Постанова

від 27.12.2024 по справі 520/22836/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2024 р. Справа № 520/22836/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.,

Суддів: Бегунца А.О. , Русанової В.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2023 року по справі № 520/22836/23

за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2

до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області , третя особа - Головне управління ДПС у Харківській області, Харківська міська рада

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В с т а н о в и в:

21.08.2023 року позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом, в якому просять:

- визнати протиправними дії відповідача Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (далі ГУ Держгеокадастру у Харківській області) із формування витягу від 29.11.2021 року за вих. № 4580 із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 6310138800:01:0130017, щодо якої у відомостях Державного земельного кадастру відсутній код видів цільового призначення земельної ділянки.

- скасувати витяг ГУ Держгеокадастру у Харківській області із формування витягу від 29.11.2021 року за вих. № 4580 із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 6310138800:01:0130017 (далі Витяг).

В обґрунтування позовних вимог зазначають, що у Витягу відповідач безпідставно вказав коефіцієнт Кф 3.00, оскільки у відомостях Державного земельного кадастру відсутній код Класифікації видів цільового призначення земель щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6310138800:01:0130017.

Відповідно до пункту 5 Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 року № 489, коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), встановлюється на підставі Класифікації видів цивільного призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 23.07.2010 року № 548, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.11.2010 року № 1011/18306.

При відсутності у Державному земельному кадастрі коду виду цільового призначення земельної ділянки, визначити коефіцієнт Кф та, відповідно, сформувати витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки неможливо.

Крім того, вказують, що Витяг не відповідає формі витягу, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.2021 року № 1147 «Про затвердження Методики нормативної грошової оцінки земельних ділянок» (далі Постанова КМУ № 1147), а саме, додатку 17 до Методики нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

Позивачі вважають, що у наслідок означеного, відповідач завищив нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 6310138800:01:013:0017, станом на 01.01.2021 року, що у свою чергу, призвело до невірного обчислення розміру орендної плати, яку вони повинні сплатити, як співорендарі вказаної земельної ділянки.

Заперечуючи вимоги адміністративного позову, у відзиві відповідач зазначає про пропущення позивачами строку звернення до адміністративного суду, встановленого ст. 122 КАС України, у зв`язку з чим вказує на необхідність залишення позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 без розгляду.

Відповідач вказує, що вступаючи в орендні відносини (30.01.2020 року), позивачі мали і були зобов`язані цікавитися нормативною грошовою оцінкою (далі НГО) земельної ділянки.

Звертає увагу суду на те, що Технічна документація з НГО земель міста Харкова станом на 0.01.2018 року, у відповідності до якою були проведені розрахунки у оскаржуваному Витязі, застосовується з 01.01.2020 року відповідно до рішення Харківської місткої ради від 27.02.2019 року № 1474/19.

Також відповідач вказує, що Витяг формувався за зверненням ГУ ДПС у Харківській області, відтак вважає, що між ним та позивачами відсутні будь-які правовідносини.

Відповідач вважає, що витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки не є рішенням суб`єкта владних повноважень (нормативно-правовим або індивідуальним актом у розумінні ст. 4 КАС України), відтак не може бути предметом судового оскарження. Відповідач посилається на правову позицію Верховного Суду викладену у постанові від 12.11.2018 року по справі № 814/789/18.

Також, відповідач зазначає, що не здійснює розрахунки чи перевірки значень коефіцієнтів чи сум НГО земельної ділянки.

На момент видачі Витягу, його форма відповідала чинному Порядку нормативно грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженому наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 року № 489, зареєстрованого в Мінюсті України 19.12.2016 року за № 16647/29777.

Зазначає, що Витяг сформовано правомірно з урахуванням примітки 1 до таблиці Коефіцієнти, які характеризують функціональне використання земельної ділянки (КФ), додатку 1 до Порядку № 489. Вказує, що саме цією приміткою передбачено застосування для земельних ділянок, інформація про які не внесена до відомостей Державного земельного кадастру коефіцієнту Кф.

У письмових поясненнях Харківська міська рада зазначає, що від вирішення спірного питання у справі залежить розмір надходжень до міського бюджету.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2023 року (розгляд справи відбувся за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадження)) вимоги адміністративного позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено повністю.

