Постанова

від 27.12.2024 по справі 520/8513/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2024 р. Справа № 520/8513/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Жигилія С.П.,

Суддів: Русанової В.Б. , Перцової Т.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської обласної державної (військової) адміністрації на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.08.2024 (суддя Заічко О.В.; м. Харків) по справі № 520/8513/24

за позовом ОСОБА_1

до Харківської обласної державної (військової) адміністрації

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської обласної державної адміністрації (надалі також - відповідач, ХОДА) в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Харківської обласної державної адміністрації від 28.02.2024 щодо відмови у підтвердженні статусу учасника ліквідації ядерних аварій, ядерних випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведення на них регламентних робіт;

- зобов`язати комісію Харківської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян, підтвердити ОСОБА_1 статусу учасника ліквідації ядерних аварій, ядерних випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведення на них регламентних робіт, про що прийняти відповідне рішення.

Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 06 серпня 2024 року задовольнив позов ОСОБА_1 .

Визнав протиправним та скасував рішення Харківської обласної державної адміністрації від 28.02.2024 щодо відмови ОСОБА_1 у підтвердженні статус учасника ліквідації ядерних аварій, ядерних випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведення на них регламентних робіт.

Зобов`язав комісію Харківської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян, підтвердити ОСОБА_1 статус учасника ліквідації ядерних аварій, ядерних випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведення на них регламентних робіт, про що прийняти відповідне рішення.

Стягнув на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Харківської обласної державної адміністрації (вул. Сумська, б. 64, м. Харків, 61200, код ЄДРПОУ 2391299588) суму сплаченого судового збору у розмірі 968,96 грн (дев`ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок).

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на його ухвалення при неповному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального та матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.08.2024 по справі № 520/8513/24 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач зазначає, що необхідною обставиною, з існуванням якої законодавець пов`язує наявність права особи на отримання статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї (учасника ядерних випробувань) є наявність довідки, що підтверджує безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних снарядів та проведенні на них регламентних робіт. Такий факт повинен підтверджуватись належними та допустимими доказами (документами) виданими відповідною військовою частиною або архівною установою, до якої було передано первинні підтвердні документи на зберігання, відповідно до приписів Порядку № 674.

Вважає, що надані позивачем документи не підтверджують факт його участі у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, що є обов`язковою умовою отримання статусу учасника ліквідації ядерних аварій, ядерних випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, а отже при прийнятті оскаржуваного рішення Комісія діяла виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Також відповідач вважає, що зобов`язання Комісії підтвердити ОСОБА_1 статус учасника ліквідації ядерних аварій, ядерних випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведення на них регламентних робіт, про що прийняти відповідне рішення є втручанням суду у дискреційні повноваження відповідача.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Враховуючи подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження, справа розглядається в порядку письмового провадження, відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, з таких підстав.

Судом встановлено, що позивач звернувся до Харківської обласної державної адміністрації щодо визначення статусу учасника ліквідації ядерних аварій, ядерних випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведення на них регламентних робіт.

28.02.2024 Комісією прийнято рішення (протокол засіданні №1), яким відмовлено у визначені статусу учасника ліквідації ядерних аварій, ядерних випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведення на них регламентних робіт у зв`язку з не підтвердженням факту участі у складанні ядерних зарядів та проведення на них регламентних робіт.

Не погоджуючись з рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи вимоги позивача, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем надано належні та допустимі докази, що підтвердили факт його участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, а тому у відповідачем протиправно відмовлено у підтвердженні статусу учасника ліквідації ядерних аварій, ядерних випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведення на них регламентних робіт.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, апеляційний суд зазначає таке.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я визначає Закон України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-XII (далі - Закон № 796-XII).

Відповідно до статті 9 Закону № 796-XII, особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є:

1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків;

2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт;

4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.

Згідно з частиною четвертою статті 14 Закону № 796-XII громадяни, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, належать до категорії 1, або 2, або 3. Порядок визначення цих категорій встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання вимог статті 14 Закону № 796-XII Кабінет Міністрів України постановою від 02 грудня 1992 року № 674 затвердив Порядок віднесення громадян із числа тих, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт або постраждали за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, до відповідних категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі Порядок № 674).

Пунктом 2 Порядку № 674 передбачено, що громадяни із числа тих, які брали участь у ліквідації ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, відносяться до категорії 3 - особи, які складали ядерні заряди і здійснювали на них регламентні роботи для проведення відповідних випробувань і військових навчань, брали участь у підземних випробуваннях ядерної зброї, а також ті, які переопромінились при охороні ядерних полігонів під час випробувань (якщо їх не віднесено до категорії 1).

Відповідно до пункту 4 Порядку 674 особам, зазначеним у пункті 2 цього Порядку, видаються посвідчення учасника ліквідації ядерних аварій відповідної категорії на підставі таких документів:

1) довідки, що підтверджує безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, виданої відповідною військовою частиною або архівною установою, до якої було передано первинні підтвердні документи на зберігання;

2) військового квитка (за необхідності);

3) завіреного в установленому порядку витягу з особової справи військовослужбовця.

Пунктом 6 Порядку № 674 визначено, що видача посвідчень указаним у цьому Порядку особам провадиться Радою Міністрів Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій за місцем проживання.

Спірні питання встановлення факту участі громадян у ліквідації ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт розглядаються комісіями при Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київській та Севастопольській міських державних адміністраціях на підставі довідок та інших документів, що засвідчують факт участі у ліквідації ядерних аварій, ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт і письмових підтверджень осіб, які брали участь у ліквідації тих самих ядерних аварій, у тих самих випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт (за необхідності) (пункт 7 Порядку № 674).

