Рішення

від 27.12.2024 по справі 620/11770/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 грудня 2024 року Чернігів Справа № 620/11770/24

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Падій В. В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, вимоги,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області в якому просить:

-визнати неправомірними та скасувати податкові повідомлення - рішення ГУ ДПС у Чернігівській області: від 17.10.2018 №00050481305 на суму 8564,75 грн; від 17.10.2018 №00050481305 на суму 2569, 43 грн; від 17.10.2018 №00050481305 на суму 170 грн, та вимогу ГУ ДПС у Чернігівській області від 18.04.2019 року за формою «Ф» №64584-53 на суму 15166,94 грн.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач вказує на порушення відповідачем у спірних правовідносинах чинного законодавства України на момент їх виникнення, що стало підставою для звернення до суду.Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В. В. від 10.09.2024 визнано причини пропуску строку звернення до суду поважними та поновлено ОСОБА_1 пропущений строк звернення до суду з даним адміністративним позовом; прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Ухвалою суду надано термін для подачі відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.

Відповідачем подано відзив на позов, в якому не визнають позов та вказують, що позивач, в порушення п.п. 164.2.10 п. 164.2 ст. 164, п.п. 168.2.1 п. 168.2 ст. 168 Податкового кодексу України, не включив суму доходів унаслідок прийняття ним у дарунок майна до загального річного оподатковуваного доходу в сумі 137035,96 грн, в результаті чого занижено суму податку на доходи фізичних осіб за результатами 2015 року на 6851,80 грн та в порушення п.16-1 підрозділу 10 Податкового кодексу України занижено суму військового збору, що підлягає сплаті до бюджету за результатами 2015 року на 2055,54 грн. також Головне управління ДПС у Чернігівській області вважає, що розмір судових витрат на правничу допомогу у сумі 8000,00 грн є необгрунтованими, та занадто перевищеними.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про народження ОСОБА_1 , серії НОМЕР_1 , виданого 03.02.1976 батьком останнього є ОСОБА_2 (а.с.10).

Відповідно до договору дарування квартири від 01.04.2015 позивач отримав у дарунок квартиру загальною вартістю площею 80,30 кв. м, вартістю 137035,96 грн від свого батька ОСОБА_2 , який є членом його сім`ї першого ступеня споріднення (а.с.17-18).

На підставі наказу Головного управління ДФС в Чернігівській області від 07.08.2018 №1368 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податків і зборів ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 ) за період з 01.01.2015 по 31.12.2015.

В ході проведення перевірки було встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до відомостей отриманих з центральної бази даних ДРФО ДФС України про суми виплачених доходів, мав взаємовідносини з іншими платниками податків, від яких отримав дохід за ознакою «114» - отримання платником податку унаслідок прийняття ним у спадщину чи дарунок коштів, майна, майнових чи немайнових прав від фізичної особи, що не є членом сім`ї першого ступеня споріднення, що включається до загального річного оподатковуваного доходу, зокрема, згідно з податковим розрахунком сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою 1-ДФ, отримав дохід загальною вартістю 137 035,96 грн, внаслідок прийняття ним дарунку, від фізичної особи, що не є членом сім`ї першого ступеня споріднення, а саме: квартири загальною площею 80,30 кв.м вартістю 137035,96 грн, проте не включив суму доходів унаслідок прийняття ним у дарунок майна до загального річного оподаткованого доходу в сумі 137035,96 грн та не подав податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, чим порушив пп.164.2.10 п.164.2 ст.164, пп.168.2.1. п. 168.2 ст. 168, пп.49.18.4. п.49.18 ст.49 п.179.1 ст.179 Податкового кодексу України.

За результатами перевірки Головним управлінням ДФС в Чернігівській області складений акт від 05.09.2018 №592/13/2777019097 про результати проведення документальної позапланової перевірки щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів ОСОБА_1 за період, з 01.01.2015 року по 31.12.2015.

На підставі акту перевірки від 05.09.2018 №592/13/2777019097 Головним управлінням ДФС в Чернігівській області винесено наступні податкові повідомлення - рішення:

- від 17.10.2018 року №00050481305 на суму 8564,75 грн (а.с.26 на звороті);

- від 17.10.2018 року №00050491305 на суму 2569, 43 грн (а.с. 27 на звороті);

- від 17.10.2018 року №00050471305 на суму 170 грн (а.с.28 на звороті).

Головним управлінням ДФС в Чернігівській області 18.04.2018 винесено податкову вимогу №64584-53 на суму 15166,94 грн (а.с. 23).

Позивач, вважаючи, викладені в акті перевірки від 05.09.2018 №592/13/2777019097 висновки та винесені на підставі таких висновків податкові повідомлення - рішення та податкова вимога не відповідають фактичним обставинам справи, а отже є протиправними звернувся до суду за захистом своїх прав і обов`язків.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає та враховує наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи органом місцевого самоврядування, їх посадовою особою дій у межах компетенції, але не передбаченим способом, у не передбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Обсяг судового контролю в адміністративних справах визначено частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій зазначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії є вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі- ПК України, у редакції станом на момент винесення оскаржуваних рішень).

Підпунктом 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 ПК України встановлено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.

Згідно з пунктом 179.1 статті 179 ПК України платник податку зобов`язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 168.2.1 пункту 168.2 статті 168 ПК України платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов`язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів.

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, зокрема, дохід у вигляді вартості успадкованого чи отриманого у дарунок майна у межах, що оподатковується згідно з цим розділом (підпункт 164.2.10 пункту 164.2 статті 164 ПК України).

Стаття 174 ПК України встановлює оподаткування доходу, отриманого платником податку в результаті прийняття ним у спадщину чи дарунок коштів, майна, майнових чи немайнових прав.