Так, судовим рішенням визнано протиправними дії ГУ Держгеокадастру у Харківській області із формування витягу від 29.11.2021 року за вих. № 4580 із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 6310138800:01:0130017, щодо якої у відомостях Державного земельного кадастру відсутній код виді цільового призначення земельної ділянки.

Скасовано витяг ГУ Держгеокадастру у Харківській області із формування витягу від 29.11.2021 року за вих. № 4580 із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 6310138800:01:0130017.

Стягнуто з ГУ Держгеокадастру у Харківській області на користь ОСОБА_1 1073,60 грн, у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Стягнуто з ГУ Держгеокадастру у Харківській області на користь ОСОБА_2 1073,60 грн, відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Судове рішення вмотивовано. що кожна категорія земель має узагальнене цільове призначення, що визначає специфіку її особливого правового режиму.

Земельні ділянки, віднесені до однієї категорії, можуть використовуватися за різними видами цільового призначення, залежно від яких встановлюються коефіцієнти, що характеризують функціональне використання земельної ділянки.

Зазначені коефіцієнти, згідно з Методикою №1147, є складовою формули визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка в силу ст.271 Податкового кодексу України є базою оподаткування платою за землю.

Враховуючи, що витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 29.11.2021 року за вих. № 4580 взагалі не містить код Класифікації видів цільового призначення земель, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.

Не погоджуючись з судовим рішенням, в апеляційній скарзі ГУ Держгеокадастру у Харківській області просить його скасувати та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволені вимог позивачів.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що відповідачем коефіцієнт функціонального використання не розраховувався та не коригувався, цей коефіцієнт визначений приміткою 1 до таблиці «Коефіцієнти, які характеризують функціональне використання земельної ділянки (КФ)» додатку 1 до Порядку 489, відповідно, на переконання відповідача, протиправних дій Головним управлінням вчинено не було. Також відповідач посилається на постанову Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 24.11.2021 року по справі № 817/1780/17.

Окрім іншого, скаржник зазначає, що позовна заява позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягала залишенню судом без розгляду, у зв`язку із пропущенням позивачами строку, встановленого ст. 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду.

Заперечуючи проти вимог апеляційної скарги, позивачі у відзиві на апеляційну скаргу зазначають, що ні форма, ні зміст Витягу не відповідають постанові Кабінету Міністрів України від 03.11.2021 року №1147.

Вказують, що на час формування Витягу від 29.11.2021 року порядок видачі витягів було врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.2021 року № 1147 «Про затвердження Методики нормативної грошової оцінки земельних ділянок», яка набула чинності 10.11.2021 року. Зазначають, що вказаною постановою одночасно із затвердженням нової Методики нормативної грошової оцінки земельних ділянок було визначено новий порядок отримання витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, введено нову форму витягу, внесені відповідні зміни до Порядку ведення Державного земельного кадастру та затверджено нові коефіцієнти, зокрема, й коефіцієнт, який враховує цільове призначення земельної ділянки (Додаток 8 до Методики).

Звертають увагу, що Наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 року № 489 «Про затвердження Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 19.12.2016 року за № 1647/29777, яким визначено і розміри коефіцієнту Кф, був чинним на час формування витягу, але не регулював спірні відносини у зв?язку із затвердженням нових коефіцієнтів, що підлягають застосуванню, постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.2021 року № 1147.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

В даному випадку, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не є складними, виходячи з визначення справ незначної складності.

Письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом (п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України).

За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).

За приписами ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а судове рішення на підставі ст. 316 КАС України слід залишити без змін, з огляду на наступне.

Судовим розглядом справи встановлено, що 17.03.2010 року між Харківською міською радою та ТОВ «ПУЛЬС». на строк до 01.02.2032 року, укладений договір оренди земельної ділянки, загальною площею 0,1599 га, несільськогосподарського призначення землі житлової та громадської забудови, яка находиться у м. Харкові, провулок Лопатинський, 18, зареєстрований 14.05.2010 року за № 941066900022 (а.с. 13 -19).

Згідно із Акту приймання-передачі земельної ділянки від 17.05.2010 року, означена вище земельна ділянка надана в оренду для експлуатації та обслуговування ювелірної майстерні (а.с. 97).

