Постанова

від 27.12.2024 по справі 520/28428/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2024 р. Справа № 520/28428/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Жигилія С.П.,

Суддів: Макаренко Я.М. , Перцової Т.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2024 (суддя: Панов М.М., м. Харків) по справі № 520/28428/24

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області , Управління Державної казначейської служби України в Шеченківському районі м. Харкова

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області (далі по тексту відповідач-1, ГУДКСУ у Харківській області), Управління Державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Харкова (далі по тексту відповідач-2, УДКСУ у Шевченківському районі м. Харкова), в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області та Управління Державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Харкова щодо включення заборгованості за виконавчим листом № 520/25723/23, виданим Харківським окружним адміністративним судом, про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) недоотриманого довічного грошового утримання судді у відставці, нарахованого ОСОБА_2 відповідно до рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.03.2020 у справі № 640/553/20 у розмірі 144963,10 грн. та відповідно до рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.02.2022 у справі № 520/1391/22 у розмірі 5508386,68 грн. до третьої черги погашення заборгованості;

- зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області та Управління Державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Харкова включити заборгованість за виконавчим листом № 520/25723/23, виданим Харківським окружним адміністративним судом, про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) недоотриманого довічного грошового утримання судді у відставці, нарахованого ОСОБА_2 відповідно до рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.03.2020 у справі № 640/553/20 у розмірі 144963,10 грн. та відповідно до рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.02.2022 у справі № 520/1391/22 у розмірі 5508386,68 грн., до першої черги погашення заборгованості відповідно до пункту 3 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач протиправно відносить виконання рішення суду щодо стягнення на користь ОСОБА_1 суми заборгованості недоотриманої пенсії (довічного грошового утримання судді у відставці) після смерті її чоловіка до третьої черги виконання рішень суду про стягнення заборгованості з бюджету з посиланням на те, що стягувачем є спадкоємець. Стверджує, що погашення заборгованості за виконавчим листом має здійснюватися в першу чергу, оскільки в даному випадку суми пенсії (довічного грошового утримання судді у відставці) передаються членам його сім`ї та не входять до складу спадщини, оскільки за виплатою таких сум позивач звернулася в межах шести місяців.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2024 по справі № 520/28428/24 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного Управління Державної казначейської служби України у Харківській області (вул. Євгенія Єніна, буд. 18, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61166, ЄДРПОУ 37874947), Управління Державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Харкова (вул. Євгенія Єніна, буд. 18, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61166, ЄДРПОУ 37999654) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області щодо включення заборгованості за виконавчим листом № 520/25723/23, виданого Харківським окружним адміністративним судом, про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) недоотриманого довічного грошового утримання судді у відставці, нарахованого ОСОБА_2 відповідно до рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.03.2020 у справі № 640/553/20 у розмірі 144963,10 грн. та відповідно до рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.02.2022 у справі № 520/1391/22 у розмірі 5508386,68 грн до третьої черги погашення заборгованості.

Зобов`язано Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області включити заборгованість за виконавчим листом № 520/25723/23, виданого Харківським окружним адміністративним судом, про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) недоотриманого довічного грошового утримання судді у відставці, нарахованого ОСОБА_2 відповідно до рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.03.2020 у справі № 640/553/20 у розмірі 144963,10 грн. та відповідно до рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.02.2022 у справі № 520/1391/22 у розмірі 5508386,68 грн., до першої черги погашення заборгованості відповідно до пункту 3 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області (ЄДРПОУ 37874947) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач-1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2024 по справі № 520/28428/24 та відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що висновки суду про те, що предмет позову щодо зміни черговості виконання рішення за програмою 3504040 не стосується повноважень Казначейства є помилковими, а відмова суду у залученні до участі у справі останнього призвела до неповного з`ясування обставин, що призведе до ускладнення його виконання. Вказує, що вирішення проблемних питань, які виникають при виконанні судових рішень за бюджетною програмою 3504040, згідно з пунктами 47-52 Порядку № 845, належить до повноважень Казначейства.

Вказує, що Головне управління діяло відповідно до наданих роз`яснень виконавчого органу центральної влади, який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, рішення якого не були скасовані судом та визнані неправомірними.

Також, зазначає, що вказані кошти не є для стягувача соціальними виплатами, а є майном.

Крім того, вказує, що, враховуючи, що боржником за пред`явленим виконавчим листом по справі № 676/1557/16-ц є ГУПФУ в Харківській області, яке добровільно повинне виконувати зазначене рішення, але й досі не виконало його, відмова суду першої інстанції в залученні до справи у якості третьої особи на стороні відповідача боржника за виконавчим листом також перешкодила повному з`ясування обставин.

