Постанова

від 27.12.2024 по справі 520/12208/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2024 р. Справа № 520/12208/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Жигилія С.П.,

Суддів: Русанової В.Б. , Перцової Т.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Чернігівської митниці на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2024 (суддя: Бабаєв А.І., м. Харків) по справі № 520/12208/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бестділ"

до Чернігівської митниці

про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «БЕСТДІЛ» (далі ТОВ «БЕСТДІЛ», позивач) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Чернігівської митниці (далі відповідач, митний орган), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати:

- рішення про коригування митної вартості товарів №UА102000/2024/000025/2 від 01.04.2024 року та картки відмови №UА102020/2024/000047 від 01.04.2024 року;

- рішення про коригування митної вартості товарів №UА102000/2024/000027/2 від 02.04.2024 року та картки відмови №UА102020/2024/000049 від 02.04.2024 року;

- рішення про коригування митної вартості товарів №UА102000/2024/000031/2 від 15.04.2024 року та картки відмови №UА102020/2024/000056 від 15.04.2024 року;

- рішення про коригування митної вартості товарів №UА102000/2024/000032/2 від 16.04.2024 року та картки відмови №UА102020/2024/000058 від 16.04.2024 року.

- стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕСТДІЛ» (ідентифікаційний код юридичної особи 43534311) витрати на оплату судового збору у загальному розмірі 33 847,20 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у фіксованому розмірі 60 000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Чернігівської митниці (ідентифікаційний код юридичної особи 43985581, Адреса: 14017, Чернігівська обл., м. Чернігів, проспект Перемоги, 6).

В обґрунтування позовних вимог послався на протиправність рішень про коригування митної вартості товарів №UА102000/2024/000025/2 від 01.04.2024, №UА102000/2024/000027/2 від 02.04.2024 року, №UА102000/2024/000031/2 від 15.04.2024 року, №UА102000/2024/000032/2 від 16.04.2024 року та карток відмови №UА102020/2024/000047 від 01.04.2024 року, №UА102020/2024/000049 від 02.04.2024 року, №UА102020/2024/000056 від 15.04.2024 та №UА102020/2024/000058 від 16.04.2024, оскільки на виконання вимог Митного кодексу України (далі МК України), ТОВ «БЕСТДІЛ» до митного оформлення були надані відповідачу всі необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, які за своїм змістом не суперечать один одному, не мають розбіжностей та містять усі дані, необхідні для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом.

В свою чергу, відповідачем, всупереч отриманій інформації, безпідставно не визнано подані позивачем документи і необґрунтовано витребувано додаткові, не доводячи при цьому обставин, які на його думку свідчать про існування обґрунтованих сумнівів щодо визначення позивачем числового значення митної вартості імпортованого товару.

Наголосив, що надані до митного оформлення документи на підтвердження вартості транспортних витрат на перевезення товару містять повну, детальну та достовірну інформацію про загальну вартість транспортування товарів та маршрут перевезення, а також про вартість транспортних витрат до місця ввезення на митну територію України. Зазначені документи не містять ознаки підробки та суперечностей, а наведена в них цінова інформація підлягає обчисленню, що свідчить про необґрунтованість та безпідставність сумнівів митного органу щодо цієї складової митної вартості.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2024 у справі № 520/12208/24 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕСТДІЛ» (61036, Харківська обл., місто Харків, вул. Морозова, будинок 7) до Чернігівської митниці (14017, м. Чернігів, проспект Перемоги, 6) про визнання протиправними та скасування рішень задоволено.

Визнано протиправними та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів №UА102000/2024/000025/2 від 01.04.2024 року та картку відмови №UА102020/2024/000047 від 01.04.2024 року, рішення про коригування митної вартості товарів №UА102000/2024/000027/2 від 02.04.2024 року та картку відмови №UА102020/2024/000049 від 02.04.2024 року, рішення про коригування митної вартості товарів №UА102000/2024/000031/2 від 15.04.2024 року та картку відмови №UА102020/2024/000056 від 15.04.2024 року, рішення про коригування митної вартості товарів №UА102000/2024/000032/2 від 16.04.2024 року та картку відмови №UА102020/2024/000058 від 16.04.2024 року.

Стягнуто з Чернігівської митниці (код ЄДРПОУ 43985581, 14017, м. Чернігів, проспект Перемоги, 6) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕСТДІЛ» (код ЄДРПОУ 43534311, 61036, Харківська обл., місто Харків, вул. Морозова, будинок 7) сплачений судовий збір у сумі 27077 (двадцять сім тисяч сімдесят сім) грн. 76 коп.

