Рішення

від 26.12.2024 по справі 620/16236/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2024 року Чернігів Справа № 620/16236/24

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Ткаченко О.Є.,

за участі секретаряКосенко В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Деснянського відділу Державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову начальника Деснянського відділу Державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шило Т.О. від 26.11.2024 про скасування процесуального документа «Постанови про закінчення виконавчого провадження» №73847492 від 21.02.2024.

Суд ухвалою від 11.12.2024 відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Також, суд ухвалою від 11.12.2024 відкрив провадження у справі та призначив її до розгляду в порядку розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ з повідомленням (викликом) сторін та проведенням судового засідання.

Позов мотивовано тим, що позивач сплатив штраф за постановою від 19.12.2023 серії АА№00016072 протягом встановленого строку після ухвалення рішення Деснянського районного суду міста Чернігова про відмову у задоволенні його позову до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанов, зокрема постанови від 19.12.2023 серії АА№00016072, а тому підстави для звернення постанови до примусового виконання були відсутні. Вважає, що постанову було фактично виконано позивачем у повному обсязі до відкриття виконавчого провадження.

Сторони в судове засідання не з`явились. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Представник відповідача подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, з урахуванням позиції, викладеній у відзиві .

Представник позивача адвокат Дудка Олена Вікторівна подала заяву 26.12.2024 про відкладення розгляду справи 26.12.2024 з огляду на участь в раніше призначеному судовому засіданні по цивільній справі №743/1251/24 в Ріпкинському районному суді Чернігівської області. Проте доказів на підтвердження обставин, зазначених у заяві не надала.

Суд зауважує, що у своїй заяві від 19.12.2024 представник позивача просила відкласти розгляд справи, призначений на 19.12.2024, з огляду на погане самопочуття у зв`язку із захворюванням. Проте доказів на підтвердження обставин, зазначених у заяві не надала.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), незалежно від причин неявки.

За таких обставин суд ухвалив проводити розгляд справи за відсутності сторін, оскільки їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснювалося.

У поданому відзиві на позов заперечив проти позовних вимог, просив відмовити у їх задоволенні та зазначив, що 16.01.2024 на виконання Відділу надійшла постанова від 19.12.2023 серії АА№00016072 про стягнення з ОСОБА_1 штрафу з відміткою, що постанова набрала законної сили 25.12.2023, строк пред`явлення постанови до виконання 24.01.2024, на підставі якої 17.01.2024 відкрито виконавче провадження та одночасно винесена постанова про стягнення виконавчого збору. Постанови про відкриття виконавчого провадження, про стягнення виконавчого збору та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження боржником не оскаржувались, боржник із заявами про зупинення вчинення виконавчих дій або відкладення проведення виконавчих дій до Відділу не звертався. Проте постанова про стягнення виконавчого збору в порушення вимог законодавства не була зареєстрована в АСВП та відповідне виконавче провадження в АСВП не відкривалось На даний час виконавчий збір позивачем не сплачено, постанова про стягнення виконавчого збору у встановленому законом порядку не оскаржена. Вважає, що дії начальника Деснянського відділу Державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шило Т.О. щодо винесення постанови про скасування процесуального документа ВП №73847492 від 26.11.2024 повністю відповідають вимогам чинного законодавства.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.

Постановою старшого державного інспектора відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті від 19.12.2023 серії АА №00016072 притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 8500,00 грн.

04.01.2024 позивач звернувся до Деснянського районного суду міста Чернігова з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанов по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі від 19.12.2023 серії АА№00016071 та серії АА№00016072.

Водночас 16.01.2024 до Деснянського відділу Державної виконавчої служби міста Чернігова Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Державної служби України з безпеки на транспорті надійшла заява про примусове виконання постанови у справі про адміністративне правопорушення від 19.12.2023 серії АА №00016072.

На підставі зазначеної заяви відкрито виконавче провадження, що підтверджується відповідною постановою від 17.01.2024 ВП №73847492. Також, 17.01.2024 винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та постанову про стягнення виконавчого збору.

У подальшому, рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова від 12.02.2024 у справі №750/394/24 у задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанов по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, від 19.12.2023 серії АА №00016071 та серії АА №00016072 відмовлено повністю.

Штраф, визначений постановою у справі про адміністративне правопорушення від 19.12.2023 серії АА №00016072 сплачений позивачем 19.02.2024, що підтверджується платіжною інструкцією від 19.02.2024 №317.

Вказана платіжна інструкція, як і заява щодо повернення виконавчого документа без виконання у зв`язку з повним фактичним виконанням наявна в матеріалах виконавчого провадження.