Рішенням 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 22.02.21017 року № 542/17 «Про місцеві податки і збори у місті Харкові» (в редакції рішення 23 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 28.11.2018 року № 1284/18) встановлено ставки плати за землю та пільги з земельного податку у м. Харкові.

Відповідно до п. 1.1. та п. 1.2 додатку 2 рішення 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 22.02.2017 року № 542/17 «Про місцеві податки і збори у місті Харкові» (в редакції рішення 23 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 28.11.2018 року № 1284/18) ставка земельного податку за земельні ділянки, відносно яких відсутня довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки розраховується у відсотках від добутку базової вартості одного квадратного метра земель міста Харкова, помноженої на коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (під житлову та громадську забудову, для промисловості, транспорту тощо) (Кф), та на зональний коефіцієнт, який характеризує містобудівну цінність території в межах населеного пункту (економіко-планувальної зони) (Км2), за 1 квадратний метр бази оподаткування (https://doc.city.kharkiv.ua/uk/profile/document/view/id/673944).

Рішенням 25 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 27.02.2019 року № 1474/19 затверджена Технічна документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018 року. Відповідно до п. 2 цього рішення нормативна грошова оцінка земель міста Харкова станом на 01.01.2018 року застосовується з 01.01.2020 року (https://kharkiv.rocks/reestr/676250).

Рішенням 32 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 18.12.2019 року № 1474/19 «Про затвердження Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018» затверджений Порядок впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018 року, пунктом другим якого встановлено, що плата за землю на підставі даних Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018 року вводиться в дію з 01.01.2020 року (https://doc.city.kharkiv.ua/uk/profile/document/view/id/683327)

Із Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (час формування 06.02.2020 року) убачається, що об`єкт нерухомого майна земельна ділянка з кадастровим номером 631013800:01:013:0017, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1902232563101, площею 0,1599 га, має цільове призначення 1.11.6 Інша комерційна діяльність із земель житлової та громадської забудови для експлуатації та обслуговування ювелірної майстерні (а.с. 20).

29.11.2021 року відповідачем сформований Витяг з технічної документації про нормативну оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 631013800:01:013:0017, у якому графа «цільове призначення земельної ділянки» заповнена наступним чином: «Категорія землі землі житлової та громадської забудови», «Цільове призначення земельної ділянки - У відомостях Державного земельного кадастру відсутній код Класифікації видів цільового призначення земель», графа «Коефіцієнт КФ» - « 3,00» (а.с. 12).

Із тексту означеного Витягу убачається, що останній сформований за зверненням за № 3В-9802901992021 від 24.11.2021 року.

Ухвалою судді Харківського окружного адміністративного суду від 18.07.2023 року відкрито провадження у справі № 520/17850/23 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до ГУ ДПС у Харківській області про визнання неправомірним і скасування податкового повідомлення - рішення № 000/5301/2405-2038 від 17.03.2023 року, яким ОСОБА_2 визначено податкове зобов`язання на 2021 рік з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 234.066,87 грн (данні ЄДРСР).

Ухвалою судді Харківського окружного адміністративного суду від 15.03.2024 року зупинено провадження у справі № 520/17850/23 до набрання законної сили судовим рішенням по справі № 520/22836/23.

Ухвалою судді Харківського окружного адміністративного суду від 13.07.2023 року відкрито провадження у справі № 520/17851/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ГУ ДПС у Харківській області про визнання неправомірним і скасування податкового повідомлення - рішення № 000/5280/2405-2038 від 17.03.2023 p., яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов`язання на 2021 рік з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 234 066,87 грн (данні ЄДРСР).

Ухвалою судді Харківського окружного адміністративного суду від 26.09.2023 року зупинено провадження в адміністративній справі №520/17851/23 до набрання законної сили судовим рішенням по справі № 520/22836/23 (данні ЄДРСР).

Ухвалою судді Харківського окружного адміністративного суду від 19.07.2023 року відкрито провадження у справі № 520/17857/23 за адміністративним позовом ОСОБА_2 про визнання неправомірним і скасування податкового повідомлення - рішення №000/5302/2405-2038 від 17.03.2023 року, яким ОСОБА_2 визначено податкове зобов`язання на 2020 рік з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 191.218,56 грн (данні ЄДРСР).