Згідно пункту 174.1 статті 174 ПК України об`єкти спадщини платника податку поділяються з метою оподаткування на, зокрема, а) об`єкт нерухомості.

Згідно підпункту 174.2.1. пункту 174.2 статті 174 ПК України об`єкти спадщини оподатковуються за нульовою ставкою, зокрема, а) об`єкти спадщини, що успадковується членами сім`ї спадкодавця першого та другого ступенів споріднення.

Відповідно до підпункту 174.2.2 пункту 174.2 статті174 ПК України, об`єкти спадщини оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.2 статті 167 цього Кодексу, вартість будь-якого об`єкта спадщини, що успадковується спадкоємцями, які не зазначені у підпункті 174.2.1 цього пункту.

Пункт 167.2. статті 167 ПК України передбачає, що ставка податку становить 5 відсотків бази оподаткування у випадках, прямо визначених цим розділом.

Пунктом 174.6. статті 174 ПК України встановлено, що об`єкти дарування, зазначені в пункті 174.1 цієї статті, подаровані платнику податку іншою фізичною особою, оподатковуються згідно з правилами, встановленими цим розділом для оподаткування спадщини.

Законом №71-VІІІ від 28.12.2014 року внесені зміни в ПК України, відповідно до яких до підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ внесена стаття 16-1, якою визначено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені п.162.1 ст. 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Судом встановлено, що відповідно до договору дарування квартири від 01.04.2015 позивач отримав у дарунок квартиру загальною площею 80,30 кв. м, загальною вартістю 137035,96 грн від свого батька ОСОБА_2 (а.с.17-18).

Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_1 , серії НОМЕР_1 , виданого 03.02.1976 батьком останнього є ОСОБА_2 (а.с.10).

Згідно з підпунктом 14.1.263 пункту 14.1 статті 14 ПК України членами сім`ї фізичної особи першого ступеня споріднення для цілей розділу IV цього Кодексу вважаються її батьки, її чоловік або дружина, діти такої фізичної особи, у тому числі усиновлені.

Отже позивач отримав нерухоме майно від батька ОСОБА_2 , який є членом його сім`ї першого ступеня споріднення

На підставі вказаних норм ПК України суд вважає, що у позивача відсутній обов`язок щодо подання податкової декларації про майновий стан та доходи за 2015 рік та, відповідно, щодо сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору, відповідно нарахування позивачу штрафної санкції за неподання декларації, нарахування грошового зобов`язання за податком на доходи фізичних осіб, військового збору є також протиправним.

Відповідач у відзиві не спростував доводів позивача, що сторони договору дарування нерухомого майна не є членами сім`ї першого ступеня споріднення.

При цьому суд враховує, що позивачем у позовній заяві допущені технічні помилки в нумерації податкових повідомлень - рішень.

Також суд враховує, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення та податкова вимога винесені Головним управлінням ДФС в Чернігівській області, проте з 21.08.2019 функції у сфері реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску чи інших функцій передані Державній податковій службі України відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 № 1200 та від 30.09.2020 № 893 і розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 682-р.

За таких обставин, суд дійшов висновку про невідповідність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень від 17.10.2018 №00050481305 на суму 8564,75 грн; від 17.10.2018 №00050491305 на суму 2569, 43 грн; від 17.10.2018 №00050471305 на суму 170 грн, винесені Головним управлінням ДФС в Чернігівській області, як актів індивідуальної дії критеріям законності, обґрунтованості, пропорційності, що є підставою для визнання їх протиправними і скасування.

Позовна вимога щодо визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління ДФС в Чернігівській області від 18.04.2019 за формою «Ф» №64584-53 на суму 15166,94 грн також підлягає задоволенню, оскільки винесена на підставі податкових повідомлень - рішень, які судом визнані протиправними та скасовані.

Відповідно до частин першої та другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Беручи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, виходячи із заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю.

При вирішенні даної справи судом були враховані положення частини 2 статті 2 та частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Щодо позовних вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн, на підтвердження яких позивачем були надані відповідні документи (а.с.31-32), суд зазначає таке.

За змістом статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною чи третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, установлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (послуг), виконаних (наданих) адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути сумірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті Кодексу суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідачем у відзиві на позовну заяву заявлено клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу у зв`язку з неспівмірністю.

Відповідно до частини 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, установлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Суд звертає увагу, що не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди досліджують на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.09.2019 у справі №810/3806/18.

Враховуючи вищенаведене суд вважає, що визначена адвокатом сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, за результатами розгляду справи не є належним чином обґрунтованою у контексті дослідження обсягу фактично наданих ним послуг із урахуванням складності справи, кількості витраченого на ці послуги часу, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг та витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

З огляду на те, що предметом розглядуваного спору є справа незначної складності, обсяг наданих послуг адвокатом, виходячи з критерію розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу та те, що заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу є неспівмірною з вимогами, які заявлені у позовній заяві, суд вважає, що розмір вказаних витрат має бути зменшений до 4000,00 грн.

За наведених обставин за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача мають бути стягнуті витрати на правничу допомогу в сумі 4000,00 грн.

Оскільки позивачем за подання адміністративного позову сплачено судовий збір у сумі 968,96 грн, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача сплачений судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Чернігівській області у сумі 968,96.

Керуючись статтями 139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС в Чернігівській області від 17.10.2018 №00050481305 на суму 8564,75 грн; від 17.10.2018 №00050491305 на суму 2569, 43 грн; від 17.10.2018 №00050471305 на суму 170 грн, та вимогу від 18.04.2019 за формою «Ф» №64584-53 на суму 15166,94 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп. та витрати на правничу допомогу у сумі 4000 (чотири тисячі) 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ,).

Відповідач: Головне управління ДПС у Чернігівській області (вул. Реміснича, 11, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ - 44094124).

Суддя В.В. Падій