Стягнуто з Чернігівської митниці (код ЄДРПОУ 43985581, 14017, м. Чернігів, проспект Перемоги, 6) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕСТДІЛ» (код ЄДРПОУ 43534311, 61036, Харківська обл., місто Харків, вул. Морозова, будинок 7) судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 40000 (сорок тисяч) грн. 00 коп.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин у справі та порушення норм матеріального і процесуального права, просить суд апеляційної інстанції рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2024 року у справі № 520/12208/24 скасувати та прийняти постанову, якою у позові відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив про незгоду із присудженою до стягнення судом першої інстанції сумою витрат на правничу допомогу у розмірі 40000 грн, оскільки така є завищеною та не співмірною зі складністю даної справи. Вважає, що розумною в даному випадку буде сума витрат на правничу допомогу у розмірі 20000 грн.

Стверджує про помилковість висновку суду першої інстанції щодо надання позивачем до митного оформлення повного пакету документів, що передбачені ч.2 ст. 53 Митного кодексу України (далі МК України), оскільки декларантом не було надано, зокрема, документів, які б спростували необхідність включення до митної вартості додаткових витрат, а саме витрат на розвантажувально-навантажувальні роботи в портах Constanta (Румунія) та Gdansk (Польща).

Також судом першої інстанції залишено поза увагою наявність розбіжностей в наданих позивачем деклараціях Т1, щодо зазначення в них двох коносаментів, які не подавалися до митного оформлення та коносаментів без відтисків печаток та інформації про перевізника.

Крім того до митного оформлення було надано калькуляції та прайс-листи продавця товару, який не є виробником, що є порушенням п. 6 ч.3 ст. 53 МК України. Звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що надані позивачем висновки експерта не можуть бути прийняті, як документи, що підтверджують заявлену позивачем вартість товару, оскільки експертом в них використовувались дані сайтів з тканинами, які неможливо ідентифікувати з оцінюваними, з огляду на відсутність даних про характеристики наданих до звіту цінових пропозицій на товари.

Також апелянт зазначив, що за результатами аналізу реєстру податкових накладних, які наявні в ІКС «Єдине вікно подання електронної звітності» ДПСУ, за період з 01.01.2023 по 17.05.2024 встановлено наявність податкової накладної № 6, складеної 17.04.2024, відповідно до якої вартість міжнародних транспортних послуг за маршрутом Гданськ (Польща) Козелець Васильків (Україна) становить 197 974,00 грн. Постачальником (продавцем) цих послуг є ФОП ОСОБА_1 (податковий номер платника податку 2555518017), а отримувачем (покупцем) ТОВ «БЕСТДІЛ». Перевезення вантажу здійснювалося автомобілем за номерами НОМЕР_1 / НОМЕР_2 . Наведене свідчить про надання ТОВ «БЕСТДІЛ» міжнародних транспортних послуг із перевезення товарів з Гданська (Польща) до пункту призначення на території України, та, в свою чергу, ставить під сумнів зазначені в товаросупровідних документах умови поставки СРТ UA Київ.

Вважає хибним твердження суду першої інстанції про безпідставність застосування митним органом резервного методу визначення митної вартості товару, оскільки в оскаржуваних рішеннях відповідачем було чітко пояснено причини незастосування першого методу та аргументовано неможливість застосування кожного наступного методу, що, на думку апелянта, свідчить про законність прийнятих митницею рішень.

У надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу позивач просив рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2024 по справі № 520/12208/24 залишити без змін, як законне та обґрунтоване, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а апеляційну скаргу Чернігівської митниці - без задоволення, як таку, що не відповідає вимогам ст. 296 КАС України.

В обґрунтування відзиву зазначив, що наданих позивачем на підтвердження заявленої митної вартості документів було цілком достатньо для визначення митної вартості товарів за основним методом, а наведені митним органом у спірних рішеннях розбіжності спростовуються змістом таких документів, які за своїм змістом не суперечили один одному, у повному обсязі доводили обґрунтованість ціни товару, проведення оплати у розмірах, встановлених укладеним контрактом, а транспортні перевізні документи містили достатню інформацію про вартість послуг з перевезення.

Заперечення апелянта щодо визначеного судом розміру витрат на правничу допомогу вважав недоречними, оскільки, враховуючи скасування карток відмови та спірних рішень про коригування митної вартості в бік збільшення на загальну суму 1 449 013,11 грн., зафіксований сторонами розмір витрат на правничу допомогу в сумі 60 000,00 грн. складає менше 10% від ціни позову (5%). При цьому позивач погоджується з присудженою судом першої інстанції сумою витрат на правничу допомогу у розмірі 40 000,00 грн.. Зауважує, що апелянт, заперечуючи проти і так вже зменшеної суми таких витрат, фактично намагається нівелювати правовий зміст як договору про надання правничої допомоги так і рішення суду.