Ухвалою судді Харківського окружного адміністративного суду від 15.03.2024 року зупинено провадження в адміністративній справі №520/17857/23 до набрання законної сили судовим рішенням по справі №520/22836/23 (данні ЄДРСР).

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.2023 року по справі № 520/17855/23, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 03.12.2024 року, задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 . Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Харківській області від 17.03.2023 року № 000/5282/2405-2038 (данні ЄДРСР).

Погоджуючись із загальним висновком суду першої інстанції про обґрунтованість вимог позивачів, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно підпункту 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі ПК України), орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки; для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області (п. 288.5 ст. 288 ПК України).

Відповідно до пункту 289.1 статті 289 ПК України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Правові засади проведення оцінки земель, професійної оціночної діяльності у сфері оцінки земель в Україні та спрямований на регулювання відносин, пов`язаних з процесом оцінки земель, забезпечення проведення оцінки земель, з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки земель, інформаційного забезпечення оподаткування та ринку земель визначає Закон України від 11.12.2003 року № 1378-IV «Про оцінку земель» (далі Закон № 1378-IV).

Відповідно до статті 5 Закону № 1378-IV, залежно від мети та методів проведення оцінка земель поділяється на такі види: бонітування ґрунтів, економічна оцінка земель та грошова оцінка земельних ділянок. Грошова оцінка земельних ділянок залежно від призначення та порядку проведення може бути нормативною і експертною. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, вартості земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Статтею 13 цього Закону встановлено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі: визначення розміру земельного податку; визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності тощо.

Згідно із статтею 18 Закону № 1378-IV нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7-10 років. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України «Про землеустрій».

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (ч. 1 ст. 20 Закону № 1378-IV).

Технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки, відповідно до частин 1 та 3 ст. 23 Закону № 1378-IV, оформлюються як витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки, який видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

У відповідності до Земельного кодексу України, Закону 1378-IV, Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.1995 року № 213 розроблено Порядок нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, який затверджений наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 25.11.2016 року № 489 (далі Порядок № 489), яким передбачено. що під час розрахунку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів ураховується коефіцієнт функціонального використання земель.

Відповідно до пункту 1. Порядку № 489 нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, він регламентує механізм нормативної грошової оцінки земельних ділянок населених пунктів.

Пунктом 3 Порядку визначено, що інформаційною базою для нормативної грошової оцінки земель населених пунктів є затверджені генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій і детальні плани територій, відомості Державного земельного кадастру, дані інвентаризації земель та державної статистичної звітності.

Згідно із пунктом 1 Розділу ІІ Порядку № 489 в основі нормативної грошової оцінки земель населених пунктів лежить капіталізація рентного доходу, що отримується залежно від місця розташування населеного пункту в загальнодержавній, регіональній і місцевій системах виробництва та розселення, облаштування його території та якості земель з урахуванням природно-кліматичних та інженерно-геологічних умов, архітектурно-ландшафтної та історико-культурної цінності, екологічного стану, функціонального використання земель.

Пункт 2 Розділу ІІ Порядку № 489 визначено, що населені пункти включають землі всіх категорій за основним цільовим призначенням, які розташовуються в їх адміністративних межах. Нормативна грошова оцінка населених пунктів для всіх категорій земель та земельних ділянок (за винятком земель сільськогосподарського призначення та земельних ділянок водного фонду, що використовуються для риборозведення) визначається згідно з формулою 1, яка передбачена в п. 3 Розділу ІІ Порядку № 489, складовою якої, серед іншого, є коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки - Кф.

Таким чином, нормативна грошова оцінка кожної окремої ділянки визначається в залежності від низки коефіцієнтів, що характеризують певну земельну ділянку. У витязі з технічної документації про нормативну грошову оцінку міститься інформація про застосування того чи іншого коефіцієнту до відповідної земельної ділянки, які формують нормативно грошову оцінку такої земельної ділянки.

Коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), встановлюється на підставі Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 року № 548, зареєстрованого в Мінюсті України 01.11.2010 року за № 1011/18306 (додаток 1).

Стаття 19 Земельного кодексу України закріплює такі категорії земель: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення; землі лісогосподарського призначення; землі водного фонду; а також землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Віднесення земель до тієї чи іншої категорії згідно з частиною 1 статті 20 ЗК України здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Кожна категорія земель має узагальнене цільове призначення, що визначає специфіку її особливого правового режиму. Земельні ділянки, віднесені до однієї категорії, можуть використовуватися за різними видами цільового призначення.

