклад, у справі №307/541/17 року, який виклав у постанові від 19.12.2019.

Жодний інших зауважень (недоліків) до записів про трудовий стаж, що містяться у трудовій книжці НОМЕР_1 , виданій 13.05.1981 на ім`я ОСОБА_1 , відповідачем не зазначено, а судом не встановлено.

Дослідивши матеріали справи, обставини спірних правовідносин, доводи сторін, надавши оцінку наданих доказів, суд дійшов висновку, що недоліки оформлення трудової книжки, а саме виправлення у даті нечіткість відтиску печатки на 8 сторінці, не є такими, з яких неможливо встановити факт роботи позивача на відповідних посадах у відповідний спірний період часу.

Щодо припинення 23.12.2023 дії Угодою між Урядом України та Урядом Республіки Білорусь про гарантії прав громадян в галузі пенсійного забезпечення, вчиненої в м. Києві 14.12.1995, суд зазначає таке.

13 березня 1992 року була підписана Угода про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення (далі - Угода).

Підписантами угоди виступили, зокрема, Україна та Республіка Білорусь.

Угодою передбачено, що пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць Угоди здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають (стаття 1 Угоди).

Відповідно до частини четвертої статті 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у тих випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачені інші правила, ніж ті, які містяться в цьому законі, то застосовуються правила за цими договорами (угодами).

Отже, питання врахування періодів роботи в Республіці Білорусь, починаючи з 01 січня 1992 року, до стажу при призначенні пенсій на території України регулюється нормами міжнародних угод, підписаних Україною та Республікою Білорусь.

Згідно зі статтею 6 Угоди призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Статтею 11 цієї ж Угоди встановлено, що необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.

Частиною другою статті 4 Угоди Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів від 15 квітня 1994 року, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, РФ, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що обчислення стажу здійснюється згідно зі законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність; стаж, набутий на території однієї з цих двох держав, визнається іншою державою.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені у постановах Верховного Суду від 16 квітня 2020 року у справі №676/6166/16-а та від 14 листопада 2019 року у справі №676/6166/16-а, від 29 березня 2023 року у справі №360/4129/20.

Таким чином, під час вирішення питання про розрахунок розміру стажу позивача пенсійний орган повинен був врахувати трудовий стаж, набутий нею на території будь-якої з держав - учасниць Угоди, в тому числі на території Республіки Білорусь та зарахувати до страхового стажу позивача період роботи з 09.03.1982 по 24.08.1982.

Щодо посилань відповідача на те, що Угода між Урядом України та Урядом Республіки Білорусь про гарантії прав громадян в галузі пенсійного забезпечення, вчинена в м. Києві 14.12.1995, припинила свою дію для України 23.12.2023, суд зазначає, що оскільки позивач працювала у Республіці Білорусь в той час, коли усі вищевказані міжнародні договори були чинні, у відповідача не було підстав не зараховувати стаж роботи позивача на території Республіки Білорусь.

Відповідно до ст.4 Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Білорусь про гарантії прав громадян в галузі пенсійного забезпечення, вчинена в м. Київ 14.12.1995 Договірні Сторони надають постійно проживаючим на своїй території громадянам іншої Договірної Сторони рівні із своїми громадянами права в галузі пенсійного забезпечення.

Статтею 16 Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Білорусь про гарантії прав громадян в галузі пенсійного забезпечення, вчинена в м. Київ 14.12.1995 передбачено, що права громадян, набуті згідно положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили в разі її денонсації.

Аналогічна правова позиція зазначена Верховним Судом в постанові від 18.11.2024 у справі №340/4436/23.

Таким чином, період роботи позивача з 09.03.1982 по 24.08.1982 підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача.

Щодо підстави незарахування до страхового стажу періоду роботи з 23.01.2003 по 16.01.2003 у приватного підприємця ОСОБА_2 , суд зазначає таке.

Статтею 8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-ІV) передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно до статті 1 Закону №1058-ІV, страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Відповідно до пункту 1 частини 1 та частини 3 статті 24 Закону №1058-ІV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування найманих працівників та інших осіб, які належать до кола осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та зазначені у статті 11 Закону №1058-ІV, сплачуються їх роботодавцями та безпосередньо застрахованими особами.

Порядок обчислення та сплати страхових внесків встановлено у частині 1 статті 20 Закону №1058-ІV, якою передбачено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Відповідно до частини дванадцятої статті 20 цього Закону страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Таким чином, страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

При цьому, у частині десятій статті 20 Закону №1058-ІV, вказано, що якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до положень статті 106 Закону №1058-XV, відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Отже, обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

Як свідчать матеріали справи, згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 , виданої 13.05.1981, позивач в період часу з 23.01.2001 по 16.01.2003 працювала у приватного підприємця ОСОБА_2 , що підтверджується копією трудової книжки /а.с. 21 А/.

Разом з тим, згідно відомостей позивача з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, за періоди роботи з 23.01.2001 по 16.01.2003 відсутня інформація про сплату страхових внесків ФОП ОСОБА_2 .