21.02.2024 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №73847492 з підстав фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

26.11.2024 начальником Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шило Т.О. винесено постанову про скасування процесуального документу.

Відповідно до зазначеної постанови від 26.11.2024, яка є предметом даного спору, сума боргу за виконавчим провадженням стягнута не в повному обсязі, а саме, не стягнуто виконавчий збір. Зазначено, що згідно з наданою боржником квитанцією, яка долучена до матеріалів АСВП (розділ сканкопії), штраф сплачено 19.02.2024 після відкриття виконавчого провадження (17.01.2024).

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Контроль за законністю виконавчого провадження здійснюється відповідно до вимог статті 74 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5.

Відповідно до статті 74 Розділу X Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.

Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова.

Керівник вищого органу державної виконавчої служби у разі виявлення порушень вимог закону визначає їх своєю постановою та надає доручення начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, щодо проведення дій, передбачених абзацами другим і третім цієї частини.

Відповідно до розділу ХІІ «Порядок проведення перевірок законності виконавчого провадження» Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, (зі змінами) передбачено, що перевірити законність виконавчого провадження мають право, зокрема, начальник відділу державної виконавчої служби - виконавче провадження, що перебуває (перебувало) на виконанні у цьому відділі.

Посадові особи, зазначені у пункті 1 цього розділу, можуть проводити перевірку законності виконавчого провадження за дорученням керівника вищого органу державної виконавчої служби та з власної ініціативи.

Перевірка законності виконавчого провадження має бути проведена протягом десяти робочих днів, а зведеного виконавчого провадження - протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня надходження витребуваного виконавчого провадження.

Про результати перевірки законності виконавчого провадження виноситься постанова, у якій зазначаються:

підстави перевірки виконавчого провадження;

строки проведення перевірки;

у мотивувальній частині - номер виконавчого провадження, реквізити виконавчого документа, дата відкриття виконавчого провадження, державний виконавець, який здійснює (здійснював) виконання, коротко зміст проведених виконавчих дій та їх відповідність вимогам чинного законодавства з посиланням на відповідну нормуЗакону;

у резолютивній частині - висновок з урахуванням вимог законодавства щодо дій державного виконавця у виконавчому провадженні, у разі оскарження дій (бездіяльності) начальника органу державної виконавчої служби - щодо його дій, визначаються особа, яку зобов`язано вжити заходів щодо усунення порушень законодавства (у разі їх виявлення), особа, на яку покладено здійснення контролю за виконанням цієї постанови;

строк виконання постанови;

коло осіб, яким надсилаються копії постанови;

інша необхідна інформація.

Якщо посадовою особою, зазначеною вабзацах третьому,п`ятомуташостомупункту 1 цього розділу, прийнято рішення про скасування постанови або іншого процесуального документа (або їх частини), винесених у виконавчому провадженні в резолютивній частині постанови про результати перевірки законності виконавчого провадження, зазначається постанова або документ, який скасовується (частина, яка скасовується).

Посадова особа органу державної виконавчої служби, яка здійснювала перевірку виконавчого провадження і виявила порушення вимог законодавства, зобов`язана забезпечити безпосередній контроль за цим виконавчим провадженням до повного усунення виявлених порушень.

З огляду на матеріали справи, перевірка проведена особою, яка наділена відповідними повноваженнями щодо проведення перевірки, а саме начальником Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо виконавчого провадження, яке перебувало на виконанні у цьому відділі.

Визначаючись щодо наявності підстав для винесення оскаржуваної постанови, суд звертає увагу на таке.

За приписами пункту 1 частини 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною 3 цієї статті передбачено, що у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок/електронний гаманець боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банках, небанківських надавачах платіжних послуг для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.

Відповідно до частини 5 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Згідно зі статтею 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 17 частини 1 статті 39 цього Закону.

Відповідно до частини 3 статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини 1 статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною 9 статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини 1 статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до пункту 8 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбаченихпунктами 1, 3, 4, 6 частини 1 статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9 (крім випадку, передбаченогочастиною 9статті 27 Закону), 11, 14 і 15 частини 1 статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.

З наведеного висновується, що державний виконавець зобов`язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.

У той же час, постанова про стягнення виконавчого збору від 17.01.2024 на суму 1700,00 грн державним виконавцем в порушення вимог частини 3 статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» та пункту 8 розділу ІІІ Інструкції не пізніше наступного дня з дня закінчення виконавчого провадження в АСВП зареєстрована не була та відповідне виконавче провадження згідно АСВП не відкривалось.

