Рішення

від 27.12.2024 по справі 580/10662/24

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2024 року справа № 580/10662/24

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд одноособово у складі головуючого судді Бабич А.М., розглянувши правилами спрощеного письмового провадження в залі суду адміністративну справу за позовом адвоката Слободянюка А.І. від імені ОСОБА_1 до Черкаської районної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

29.10.2024 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов адвоката Слободянюка А.І. від імені ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі позивач) до Черкаської районної державної адміністрації (18003, місто Черкаси, вул.В`ячеслава Чорновола, будинок 157; код ЄДРПОУ 04061317) (далі відповідач) про:

визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка полягає у неналежному розгляді заяви позивача від 02.09.2024 про направлення його на альтернативну (невійськову) службу, у невчиненні визначених дій, передбачених у п.п.7, 8, 9, 10 розділу ІІ Положення №2066 та відсутності прийнятого рішення по суті за результатами розгляду заяви;

зобов`язання відповідача розглянути по суті заяву позивача від 02.09.2024 про направлення його на альтернативну (невійськову) службу у порядку, передбаченому чинним законодавством України з виконанням дій, передбачених у п.п.7, 8, 9, 10 розділу ІІ Положення №2066 та за результатами її розгляду прийняти одне із рішень у належний спосіб та формі з урахуванням висновків суду;

стягнення з відповідача на його користь судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

Обґрунтовуючи зазначив, що відповідач всупереч вимог чинного законодавства листом відмовив йому у направленні на альтернативну (невійськову) службу. Орієнтовний розрахунок витрат, які позивач поніс (планує понести) у зв`язку із розглядом справи становить 20211,20грн, з яких 1211,20грн судовий збір за подання позову, 15000,00грн витрати на професійну правову (правничу) допомогу. Докази понесення витрат на правничу допомогу будуть подані протягом 5 днів з дня винесення рішення.

Ухвалою від 01 листопада 2024 року суд позовну заяву прийняв до розгляду, відкрив спрощене провадження у справі та вирішив розгляд справи здійснювати на виконання ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) за правилами спрощеного провадження.

15.11.2024 від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову повністю. Обґрунтовуючи зазначив, що за результатами розгляду заяви позивача надав йому відповідь від 16.09.2024, в якій роз`яснив, що відповідно до чинного законодавства право на альтернативну невійськову службу може виникнути у громадян, які можуть бути призвані на строкову службу, а не на військову службу за мобілізацією під час воєнного стану. Позовні вимоги щодо стягнення з нього судового збору та витрат на правову допомогу адвоката не визнає.

19.11.2024 від представника позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Обґрунтовуючи зазначив, що той факт, що Законом України «Про альтернативну (невійськову) службу» унормовано механізм заміни альтернативною службою лише строкової військової служби не свідчить про те, що позивач не має права на заміну альтернативною службою військової служби за призовом під час мобілізації. Відповідач не розглянув заяву позивача належним чином та не прийняв за результатами її розгляду відповідного рішення.

25.11.2024 від відповідача на адресу суду надійшло заперечення на відповідь на відзив, в якому просив врахувати його доводи. Обґрунтовуючи зазначив, що у зв`язку з відсутністю законного механізму заміни військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період на альтернативну службу рішення ним не приймалося, а надісланий лист із відповідними обґрунтуваннями.

Того ж дня від представника позивача на адресу суду надійшло спростування заперечення на відповідь на відзив, в якому просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Обґрунтовуючи зазначив, що відповідач не направляв позивачу повідомлення про його явку для розгляду питання про направлення на альтернативну службу, не досліджувалося питання істинності релігійних переконань позивача за особистої участі останнього, що є передумовою рішення про прийняття про направлення на вказану службу.

Оскільки обґрунтовані заяви про розгляд справи з викликом сторін у судове засідання суду не надходили, зважаючи на відсутність необхідності призначити в справі експертизу або викликати для допиту свідків, суд вирішив справу розглянути правилами спрощеного провадження без такого виклику (у письмовому провадженні) на підставі письмових доказів.

Оцінивши доводи, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Позивач є військовозобов`язаним та починаючи з 02.02.1995 перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується записами у військовому квитку серії НОМЕР_2 .

Позивач з 29.05.2005 є присвяченим охрещеним служителем релігійного об`єднання Свідків Єгови в України, а з 01.05.2016 призначений керівником комітетом релігійної організації «Релігійний Центр Свідків Єгови в Україні» на посаду священнослужителя - старійшини (єпископа) збору, що підтверджується довідкою релігійної організації «РЕЛІГІЙНИЙ ЦЕНТР СВІДКІВ ЄГОВИ В УКРАЇНІ» №13758 від 19.07.2024.

