Рішення

від 26.12.2024 по справі 460/4435/24

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

26 грудня 2024 року м. Рівне№460/4435/24

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Гудими Н.С., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецький області (далі відповідачі) про визнання бездіяльності щодо незарахування до стажу періоду роботи з 01.11.1989 по 19.10.1998 та з 17.01.2000 по 14.07.2000 та скасувати рішення про відмову такого зарахування, зобов`язання зарахувати до страхового стажу вказаний період роботи.

Позов обґрунтовано тим, що при вирішенні питання про призначення пенсії позивачу Пенсійним органом протиправно не враховано до його страхового стажу періоди трудової діяльності з 01.11.1989 по 19.10.1998 та з 17.01.2000 по 14.07.2000.

Ухвалою від 30.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву.

14.05.2024 від відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області надійшов відзив на позовну заяву. В обґрунтування заперечень вказано, що необхідний страховий стаж, для призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку повинен становити не менше 25 років, натомість страховий стаж позивача складає 11 років 5 днів. Отже, Пенсійним органом правомірно відмовлено у призначенні пенсії.

03.06.2024 від відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області надійшов відзив на позовну заяву. В обґрунтування заперечень вказано, що позивачу правомірно відмовлено у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку як потерпілому від аварії на ЧАЕС відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу не менше 25 років.

Розглянувши заяви по суті, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Позивач є громадянином, який постраждав від Чорнобильської катастрофи (категорія 4), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим Рівненською облдержадміністрацією 01.03.1993.

Довідкою від 30.08.2023 №513 підтверджується, що позивач з 26.04.1986 по 17.11.1986, з 08.12.1988 по даний час проживає в с.Моквин Березнівського району Рівненської області, яке до 01.01.2015 було включене в перелік радіоактивно забруднених територій внаслідок аварії на ЧАЕС (4 категорія).

18.01.2024 позивач звернувся до Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії згідно з статтею 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

З урахуванням принципу екстериторіальності, заяву позивача про призначення пенсії розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області та 24.01.2024 прийнято рішення №172450007517 про відмову у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу не менше 25 років.

В зазначеному рішенні вказано, що вік заявника становить 55 років, страховий стаж 11 років 5 днів. Документами підтверджено, що особа прожила у зоні посиленого радіологічного контролю 26 років 7 місяців 15 днів, зокрема станом на 01.01.1993 4 роки 7 місяців 15 днів, що дає право на зниження пенсійного віку на 5 років.

Також у рішенні зазначено, що доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди отримання матеріальної допомоги в центрі зайнятості з 17.01.2000 по 14.07.2000, оскільки до страхового стажу включається виплата матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації (в записах уточнюючої довідки причину не зазначено); період роботи з 01.11.1989 по 19.10.1998, - оскільки в печатці, яка засвідчує запис про звільнення відсутній код ЄДРПОУ.

Вважаючи таке рішення про відмову в призначенні пенсії протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел передбачено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон №1058-ІV).

Частиною 1 статті 9 Закону №1058-ІV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до ст. 10 цього Закону особі, яка має одночасне право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором

Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону №1058-ІV.

Зокрема, частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV передбачено, що особи по 31 грудня 2017 року мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

Водночас, основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України від 28.02.1991 №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-ХІІ).

Відповідно до ст.49 Закону №796-XII пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення визначені статтею 55 Закону №796-XII.

Згідно з частиною 1 статті 55 Закону №796-ХІІ, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Пунктом 5 частини 2 статті 55 Закону №796-ХІІ передбачено, зокрема, що потерпілі від Чорнобильської катастрофи - особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, мають право на зниження пенсійного віку 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.

При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону №1058-IV і цього Закону (частина третя статті 55 Закону №796-XII).

Згідно з пунктом 13 розділу XV Прикінцеві положення Закону № 1058-IV у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до Законів України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором. Порядок фінансування цих пенсій встановлюється відповідними законами.

