Рішення

від 27.12.2024 по справі 520/31841/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

27 грудня 2024 року № 520/31841/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бадюкова Ю.В., розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Індустріального відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

До Харківського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі по тексту позивач, ОСОБА_1 ) з адміністративним позовом до Індустріального відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі по тексту відповідач, Індустріальний ВДВС, відділ), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд:

1. Зняти арешт, накладений згідно постанови Орджонікідзевського ВДВС Харківського МУЮ про відкриття виконавчого провадження 278/19-10 від 01.09.2010 на квартиру АДРЕСА_1 , зареєстрований у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за № 10200741 від 01.09.2010.

2. Зняти арешт, накладений згідно постанови Орджонікідзевського ВДВС Харківського МУЮ про відкриття виконавчого провадження 278/19-10 від 01.09.2010 на нежиле приміщення 1-го поверху № 25-29 в літ. А-9 в будинку АДРЕСА_2 , зареєстрований у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за № 10200757 від 01.09.2010.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Індустріального відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управляння Міністерства юстиції (61003, м. Харків, вул. Кооперативна, 12/14, код ЄДРПОУ 44045454) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір, сплачений за подачу позову до Харківського окружного адміністративного суду.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що у червні 2024 року позивачці стало відомо про наявність зареєстрованих 01.09.2010 реєстратором Харківської філії державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, на підставі постанови Орджонікідзевського ВДВС Харківського МУЮ про відкриття виконавчого провадження, 278/19-10 від 01.09.2010, обтяжень за реєстраційними номерами № 10200741, № 10200757 про арешт належного їй на праві приватної власності нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 та нежилого приміщення 1-го поверху № 25-29 в літ. А-9 в будинку АДРЕСА_2 .

Згідно письмової відповіді Індустріального відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управляння Міністерства юстиції (Вих. № 121754 від 13.08.2024) на звернення позивача, останнього було повідомлено про неможливість ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, відкритого на підставі постанови Орджонікідзевського ВДВС Харківського МУЮ, 278/19-10 від 01.09.2010, у зв`язку з відсутністю матеріалів виконавчого провадження.

Харківська регіональна філія державного підприємства «Національні інформаційні системи» письмовою відповіддю (Вих.№1455/42-07 від 03.09.2024) на адвокатський запит (Вих. № 30/08-24 від 30.08.2024) повідомила про неможливість надати копію постанови Орджонікідзевського ВДВС Харківського МУЮ про відкриття виконавчого провадження, 278/19-10 від 01.09.2010, у зв`язку з її відсутністю у розпорядженні підприємства та повідомлено про доцільність звертатися з метою вирішення даного питання до належного суб`єкта обтяжувача, яким і була видана відповідна постанова у 2010 році.

Зазначає, що відсутність в Індустріальному відділі державної виконавчої служби у м.

Харкові Східного міжрегіонального управляння Міністерства юстиції виконавчого провадження, відкритого стосовно позивача, як боржника, свідчить про відсутність правових підстав для продовження дії постанови Орджонікідзевського ВДВС Харківського МУЮ про відкриття виконавчого провадження, 278/19-10 від 01.09.2010 та арештів на нерухоме майно позивача.

Відповідач, повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду справи до судового засідання представника не направив, надав до суду відзив на позовну заяву за змістом якого позов не визнав та просив відмовити у позові з наступного.

Перевіркою відомостей Автоматизованої системи виконавчих проваджень (далі- АСВП) Індустріальним відділом державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції було встановлено, що відкритих виконавчих провадження стосовно ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на виконанні в Індустріальному відділі державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції не перебуває.

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, підставою обтяжень майна позивачки за № 10200741 та № 10200757 від 01.09.2010 року є: постанова про відкриття виконавчого провадження 278/19-10, 01.09.2010, Орджонікідзевський ВДВС Харківського МУЮ.

Однак, за даними, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, неможливо встановити номер виконавчого провадження, який було присвоєно виконавчому документу при реєстрації.

Згідно п. 2 розділу 6 Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08 червня 2017 року за № 699/30567, номенклатура справ є обов`язковим документом, який складається в органі державної виконавчої служби, приватним виконавцем для створення єдиного порядку формування справ, забезпечення їх обліку, оперативного пошуку документів за їх змістом та видом, визначення строків зберігання справ і є основою для складання описів справ тривалого (понад 10 років) зберігання, а також для обліку справ тимчасового (до 10 років включно) зберігання.