Таким чином, постанова про скасування процесуального документа від 26.11.2024 ВП №73847492 винесена правомірно та скасуванню не підлягає.

Щодо твердження позивача про те, що штраф було сплачено протягом встановленого п`ятнадцятиденного строку з дня повідомлення про залишення позову без задоволення та до відкриття виконавчого провадження про стягнення з нього штрафів в примусовому порядку, то воно спростовується матеріалами виконавчого провадження та встановленими судом обставинами. Зокрема, судом встановлено, що виконавче провадження відкрито 17.01.2024, а повне фактичне виконання здійснено 19.02.2024, що підтверджується платіжною інструкцією №317.

Суд також не бере до уваги посилання позивача на зупинення перебігу строків, визначених статтею 300-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у разі оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, оскільки із системного аналізу положень статті 26 та статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що державний виконавець не наділений повноваженнями перевірки факту оскарження відповідної постанови (виконавчого документа) в судовому порядку, перевірки правильності заповнення найменувань сторін виконавчого провадження тощо, і отримавши виконавчий документ, обтяжений обов`язком винести постанову про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня та постанову про стягнення виконавчого збору.

Крім того, відповідно до статті 32 та статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що перешкоджають проведенню виконавчих дій (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), або з інших підстав, внаслідок виникнення яких сторони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, виконавець може відкласти проведення виконавчих дій з власної ініціативи або за заявою стягувача чи боржника на строк до 10 робочих днів. Про відкладення проведення виконавчих дій виконавець виносить відповідну постанову.

Виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Позивач з відповідною заявою про відкладення або зупинення вчинення виконавчих дій до відповідача не звертався, про оскарження до Деснянського районного суду міста Чернігова постанови у справі про адміністративне правопорушення від 19.12.2023 серії АА №00016072 не повідомляв. Докази застосування судом заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа в матеріалах виконавчого провадження відсутні.

Крім того, як вбачається з інформації, наявної в Єдиному державному реєстрі судових рішень (https://reestr.court.gov.ua/Review/116466984) провадження у справі №750/394/24 було відкрито 23.01.2024, тобто після винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. При цьому, Деснянський відділ державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції до участі у справі не залучався, що також свідчить про його необізнаність.

З огляду на встановлені обставини, суд вважає за необхідне акцентувати увагу позивача, що виконавчий збір за постановою від 17.01.2024 не стягнуто. Зазначена постанова про стягнення виконавчого збору від 17.01.2024 боржником у встановленому Законом порядку не оскаржена та станом на момент розгляду справи в суді є чинною.

Наведене, на думку суду, свідчить про наявність підстав у відповідача для винесення постанови про скасування процесуального документу від 26.11.2024 ВП №773847492. Позаяк, обставини, на які позивач посилається, як на підставу для скасування цієї постанови, мають бути досліджені судом у межах спору про оскарження постанови про стягнення виконавчого збору від 17.01.2024.

Тобто, позивачем обрано невірний та неефективний спосіб захисту порушеного права.

Суд зазначає, що захист повинен сприяти відновленню порушеного права особи, яка звернулася за таким захистом. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. При встановленні порушення права позивача у спірних правовідносинах суд має вирішити питання про відновлення такого права.

В силу статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України установлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від05.06.2018 у справі №338/180/17 зробила висновок про те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним. Тобто, належність у спрощеному розумінні означає відповідність законодавству.

Обрання позивачем при зверненні до суду неналежного способу захисту є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Водночас обрання позивачем неефективного способу захисту порушеного права також має призводити до відмови у задоволенні позову (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від13.03.2023 у справі №398/1796/20).

Підсумовуючи наведене, суд вважає, що позивачем обрано неефективний та неналежний спосіб захисту порушеного права, оскільки він повинен в першу чергу, вирішити питання про правомірність постанови про стягнення виконавчого збору від 17.01.2024.

Згідно із частиною 1 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, беручи до уваги наведені вище висновки, на підставі системного аналізу положень законодавства України суд дійшов висновку про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки відповідачем доведено правомірність та обґрунтованість своїх дій та рішення з урахуванням вимог, установлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні, оскільки в задоволенні позову відмовлено.

Керуючись статтями 227, 241-243, 246, 250, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду апеляційної інстанції.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач: Деснянський відділ державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Княжа, 28, м.Чернігів, Чернігівський р-н, Чернігівська обл., 14000, код ЄДРПОУ 35029719).

Повний текст рішення суду складено 26 грудня 2024 року.

Суддя Ольга ТКАЧЕНКО