Системний аналіз вказаних правових норм свідчить про те, що призначення та виплата пенсій особам, які працювали або проживали в зоні посиленого радіологічного контролю, провадиться у разі вибору цих осіб згідно з нормами Закону № 1058-IV і з урахуванням додаткових пільг, встановлених Законом № 796-XII.

Отже, норми спеціального закону в даному випадку застосовуються субсидіарно із нормами загального закону, доповнюють і конкретизують їх.

Таким чином, особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та яка постійно проживала або постійно працювала в зоні посиленого радіологічного контролю з моменту аварії на ЧАЕС до 01 січня 1993 року протягом не менше 4-х років, має право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку.

Зі змісту рішення про відмову у призначенні пенсії від 24.01.2024 №172450007517 вбачається, що період проживання позивача у зоні посиленого радіологічного контролю становить 26 років 7 місяців 15 днів, зокрема станом на 01.01.1993 4 роки 7 місяців 15 днів, що дає право на зниження пенсійного віку на 5 років.

Отже, в межах даної справи спір фактично виник стосовно наявності чи відсутності у позивача необхідного страхового стажу.

Згідно з ч.1 ст.24 Закону №1058-ІV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

За приписами частини другої вказаної статті, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Частиною 4 статті 24 Закону №1058-ІV встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Закон №1058-ІV набрав чинності 01.01.2004, а тому періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу, в порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01.01.2004. До 01.01.2004 порядок та умови обчислення стажу роботи, який дає право на пенсію, визначалися Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-ХІІ).

Відповідно до частин 1, 2 статті 56 Закону №1788-ХІІ, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно зі статтею 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі статтею 62 Закону № 1788-XII, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з пунктом 3 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка працівника.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17, від 16.05.2019 у справі № 161/17658/16-а, від 27.02.2020 у справі №577/2688/17, від 31.03.2020 у справі №446/656/17, від 21.05.2020 у справі №550/927/17, від 25 лютого 2021 у справі № 683/3705/16-а.

Судом встановлено, що позивачу не зараховано до страхового стажу період роботи з 01.11.1989 по 19.10.1998, оскільки в печатці, яка засвідчує запис про звільнення відсутній код ЄДРПОУ.

Відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_2 від 04.01.1989, позивач у період з 01.11.1989 по 19.10.1998 працював у Березнівському відділі Рівненського об`єднання «Профдезинфекція» на посаді дезинфектора (накази №43 від 04.11.1989, №15 від 15.10.1998).

У спірний період порядок оформлення трудової книжки визначався Інструкцією, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.1974 №162, положення якої є аналогічними за змістом до положень, що містяться в Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 №58.

Відповідно до пункту 1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 №58, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Згідно з пунктом 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Пунктом 2.6 Інструкції №58 передбачено, що у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Відповідно до пункту 4.1 Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Системний аналіз вищезазначених положень, дає підстави дійти обґрунтованого висновку, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення відповідних періодів роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.

Більше того, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 "Про трудові книжки працівників" № 301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Крім того, суд зазначає, необхідність зазначати код на печатці підприємства вперше з`явилась в Положенні про державну реєстрацію суб`єктів підприємницької діяльності від 25.01.1996 №125, але це стосувалось лише новостворених підприємств та організацій. В подальшому, 25.05.1998 було прийнято постанову Кабінету Міністрів України №740 «Про порядок державної реєстрації суб`єктів підприємницької діяльності», після чого наявність коду на печатці стало обов`язковим. Таким чином, станом на момент заповнення трудової книжки адміністрацією Березнівського відділу Рівненського об`єднання «Профдезинфекція» були відсутні норми щодо обов`язку підприємства зазначати код на печатці, а тому відмова відповідача у зарахуванні стажу роботи позивача з цих підстав є протиправною.

