Рішення

від 26.12.2024 по справі 480/9524/24

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2024 року Справа № 480/9524/24

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Шаповала М.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/9524/24 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Віст-Груп" до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Віст-Груп" звернулося до суду з позовною заявою до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування hішення про коригування митної вартості товарів від 14.10.2024 № UА500580/2024/000022/1.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що рішення про коригування митної вартості товарів від 14.10.2024 № UА500580/2024/000022/1 є протиправним, оскільки документів, наданих позивачем, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення є цілком достатньо для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Ухвалою суду від 08.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін.

Одеська митниця надала суду відзив на позов, у якому зазначає, що під час здійснення митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача, та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів, було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів 14.10.2024 № UА500580/2024/000022/1, а саме: у пакеті наданих до митного оформлення документів відсутня будь-яка інформація про виробника, а у зовнішньоекономічному контракті Lutian Machinery Co., Ltd зазначений як продавець, що не дає можливості ідентифікувати цей контракт як такий, що укладений з виробником, в прайс-листі продавця відсутня інформація щодо торговельної марки та виробника товару. В копії митної декларації країни відправлення зазначено інший номер коносаменту. У випадку якщо покупець бажає, то він може самостійно вжити заходів до забезпечення страхування вантажу. Документи про наявність або відсутність витрат на страхування товарів покупцем до кордону України не надано. На вимогу митного органу позивач не надав належних додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Тому відповідачем правомірно прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару.

У відповіді на відзив позивач, не погоджуючись із доводами відповідача, зазначеними у відзиві, зауважує, що відповідач не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу, при цьому не зазначивши в рішенні про коригування митної вартості жодного законного аргументу, що надає право митному органу відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю товарів передбачених ч.6 ст. 54 МК України. Не зазначив розбіжності, підробки документів, або їх невідповідність товару, що постачається.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

З метою здійснення митного оформлення товару в режимі імпорту, поставленого на виконання контракту від 01.02.2024 № 888-UK, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІСТ ГРУП" і компанією "LUTIAN MACHINERY CO., LTD", (Китай), позивачем до відповідача, 14.10.2024 було подано електрону митну декларацію № 24UА500580002969С9, відповідно до якої позивачем митна вартість товару була визначена за основним (першим) методом визначення митної вартості, який передбачений ст. 58 Митного кодексу України.

При поданні МД, позивачем було надано наступні документи: (перелік наведений в Картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 14.10.2024 № UА500580/2024/000086):

Пакувальний лист від 18.03.2024 б/н;

Рахунок-фактура (інвойс) від 18.03.2024 № 24LTJX5205;

Коносамент від 28.07.2024 № GS12407152513;

Автотранспортна накладна від 13.10.2024 № 775365;

Декларація про походження товару від 18.03.2024 № 22LTJX5205;

Банківський платіжний документ, що стосується товару від 09.08.2024 № 1073;

Банківський платіжний документ, що стосується товару від 28.03.2024 № 902;

Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 08.10.2024 № 1104;

Документ, що підтверджує вартість перевезення товарів від 08.10.2024 № 457;

Прайс-лист від 18.02.2024 б/н;

Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, від 01.02.2024 № 888-UK;

Договір (контракт) про перевезення від 01.03.2020 № 03/06-2020;

Копія митної декларації країни відправлення від 23.07.2024 № 310120240517019606;

Митна декларація, за якою відмовлено у випуску товарів від 14.10.2024 № 24UA500580002969U9.

Відповідач в своєму повідомленні 14.10.2024 № 1533319 зазначив, що документи містять розбіжності, що впливають на правильність визначення митної вартості та перевірку їх складових.

Позивачем 14.10.2024 було надано відповідь з поясненнями, щодо складових митної вартості, та документів вже наданих для митного оформлення.

Опрацювавши документи, надані при митному оформленні товарів, які надавались за МД № 24UA500580002969U9 від 14.10.2024, відповідач своїм Рішенням про коригування митної вартості товарів № UA500580/2024/000022/1 від 14.10.2024 визначив її за другорядним (резервним) методом, мотивуючі своє рішення тим, що у наданих до митного оформлення документах містяться розбіжності.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч.2 ст. 52 Митного кодексу, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів;

2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Згідно п.1 ч.3 ст. 52 Митного кодексу, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати органу доходів і зборів (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації.

Частини перша-шоста статті 53 встановлює, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Пункт 1 частини четвертої, частина п`ята статті 54.

Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Частина перша-третя статті 58.

1. Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Основним методом визначення митної вартості товарів є метод - за ціною договору.

Обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

За наявності достатніх підстав вважати, що відносини між пов`язаними особами вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Виходячи з вищезазначеного, витребування додаткових документів без зазначення розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, а також в подальшому прийняття спірного рішення є протиправним.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 27.01.2022 у справі № 200/6413/20-а.