02.09.2024 позивач звернувся до відповідача заявою, в якій повідомив вказані вище обставини та просив зареєструвати заяву, її розгляд провести за його особистої присутності, повідомити про місце, дату та час розгляду, за результатами її розгляду прийняти рішення, оформлене у формі розпорядження, про направлення його на альтернативну службу та проінформувати його письмово про результати розгляду заяви, прийняття відповідних рішень чи вжиття дій. У додатках до заяви вказав перелік копій документів.

Листом від 16.09.2024 відповідач повідомив, що розглянув вказану вище заяву відповідно до Закону України «Про звернення громадян». Зазначив, що право на альтернативну (невійськову) службу може виникнути у громадян, які можуть бути призвані на строкову службу, а не на військову службу за мобілізацією під час воєнного стану.

Тому позивач звернувся до суду з позовом.

Надаючи оцінку спірним обставинам, суд врахував ч.2 ст.19 Конституції України, якою встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 35 Конституції України кожен має право на свободу світогляду і віросповідання.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі Закон №2232-ХІІ).

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ) введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб. На момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - ЗУ № 3543-XII).

Водночас організаційно-правові засади альтернативної (невійськової) служби (далі - альтернативна служба), якою відповідно до Конституції України має бути замінене виконання військового обов`язку, якщо його виконання суперечить релігійним переконанням громадянина визначає Закону України від 12 грудня 1991 року №1975-XII «Про альтернативну (невійськову) службу» (далі ЗУ №1975-XII).

Відповідно до ст.1 ЗУ №1975-XII альтернативна служба є службою, яка запроваджується замість проходження строкової військової служби і має на меті виконання обов`язку перед суспільством.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження права громадян на проходження альтернативної служби із зазначенням строку дії цих обмежень.

Статтею 2 ЗУ №1975-XII визначено, що право на альтернативну службу мають громадяни України, якщо виконання військового обов`язку суперечить їхнім релігійним переконанням і ці громадяни належать до діючих згідно з законодавством України релігійних організацій, віровчення яких не допускає користування зброєю.

При цьому, згідно з ч.3 ст.1 Закону №2232-ХІІ військовий обов`язок включає:

підготовку громадян до військової служби;

взяття громадян на військовий облік;

прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу;

проходження військової служби;

виконання військового обов`язку в запасі;

проходження служби у військовому резерві;

дотримання правил військового обліку.

Оскільки позивач звернувся заявою до відповідача щодо направлення його на альтернативну службу у зв`язку з релігійними переконаннями, суд урахував.

Порядок проходження громадянами України альтернативної (невійськової) служби (далі - альтернативна служба) визначає Положення про порядок проходження альтернативної (невійськової) служби, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 10 листопада 1999 р. №2066 (далі Положення).

Згідно з п.2 розділу І Положення громадяни України мають право на альтернативну службу, якщо виконання військового обов`язку суперечить їхнім релігійним переконанням і якщо вони належать до діючих відповідно до законодавства релігійних організацій, віровчення яких не допускає користування зброєю.Перелік таких релігійних організацій затверджується Кабінетом Міністрів України. Цим правом користуються громадяни, які належать до зазначених релігійних організацій, що діють як із зареєстрованим статутом, так і без його реєстрації.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть бути встановлені окремі обмеження цього права із зазначенням строку їх дії.

Відповідно до п.4 розділу ІІ Положення для вирішення питання про направлення на альтернативну службу громадянин після взяття на військовий облік, але не пізніше ніж за два календарні місяці до початку встановленого законодавством періоду призову на строкову військову службу особисто подає письмову заяву до відповідного структурного підрозділу місцевої держадміністрації за місцем проживання. Початок проведення призову громадян на строкову військову службу встановлюється на підставі Указу Президента України.

Згідно з п.5 розділу ІІ Положення заява про направлення на альтернативну службу подається у довільній формі із зазначенням мотивів неможливості проходження строкової військової служби та підтвердженням істинності релігійних переконань громадянина. До заяви додаються документи, що підтверджують істинність його релігійних переконань, копія документа про освіту та довідка з місця роботи або навчання.

У разі порушення громадянином установленого строку подання заяви у ній мають бути зазначені причини її несвоєчасного подання.

Відповідно до п.п. 6, 7 розділу ІІ Положення заява про направлення на альтернативну службу приймається за наявності паспорта. Відсутність паспорта є підставою для відмови у прийнятті заяви.