Опис печаток і штампів був визначений у розділі 4 Інструкції про порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.10.1993 №643 (далі - Інструкція №643). Так, на момент затвердження Інструкції про порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів було встановлено такі вимоги до печаток: печатки з емблемами з відповідним описом, можуть бути виготовлені тільки в тому випадку, якщо емблема передбачена у статуті або положенні про підприємство, установу, організацію чи господарське об`єднання, затверджена відповідними міністерствами чи іншими центральними органами державної виконавчої влади, або місцевою державною адміністрацією чи органами місцевого і регіонального самоврядування. Символіка на емблемах повинна відповідати характеру діяльності підприємств, установ, організацій та господарських об`єднань, а також функціям, що виконують згідно за статутами та положеннями такі юридичні особи (п. 4.2 Інструкції); проста печатка виготовляється круглої або трикутної форми (п. 4.3 Інструкції»); на печатках по колу або трикутнику кожний реквізит зазначається тільки українською мовою, а для спільних з іноземними фірмами підприємств додатково - мовою співзасновника (п. 4.4 Інструкції). Отже, вимога про зазначення на печатці підприємства ОКПО, ідентифікаційного коду (коду ЄДРПОУ, номеру свідоцтва про державну реєстрацію) була відсутня. В подальшому, до розділу 4 Інструкції про порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.10.1993 № 643, було внесено зміни. Так, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.07.1994 № 379 внесено зміни до п. 4.2 Інструкції про порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.10.1993 № 643, внаслідок яких п. 4.2 було доповнено абзацом такого змісту: «На печатках і штампах суб`єктів підприємницької діяльності повинен зазначатися номер свідоцтва про державну реєстрацію».

З 01.01.2004 набув чинності Господарський кодекс України, відповідно до частини сьомої статті 58 якого на печатках і штампах суб`єкта господарювання повинен зазначатись ідентифікаційний код, за яким цього суб`єкта включено до державного реєстру суб`єктів господарювання, або ідентифікаційний код громадянина-підприємця. Положеннями п. 4 розділу IX «Прикінцеві положення» Господарського кодексу України було установлено, що Господарський кодекс України застосовується до господарських відносин, які виникли після набрання чинності його положеннями відповідно до цього розділу. До господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов`язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями. Отже, фактично з 01.01.2004 для суб`єктів господарювання був встановлений обов`язок привести свої печатки у відповідність до вимог частини сьомої статті 58 Господарського кодексу України. Разом з тим, строк приведення печаток у відповідність до зазначених вимог установлений не був.

Як випливає з викладеного, недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Відсутність на печатці такого реквізиту як код ЄДРПОУ чи ідентифікаційного коду з Єдиного державного реєстру підприємств не може спростовувати наявність трудового стажу та позбавляти позивача конституційного права на соціальний захист та вирішення питання призначення пенсії.

В той же час, суд зауважує, якщо поданих позивачем разом із заявою про призначення пенсії документів не достатньо для підтвердження періоду трудової діяльності, то пенсійний орган був зобов`язаний повідомити позивача про те, які документи необхідно подати додатково.

Окрім цього, суб`єкт владних повноважень не був позбавлений права у разі наявності в нього сумнівів в достовірності чи повноті записів в трудовій книжці позивача звертатись із відповідними листами, запитами до підприємств, установ, організацій, з метою отримання інформації, в тому числі, документів, які містять відомості про періоди роботи, характер праці, провести відповідні зустрічні звірки тощо.

Відповідачем ж не подано жодного доказу про вжиття певних заходів з метою отримання уточнюючої інформації, натомість відмовлено у зарахуванні до страхового стажу спірного періоду.

У даному випадку слід застосувати правовий висновок Верховного Суду викладений у постанові від 04 липня 2023 року у справі №580/4012/19, який полягає у тому, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

При цьому, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, а тому вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист в частині призначення пенсії за віком.

Таким чином, Пенсійний орган протиправно дійшов висновку про відсутність підстав для зарахування періоду роботи з 01.11.1989 по 19.10.1998 до страхового стажу позивача.

Щодо незарахування до страхового стажу періоду отримання матеріальної допомоги в центрі зайнятості з 17.01.2000 по 14.07.2000, суд зазначає таке.

