Рішення

від 27.12.2024 по справі 520/24238/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 грудня 2024 р. № 520/24238/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панова М.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 19.07.2024 №204650019206 про відмову у поновлені виплати пенсії ОСОБА_1 та незарахування до його стажу роботи періоду роботи з 22.01.1973 по 17.05.2000;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду в Харківській області поновити ОСОБА_1 виплату пенсії за віком починаючи з 11.07.2024, із зарахуванням до його трудового стажу періоду роботи з 22.01.1973 по 17.05.2000 на Суднобудівельному заводі «Залів».

В обґрунтування позову позивач зазначив, що дії відповідача щодо припинення нарахування та виплати пенсії, а також рішення про відмову у поновленні виплати пенсії є протиправними та такими, що порушують його право на належний соціальний захист та справедливий і гарантований державою рівень пенсійного забезпечення.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 257 Кодексу адміністративного судочинства України, та запропоновано відповідачам надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачам, що підтверджується довідками про доставку електронного листа до Електронного кабінету, які містяться в матеріалах справи.

10.09.2024 представником Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області надано до суду відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, у зв`язку із відсутністю пенсійної справи та документів від органів пенсійного забезпечення російської федерації щодо перебування на обліку та отримання/не отримання пенсії та строків її виплати. Крім того повідомлено, що до страхового стажу позивача не можливо зарахувати період роботи з 22.01.1973 по 17.05.2000 згідно з трудовою книжкою від 10.10.1969, оскільки назва підприємства у записі про прийняття на роботу не співпадає з назвою підприємства, зазначеною на печатці у записі про звільнення та в підставах внесення запису про прийняття наявний допис номеру наказу іншим чорнилом та відсутня дата наказу на прийняття. Тобто, трудову книжку від 10.10.1969 заповнено з порушенням вимог Інструкції № 58, Інструкції № 162.

13.09.2024 представником Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області надано до суду відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог та зазначив, що управління не здійснювало розгляд поданої позивачем заяви та доданих до неї документів, а лише сформувало скановані копії (електронну пенсійну справу) та передало її для прийняття рішення до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області. Тому права позивача не порушувало. Також зазначає, що у зв`язку із повномасштабним вторгненням збройних сил рф і розірванням дипломатичних зносин з країною-агресором, звернення органів ПФ України до компетентних органів рф для витребування пенсійної справи позивача є неможливим.

16.09.2024 представником позивача надано до суду відповіді на відзиви відповідачів, у яких він підтримав позовні вимоги та зазначив, що законних підстав для припинення виплати пенсії позивачу, з посиланням на статтю 49 Закону №1058-ІV, відповідачі не наводять, а відсутність паперової пенсійної справи не є підставою для відмови у відновленні виплати пенсії позивачу. Також зазначив, що трудовий стаж ОСОБА_1 з 22.01.1973 по 17.05.2000 на Суднобудівельному заводі «Залів» підтверджується записами трудової книжки, а несуттєві недоліки її заповнення не можуть впливати на обсяг прав позивача.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 (далі - позивач) з 19.09.2012 було призначено пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).

Станом на 2014 рік ОСОБА_1 перебував на обліку як одержувач пенсії в управлінні Пенсійного фонду України в м. Керчі Автономної Республіки Крим та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Управлінням Пенсійного фонду України в м. Керчі Автономної Республіки Крим позивачу видано пенсійне посвідчення НОМЕР_1 .

З березня 2014 року виплата пенсії позивачу припинилась.

Вказані обставини не заперечуються сторонами.

Призупинення виплат позивач пов`язував із зареєстрованим станом на березень 2014 року місцем проживання на окупованій території України та обмеженням функціонування пенсійних органів в АРК. За поновленням виплати пенсії до 2023 року до пенсійного органу не звертався.

Довідкою про реєстрацію місця проживання від 09.01.2023 підтверджується, що 04.01.2023 зареєстроване місце проживання позивача: АДРЕСА_2 .

На запит представника позивача Пенсійний фонд України у листі від 19.05.2023 №2800-030202-8/27717 повідомив, що за наявною інформацією станом на 2014 рік ОСОБА_1 перебував на обліку як одержувач пенсії в управлінні Пенсійного фонду України в м. Керчі Автономної Республіки Крим.