В іншій частині зміст відзиву на апеляційну скаргу дублює зміст позовної заяви.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 09.08.2023 року між ТОВ «БЕСТДІЛ» та RAJHANS TRADING FZCO було укладено Контракт № RTF/BD20230809.

До митного оформлення було подано митну декларацію 24UA102020002288U8, разом із якою подано: пакувальний лист № RAJHANS20240202 від 02.02.2024 року, рахунок-фактуру (інвойс) № RAJHANS20240202 від 02.02.2024 року, коносамент № UTRUST24012206 від 10.02.2024 року, автотранспортну накладну № 1543 від 08.04.2024 року, декларацію № MRN24PL322080NS6KP0I5 від 05.04.2024 року, декларацію про походження товару № RAJHANS20240202 від 02.02.2024 року, висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № Б-11/04/24/05 від 11.04.2024 року, розрахунок ціни (калькуляція) № RAJHANS20240202 від 02.02.2024 року, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № RTF/BD20230809 від 09.08.2023 року, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № б/н від 10.02.2024 року, договір про надання послуг митного брокера № 10/06-20 від 10.06.2020 року, лист №RAJHANS20240202-2 від 02.02.2024 року, видаткову накладну № RAJHANS20240202 від 02.02.2024 року, відвантажувальна специфікація № RAJHANS20240202 від 02.02.2024 року, комерційну пропозиція № RAJHANS20230801 від 01.08.2023 року, лист № 03/31-1 від 31.03.2024 року, лист № 03/31-2 від 31.03.2024 року, лист № RAJHANS20240202-1 від 02.02.2024 року, лист №RAJHANS20240202-3 від 02.02.2024 року, лист № RAJHANS20240202-4 від 02.02.2024 року, лист № RAJHANS20240202-5 від 02.02.2024 року, прейскурант (прайс-лист) № RAJHANS20231225/1 від 25.12.2023 року, якісний опис № RAJHANS20240202 від 02.02.2024 року.

Чернігівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UА102000/2024/000031/2 від 15.04.2024 року та складено картку відмови №UА102020/2024/000056 від 15.04.2024 року.

До митного оформлення було подано митну декларацію 24UA102020001900U6, разом із якою подано: пакувальний лист № RAJHANS20231227B 27.12.2023 року, рахунок-фактуру (інвойс) № RAJHANS20231227 від 27.12.2023року, коносамент № YMJAM232616053A від 02.01.2024 року, автотранспортну накладну № 1390 від 27.03.2024 року, декларацію № MRN24R0CT190000201200 від 26.03.2024 року, декларація про походження товару № RAJHANS20231227 від 27.12.2023 року, висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 20-01/04-2024 від 01.04.2024 року, розрахунок ціни (калькуляція) № RAJHANS20231227 від 27.12.2023 року, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № RTF/BD20230809 від 09.08.2023 року, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № б/н від 02.01.2024 року, договір про надання послуг митного брокера № 10/06-20 від 10.06.2020 року, видаткову накладну № RAJHANS20231227 від 27.12.2023 року (з перекладом), відвантажувальну специфікація № RAJHANS20231227 від 27.12.2023 року, комерційну пропозиція № RAJHANS20230801 від 01.08.2023 року, лист № 03/15-1 від 15.03.2024 року, лист № 03/15-2 від 15.03.2024 року, лист № RAJHANS20231227-1 від 27.12.2023 року, лист № RAJHANS20231227-2 від 27.12.2023 року, лист № RAJHANS20231227-3 від 27.12.2023 року, лист №RAJHANS20231227-4 від 27.12.2023 року, лист № RAJHANS20231227-5 від 27.12.2023 року, прейскурант (прайс-лист) № RAJHANS20231114/1 від 14.11.2023 року, якісний опис № RAJHANS20231227 від 27.12.2023 року.

Чернігівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UА102000/2024/000025/2 від 01.04.2024 року та складено картку відмови №UА102020/2024/000047 від 01.04.2024 року.