ВДВС повідомляє, що вищезазначений арешт майна накладено 14.10.2010 р. (тобто вже минуло 10 років), а також, що в 2010 році в якому діяли інші правила ведення діловодства, а саме постанова «Про затвердження Типової інструкції з діловодства центральних органах виконавчої влади, Ради міністрів АРК, місцевих органах виконавчої влади».

Крім того вказує, що до архіву передаються виконавчі провадження завершені на підставі ст. 37 Закону України «Про виконавчі провадження» (не передбачає зняття арештів), закінчені на підставі ст. 39 Закону України «Про виконавчі провадження», повернуті стягувану без прийняття до виконання на підставі ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавчі провадження».

Ведення алфавітного покажчика виконавчих проваджень, з метою спрощення процедури пошуку виконавчих проваджень допускалось, але не було обов`язковим. Станом на сьогоднішній день у відділі відсутній алфавітний покажчик виконавчих проваджень.

Згідно п. 2 розділу 6 Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08 червня 2017 року за № 699/30567, номенклатура справ є обов`язковим документом, який складається в органі державної виконавчої служби, приватним виконавцем для створення єдиного порядку формування справ, забезпечення їх обліку, оперативного пошуку документів за їх змістом та видом, визначення строків зберігання справ і є основою для складання описів справ тривалого (понад 10 років) зберігання, а також для обліку справ тимчасового (до 10 років включно) зберігання, повідомляємо наступне: по-перше вищезазначений арешт майна накладено 14.10.2010 р. (тобто вже минуло 10 років.). По-друге арешт накладено в 2010 році в якому діяли інші правила ведення діловодства, а саме постанова «Про затвердження Типової інструкції з діловодства центральних органах виконавчої влади, Ради міністрів АРК, місцевих органах виконавчої влади».

Крім того повідомляємо, що до архіву передаються виконавчі провадження завершені на підставі ст. 37 Закону України «Про виконавчі провадження» (не передбачає зняття арештів), закінченні на підставі ст. 39 Закону України «Про виконавчі провадження», повернуті стягувану без прийняття до виконання на підставі ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавчі провадження».

Звертає увагу у відзиві також на те, що ведення алфавітного покажчика виконавчих проваджень, з метою спрощення процедури пошуку виконавчих проваджень допускалось, але не було обов`язковим.

Станом на сьогоднішній день у відділі відсутній алфавітний покажчик виконавчих проваджень.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Враховуючи вищевикладене, зазначає, що на теперішній час у відділу відсутні законні підставі для зняття арешту з майна, через що просить відмовити у задоволенні позову.

Позивачка надіслала до суду відповідь на відзив у якому зазначила про те, що відзив відповідача фактично містить в собі лише пряму незгоду з заявленими вимогами позивача, з урахуванням їх уточнення, за умов відсутності будь-якого належного правового обґрунтування для їх відхилення судом.

Зазначені обставини напряму підтверджує й самий письмовим змістом відзиву позивача, де в обґрунтування заявлених відповідачем вимог про відмову в повному обсязі в задоволенні позовної заяви у справі № 520/31841/24 відповідач напряму фактично визнає обставини порушення Орджонікідзевським відділом держаної виконавчої служби Харківського міського управляння юстиції приписів та вимог ч.2. ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-ХІV від 21.04.1999, коли арешт належного ОСОБА_1 нерухомого майна: квартири АДРЕСА_1 та приміщення 1-го поверху № 25-29 в літ. А-9 в будинку АДРЕСА_2 , накладався саме шляхом винесення постанови про відкриття виконавчого провадження 278/19-10 від 01.09.2010, а не постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, як то було належним чином передбачено приписами спеціального для даного виду правовідносин Закону № 606-ХІV.

Просив відхилити в повному обсязі відзив відповідача на позовну заяву.

До судового засідання надійшло клопотання представника позивача про розгляд справи у письмовому провадженні.

Суд, на підставі ст. 205 КАС України, вважає можливим розглянути справу у письмовому провадженні.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд встановив наступні обставини.