Фінансування пенсійних виплат на території Автономної Республіки Крим та м.Севастополя територіальними органами Пенсійного фонду України востаннє здійснювалось в березні 2014 року. Органи Пенсійного фонду України не здійснюють своїх повноважень на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим та з огляду на зазначене, не мають у своєму розпорядженні інформації щодо подальшого нарахування і виплати пенсії ОСОБА_1 .

Вказано, що за наявною в Пенсійному фонді України інформацією ОСОБА_1 починаючи з 2014 року із заявою про поновлення виплати пенсії за новим місцем проживання до територіальних органів Пенсійного фонду України у встановленому законодавством порядку не звертався.

ОСОБА_1 звертався до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявами від 21.05.2023, від 07.07.2023 про взяття на облік та поновлення виплати пенсії. До заяви було додано копії його документів: паспорта; довідки про місце проживання; РНОКПП; пенсійного посвідчення; трудової книжки.

На подані заяви позивач отримав відмову.

11.07.2024 ОСОБА_1 втретє звернувся до Головного управління ПФУ в Харківській області із заявою про поновлення виплати пенсії.

Розгляд заяви позивача за принципом екстериторіальності передано до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, яке рішенням від 19.07.2024 204650019206 відмовило у поновленні позивачу пенсії.

Оскаржуване рішення мотивовано тим, що у зв`язку з відсутністю пенсійної справи та документів органів пенсійного забезпечення російської федерації щодо перебування його на обліку та отримання/не отримання пенсії та строків її виплати.

Також, у оскаржуваному рішенні повідомлено, що до страхового стажу не можливо зарахувати період роботи позивача з 22.01.1973 по 17.05.2000 згідно з трудовою книжкою від 10.10.1969, оскільки назва підприємства у записі про прийняття на роботу не співпадає з назвою підприємства зазначеною на печатці у записі про звільнення та в підставах внесення запису про прийняття наявний допис номеру наказу іншим чорнилом та відсутня дата наказу на прийняття. Інформація про реорганізацію/перейменування підприємства відсутня.

Вказане рішення позивач вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а відмову в поновленні пенсійних виплат незаконною, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях України визначає Закон України від 15.04.2014 №1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (далі - Закон №1207-VII).

Згідно з ч. 2 ст. 1 Закону №1207-VII Автономна Республіка Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими російською федерацією з 20 лютого 2014 року.

Частинами 1-2 статті 4 Закону №1207-VII передбачено, що на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину адміністративної межі та лінії зіткнення між тимчасово окупованою територією та іншою територією України, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина. Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.

У відповідності до ч. 1 ст. 17 Закону №1207-VII у разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.

Статтею 18 Закону №1207-VII закріплено, що громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Приписами ст. 5 Закону №1058-IV встановлено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Таким чином, нормативно-правовим актом, яким визначено підстави припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення), є Закон №1058-IV. Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом №1058-IV, можуть застосовуватися виключно за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.

Частиною 1 статті 47 Закону №1058-IV передбачено, що пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України незалежно від задекларованого або зареєстрованого місця проживання пенсіонера організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Частиною першою статті 49 Закону №1058-IV передбачено випадки, коли виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється, а саме: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чинність, як такі, що є неконституційними на підставі Рішення Конституційного Суду №25-рп/2009 від 07.10.2009; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Постановою Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846, затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок).

Згідно пункту 1.1 Порядку заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).

За приписами пункту 2.8 Порядку поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

Відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.07.2015 №13-1, електронна пенсійна справа - сукупність інформації, яка обробляється на базі централізованих інформаційних технологій у формі електронних даних для забезпечення призначення/перерахунку та виплати пенсій, формується та ведеться відповідно до вимог Законів України Про електронні документи та електронний документообіг, «Про електронні довірчі послуги» та Про захист персональних даних, включаючи обов`язкову інформацію про паспортні дані пенсіонера та його місце проживання; копії документів, на підставі яких призначено пенсію (щомісячне довічне грошове утримання, допомогу на поховання тощо) та проводиться її виплата; іншу інформацію, з урахуванням якої визначаються розмір призначеної пенсії та розмір пенсії до виплати з часу її призначення до закриття пенсійної справи.

Як зазначено судом раніше, Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області рішенням від 19.07.2024 №204650019206 відмовило позивачу в поновленні виплати раніше призначеної пенсії.

