Рішення

від 27.12.2024 по справі 480/4951/24

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 грудня 2024 року Справа № 480/4951/24

Сумський окружний адміністративний суд у складі судді Воловика С.В., розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду в місті Суми адміністративну справу № 480/4951/24 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Меатранс» до Сумської митниці про скасування рішення та картки відмови,-

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Меатранс» (далі - позивач, ТОВ «Меатранс») звернулось з позовною заявою до Сумської митниці (далі - відповідач, Сумська митниця), у якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товару № UA80500/2024/000008/2 від 21.03.2024;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA805020/2024/000099.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ «Меатранс» зазначило, що до митної декларації № 24UA805020002490U0 від 19.03.2024, поданої з метою митного оформлення сідлового тягача марки «Renault», що був у користуванні, були додані усі документи, що підтверджують заявлену митну вартість.

Позивач зауважив на тому, що у повідомленні про надання додаткових документів, митним органом не було вказано яка саме невідповідність виявлена у документах, наданих на підтвердження митної вартості, що позбавило можливості спростувати висновки щодо невідповідності умов поставки. Переміщення сідлового тягача від міста Вільнюс (Литва) до митного посту Вишнє Німецьке / Ужгород (Україна) здійснювалось компанією ТОВ «Євротранс» на підставі договору про надання транспортно-експедиційних послуг.

ТОВ «Меатранс» наголосило на тому, що усі документи, які були надані Сумській митниці, не містили розбіжностей, помилок, ознак підробки, що свідчить про відсутність у відповідача права вимагати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості.

Ухвалою суду від 11.06.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 480/4951/24, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення осіб, встановлені строки для подання заяв по суті справи.

Не погоджуючись з позовними вимогами, у відзиві (а.с. 50-55) Сумська митниця зазначила, що під час здійснення митного оформлення сідлового тягача Renault, номер кузова (VIN): НОМЕР_1 , 2015 року випуску, та перевірки наданих документів, спрацювала система АСУР, якою сформовано форму митного контролю, а саме здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, зокрема, перевірки достовірності складових митної вартості в частині включення до неї витрат на транспортування та/або навантаження.

Враховуючи те, що згідно з договором-заявкою про надання транспортно-експедиторських послуг № 150 від 12.03.2024 та рахунком-фактурою про оплату цих послуг, маршрутом перевезення визначено: м. Вільнюс (Литва) м/п Вишнє Німецьке / Ужгород (Україна), а у графах 3, 4 CMR від 29.02.2024 місцем навантаження вказано м. Вільнюс (Литва), а місцем розвантаження м. Суми (Україна), Сумська митниця дійшла висновку про те що ці документи не можуть підтверджувати митну вартість, у зв`язку з чим, направила позивачу повідомлення про необхідність надання додаткових документів.

Оскільки додаткові документи ТОВ «Меатранс» надані не були, відповідачем були прийняті рішення про коригування митної вартості та картка відмови у прийнятті митної декларації, відповідно до яких митна вартість сідлового тягача Renault визначена за резервним методом.

За таких обставин, Сумська митниця вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Дослідивши подані матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті в їх сукупності, суд встановив наступне.

З метою митного оформлення сідлового тягача Renault, номер кузова (VIN): НОМЕР_1 , 2015 року випуску, придбаного відповідно до договору купівлі-продажу № 12/02/1-24 від 12.02.2024, ТОВ «Меатранс» 19.03.2024 Сумській митниці була подана митна декларація № 24UA805020002490U0, до якої додавались: рахунок-фактура (інвойс) № DEK Nr. 10243 від 13.02.2024; автотранспортна накладна № 23022024 від 29.02.2024; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 23.11.2022; банківський платіжний документ, що стосується товару № SWIFT (MUR) 145 від 22.02.2024; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № РахФ - 00150 від 12.03.2024; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № 12/02/1-24 від 12.02.2024; договір про надання послуг митного брокера № 22/08-EM від 22.08.2022; договір (контракт) про перевезення №150 від 12.03.2024; висновок про походження товару або акт експертизи, виданий уповноваженим органом (сертифікат відповідності UA. 02 від 18.03.2024); інші некласифіковані документи 7/1 від 12.03.2024; інші некласифіковані документи (фото) від 19.03.2024; копія митної декларації країни відправлення 24LTVR4000000DC1B9 від 29.02.2024.

За результатами розгляду поданих документів, відповідачем встановлено, що надані на підтвердження транспортних витрат документи не можуть слугувати підтвердженням митної вартості товару, оскільки за змістом договору-заявки про надання транспортно-експедиторських послуг № 150 від 12.03.2024 та рахунку-фактури про оплату цих послуг, маршрутом перевезення визначено: м. Вільнюс (Литва) м/п Вишнє Німецьке / Ужгород (Україна), а у графах 3, 4 CMR від 29.02.2024 місцем навантаження вказано м. Вільнюс (Литва), а місцем розвантаження м. Суми (Україна)

Вважаючи зазначене розбіжностями, які мають вплив на визначення митної вартості товарів, відповідно до частини п`ятої статті 54 Митного кодексу України та з урахуванням частин другої-третьої статті 53, ТОВ «Меатранс» зобов`язано протягом 10 календарних днів надати висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, з метою визначення вартості транспортного засобу, що ввозиться на митну територію України.

На виконання вказаної вимоги, 21.03.2024 позивачем направлено лист у якому повідомлялось про неможливість надання згаданого висновку.

У зв`язку з цим, 21.03.2023 Сумська митниця прийняла рішення № UA805000/2024/000008/2 про коригування митної вартості товарів, згідно з яким, митну вартість транспортного засобу скориговано за резервним методом визначення митної вартості, з використанням інформації, що міститься у митній декларації № UA205140/2024/014472 від 01.03.2024.

Підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості, митний орган визначив відсутність усіх даних для підтвердження складових заявленої митної вартості, а саме: витрат на транспортування автомобіля з місця його фактичного завантаження до місця ввезення на митну територію України.

У зв`язку з прийняттям зазначеного рішення про коригування митної вартості товарів, відповідачем була винесена картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA805020/2024/000099.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, та вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що на виконання частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 8 ст. 257 Митного кодексу України (далі Митний кодекс, МК України), митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться, окрім іншого, відомості щодо митної вартості товарів та методу її визначення.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (стаття 49 Митного кодексу України).

На виконання статті 52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений частиною 2 статті 53 Митного кодексу України. До таких документів належать: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За приписами частини 3 вказаної статті, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, митний орган має право, серед іншого, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; застосовувати інші передбачені форми митного контролю (ч. 5 ст. 54 Митного кодексу).

Відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, митний орган може виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі, у разі невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу (ч. 6 ст. 54 Митного кодексу).

Згідно зі статтею 55 Митного кодексу України, якщо митний органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, він має право прийняти у письмовій формі рішення про коригування заявленої митної вартості товарів.

Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту встановлюються статтею 57 Митного кодексу України. До таких методів належать: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); та другорядні за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що митна вартість має бути підтверджена належними та достовірними документами. Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, наявності у них розбіжностей, ознак підробки, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Водночас, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.

У цій справі судом встановлено, що підставою для надсилання позивачу вимог про надання додаткових документів щодо числового значення заявленої митної вартості, Сумська митниця фактично визначила, по-перше, відсутність документів щодо вартості витрат на транспортування імпортованого сідлового тягача, оскільки надані договір-заявка про надання транспортно-експедиторських послуг, рахунок-фактура про оплату цих послуг, калькуляція транспортних витрат та CMR, не можуть слугувати підтвердженням транспортних витрат, а по-друге, нижчий рівень заявленої митної вартості порівняно з митною вартістю аналогічних транспортних засобів, митне оформлення яких вже здійснено.

У повідомленні про надання додаткових документів, відповідач зазначив про необхідність надання висновку щодо вартісної характеристики сідлового тягача, підготовленого спеціалізованою експертною організацією. Надання інших документів за змістом повідомлення не вимагалось.

Вирішуючи питання щодо виникнення у Сумської митниці права витребовувати у позивача додаткові документи під час митного оформлення транспортного засобу за митною декларацією № 24UA805020002490U0 від 19.03.2024 та, відповідно, права вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів, суд зазначає про те, що на виконання приписів норм, які регулюють спірні правовідносини, митний орган зобов`язаний зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви у достовірності заявленої митної вартості, причини неможливості її перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Витребовувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Як уже зазначалось, підставою для висновків про відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість, Сумська митниця визначила відсутність документів, які б підтверджували вартість транспортування сідлового тягача. При цьому, надані позивачем договір, рахунок-фактура та калькуляція відповідачем враховані не були через сумніви у достовірності місця розвантаження: м/п Вишнє Німецьке / Ужгород (Україна) чи м. Суми (Україна).

Суд зауважує на тому, що митна вартість, окрім ціни яка була сплачена за товар, включає в себе також і витрати на транспортування цього товару до місця ввезення на митну територію України. Тобто, вартість перевезення товарів є однією із складових митної вартості і має бути належним чином підтверджена.

З матеріалів справи убачається, що разом з митною декларацією № 24UA805020002490U0 від 19.03.2024, ТОВ «Меатранс» подало, окрім іншого, договір-заявку № 150 про надання транспортно-експедиторських послуг від 12.03.2024, згідно з яким вартість транспортування сідлового тягача та напівпричепу за маршрутом: м. Вільнюс (Литва) м/п Вишнє Німецьке / Ужгород (Україна) складає 32 649, 06 грн., рахунок-фактуру на оплату цих послуг № РахФ-00150 від 12.03.2024 та калькуляцію транспортних витрат, згідно з якою вартість витрат по транспортуванню сідлового тягача Renault, номер кузова (VIN): НОМЕР_1 визначена в сумі 16 132, 16 грн.

На переконання суду, зазначені документи, належним чином підтверджують вартість транспортних витрат як складової митної вартості, що свідчить про відсутність у відповідача підстав для витребування у позивача додаткових документів.

Суд зазначає, що зазначення у CMR місця розвантаження м. Суми (Україна) не впливає на визначення митної вартості та не свідчить про наявність розбіжностей у числових значеннях наданих документів, оскільки до митної вартості товарів включається лише вартість транспортних витрат до місця ввезення на митну територію України, а вартість витрат, пов`язаних з транспортуванням товарів по території України, у митній вартості не враховується.

Крім того, суд наголошує на тому, що встановлення нижчого рівня заявленої митної вартості порівняно з митною вартістю аналогічних транспортних засобів, митне оформлення яких вже здійснено, не зумовлює виникнення у митного органу права витребовувати додаткові документи, оскільки, по-перше, відповідачем не надано доказів ідентичності автомобілів, митне оформлення яких за вищою ціною завершено, автомобілю, митне оформлення якого здійснював позивач, зокрема, щодо пробігу, зовнішнього та технічного стану тощо, а по-друге, обґрунтовані сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей, можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, наявності у них розбіжностей, ознак підробки, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про невідповідність оскаржуваних рішення та картки відмови критеріям, встановленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, та про наявність підстав для задоволення позовних вимог про їх скасування.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Меатранс» до Сумської митниці про скасування рішень та карток відмови задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товару № UA80500/2024/000008/2 від 21.03.2024.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA805020/2024/000099 від 21.03.2024.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Воловик