Відповідач-2 та позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ч.1 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судовим розглядом встановлено, що, відповідно до постанови Верховної Ради України "Про звільнення суддів" від 08.09.2016 № 1515-VІІІ та наказу голови Вищого адміністративного суду України від 10.10.2016 № 682-К, ОСОБА_2 звільнено з посади судді касаційної інстанції у зв`язку з поданням заяви про відставку та відраховано зі штату Вищого адміністративного суду України з 10.10.2016.

Починаючи з 13.10.2016 ОСОБА_2 отримував довічне грошове утримання судді у відставці, виплату якого здійснювало Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві та в подальшому - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (у зв`язку зі зміною місця проживання).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 .

ОСОБА_1 є дружиною померлого ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 .

На день смерті ОСОБА_2 в органах Пенсійного фонду України обліковувалась недоотримана пенсія, що складається з суми довічного грошового утримання, нарахованого ОСОБА_2 відповідно до рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.03.2020 у справі № 640/553/20 у розмірі 144963,10 грн. та відповідно до рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.02.2022 у справі № 520/1391/22 у розмірі 5508386,68 грн..

У серпні 2023 року в межах шестимісячного строку з дня відкриття спадщини ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з заявою про виплату недоодержаної пенсії у зв`язку зі смертю чоловіка, але отримала відмову у виплаті вказаних сум.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.11.2023 у справі № 520/25723/23 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено в повному обсязі.

Скасовано рішення № 30 відділу опрацювання документації № 1 управління з питань виплат Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 07.08.2023.

Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, 3 під., 2 пов., м.Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) недоотримане довічне грошове утримання судді у відставці, нараховане ОСОБА_2 відповідно до рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.03.2020 у справі № 640/553/20 у розмірі 144963,10 грн. та відповідно до рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.02.2022 у справі № 520/1391/22 у розмірі 5508386,68 грн..

Вказане рішення суду набрало законної сили 07.02.2024 та після отримання виконавчого листа звернуто до виконання до Головного управління Державної казначейської служби в Харківській області.

Головне управління Державної казначейської служби в Харківській області внесло відомості до Реєстру судових рішень АС «Є-Казна» за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду (КПКВ 3504040), де на теперішній час обліковується вказаний виконавчий лист.

Головне управління Державної казначейської служби в Харківській області повідомило ОСОБА_1 , що станом на 15.04.2024 зазначений виконавчий лист від 08.02.2024 по справі № 520/25723/23 перебуває у черзі виконання рішень суду за бюджетною програмою (КПКВ 3504040) під №214099 та заборгованість підлягає погашенню за третьою чергою заборгованості.

На звернення позивача щодо необхідності погашення заборгованості за першою чергою, листом від 13.09.2024 Головне управління Державної казначейської служби в Харківській області повідомило, що виконавчі документи про стягнення коштів, що є похідними від рішень суду про стягнення пенсійних та соціальних виплат, підлягають погашенню за третьою чергою заборгованості. При надходженні виконавчих документів про стягнення коштів на користь спадкоємця з органу Пенсійного фонду України суму недоотриманої пенсії Головним управлінням приймаються до виконання виконавчі документи у зазначеній категорії справ та погашаються за третьою чергою заборгованості за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду (КПКВ 3504040).

Стверджуючи, що відповідач протиправно відносить виконання рішення суду щодо стягнення на користь позивача суми заборгованості недоотриманої пенсії (довічного грошового утримання судді у відставці) після смерті її чоловіка до третьої черги виконання рішень суду про стягнення заборгованості з бюджету замість першої черги, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості останнього.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України (рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в частині задоволення позовних вимог), колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження», рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

05.06.2012 прийнятий Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» № 4901-VI, який встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження» (далі - рішення суду), та особливості їх виконання (далі по тексту - Закон № 4901-VI).

Частина 1 статті 2 Закону № 4901-VI визначає, що Держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону № 4901-VI, виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України (ч. 1 ст. 23 Бюджетного кодексу України). Зокрема, у Законі України «Про Державний бюджет України» на 2024 рік передбачено спеціальну бюджетну програму КПКВК 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою» (далі - Програма).

Органи Казначейства здійснюють заходи щодо погашення заборгованості за рішеннями суду, що обліковуються за Програмою відповідно до Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 №440 (далі - Порядок №440), та Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (далі - Порядок №845).

Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» передбачено, що заборгованість погашається в такій черговості:

у першу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду щодо пенсійних та соціальних виплат, про стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, а також у зв`язку з втратою годувальника;

у другу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду, пов`язаними з трудовими правовідносинами;

у третю чергу погашається заборгованість за всіма іншими рішеннями суду.

Бюджетні асигнування на погашення заборгованості визначаються законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

З системного аналізу пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №4901 вбачається, що для визначення черговості погашення заборгованості визначальною є правова природа боргу.

При цьому, у першу чергу погашається заборгованість, зокрема, за рішеннями суду щодо пенсійних виплат.

Таким чином, для з`ясування того, в якій черзі має погашатися заборгованість за виконавчим листом, виданим Харківським окружним адміністративним судом 08.02.2024 по справі № 520/25723/23, про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 недоотриманого довічного грошового утримання судді у відставці, нарахованого ОСОБА_2 відповідно до рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.03.2020 у справі № 640/553/20 у розмірі 144 963,1 грн. та відповідно до рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.02.2022 у справі № 520/1391/22 у розмірі 5 508 386,68 грн., необхідно встановити правову природу заборгованості (в порядку спадкування чи недоотримана пенсія) та підстави її виникнення.

Так, відповідно до ст. 52 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну.

У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Зміст ч. 3 ст. 52 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" також узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Крім того, зміст вищевказаних норм узгоджується із положеннями Закону України "Про пенсійне забезпечення", де в частині 1 статті 91 зазначено, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

У постанові Верховного Суду від 27.08.2020 у справі №804/536/18 викладено правові висновки про те, що ЦК України не визначено строку, протягом якого члени сім`ї спадкодавця мають право на одержання соціальних платежів. Норми статті 52 Закону №1058-IV теж не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю, а лише визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера.

Таким чином, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується членам його сім`ї за умови, якщо саме ці суб`єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім`ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що суми соціальних виплат (пенсії, довічного грошового утримання судді у відставці) передаються членам сім`ї спадкодавця (входять до складу спадщини), якщо зі спливом шести місяців ніхто не звернувся із заявою про виплату недоотриманої суми пенсії і в такому випадку така заборгованість набуває статусу спадкового майна.

Водночас, якщо недоотримана сума пенсії мала бути виплачена членам сім`ї померлого, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті та звернулися з заявою встановленої форми до органу Пенсійного фонду про отримання такої пенсії в межах шести місяців з дня смерті пенсіонера, то правова природа заборгованості залишається незмінною та стосується отримання пенсійних виплат.

При цьому, сумами пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, слід вважати і суми пенсії, які не були отримані пенсіонером за життя, внаслідок неправомірних дій органу Пенсійного фонду України, який не виконав у добровільному порядку судове рішення, що набрало законної сили, і яким пенсійний орган було зобов`язано провести нарахування та виплату підвищення до пенсії.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 13.12.2018 у справі №2-а-1710/11, від 14.02.2019 у справі №2-а-2727/11/2209, від 07.03.2019 у справі №617/7748/12, від 08.08.2019 у справі №127/2-а-11792/11, від 05.08.2020 по справі № 673/393/19.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як встановлено з матеріалів справи, ОСОБА_1 є дружиною померлого ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , та на момент смерті останнього проживала з ним за однією адресою. В серпні 2023 року в межах шестимісячного строку з дня смерті чоловіка ОСОБА_1 звернулася до органів Пенсійного фонду із заявою про виплату недоодержаної пенсії у зв`язку зі смертю чоловіка, але отримала відмову у виплаті суми пенсії в загальному розмірі 5653349,78 грн..

Зазначена відмова оскаржена в судовому порядку, та, як наслідок, на виконанні в органах Державної казначейської служби України знаходиться вказаний вище виконавчий лист про стягнення недоотриманої суми пенсії.

Колегія суддів вказує, що зазначена сума пенсії не входить до складу спадщини, оскільки має іншу правову природу - недоотримана сума пенсії.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що пункт 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №4901 не містить виключень або застережень щодо того, хто є стягувачем за виконавчим документом: особа, якій призначена пенсія, чи особа, яка має право на недоотриману суму пенсії (в даному випадку ОСОБА_1 звернулася за недоотриманою пенсією, що не входить до складу спадщини).