Підставою відмови слугувало те, що, у зв`язку з військовою агресією рф та введенням в Україні воєнного стану, а також, що попереднім місцем проживання позивача зазначено АР Крим, що на даний час належить до тимчасово окупованої території, в органів Пенсійного фонду України в період дії правового режиму воєнного стану відсутні повноваження отримати необхідні для поновлення виплати пенсії документи (пенсійну справу), а запити про отримання даних щодо припинення виплати пенсії до органів російської федерації з 24.02.2022 не надсилаються.

З даного приводу слід суд зазначає наступне.

Механізм виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії та соціальні послуги від пенсійного фонду російської федерації або інших міністерств та відомств, що здійснюють пенсійне забезпечення у російській федерації (далі - особи) визначає Порядок виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 №234 (далі - Порядок №234).

Згідно пункту 3 Порядку №234, особи подають територіальному органові заяву про отримання пенсії відповідно до законодавства України із зазначенням місця проживання (реєстрації) та паспорт громадянина України (паспорт громадянина України для виїзду за кордон).

За бажанням особи зазначені документи можуть бути подані її представником, який пред`являє документ, що посвідчує його особу, та подає документ (нотаріально засвідчену копію), що підтверджує його повноваження, або надсилає поштою. У таких випадках справжність підпису на заяві засвідчується нотаріально.

Пунктом 4 Порядку №234 передбачено, що територіальний орган на підставі поданих документів надсилає запит щодо витребування пенсійної справи до органів російської федерації, зазначених у пункті 1 цього Порядку.

Виплата пенсії після надходження пенсійної справи разом з документами про припинення виплати пенсії поновлюється з дати припинення виплати за місцем попереднього отримання пенсії.

Тобто, необхідність витребування матеріалів паперової пенсійної справи стосується осіб, які проживають на тимчасово окупованій території. Втім, позивач до таких осіб не належить.

Крім того, як зазначив Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 22 вересня 2021 року у справі № 308/3864/17 «…відсутність паперової пенсійної справи не є підставою для відмови у відновленні виплати пенсії, оскільки позивач не може нести негативних наслідків у зв`язку із відсутністю його пенсійної справи, а протилежне позбавляє його права на її відновлення».

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи вищезазначене, посилання відповідача на відсутність пенсійної справи позивача є необґрунтованим.

Також, слід зазначити, що Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 №137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Отже, право особи на отримання пенсії, як складова частина права на соціальний захист, є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України.

Відповідно до абзацу 9 п.2.8 Порядку №22-1 громадянами України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації, для поновлення виплати пенсії до наявних документів додається заява в довільній формі про відсутність громадянства держави-окупанта. Орган, що призначає пенсію, здійснює поновлення виплати пенсії цим особам після надходження на запит пенсійної справи з документами про припинення виплати пенсії органами пенсійного забезпечення російської федерації.

Разом з тим, ОСОБА_1 не отримує пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації та не проживав на території Автономної Республіки Крим та м.Севастополя у час окупації, тому для поновлення виплати пенсії надавати до наявних документів заяву в довільній формі про відсутність громадянства держави-окупанта у нього немає обов`язку.

Отже, положення абзацу 9 п. 2.8 Порядку №22-1 щодо необхідності подання заяви про відсутність громадянства держави-окупанта на позивача не поширюються, оскільки він проживав та проживає на підконтрольній Україні території.

Суд зазначає, що конституційне право позивача на вже призначену пенсію не може бути поставлено у залежність від місцезнаходження його пенсійної справи, а відсутність паперової пенсійної справи не є підставою для відмови у виплаті йому пенсії.

За таких обставин, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 19.07.2024 204650019206 в частині відмови у поновленні виплати пенсії ОСОБА_1 , є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог в частині зарахування до трудового стажу позивача періоду його роботи з 22.01.1973 по 17.05.2000 на Суднобудівельному заводі «Залів», суд зазначає наступне.

Із змісту трудової книжки від 10.10.1969 вбачається, що ОСОБА_1 з 22.01.1973 по 17.05.2000 працював на Суднобудівельному заводі «Залів».

Відповідні записи, штамп та печатка підприємства містяться в трудовій книжці. Їх зміст у повному обсязі надає можливість визначити початок та завершення роботи позивача на Суднобудівельному заводі «Залів».

Оцінюючи доводи відповідача, слід зазначити, що ані Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", ані Порядком №637 не встановлено критерію оцінки оформлення трудової книжки при вирішенні питання щодо призначення (поновлення) пенсії за віком.