Як встановлено судом, відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, 01.09.2010 реєстратором Харківської філії державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України зареєстровано обтяження майна ОСОБА_1 за № 10200741 та № 10200757 про арешт належного їй на праві приватної власності нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 та нежилого приміщення 1-го поверху № 25-29 в літ. А-9 в будинку АДРЕСА_2 на підставі постанови Орджонікідзевського ВДВС Харківського МУЮ про відкриття виконавчого провадження 278/19-10 від 01.09.2010.

20.06.2024 представник позивача звернувся до Індустріального відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управляння Міністерства юстиції з письмовою заявою про надання інформації щодо підстав прийняття постанови Орджонікідзевського ВДВС Харківського МУЮ про відкриття виконавчого провадження 278/19-10 від 01.09.2010 та зняття з майна арешту.

Листом Індустріального відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управляння Міністерства юстиції (Вих. № 109330 від 10.07.2024) позивача було повідомлено про відсутність у відділі законних підстав для зняття арешту з майна через відсутність алфавітного покажчика виконавчих проваджень.

26.07.2024 р. представником позивачки до Індустріального відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції з письмовою заявою про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, відкритого на підставі постанови Орджонікідзевського ВДВС Харківського МУЮ, 278/19-10 від 01.09.2010.

Згідно письмової відповіді Індустріального відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управляння Міністерства юстиції (Вих. № 121754 від 13.08.2024), позивача було повідомлено про неможливість ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, відкритого на підставі постанови Орджонікідзевського ВДВС Харківського МУЮ, 278/19-10 від 01.09.2010, у зв`язку з відсутністю матеріалів виконавчого провадження.

30.08.2024 представник позивачки звернувся до Харківської регіональної філії державного підприємства «Національні інформаційні системи» з адвокатським запитом (Вих. № 30/08-24) про надання копії постанови Орджонікідзевського ВДВС Харківського МУЮ про відкриття виконавчого провадження 278/19-10 від 01.09.2010, на підставі якої 01.09.2010 реєстратором Харківської філії державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України були зареєстровані обтяження за реєстраційними номерами № 10200741, № 10200757 про арешт належного гр. ОСОБА_1 нерухомого майна: квартири АДРЕСА_1 та нежилого приміщення 1-го поверху № 25-29 в літ. А-9 в будинку АДРЕСА_2 .

Харківська регіональна філія державного підприємства «Національні інформаційні системи» письмовою відповіддю (вих. №1455/42-07 від 03.09.2024) на адвокатський запит повідомила, що не може надати копію постанови Орджонікідзевського ВДВС Харківського МУЮ про відкриття виконавчого провадження 278/19-10 від 01.09.2010 у зв`язку з її відсутністю у розпорядженні підприємства та повідомлено про доцільність звертатися з метою вирішення даного питання до належного суб`єкта обтяжувача, яким і була видана відповідна постанова у 2010 році.

Не погоджуючись із наявністю безпідставного арешту майна позивачка звернулась до суду за захистом порушеного права.

Розв`язуючи спір по суті суд виходить з наступного.

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Спеціальним законом, котрий визначав (на момент виникнення спірних правовідносин , а саме - винесення державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження та накладення арешту на майно позивачки) умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин та вчинення виконавчих дій у виді накладення арешту був Закон України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 р. № 606-ХІV (далі - Закон № 606-ХІV).

Відповідно до ст.1 Закону № 606-ХІV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону № 606-ХІV примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".

Частиною 1 статті 6 Закону № 606-ХІV встановлено, що державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно з положеннями ст.11 Закону № 606-ХІV державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виходячи зі змісту ст.25 Закону № 606-ХІV за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Положеннями ст.57 Закону № 606-ХІV було передбачено, що державний виконавець виносить постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення, якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження, та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна.

Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" підлягає примусовому виконанню.

05.10.2016 р. набрав чинності Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 р. № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII).