Отже, оскільки рішення суду щодо стягнення недоотриманих пенсійних виплат підлягає виконанню в першу чергу, виплата заборгованості за виконавчим листом у справі № 520/25723/23 про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 недоотриманої суми пенсії (тобто за рішеннями суду щодо пенсійних та соціальних виплат) має погашатися в першій черзі, як це передбачено Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

За таких обставин, вказаний виконавчий лист, виданий на виконання рішення по справі 520/25723/23, мав бути включений до першої черги погашення заборгованості, згідно з пунктом 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 4901.

Таким чином, дії органу Державної казначейської служби щодо віднесення погашення заборгованості за цим виконавчим листом до третьої черги є протиправними.

Відтак, позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання включити заборгованість за виконавчим листом № 520/25723/23, виданим Харківським окружним адміністративним судом, про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) недоотриманого довічного грошового утримання судді у відставці, нарахованого ОСОБА_2 відповідно до рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.03.2020 у справі № 640/553/20 у розмірі 144963,10 грн. та відповідно до рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.02.2022 у справі № 520/1391/22 у розмірі 5508386,68 грн., до першої черги погашення заборгованості відповідно до пункту 3 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» підлягають задоволенню.

В той же час вирішуючи питання, який саме орган Державної казначейської служби має відповідати за поновлення порушених прав позивача, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 24 Порядку № 845, стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з боржника, подають до органу казначейства, в якому обслуговується боржник (відкриті рахунки) або за його місцем знаходження документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку, а саме:

заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка (у разі наявності - довідку банку), назви банку, його МФО та коду ЄДРПОУ, номера рахунка (поточний, транзитний, картковий), прізвища, імені, по батькові (повне найменування - для юридичної особи) власника рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних для пересилання коштів через підприємства поштового зв`язку, що здійснюється за рахунок стягувача (прізвище, ім`я, по батькові адресата, його поштова адреса (найменування вулиці, номер будинку, квартири, найменування населеного пункту, поштовий індекс), реквізити банківського рахунка поштового відділення);

оригінал виконавчого документа;

судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності);

оригінал або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету (у судових рішеннях про стягнення коштів з відповідного бюджету).

У даному випадку, враховуючи те, що Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області територіально знаходиться в Харківській області, відповідальним за облік та прийняття виконавчого документу є саме Головне управління Державної казначейської служби в Харківській області.

Матеріалами справи підтверджуються, що виконавчий лист, виданий Харківським окружним адміністративним судом 08.02.2024 по справі № 520/25723/23, про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 недоотриманого довічного грошового утримання судді у відставці, нарахованого ОСОБА_2 відповідно до рішень суду надійшов до Головного управління Державної казначейської служби в Харківській області 13.03.2024 та був зареєстрований за вх. №10-5586.

В межах повноважень (що визнається відповідачами) Головне управління Державної казначейської служби в Харківській області внесло відомості до Реєстру судових рішень АС «Є-Казна» за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду (КПКВ 3504040), де на теперішній час обліковується вказаний виконавчий лист.

Отже, до повноважень Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області відноситься внесення відомостей до Реєстру судових рішень АС «Є-Казна» за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду (КПКВ 3504040).

За таких обставин, у даному випадку Головне управління Державної казначейської служби в Харківській області допустило протиправні дії щодо порушення порядку черговості обліку заборгованості, тому саме цей орган має відновити порушені права позивача та шляхом внесення відомостей до Реєстру судових рішень АС «Є-Казна» за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду (КПКВ 3504040) змінити черговість обліку заборгованості.

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що предмет позову стосується виключно зміни порядку обліку черговості погашення заборгованості, що знаходиться в межах повноважень органу, до якого надійшов виконавчий лист. Питання безспірного списання коштів державного та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду, що, згідно з п.п. 3 пункту 4 Положення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 № 215, віднесено до повноважень центрального органу державної казначейської служби, не порушується в межах розгляду цієї справи, що виключає необхідність залучення Державної казначейської служби України до участі у справі.

Доводи апелянта про те, що відмова суду першої інстанції в залученні до справи у якості третьої особи на стороні відповідача боржника за виконавчим листом перешкодила повному з`ясування обставин, колегія суддів відхиляє, оскільки, як зазначено вище, відповідальним за облік та прийняття виконавчого документу є саме Головне управління Державної казначейської служби в Харківській області, що виключає необхідність залучення ГУПФУ в Харківській області до участі у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби в Харківській області підлягають задоволенню в повному обсязі.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Суд, у цій справі, також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (п. 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно ч. 1ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2024 по справі № 520/28428/24 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)С.П. Жигилій Судді(підпис) (підпис) Я.М. Макаренко Т.С. Перцова