До митного оформлення було подано митну декларацію 24UA102020001911U0, разом із якою подано: пакувальний лист № RAJHANS20231228 від 28.12.2023 року, рахунок-фактуру № RAJHANS20231228 від 28.12.2023 року, коносамент №YMJAM232616234A від 02.01.2024 року, автотранспортну накладну № 7121 від 27.03.2024 року, декларацію № MRN24R0CT190000201179 від 26.03.2024 року, декларацію про походження товару № RAJHANS20231228 від 28.12.2023 року, висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 20-03/04-2024 від 01.04.2024 року, розрахунок ціни (калькуляція) № RAJHANS20231228 від 28.12.2023 року, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № RTF/BD20230809 від 09.08.2023 року, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № б/н від 02.01.2024 року, договір про надання послуг митного брокера № 10/06-20 від 10.06.2020 року, видаткову накладну № RAJHANS20231228 від 28.12.2023 року, відвантажувальну специфікацію № RAJHANS20231228 від 28.12.2023 року, комерційну пропозицію № RAJHANS20230801 від 01.08.2023 року, лист № 03/15-3 від 15.03.2024 року, лист № 03/15-4 від 15.03.2024 року, лист № RAJHANS20231228-1 від 28.12.2023 року, лист № RAJHANS20231228-2 від 28.12.2023 року, лист № RAJHANS20231228-3 від 28.12.2023 року, лист № RAJHANS20231228-4 від 28.12.2023 року, лист № RAJHANS20231228-5 від 28.12.2023 року, прейскурант (прайс-лист) № RAJHANS20231114/2 від 14.11.2023 року, якісний опис № RAJHANS20231228 від 28.12.2023 року.

Чернігівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UА102000/2024/000027/2 від 02.04.2024 року та складено картку відмови №UА102020/2024/000049 від 02.04.2024 року.

До митного оформлення було подано митну декларацію 24UA102020002319U2, разом із якою подано: пакувальний лист № RAJHANS20240116 від 16.01.2024 року, рахунок-фактуру (інвойс) № RAJHANS20240116 від 16.01.2024 року, коносамент № UTRUST24011093A від 23.01.2024 року, автотранспортну накладну № 8387 від 12.04.2024 року, декларацію № MRN 24PL322080NS6L3VE7 від 11.04.2024 року, декларацію про походження товару № RAJHANS20240116 від 16.01.2024 року, висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 20-47/04-2024 від 15.04.2024 року, розрахунок ціни (калькуляція) № RAJHANS20240116 від 16.01.2024 року, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № RTF/BD20230809 від 09.08.2023 року, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № б/н від 23.01.2024 року, договір про надання послуг митного брокера № 10/06-20 від 10.06.2020 року, видаткову накладну № RAJHANS20240116 від 16.01.2024 року, відвантажувальну специфікацію № RAJHANS20240116 від 16.01.2024 року, комерційну пропозицію № RAJHANS20230801 від 01.08.2023 року, лист № 03/29-1 від 29.03.2024 року, лист № 03/29-2 від 29.03.2024 року, лист № RAJHANS20240116-1 від 16.01.2024 року, лист № RAJHANS20240116-2 від 16.01.2024 року, лист № RAJHANS20240116-3 від 16.01.2024 року, лист № RAJHANS20240116-4 від 16.01.2024 року, лист № RAJHANS20240116-5 від 16.01.2024 року, прейскурант (прайс-лист) № RAJHANS20231114/7 від 14.11.2023 року, якісний опис № RAJHANS20240116 від 16.01.2024 року.

Чернігівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UА102000/2024/000032/2 від 16.04.2024 року та складено картку відмови №UА102020/2024/000058 від 16.04.2024 року.

Позивач, вважаючи протиправними оскаржувані рішення та картки відмови, звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості та протиправності оскаржуваних рішень Чернігівської митниці про коригування митної вартості товару, оскільки надані позивачем до митного органу документи відповідно до частини 2 статті 53 МК України у повній мірі підтверджують заявлену митну вартість товару, а ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом резервного методу визначення митної вартості.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, який набрав чинності з 01.06.2012 (далі МК України).

Статтею 246 МК України встановлено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина 1 статті 248 МК України).

Згідно з частиною 8 статті 257 МК України, митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів.

На виконання статті 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК України).

Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні. Крім того, митним законодавством передбачена система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.

Колегія суддів зауважує, що пріоритетним до застосування є саме основний метод. Це, відповідно, обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи закріплені приписами пункту другого частини першої статті 57 МК України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів. Про субсидіарний характер застосування другорядних методів свідчить зміст положень частини третьої статті 58 МК України.

Згідно з частиною другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до частини 5 статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Положеннями частини 6 статті 54 МК України встановлено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з частиною 1 статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

За правилами частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Таким чином, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб`єктом господарювання метод визначення такої вартості.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 Митного кодексу України).