Порядок нормативної грошової оцінки земель населених пунктів від 25.11.2016 року № 489 передбачає, що за основним цільовим призначенням землі поділяються на такі категорії: землі сільськогосподарського призначення (Секція А); землі житлової та громадської забудови (Секція В); землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення (Секція С); землі оздоровчого призначення (Секція D); землі рекреаційного призначення (Секція Е); землі історико-культурного призначення (Секція G); землі лісогосподарського призначення (Секція Н); землі водного фонду (Секція І); землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення (Секція J); землі запасу, резервного фонду та загального користування (Секція К).

За функцією використання землі поділяються на: землі сільськогосподарського призначення (01); землі житлової забудови (02); землі громадської забудови (03); землі природно-заповідного фонду (04); землі іншого природоохоронного призначення (05); землі оздоровчого призначення (06); землі рекреаційного призначення (07); землі історико-культурного призначення (08); землі лісогосподарського призначення (09); землі водного фонду (10); землі промисловості (11); землі транспорту (12); землі зв`язку (13); землі енергетики (14); землі оборони (15); землі запасу (16); землі резервного фонду (17); землі загального користування (18); для цілей підрозділів 16.00-18.00 та для збереження і використання земель природно-заповідного фонду (19).

Таким чином, поділ земель передбачено за цільовим призначенням і функцією використання, які не є тотожними.

Відповідно до статті 1 Закону України від 07.07.2011 року № 3613-VI «Про Державний земельний кадастр» (далі - Закон № 3613-VI) Державний земельний кадастр, це єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Призначенням державного земельного кадастру є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою, зокрема, визначення розміру плати за землю (ст. 194 Земельного кодексу України).

Статтею 7 Закону № 3613-VI унормовано, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належать: ведення та адміністрування Державного земельного кадастру; погодження надання висновків за результатами проведення державної експертизи програм і проектів з питань ведення та адміністрування Державного земельного кадастру, матеріалів і документації Державного земельного кадастру; здійснення підготовки земельно-кадастрової документації; внесення до Державного земельного кадастру та надання відомостей про землі, розташовані у межах державного кордону України, територій Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, районів, сіл, селищ, міст; здійснення державної реєстрації земельних ділянок, обмежень у їх використанні; ведення поземельних книг та надання витягів із Державного земельного кадастру про земельні ділянки; організація здійснення на відповідній території робіт із землеустрою та оцінки земель, що проводяться з метою внесення відомостей до Державного земельного кадастру; розроблення стандартів і технічних регламентів у сфері Державного земельного кадастру відповідно до закону, а також порядків створення та актуалізації картографічних матеріалів, кадастрових класифікаторів, довідників та баз даних; розроблення форм витягів, інформаційних довідок із Державного земельного кадастру, повідомлень про відмову у наданні відомостей, порядку обліку заяв і запитів про отримання відомостей із Державного земельного кадастру; створення документів Державного земельного кадастру.

Відповідно до статті 9 Закону № 3613-VI внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Державний кадастровий реєстратор є державним службовцем, який здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей; перевіряє відповідність поданих документів вимогам законодавства; формує поземельні книги на земельні ділянки, вносить записи до них, забезпечує зберігання таких книг; здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надає відмову у їх внесенні; здійснює виправлення помилок у Державному земельному кадастрі.

Державний кадастровий реєстратор має доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру, самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, про відмову у здійсненні таких дій.

Згідно із статтею 15 Закону № 3613-VI до Державного земельного кадастру включаються відомості про земельні ділянки, зокрема: місце розташування; площа; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв, нормативна грошова оцінка.

Земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер, який є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі. Кадастрові номери земельних ділянок зазначаються у рішеннях органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування про передачу цих ділянок у власність чи користування, зміну їх цільового призначення, визначення їх грошової оцінки, про затвердження документації із землеустрою та оцінки земель щодо конкретних земельних ділянок (стаття 16 Закону № 3613).