Отже, для вирішення питання про направлення на альтернативну службу громадянин після взяття на військовий облік, але не пізніше ніж за два календарні місяці до початку встановленого законодавством періоду призову на строкову військову службу, особисто подає письмову заяву до відповідного структурного підрозділу місцевої держадміністрації за місцем проживання.

Заява про направлення на альтернативну службу реєструється в Журналі реєстрації заяв громадян, які звернулися з питання проходження альтернативної (невійськової) служби, що ведеться за зразком згідно з додатком 1.

Згідно з п.8 розділу ІІ Положення відповідний структурний підрозділ місцевої держадміністрації протягом календарного місяця вивчає заяву громадянина про направлення на альтернативну службу і у разі потреби в межах наданих повноважень перевіряє повідомлені заявником дані.

Пунктом 9 розділу ІІ Положення визначено, що про дату явки громадянина до відповідного структурного підрозділу місцевої держадміністрації, на якому розглядатиметься питання про направлення його на альтернативну службу, відповідний структурний підрозділ місцевої держадміністрації повідомляє письмово та пропонує громадянинові подати до відповідного структурного підрозділу місцевої держадміністрації у разі потреби додаткове підтвердження істинності релігійних переконань в документальній або іншій формі (зокрема запросити представників релігійної організації тощо).

Відповідно до п.10 розділу ІІ Положення повідомлення про дату явки до відповідного структурного підрозділу місцевої держадміністрації оформляється за зразком згідно з додатком 2 та скріплюється печаткою. Воно є підставою для звільнення громадянина відповідно до законодавства від навчання, а також від роботи на цей час із збереженням середньомісячного заробітку.

Згідно з п.13 розділу ІІ Положення заява громадянина про направлення на альтернативну службу розглядається відповідним структурним підрозділом місцевої держадміністрації протягом календарного місяця після її надходження в присутності громадянина. У разі потреби до відповідного структурного підрозділу місцевої держадміністрації запрошуються представники релігійних організацій, громадськості та вживаються в межах законодавства інші заходи для встановлення належності громадянина до релігійної організації, віровчення якої не допускає користування зброєю, та істинності його релігійних переконань.

Відповідно до п. 14 розділу ІІ Положення підставою для відмови громадянину в направленні на альтернативну службу або звільненні від призову на військові збори є:

несвоєчасне подання заяви про направлення на альтернативну службу або звільнення від призову на військові збори;

відсутність підтвердження істинності релігійних переконань;

неявка громадянина без поважних причин до відповідного структурного підрозділу місцевої держадміністрації.

Інші причини не можуть бути підставою для відмови в направленні на альтернативну службу або звільненні від призову на військові збори.

Згідно з п.15 розділу ІІ Положення рішення місцевої держадміністрації про направлення громадянина на альтернативну службу або про відмову в направленні на альтернативну службу протягом п`яти календарних днів видається заявникові та надсилається у територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, в якому громадянин перебуває на військовому обліку.

Тобто, відповідач під час розгляду заяви позивача про направлення на альтернативну службу повинен протягом календарного місяця вивчити заяву і у разі потреби в межах наданих повноважень перевірити повідомлені заявником дані, а після - прийняти відповідне рішення.

Встановлені обставини доводять, що відповідач отримав вказану вище заяву позивача, але відсутні належні, достовірні та допустимі докази щодо її розгляду у визначеному законом порядку, аналізу отриманих документів та прийняття відповідного рішення за результатами їх розгляду.

Законом України від 9 квітня 1999 року №586-XIV «Про місцеві державні адміністрації» (далі - Закон України №586-XIV) визначено організацію, повноваження та порядок діяльності місцевих державних адміністрацій.

Пунктом 4 статті 27 Закону України №586-XIV передбачено, що місцева державна адміністрація бере участь в організації та забезпеченні заходів підготовки населення України до участі в русі національного спротиву та підготовці молоді до військової служби, забезпечує направлення громадян для проходження базової військової служби та альтернативної (невійськової) служби на відповідній території.

Статтею 6 Закону України №586-XIV визначено, що на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону забезпечують нормативно-правове регулювання власних і делегованих повноважень, голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники структурних підрозділів - накази.

Суд урахував, що відповідач не надав жодного доказу щодо прийнятого рішення (акту владно-розпорядчого характеру) за результатом розгляду заяви позивача про направлення на альтернативну службу. Лист відповідача від 16.09.2024, адресований позивачу, не відповідає вимогам до рішення суб`єкта владних повноважень, оскільки має роз`яснювальний характер.