За правилами частини п`ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Зі змісту статті 53 МК України випливає, що законом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондує й положенням частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Водночас частиною третьою статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Зміст наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки саме з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.08.2019 по справі № 810/2784/18, від 06.09.2019 по справі № 815/2501/18, від 26.11.2019 по справі № 821/107/16, від 21.06.2022 по справі № 820/6811/16, від 20.03.2024 по справі № 826/5959/17.

Також, колегія суддів зазначає, що сумніви є обґрунтованими, якщо документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У митниці є обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 02 червня 2015 року (справа № 21-498а15) та у постанові Верховного Суду від 30.04.2024 по справі № 826/15125/17.

Колегією суддів встановлено, що у спірних правовідносинах сумнів у правильності визначення митної вартості, який митний орган вважає обґрунтованим, відповідач пов`язує з твердженням про наявність у наданих позивачем документах розбіжностей, які можуть свідчити про викривлення дійсної вартості товару та не зазначення всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а також зі встановленням митним органом розбіжності між заявленою позивачем митною вартістю імпортованого товару та ціновою інформацією в ЄАІС Держмитслужби України щодо подібних/аналогічних товарів митне оформлення яких вже здійснено. Зазначені обставини, на переконання митного органу, виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 МК України та обумовили необхідність запитати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 МК України додаткові документи та відомості.

З огляду на що відповідачем було повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів, які містять відомості щодо уточнення розбіжностей, для підтвердження заявленої митної вартості. Так, на виконання вимог статті 54 МКУ та відповідно до вимог статті 53 МКУ позивачу запропоновано надати такі додаткові документи: копію митної декларації країни відправлення, виписку з бухгалтерської документації за попередні поставки.

Позивачем на вказані запити надано відповіді № 01/04/2024-1 від 01.04.2024, №1/4 від 01.04.2024, 02/04/2024-1 від 02.04.2024, №2/4 від 02.04.2024, № 15/02/2024-2 від 15.04.2024, № 15/4 від 15.04.2024, 16/04/2024 від 16.04.2024, №16/4 від 16.04.2024, якими повідомлено, що додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів немає.

Відповідно до оскаржуваних рішень про коригування митної вартості заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, у зв`язку із тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, а тому враховуючи, що на вимогу митниці декларантом не надано жодних додаткових документів, на підставі проведених з позивачем консультацій щодо вибору методу визначення митної вартості товару, таку вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України відповідно до рівня на подібні/ідентичні товари інформація про які міститься в ЄАІС Держмитслужби, а саме, товар № 1 на рівні 3,97 дол/кг за МД 24UA807200001677U0 від 30.01.2024 та за МД № 23UA500100004398U8 від 02.10.2023; товар № 2 на рівні 2,92 дол/кг за МД 24UA500080001144U0 від 28.01.2024; товар №3 на рівні 3,97 дол/кг за МД 24UA500100003150U0 від 26.03.2024, товар № 4 на рівні 3,97 дол/кг за МД 24UA807200001677U0 від 30.01.2024 та за МД № 23UA500100003760U7 від 04.09.2023.

З аналізу вищенаведеного рішення вбачається, що фактичною підставою для коригування митної вартості слугував висновок митного органу про відсутність документального підтвердження заявленої ТОВ «БЕСТДІЛ» до декларування митної вартості товару, оскільки подані декларантом документи не містили відомостей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, а заявлена митна вартість ввезених позивачем товарів, є нижчою, ніж вартість товарів у вказаних вище митних деклараціях, які було взято відповідачем за основу при коригуванні митної вартості оцінюваного товару.

Колегія суддів зазначає, що порядок коригування митної вартості товарів встановлено статтею 55 МК України. Відповідно до частини другої цієї статті письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

За Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598, графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" має містити окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.

Однак, як вбачається зі змісту спірного рішення про коригування митної вартості, відповідач, обґрунтовуючи застосування резервного методу для визначення митної вартості задекларованого позивачем товару, в порушення вказаних вимог, обмежився лише посиланням на номер та дату митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, описом товару (тканини) та зазначенням виробника (Китай), не відобразивши при цьому пояснень щодо зроблених коригувань з наведенням порівняння обсягів партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов за митними деклараціями позивача та деклараціями, які використані митним органом при визначенні митної вартості, порівняльних характеристик імпортованого товару та товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. При цьому, у спірних рішеннях не проведено детальне дослідження цих митних декларацій з доданими до них документами, не наведено вартісні та якісні характеристики товару, що має суттєве значення.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про невмотивованість та необґрунтованість зроблених коригувань митної вартості.