Так, зі змісту рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії від 24.01.2024 слідує, що до стажу останнього не враховано отримання матеріальної допомоги в центрі зайнятості з 17.01.2000 по 14.07.2000, оскільки до страхового стажу включається виплата матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації.

В трудовій книжці НОМЕР_2 наявні записи: №7 щодо призначення позивачу з 17.01.2000 «матеріальної допомоги по безробіттю» відповідно до п. 1 ст. 31 Закону України «Про зайнятість населення» (наказ №8 від 17.01.2000); №8 щодо припинення позивачу 14.07.2000 виплати матеріальної допомоги по безробіттю відповідно до п.13 ст.30 Закону України «Про зайнятість населення» (наказ №125 від 14.07.2000).

Довідкою від 07.09.2023 №675 підтверджується, що позивач перебував на обліку і отримував допомогу по безробіттю в Березнівському районному центрі зайнятості за період: з 20.01.1990 (наказ №69 від 30.10.1998) по 16.10.1999 (наказ №19 від 18.10.1999), з 17.01.2000 (наказ №8 від 17.01.2000) по 14.07.2000 (наказ №125 від 14.07.2000) отримував матеріальну допомогу по безробіттю відповідно до п.1 ст.31 Закону України «Про зайнятість населення».

Відповідно до п. «а» ч.3 ст.56 Закону № 1788-XII , до стажу роботи зараховується також: будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Статтею 25 Закону України від 1 березня 1991 року № 803-XII «Про зайнятість населення» (далі - Закон № 803-XII), у редакції, чинній в період отримання позивачем матеріальної допомоги по безробіттю, було передбачено, що держава створює умови незайнятим громадянам у поновленні їх трудової діяльності та забезпечує їм такі види компенсацій:

а) надання особливих гарантій працівникам, вивільнюваним з підприємств, установ, організацій;

б) виплата матеріальної допомоги в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації;

в) виплата в установленому порядку допомоги по безробіттю, матеріальної допомоги по безробіттю;

г) подання додаткової матеріальної допомоги безробітному громадянину і членам його сім`ї з урахуванням наявності осіб похилого віку і неповнолітніх дітей, які перебувають на його утриманні.

Згідно з ст.31 «Матеріальна допомога по безробіттю» Закону № 803-XII встановлено, що безробітні після закінчення строку виплати допомоги по безробіттю можуть одержувати протягом 180 календарних днів матеріальну допомогу по безробіттю у розмірі до 75 процентів встановленої законодавством мінімальної заробітної плати за умови, що середньомісячний сукупний доход на члена сім`ї не перевищує встановленого законодавством неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

У разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні, членам сім`ї безробітного або особі, яка здійснювала поховання, виплачується допомога на поховання у розмірі, встановленому законодавством.

Кожному з членів сім`ї, які перебувають на утриманні безробітного, а також громадянам, у яких закінчився строк виплати допомоги по безробіттю, матеріальної допомоги по безробіттю, подається одноразова матеріальна допомога у розмірі 50 процентів установленої законодавством мінімальної заробітної плати.

Умови подання матеріальної допомоги по безробіттю та іншої допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.

Законом України від 23 лютого 2006 року № 3483-IV «Про внесення змін до деяких законів України щодо реалізації інвалідами права на трудову зайнятість» з п. «в» ст. 25 Закону № 803-XII слова "матеріальної допомоги по безробіттю" виключені. Також виключено ст. 31 Закону № 803-XII.

Аналогічні зміни були внесені також до Закону України від 2 березня 2000 року № 1533-III «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Отже, Законом № 803-XII у спірний період (з 17.01.2000 по 14.07.2000) були передбачені окремі компенсації, зокрема, «допомога по безробіттю» і «матеріальна допомога по безробіттю».

Вказані компенсації не виключають одна одну, оскільки «матеріальна допомога по безробіттю» може надаватися тільки після закінчення строку виплати допомоги по безробіттю за визначених ст. 31 Закону № 803-XII умов.