Аналіз вимог Порядку № 674 дає підстави для висновку, що посвідчення учасника ліквідації ядерних аварій видається не тільки особам, які приймали участь у ядерних випробуваннях, а й особам, які складали ядерні заряди і здійснювали на них регламентні роботи для проведення відповідних випробувань і військових навчань та особам, які переопромінились при охороні ядерних полігонів під час випробувань (якщо їх не віднесено до категорії 1).

Пунктом 4 Порядку № 674 встановлено вичерпний перелік умов, за наявності яких особі може бути видано посвідчення учасника ліквідації ядерних аварій, а саме, особа повинна мати довідку, що підтверджує участь у ліквідації ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, виданої відповідною військовою частиною або архівною установою, до якої було передано первинні підтвердні документи на зберігання.

Зазначений висновок, узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 09 грудня 2019 року у справі № 826/12410/16 та від 20 вересня 2022 року у справі № 200/9594/20-а.

Судом встановлено, що відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 27.08.2020, позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 у відділеній місцевості та у військовій частині НОМЕР_3 з 29.08.1978 по 21.12.1990.

Також позивач надав до комісії Харківської обласної державної адміністрації довідку від 26.03.2009 № 448/16/2437 видану військовою частиною НОМЕР_4 Міністерства оборони російської федерації у який зазначено, що ОСОБА_1 в період з 1978 по 1986 роки приймав безпосередню участь в регламентних роботах по обслуговуванню ядерних боєприпасів, їх зберігання та транспортування для відповідних випробувань та навчань.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що надані позивачем документи підтверджують факт участі позивача у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, та погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення Комісії Харківської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян щодо встановлення факту участі громадян у ліквідації ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт про відмову ОСОБА_1 у встановленні факту участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї є протиправним та таким що підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи наведене, відповідач не довів правомірність винесеного рішення про відмову позивачу у встановленні факту участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Щодо доводів відповідача про те, що вимога позивача про зобов`язання Комісії підтвердити позивачу статус учасника ліквідації ядерних аварій, ядерних випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведення на них регламентних робіт, про що прийняти відповідне рішення, віднесена до дискреційних повноважень відповідача, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 2 Закону України від 17 лютого 2022 № 2073-IX "Про адміністративну процедуру" дискреційне повноваження повноваження, надане адміністративному органу законом, обирати один із можливих варіантів рішення відповідно до закону та мети, з якою таке повноваження надано.

Частиною третьою статті 6 цього ж Закону визначено, що здійснення адміністративним органом дискреційного повноваження вважається законним у разі дотримання таких умов:

1) дискреційне повноваження передбачено законом;

2) дискреційне повноваження здійснюється у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законом;

3) правомірний вибір здійснено адміністративним органом для досягнення мети, з якою йому надано дискреційне повноваження, і відповідає принципам адміністративної процедури, визначеним цим Законом;

4) вибір рішення адміністративного органу здійснюється без відступлення від попередніх рішень, прийнятих тим самим адміністративним органом в однакових чи подібних справах, крім обґрунтованих випадків.

Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи (далі КМРЄ) № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень (concerning the exercise of discretionary powers by administrative authorities), прийнятими КМРЄ 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Здійснюючи судочинство, Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) неодноразово аналізував межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні ЄСПЛ від 17 грудня 2004 року у справі «Педерсен і Баадсгаард проти Данії» («Pedersen and Baadsgaard v. Denmark», заява № 49017/99) зазначено, що, здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, відміняти замість нього рішення, яке визнається протиправним, приймати інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

Водночас у рішенні ЄСПЛ від 2 червня 2006 року у справі «Волохи проти України» (заява № 23543/02) при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є «передбачуваною», якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі у разі потреби за допомогою відповідної консультації регулювати свою поведінку. «…надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання».

Із огляду на вищезазначене, дискреційними є такі повноваження, у межах яких норма права допускає кілька варіантів поведінки суб`єкта владних повноважень у кожній конкретній ситуації та встановлених обставинах справи, кожна з яких буде правомірною.

Характерними ознаками адміністративного розсуду є: 1) реалізація дискреційних повноважень має відповідати принципу верховенства права; 2) їх здійснення можливе лише у разі відсутності єдиного можливого варіанту поведінки; 3) суб`єкти владних повноважень мають можливість вибрати оптимальний варіант поведінки з метою врегулювання певного кола суспільних відносин; 4) суб`єкти управлінської діяльності застосовують адміністративний розсуд відповідно до належної мети, без наявності власної вигоди та впливу сторонніх факторів.

Аналогічні висновки щодо тлумачення дискреційних повноважень суб`єкта управлінської діяльності викладені у постановах Верховного Суду від 5 березня 2019 року у справі № 826/16911/18, від 26 травня 2021 року у справі № 824/266/20-а, від 8 липня 2021 року у справі № 160/1598/20, від 28 липня 2021 року у справі № 280/160/20, від 21 квітня 2021 року у справі № 480/2675/20, від 20 травня 2022 року у справі № 340/370/21, від 26 жовтня 2022 року у справі № 640/30483/21, від 21 березня 2023 року у справі № 640/17821/21, від 1 травня 2023 року у справі № 540/913/21, від 1 травня 2023 року у справі № 540/913/21, від 16 травня 2023 року у справі № 380/3195/22 та від 23 червня 2023 року у справі № 160/6214/21.

У спорі, що виник у цій справі, відповідач помилково вважає, що Харківська ОДА при опрацюванні заяви позивача мав дискреційні повноваження, адже за умови надання позивачем документів, що підтверджують факт участі останнього у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване судове рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Харківської обласної державної (військової) адміністрації - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.08.2024 по справі № 520/8513/24 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)С.П. Жигилій Судді(підпис) (підпис) В.Б. Русанова Т.С. Перцова