Щодо доводів митниці про невключення позивачем до митної вартості товару витрат на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваного товару та інших витрат, пов`язаних з його транспортуванням до місця призначення (Україна), обґрунтованих посиланнями на відсутність в контракті від 09.08.2023 №RTF/BD20230809 пункту, який би передбачав включення в ціну товару витрат на перевезення та вартості розвантажувально-навантажувальних робіт в портах Constanta (Румунія) та Gdansk (Польща), слід вказати на таке.

Відповідно до п. 6 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Тобто, витрати на навантаження, вивантаження оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України додаються до ціни товару лише у разі не включення їх до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари.

Так, матеріалами справи підтверджено, що позивачем до митного оформлення було надано контракт № RTF/BD20230809 від 09.08.2023 (том 1 а.с. 77-81), статтею третьою якого встановлено, що поставка Товару за цим договором здійснюється в повній відповідності з ІКОТЕРМС-2010. Умови поставки визначаються і узгоджуються Сторонами для кожної окремої партії Товару і вказуються в інвойсі. Постачальник зобов`язаний завантажити товар на бортсудна в порту навантаження в зазначену дату або узгоджений період.

Отже, поставка товарів здійснюється у повній відповідності з ІНКОТЕРМС-2010 згідно умови поставки, яку сторони зазначають у відповідному інвойсі.

Так, відповідно до інвойсів № RAJHANS20231227 від 27.12.2023, № RAJHANS20231228 від 28.12.2023, №RAJHANS20240202 від 02.02.2024, № RAJHANS20240116 від 16.01.2024, копії яких наявні в матеріалах справи, умови поставки - СРТ Куіv, Ukraine.

Відповідно до правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати, поставка товарів на умовах CPT (фрахт/перевезення оплачені до (... назва місця призначення)) означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов`язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб.

З наведеного слідує, що сторони по контракту № RTF/BD20230809 від 09.08.2023 обумовили умови поставки, за якими витрати щодо транспортування товару до місця призначення, зазначеного в інвойсі, покладаються на продавця, тобто вартість фрахту включена у ціну товару.

З огляду на вказане, враховуючи, що місцем призначення в інвойсі зазначено м. Київ, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не було понесено витрат на транспортування товару, а відтак у митного органу не було законних підстав витребовувати у позивача документи щодо вартості транспортування товару.

При цьому, зазначення місцем навантаження товару м. Константа (Румунія) та м. Гданськ (Польща), які були транзитними/проміжними пунктами розвантаження товару, жодним чином не вказує, що вартість транспортування з Румунії/Польщі до України не включена до вартості товару та окремо сплачувалась позивачем.

Колегія суддів враховує, що наведені обставини також підтверджуються наданим відповідачу інвойсами №RAJHANS20231227 від 27.12.2023, № RAJHANS20231228 від 28.12.2023, RAJHANS20240202 від 02.02.2024, № RAJHANS20240116 від 16.01.2024 названим (кінцевим) пунктом призначення є саме держава Україна, що узгоджується з наведеними вище умовами статті 3 контракту № RTF/BD20230809 від 09.08.2023.

Наведене виключає наявність підстав для включення в ціну товару витрат на перевезення та вартості розвантажувально-навантажувальних робіт в портах Constanta (Румунія) та Gdansk (Польща), як на тому наполягає апелянт, оскільки витрати на транспортування включено на всьому маршруті транспортування саме до названого місця призначення України.

При цьому, як зауважує сам позивач, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та нестабільністю у роботі морських портів України, імпорт товару здійснюється не безпосередньо у морський порт, a поставляється через третю/транзитну країну (Румунія/Польща), проте, транзитна країна не є названим (кінцевим) місцем призначення, адже кінцевим місцем призначення є безпосередньо Україна.

Підтвердженням вказаного висновку є також листи постачальника товару №RAJHANS20231227-1 від 27.12:2023, № RAJHANS20231228-1 від 28.12.2023, NIRAJHANS20240202-1 від 02.02.2024, NIRAJHANS20240116-1 від 16.01.2024, в яких зазначено, що вони видані щодо контракту № RTF/BD20230809 від 09.08.2023 року та щодо інвойсів №RAJHANS20231227 від 27.12.2023, № RAJHANS20231228 від 28.12.2023, RAJHANS20240202 від 02.02.2024, № RAJHANS20240116 від 16.01.2024 та повідомлено про те, що у відношенні товару відвантаженого по інвойсу RAJHANS20231227 від 27.12.2023 / NRAIHANS20231228 від 28.12.2023 / NRAIHANS20240202 від 02.02.2024 / RAIHANS20240116 від 16.01.2024, вартість перевезення логістика, вантажно-розвантажувальні роботи включені в ціну товару.