За змістом 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637) передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договору і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Виходячи з приписів пункту 3 Порядку №637, підтвердження трудового стажу необхідне в разі відсутності трудової книжки, необхідних записів в трудовій книжці, а також якщо містяться неправильні й неточні записи про періоди роботи.

Спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція).

Відповідно до пункту 1.1 вказаної Інструкції трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Пунктом 2.2 Інструкції передбачено, що заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем «кваліфікований робітник», «молодший спеціаліст», «бакалавр», «спеціаліст» та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування.

До трудової книжки вносяться:

відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження;

відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення;

відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіхи в роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України;

відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону (пункт 2.3 Інструкції).

Пунктом 2.4 Інструкції передбачено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Відтак, усі записи в трудові книжці здійснюються роботодавцем.

Варто зазначити, що роботодавцем дійсно не вказано дату наказу №19 про прийняття ОСОБА_1 з 22.01.1973 на роботу у цех 6 електромонтером 4 розряду на Суднобудівельному заводі «Залів».

Разом з тим, з аналізу вказаних вище нормативно-правових актів слідує, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на роботодавця, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.

Суд дійшов висновку, що підставою для призначення/поновлення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Пенсійний орган не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27.04.1993, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі №677/277/17.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, трудова книжка позивача містить всі необхідні записи про роботу у спірний період, ці записи є належним та допустимим доказом підтвердження трудового стажу, а, отже, підлягають зарахуванню при поновленні виплати пенсії позивача.

Щодо визначення належного органу пенсійного фонду, який має здійснювати дії зобов`язального характеру, суд зазначає наступне.

Відповідно до абзацу 13 пункту 4.2 Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Відповідно до пункту 4.3 Порядку №22-1 створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Згідно із пунктом 4.10 Порядку №22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії. Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії.

З матеріалів справи встановлено, що розгляд заяви та винесення рішення за заявою позивача про поновлення пенсії здійснювало Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, яке було визначено за принципом екстериторіальності відповідно до пункту 4.2 Порядку.

Тож, дії зобов`язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про поновлення позивачу пенсії за віком, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області.

Наведена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 07.05.2024 у справі №460/38580/22, від 24.05.2024 у справі № 460/17257/23, від 18.09.2024 у справі № 240/6201/23.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Щодо поновлення пенсії позивачу з дати звернення за такою, суд зазначає, що відповідно до пункту 1.9 Порядку №22-1 днем звернення за призначенням (поновленням) пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Отже, виплата пенсії має бути поновлена позивачу з 11.07.2024 - дати прийняття пенсійним органом його заяви з додатками.

З огляду на суть та характер спірних відносин, зважаючи на необґрунтованість прийнятого рішення, з метою належного способу захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області прийняти рішення про поновлення ОСОБА_1 виплати пенсії за віком починаючи з 11.07.2024, із зарахуванням до його трудового стажу періоду роботи з 22.01.1973 по 17.05.2000 на Суднобудівельному заводі «Залів».

Разом з тим, у задоволенні вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області слід відмовити, оскільки головне управління рішення по суті заяви позивача не приймало та керувалось виключно рішенням пенсійного органу, визначеного за принципом екстериторіальності, отже, прав позивача не порушувало.

Щодо клопотання позивача про допущення до негайного виконання рішення суду в частині присудженого поновлення виплати пенсії у межах суми стягнення за один місяць, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Так, предметом розгляду даної справи є зобов`язання відповідача прийняти рішення про поновлення виплати пенсії позивачу. Предметом розгляду даної справи не є стягнення з відповідача невиплаченої пенсії.

Отже, відсутні підстави для звернення даного рішення до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць відповідно до статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, буд. 1, м. Миколаїв, Миколаївський р-н, Миколаївська обл., 54008, ЄДРПОУ 13844159), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 19.07.2024 №204650019206 про відмову у поновлені виплати пенсії ОСОБА_1 та незарахування до його стажу роботи періоду роботи з 22.01.1973 по 17.05.2000.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області прийняти рішення про поновлення ОСОБА_1 виплати пенсії за віком починаючи з 11.07.2024, із зарахуванням до його трудового стажу періоду роботи з 22.01.1973 по 17.05.2000 на Суднобудівельному заводі «Залів».

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.М.Панов