Однією з форм надання відомостей з Державного земельного кадастру, що надаються, державними кадастровими реєстраторами, є форма витягу з Державного земельного кадастру про об`єкт Державного земельного кадастру (ст. 38 Закону № 3613-VI).

Колегія суддів зазначає, що із Додаткової угоди до договору оренди землі від 30.01.2020 року убачається, що за цією угодою вносяться зміни в договір оренди земельної ділянки, що має кадастровий номер, тобто державна реєстрація цієї земельної ділянки вже була проведена.

Згідно зі статтею 11 Закону № 3613-VI, відомості про об`єкти Державного земельного кадастру під час внесення їх до Державного земельного кадастру мають відповідати існуючим характеристикам об`єктів у натурі (на місцевості), визначеним з точністю відповідно до державних стандартів, норм та правил, технічних регламентів. Зміна вимог державних стандартів, норм та правил, технічних регламентів щодо показників точності або способів її визначення, зміна геодезичної або картографічної основи Державного земельного кадастру (у тому числі систем координат), що використовувалися для його ведення, не є підставою для визнання відомостей Державного земельного кадастру такими, що підлягають уточненню, якщо на момент їх внесення вони відповідали державним стандартам, нормам та правилам, технічним регламентам.

Відповідно до статті 20 Закону № 3613-VI, відомості Державного земельного кадастру є офіційними, а внесення відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру є обов`язковими.

Пунктом «б» частини другої ст. 21 № 3613-VI, відомості про цільове призначення земельних ділянок вноситься до Державного земельного кадастру, зокрема, щодо виду використання земельної ділянки в межах певної категорії земель, на підставі відповідної документації із землеустрою, яка розробляється при формуванні земельних ділянок, - щодо земельних ділянок, які формуються: на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яким передбачено зміна її цільового призначення.

Положеннями частини третьої ст. 26 Закону № 3613-VI встановлено, що зміни до відомостей про земельну ділянку вносяться до Поземельної книги за заявою власника або користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності на підставі документації, передбаченої цим законом.

Колегія суддів зазначає, що будь-яких доказів про відсутність відомостей про зазначену вище земельну ділянку в Державному земельному кадастрі або про внесення змін до відомостей про цю земельну ділянку відповідач судам першої та апеляційної інстанцій не надав.

Згідно з ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Колегія суддів зазначає, що, покликаючись на порушення позивачами строку звернення до адміністративного суду, відповідач судам першої та апеляційної інстанції не надав достатніх та достовірних доказів, які б спростували твердження позивачів про те, що з Витягом з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки вони ознайомилися у липні 2023 року за фактом отримання відзиву на адміністративні позови у справах № 520/17850/23, № 520/17851/23, № 520/17855/23, № 520/17857/23.

Колегія суддів зауважує, що у матеріалах справи відсутні докази того, що Витяг з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки надсилався за запитом позивачів 29.11.2021 року (відповідь на № 3В-9802901992021 від 25.11.2021 року).

Також, колегія суддів зауважує, що розмір нормативно грошової оцінки земельної ділянки визначений у п. 5 договору оренди земельної ділянки від 17.03.2010 року з урахуванням додаткової угоди до цього договору від 30.01.2020 року. Станом на 23.08.2019 року за наявною актуальною інформацією про об`єкт нерухомого майна № 1902232563101, цільове призначення означеної вище земельної ділянки визначено у Державному реєстрі, як « 1.11.6». При цьому, колегія суддів зазначає про відсутність у позивачів обов`язку відслідковувати діяльність відповідача щодо формування Витягів з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки.

За наведеного, колегія суддів відхиляє доводи відповідача про пропущення позивачами строку звернення до адміністративного суду з цим позовом.

Оскільки означені обставини залишені судом першої інстанції поза увагою та цим обставинам не надана належна правова оцінка, колегія суддів частково задовольняє вимоги апеляційної скарги та змінює судове рішення з підстав та мотивів його прийняття.

Інші доводи апеляційної скарги на висновки колегії суддів не впливають.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

За наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення (п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України).

Підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміні рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України).

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (ч. 4 ст. 317 КАС України).

На підставі наведеного, керуючись статтями 292, 293, 308, 310, 313, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2023 року змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

У решті рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2023 року у справі № 520/22836/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Л.В. Мельнікова Судді А.О. Бегунц В.Б. Русанова