Внаслідок невиконання ФОП ОСОБА_2 обов`язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві з 23.01.2001 по 16.01.2003, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

Несплата ФОП ОСОБА_2 за позивача страхових внесків не може бути підставою для незарахування до страхового стажу періоду роботи і сум заробітку, оскільки відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, в якому працює застрахована особа.

Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відтак періоди роботи позивача з 23.01.2001 по 16.01.2003, що підтверджені даними трудової книжки, мають бути зараховані до страхового стажу позивача.

Приймаючи рішення від 23 січня 2024 року № 163750015837 про перерахунок пенсії позивача, ГУ ПФУ в Київській області безпідставно не врахувало зазначені періоди до страхового стажу ОСОБА_1 та перерахунок пенсії вчинено без цих періодів.

Такі дії суд розцінює як протиправну бездіяльність, пасивну форму поведінки у спірних правовідносинах, оскільки періоди роботи позивача не зараховані, рішення про відмову у їх зарахуванні не прийнято.

Тому рішення від 23 січня 2024 року № 163750015837 про перерахуок пенсії ОСОБА_1 на підставі її заяви від 22.01.2024 року суд вважає протиправним, як таке, що прийнято без урахування всіх обставин справи, а відтак - необґрунтовано.

Враховуючи фактичні обставини даної справи, суд вважає, що зарахування періодів роботи позивача згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 : з 09.03.1982 по 24.08.1982 на підприємстві в м. Речиця Гомельської області Білорусі; з 16.10.1987 по 31.12.1987 в радгоспі "Путь Ленина"; з 23.01.2001 по 16.01.2003 у приватного підприємця ОСОБА_2 до страхового стажу є варіантом правомірної поведінки, від якого відповідач-2 безпідставно ухилився, тому це питання не може бути віднесено до дискреційних повноважень органу пенсійного фонду з огляду на приписи чинного пенсійного законодавства.

Оскільки у спірних відносинах компетентним органом для розгляду заяви ОСОБА_1 від 22.01.2024 було визначено ГУПФ України у Київській області, то саме останній має завершити процедуру розгляду заяви від 22.01.2024.

Тому, беручи до уваги приписи статті 9 КАС України, суд приходить висновку, що з метою поновлення порушених прав позивача, Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області необхідно зобов`язати прийняти рішення про зарахування з 22.01.2024 до страхового стажу періодів роботи позивача згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 : з 09.03.1982 по 24.08.1982 на підприємстві в м.Речиця Гомельської області Білорусі; з 16.10.1987 по 31.12.1987 в радгоспі "Путь Ленина"; з 23.01.2001 по 16.01.2003 у приватного підприємця ОСОБА_2 ; та прийняти рішення про перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням цих періодів.

Водночас, ГУ ПФУ в Полтавській області заяву позивача від 22.01.2024 не розглядало, рішення від 23.01.2024 не приймало, а тому позовні вимоги, звернуті до відповідача-1, задоволенню не підлягають.

Щодо тверджень ГУ ПФУ у Київській області щодо неотримання копії позовної заяви та доданих до неї документів, а відтак з підставами для звернення з позовом та їх матеріально-правовим обґрунтуванням відповідач-2 не знайомий, у зв`язку з чим виклав свої заперечення за формальних підстав, суд зазначає, що ці твердження не відповідають дійсності.

Так, копію позовної заяви з додатками відповідач-2 отримав 04.11.2024 шляхом доставки в електронний кабінет, зареєстрований в системі Електронний суд /а.с. 28/; копію ухвали від 24.10.2024 про залучення ГУ ПФУ у Київській області відповідач також отримав 04.11.2024 в електронний кабінет шляхом доставки в електронний кабінет, зареєстрований в системі Електронний суд /а.с. 28, зворотній бік/.

Листом від 22.11.2024 ГУ ПФУ в Київській області надіслало позовну заяву до ГУ ПФУ в Полтавській області як помилково направлену, про що повідомлено суд листом №1000-0801-9/182558, що також свідчить про надіслання судом та про отримання відповідачем-2 копії позовної заяви з додатками /а.с. 76/.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат

За правилами статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову судові витрати стягуються на користь позивача за рахунок відповідача - суб`єкта владних повноважень, який порушив право. Позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір у розмірі 968,96 грн, отже, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-2 на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, 34, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 13967927), Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (Київська обл., місто Фастів, вул. Саєнка Андрія, будинок, 10, код ЄДРПОУ 22933548), Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 23 січня 2024 року № 163750015837.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області прийняти рішення про зарахування з 22.01.2024 до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 : з 09.03.1982 по 24.08.1982 на підприємстві в м. Речиця Гомельської області Білорусі; з 16.10.1987 по 31.12.1987 в радгоспі "Путь Ленина"; з 23.01.2001 по 16.01.2003 у приватного підприємця ОСОБА_2 та здійснити перерахунок пенсії з урахуванням зарахованих періодів роботи.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду у Київській області витрати зі сплати судового збору у загальній сумі 968,96 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.С. Шевяков