Згідно зі статтею 1 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (надалі - Закон №1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (ч. 1 ст. 5 Закону 1404).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону №1404-VIII, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону №1404-VIII, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з пунктом 7 частини третьої цієї ж статті, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, на електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 40 Закону № 1404 в разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

За змістом частин першої та другої статті 56 Закону №1404-VIII, арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Відповідно до статті 56 Закону №1404 арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Оскільки стаття 56 Закону чітко встановлює мету застосування щодо боржника такого обмеження як арешт майна (коштів) і нерозривно пов`язує його з реальним виконанням рішення суду, то очевидно, що відсутність дій, спрямованих на таке реальне виконання, ставить під сумнів необхідність існування і самого арешту.

Визначаючись із способом захисту прав позивача, суд зауважує на тому, що чинна редакція частини четвертої статті 59 Закону №1404 передбачає, що підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1- 2 та підпунктом 2 пункту 10-4 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності" (частина четверта статті 59).

За приписами ч.5 цієї ж статті Закону у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Враховуючи ту обставину, що у даному випадку з 2010 року реального виконання за постановою про відкриття виконавчого провадження 278/19-10 від 01.09.2010 не здійснюється, матеріали виконавчого провадження згідно вказаної постанови у ВДВС відсутні, то наявність арешту на майно ОСОБА_1 є невиправданим.

Окрім цього, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що та обставина в якій до особи на невизначений строк застосовується обмеження її прав в певній мірі суперечить принципу правової визначеності, як одному із елементів верховенства права за яким обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Аналогічні норми містяться і у актах міжнародного права. Так статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналась 17 липня 1997 року відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції» закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватись і розпоряджатись належним йому майном, на власний розсуд вчиняти будь-які угоди щодо свого майна, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

В постановах від 07.07.2021 р. у справі № 2-356/12, від 03.11.2021 у справі № 161/14034/20, від 22.11.2021 р. у справі № 645/6694/15-ц, від 26.01.2022 р. у справі № 127/1541/14-ц від 18.01.2023 р. у справі № 127/1547/14-ц, від 09.01.2023 р. у справі № 2-3600/09, від 17.04.2024 р. у справі № 442/5495/13-ц, від 28.08.2024 р. у справі № 947/36027/21, від 23.10.2024 р. у справі № 947/16775/23 Верховний Суд дійшов висновку, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Таким чином, виконавче провадження щодо позивача не перебуває на виконанні, що є підставою для зняття накладеного відповідачем на майно арешту.

Враховуючи вищезазначене та беручи до уваги відсутність доказів існування виконавчого провадження відносно позивача, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог щодо зняття арешту з майна, що належить позивачу.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Отже, порушене право позивача підлягає захисту шляхом зняття арешту з нерухомого майна позивача, накладений постановою про відкриття виконавчого провадження та з метою повного захисту прав, керуючись приписами ч. 2 ст. 9 КАС України суд виходить за межі позовних вимог в частині зобов`язання відповідача здійснити дії з внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Згідно ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки за результатами розгляду адміністративної справи суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, то з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 1211, 20 грн.

Керуючись ст. ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 287, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Індустріального відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити у повному обсязі.

Зняти арешт, накладений згідно постанови Орджонікідзевського ВДВС Харківського МУЮ про відкриття виконавчого провадження 278/19-10 від 01.09.2010 на квартиру АДРЕСА_1 , зареєстрований у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за № 10200741 від 01.09.2010.

Зняти арешт, накладений згідно постанови Орджонікідзевського ВДВС Харківського МУЮ про відкриття виконавчого провадження 278/19-10 від 01.09.2010 на нежиле приміщення 1-го поверху № 25-29 в літ. А-9, площею 44,2 кв.м., за адресою: будинок АДРЕСА_2 , зареєстрований у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за № 10200757 від 01.09.2010.

Зобов`язати Індустріальний відділ державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (61003, м. Харків, вул. Кооперативна, 12/14, код ЄДРПОУ 44045454) здійснити дії з внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відомостей про зняття арешту з нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 та нежилого приміщення 1-го поверху № 25-29 в літ. А-9, площею 44,2 кв.м., за адресою: будинок АДРЕСА_2 , яке належить ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на праві власності.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Індустріального відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управляння Міністерства юстиції (61003, м. Харків, вул. Кооперативна, 12/14, код ЄДРПОУ 44045454) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 1211, 20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 27.12.2024 року.

Суддя Бадюков Ю.В.