Наведене в сукупності спростовує зазначені в апеляційній скарзі доводи про те, що, виявлена митним органом за результатами аналізу реєстру податкових накладних за період з 01.01.2023 по 17.05.2024 податкова накладна № 6 від 17.04.2024, відповідно до якої вартість міжнародних транспортних послуг за маршрутом Гданськ (Польща) Козелець Васильків (Україна) становить 197 974,00 грн., де постачальником (продавцем) цих послуг є ФОП ОСОБА_1 , а отримувачем (покупцем) ТОВ «БЕСТДІЛ», свідчить про надання позивачу міжнародних транспортних послуг із перевезення товарів з Гданська (Польща) до пункту призначення на території України, та, в свою чергу, ставить під сумнів зазначені в товаросупровідних документах умови поставки СРТ UA Київ.

При цьому, колегія суддів зауважує, що жодним актом митного законодавства не передбачено перевірку митним органом інформаційних баз податкового органу під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості.

Частиною 1 ст. 3 МК України прямо встановлено, що при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, застосовуються виключно норми законів України та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, чинні на день прийняття митної декларації митним органом України.

Посилання митного органу на неможливість визначення, на який саме вид товару (тканина) складена калькуляція собівартості продукції від 02.02.2024 №RAJHANS20240202, оскільки остання не містить жодного артикулу або назви тканини (характеристики), щоб ідентифікувати з оцінюваними товарами, колегія суддів вважає такими, що не відповідає дійсності, так як в наявній в матеріалах справи калькуляції (том 1 а.с. 76) наведено опис тканини, а саме вид сировини, тип ткацтва, спосіб фарбування, намотування, вид упаковки, що спростовує вказані доводи апелянта.

Щодо тверджень митного органу про те, що надані прайс-листи та калькуляції складені не виробником товару, а їх продавцем, колегія суддів зазначає, по-перше, вказані документи не є основними документами відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, які підтверджують митну вартість товарів, по-друге, прайс-лист, зокрема, це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців, по-третє, жодний нормативний акт, зокрема міжнародний, не встановлює вимоги до форми та змісту прайс-листів. Тобто прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей як на підставу для коригування митної вартості товару.

Аналогічний правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 23 жовтня 2020 року у справі № 810/690/17, від 02 червня 2022 року у справі № 460/2674/20.

Надаючи оцінку посиланням відповідача в оскаржуваних рішеннях на не зазначення у поданих до митного оформлення митних деклараціях Т1 вартості їх оформлення, і як наслідок не включення таких витрат до митної вартості товару, колегія суддів зазначає наступне.

Так, Т1 це документ, який є митною гарантією і застосовується для товарів перетинають територію ЄС (Євросоюзу) транзитом або для гарантії доставки товару від кордону ЄС до митного складу, або внутрішньої митниці чи навпаки.

Під транзитною митною декларацією розуміється бланк Т1, що заповнюється на імпортні товари, що транспортуються від одного митного поста до іншого. Вони перетинають територію держави від прибуття до вибуття в незмінному вигляді, тобто, транзитом, і не потрапляють під митні збори і податки. Об`єктом декларування виступають товари, вироблені за межами ЄС, що випливають із США. Азії і митних складів Європи.

Тобто, митна декларація, складена за формою Т1 це митний документ, що підтверджує експорт товарів з країн, законність вивезення продукції з країни-експортера і ввезення в країну-імпортер, та, відповідно, витрати на її оформлення є транспортними витратами, або витратами на транспортування.

При цьому, як зазначалось вище, за умовами контракту № RTF/BD20230809 від 09.08.2023 та відповідно до калькуляцій собівартості товару №RAJHANS20231227 від 27.12.2023, №RAJHANS20231228 від 28.12.2023, № RAJHANS20240202 від 02.02.2024, №RAJHANS20240116 від 16.01.2024, листів продавця №RAJHANS20231227-1 від 27.12.2023, №RAJHANS20231228-1 від 28.12.2023, №RAJHANS20240202-1 від 02.02.2024,с№RAJHANS20240116-1 від 16.01.2024 та інвойсів №RAJHANS20231227 від 27.12.2023, №RAJHANS20231228 від 28.12.2023, № RAJHANS20240202 від 02.02.2024, № RAJHANS20240116 від 16.01.2024 витрати на транспортування включаються у вартість товару.