Зважаючи, що відповідач не розглянув заяву позивача від 02.09.2024 та не прийняв акту владно-розпорядчого характеру щодо отриманої заяви про направлення на альтернативну службу, не з`ясовував передбачених законодавством підстав для такого направлення, порушення заявленого права позивача допущене відповідачем саме бездіяльністю щодо розгляду його заяви та прийняття рішення за результатами її розгляду. Тому для забезпечення виконання завдання адміністративного суду, вказаного у ст.2 КАС України щодо ефективного способу повного захисту порушеного права позивача, суд дійшов висновку визнати протиправною бездіяльність відповідача саме щодо розгляду заяви позивача та прийняття рішення за результатами її розгляду та зобов`язати його розглянути з дотриманням порядку, меж, строку та способу дій, визначених законом, вказану вище заяву позивача, та за результатами її розгляду прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням вказаних судом мотивів у цьому рішенні. Заявлені позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню у вказаних вище частинах.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд урахував.

Згідно з вимогами ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Понесені позивачем судові витрати, підтверджені квитанцією від 29.10.2024 в сумі 1211,20 грн про сплату судового збору за звернення до адміністративного суду з позовною заявою, підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно задоволеній частині позову половина суми.

Щодо професійної правничої допомоги адвоката.

У позовній заяві представник позивача адвокат Слободянюк А.І. зазначив, що орієнтовний розрахунок витрат, які позивач поніс (планує понести) у зв`язку із розглядом справи становить 20211,20грн, з яких 1211,20грн судовий збір за подання позову, 15000,00грн витрати на професійну правову (правничу) допомогу. Докази понесення витрат на правничу допомогу будуть подані протягом 5 днів з дня винесення рішення.

До позовної заяви представник позивача додав копію ордеру серії СА №1101591 на надання правничої (правової) допомоги позивачу та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Належні, достовірні та допустимі докази сплати позивачем вказаної вище суми на рахунок зазначеного вище адвоката відсутні, як і відсутній договір на вказані умови оплати наданих послуг.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з ч.3 вказаної статті КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною п`ятою вказаної статті КАС України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Отже, компенсації за рахунок іншої сторони підлягає не будь-яка правова допомога, а саме професійна правнича, виконавцем якої є адвокат.

Відповідно до ч.7 ст.134 КАС України обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд врахував, що відповідач у відзиві позовні вимоги щодо стягнення з нього судового збору та витрат на правову допомогу адвоката не визнав.

Велика Палата Верховного Суду в пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. В постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 висловлено правову позицію, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Суд врахував, що адміністративна справа розглядалася правилами спрощеного письмового провадження. Тобто, ознак складної не мала. Позовна заява підписана вказаним вище адвокатом. Зміст позовної заяви свідчить, що її складено фахівцем в галузі права. Водночас позивач не повідомляв суд про причини неможливості своєчасно подати докази сплати судових витрат, а саме витрат на правничу допомогу в сумі 15000,00грн. У цьому контексті суд урахував відсутність таких відомостей у позовній заяві та письмових заяв з дати відкриття провадження у справі 01.11.2024. Враховуючи тривалість судового розгляду справи, суд дійшов висновку про відсутність поважних причин ненадання позивачем доказів таких витрат та наявність підстав для вирішення питання розподілу судових витрат під час вирішення позовних вимог, відповідно - про відсутність підстав для їх присудження з відповідача із-за відсутності доказів оплати послуг адвоката.

Керуючись ст.ст. 2-20, 72-78, 138-139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити частково адміністративний позов адвоката Слободянюка А.І. від імені ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ).

Визнати протиправною бездіяльність Черкаської районної державної адміністрації щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 02.09.2024 щодо направлення його на альтернативну (невійськову) службу та прийняття рішення за результатами її розгляду.

Зобов`язати Черкаську районну державну адміністрацію (18003, місто Черкаси, вул.В`ячеслава Чорновола, будинок 157; код ЄДРПОУ 04061317) розглянути з дотриманням порядку, меж, строку та способу дій, визначених законом, заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) від 02.09.2024 щодо направлення його на альтернативну (невійськову) службу та за результатами її розгляду прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням вказаних судом мотивів у цьому рішенні.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

2. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Черкаської районної державної адміністрації (18003, місто Черкаси, вул.В`ячеслава Чорновола, будинок 157; код ЄДРПОУ 04061317) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені судові витрати зі сплати судового збору за звернення позовною заявою до адміністративного суд в сумі 605,60грн (шістсот п`ять гривень шістдесят копійок). У задоволенні клопотання про стягнення витрат на правову допомогу адвоката відмовити.

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.

Суддя Анжеліка БАБИЧ

Рішення ухвалене, складене у повному обсязі та підписане 27.12.2024.