Закон № 1788-XII і Закон № 1058-IV передбачають право особи на включення до страхового стажу періоду одержання «допомоги по безробіттю». Водночас пенсійне законодавство як на момент отримання позивачем «матеріальної допомоги по безробіттю», так і після цього не передбачало включення періоду отримання цієї компенсації (матеріальної допомоги по безробіттю) до страхового стажу.

У суду відсутні підстави вважати, що вказаними законодавчими актами законодавець надав право особам на включення до їх страхового стажу (стажу роботи) періоду отримання «матеріальної допомоги по безробіттю» після закінчення строку виплати «допомоги по безробіттю».

Тому відповідачем правомірно не зараховано до страхового стажу позивача період отримання матеріальної допомоги по безробіттю з 17.01.2000 по 14.07.2000 з підстав, що зарахування такого періоду не передбачено, зокрема ст. 24 Закону № 1058-IV. Відтак, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Беручи до уваги наведене в сукупності, враховуючи завдання та принципи адміністративного судочинства, суд дійшов висновку, що дії пенсійного органу в незарахуванні стажу роботи, що дає право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, є протиправними, а рішення Головного управління пенсійного фонду України в Чернівецькій області за №172450007517 від 24.01.2024 не відповідає критеріям правомірності, тому підлягає скасуванню.

Водночас, частиною третьою статті 245 КАС України обумовлено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Пунктом 10 частини другої статті 245 КАС України установлено повноваження суду прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Суд враховує, що неприйняття позитивного для позивача рішення обумовлене незарахуванням спірних періодів трудової діяльності до страхового стажу, що судом було перевірено з наданням правової оцінки. Неналежний розгляд поданої позивачем заяви і документів з боку відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області має наслідком прийняття необґрунтованого рішення про відмову у призначенні пенсії.

При цьому суд позбавлений у межах цієї справи можливості дійти категоричного висновку про наявність/відсутність у позивача права на призначення пенсії (наявність відповідного страхового стажу), адже саме до повноважень органів Пенсійного фонду віднесено зарахування певних періодів трудової діяльності до страхового стажу для призначення пенсій, тоді як суд такі повноваження не може перебирати та здійснює виключно функцію судового контролю за правомірністю уже прийнятих рішень.

Тому за обставин цієї справи, суд дійшов висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог та застосування іншого способу захисту прав, ніж визначив позивач, а саме про зобов`язання повторно розглянути заяву від 18.01.2024 про призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку з прийняттям рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом (щодо зарахування до страхового стажу періоду роботи з 01.11.1989 по 19.10.1998 у Березнівському відділі Рівненського об`єднання «Профдезинфекція» на посаді дезинфектора), оскільки, якщо в результаті перерахунку умова щодо страхового стажу буде виконуватися, то позивач матиме можливість отримати пенсію з дати подання заяви (звернення за пенсією відбулося пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку).

При цьому, дії зобов`язального характеру з врахуванням приписів пункту 4.2 розділу IV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління ПФУ від 25.11.2005 року №22-1 має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, який і допустив порушення прав позивача. Ним у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області. Підстави для зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області вчиняти дії на відновлення прав позивача відсутні.

Інші доводи та заперечення сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Частиною 1 статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на встановлені у ході судового розгляду фактичні обставини справи та беручи до уваги норми чинного законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Водночас суд зауважує, що у даному спорі є два відповідача, однак тягар по відшкодуванню судових витрат слід покласти на відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, позаяк саме цей відповідач прийняв спірне рішення, яке в подальшому судом визнане протиправним і скасоване.

Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області №172450007517 від 24.01.2024 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 18.01.2024, зарахувавши ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи у Березнівському відділі Рівненського об`єднання «Профдезинфекція» на посаді дезинфектора з 01.11.1989 по 19.10.1998, та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області судові витрати у виді судового збору у сумі 1211,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 26 грудня 2024 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 )

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076) Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області (пл. Центральна, 3,м. Чернівці,Чернівецька обл.,58002, ЄДРПОУ/РНОКПП 40329345)

Суддя Н.С. Гудима