З матеріалів справи судом встановлено, що відповідно до ч.2 ст.53 МК України декларантом надано повний перелік необхідних документів для підтвердження митної вартості за ціною контракту, а саме: Пакувальний лист від 18.03.2024 б/н;

Рахунок-фактура (інвойс) від 18.03.2024 № 24LTJX5205;

Коносамент від 28.07.2024 № GS12407152513;

Автотранспортна накладна від 13.10.2024 № 775365;

Декларація про походження товару від 18.03.2024 № 22LTJX5205;

Банківський платіжний документ, що стосується товару від 09.08.2024 № 1073;

Банківський платіжний документ, що стосується товару від 28.03.2024 № 902;

Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 08.10.2024 № 1104;

Документ, що підтверджує вартість перевезення товарів від 08.10.2024 № 457;

Прайс-лист від 18.02.2024 б/н;

Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, від 01.02.2024 № 888-UK;

Договір (контракт) про перевезення від 01.03.2020 № 03/06-2020;

Копія митної декларації країни відправлення від 23.07.2024 № 310120240517019606;

Митна декларація, за якою відмовлено у випуску товарів від 14.10.2024 № 24UA500580002969U9.

Верховний Суд у постанові від 23.01.2020 у справі № 804/4365/16 вказав, що митний орган повинен витребувати документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відповідно частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 14.04.2021 у справі № 820/4849/16 наголосив, що обов`язок доведення митної вартості товару лежить саме на платнику податків. Суд також назвав вимоги до запиту додаткових документів, відповідно до яких митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

За приписами ч. 3, ч. 4 ст. 53 Митного кодексу України у відповідача виникає обов`язок надсилати Декларанту письмову вимогу про надання додаткових документів, лише у наступних випадках:

- у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості;

- наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

- у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Таким чином, оскільки вимога та рішення митного органу не містять, передбачених ч. 3, ч. 4 ст. 53 Митного кодексу України мотивувальних підстав для надсилання вимоги декларанту, у позивача не виникало жодного обов`язку надсилати відповідачу додаткові документи.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст.54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування

Відповідно до п.2, 4 ч.2 ст.55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості. заявленої декларантом, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом. та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно правової позиції, висловленої Верховним Судом у постанові від 31 січня 2018 року у справі № 810/2839/17, у якій зазначено про помилковість доводів митного органу про необхідність підтвердження транспортних витрат виключно фінансовими та/або бухгалтерськими документами, і дійшов висновку про те, що довідка про транспортні витрати в даних правовідносинах є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Відповідно до "Правил заповнення декларації митної вартості" затверджених наказом Міністерства фінансів від 24.05.2012 № 599, та для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:

рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

З матеріалів справи встановлено, що позивачем до митного оформлення на підтвердження митної вартості було надано зовнішньоекономічний контракт, інвойси, пакувальні листи, платіжне доручення про оплату поставленого товару, коносамент, транспортні (перевізні) документи, розрахунок вартості перевезення імпортованого товару до митного кордону України, митна декларація країни відправлення, і такі документи в своїй сукупності надають можливість встановити складові митної вартості товару та ідентифікувати саме цю партію товарів.

Відповідно до статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товарів має містити обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано.

Однак рішення відповідача не містить передбачених законодавством відомостей про підстави невизнання заявленої митної вартості.

Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, що зареєстровані в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за № 883/21195, визначено, що в разі здійснення коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів чи за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу до того ж зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічний висновок викладений у правовій позиції Верховного Суду, зазначеною у постанові від 19.06.2018 у справі № 826/6346/16, а тому зазначення у графі 33 оскаржуваного рішення лише дати та номера митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, не є мотивованим у контексті положень п.2, 4 ч.2 ст.55 МК України.

Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 18.01.2018 у справі № 814/1204/15 дійшов висновку, що "якщо за твердженням декларанта страхування не здійснювалося, то декларант не має доводити цей факт: декларант має підтвердити ті факти, які пов`язані з витратами, які на його думку, входять до митної вартості товарів. Натомість якщо митниця стверджує, що страхування все ж таки здійснювалось, то митниця має довести наявність цього факту.

Таким чином, відповідачем було запропоновано надати додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості, однак не зазначено які саме витрати слід підтвердити і в рамках яких законодавчих актів.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так у пункті 23 Рішення у справі "Проніна проти України" від 18 липня 2006 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи з наведеного, суд визнає, що відповідач не надав доказів правомірності оскаржуваних документів, а тому позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Віст-Груп" до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати Рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів від14.10.2024 № UА500580/2024/000022/1.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Віст-Груп" суму судового збору у розмірі 6003,50 грн.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.М. Шаповал