Відтак і вартість витрат на оформлення декларації Т1 включено до ціни товару, враховуючи, узгоджені сторонами умови поставки CPT.

Колегія суддів враховує висновок Верховного Суду у постанові від 09.04.2021 року у справі № 804/5143/16, згідно з яким неподання перекладу декларації країни експортера та відсутність в останній посилань на підприємство, як імпортера товару, не могло бути підставою для невизнання визначеної ним митної вартості, адже частиною 2 статті 53 МК України такий документ не віднесений до обов`язкових для подання й, до того ж, не впливає на митну вартість як таку.

Тобто, відомості з експортної митної декларації митний орган може використовувати лише в якості додаткової довідкової інформації, а тому посилання на них, як на підставу для коригування, заявленої декларантом митної вартості, є хибним.

З приводу посилань митного органу на те, що у наданих деклараціях Т1 зазначено два коносаменти за № MAEU234555614 та № MAEU234698200, які не було надано до митного оформлення та коносамент за №UTRUST24012206, який не містить жодних відтисків печаток та інформації щодо перевізника, слід зазначити наступне.

Так, як пояснює сам позивач, коносаменти, зазначені у деклараціях № MRN24PL322080NS6KP015 від 05.04.2024 та № MRN24PL322080NS6L3VE7 від 11.04.2024 є лінійними та домашніми коносаментами, які вказував морський агент суднохідної лінії. Декларантом подано за митними деклараціями №24UA102020002288U8 від 15.04.2024, № 24UA102020002319U2 від 16.04.2024 лише домашні коносаменти, які були видані безпосередньо позивачу.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 10.12.2020 року у справі № 804/1313/16 лінійний коносамент призначений для агентів (агента відправника та агента-експедитора в порту перевантаження товару). Отримувачу вантажу такий лінійний коносамент не надається. Натомість, для отримувача вантажу видається домашній коносамент, тобто той коносамент, який він отримує від експедитора разом з вантажем, та у подальшому пред`являє до митного органу для попереднього митного очищення товару.

Доводи митного органу щодо відсутності відтисків печаток та інформації щодо перевізника у коносаменті №UTRUST24012206, колегія суддів, враховуючи правовий висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 08 серпня 2023 року у справі №810/692/17, за яким формальні неточності у поданому документі не можуть слугувати підставою для коригування вартості товару в разі, якщо інші документи в сукупності підтверджують задекларовану позивачем митну вартість, відхиляє.

Так само колегія суддів вважає неприйнятним посилання митного органу як на підставу для коригування, заявленої позивачем митної вартості товару на те, що у наданому висновку експерта останній використовує дані сайтів з тканинами, які неможливо ідентифікувати з оцінюваними, так як невідомі характеристики наданих до звіту цінових пропозицій на тканини, звіт не дає можливості впевнитись у достовірності, об`єктивності наведеної інформації та здійснити його перевірку у відповідності до положень ч. 21 ст. 58 МК України.

Так, відповідно до п 8 ч. 3 ст. 53 МК України митний орган виключно у встановлених цією частиною випадках може витребувати такі додаткові документи, як висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини, та лише у випадку наявності такого документа.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем висновки експерта № 20-01/04-2024 від 01.04.2024, № 20-03/04- 2024 від 01.04.2024, № Б-11/04/24/05 від 11.04.2024, № 20-47/04-2024 від 15.04.2024 було надано до митного оформлення одразу разом з митними деклараціями. Як стверджує сам позивач, вказані висновки було надано митному органу в якості додаткового підтвердження зазначеного рівня митної вартості товару (з метою виключення припущень заниження такої вартості).

Колегія суддів зауважує, що висновки експерта не є первинними документами, які підтверджують вартість імпортовано товару, оскільки не є обов`язковими документами в розумінні Митного кодексу України (частина друга статті 53), які підтверджують митну вартість товару. Такі висновки експерта носять консультаційний характер і не підлягають перевірці митним органом.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі №825/1093/16.

Також слід зазначити, що висновки експерта є результатом практичної діяльності фахівця оцінювача щодо визначення вартості об`єкта оцінювання, в зв`язку з чим він не може містити інформацію про ціноутворення, адже вказані дії знаходяться поза межами професійної діяльності фахівця оцінювача та здійснюються кожним суб`єктом господарювання на власний розсуд.

В оскаржуваних рішеннях відповідач зазначив, що позивач відмовився від надання документів, що підтверджують складові митної вартості, однак, колегія суддів вважає, що таке твердження відповідача не відповідає дійсності, оскільки в направлених до митниці листах позивач лише повідомив митний орган про відсутність у нього додаткових документів. Таким чином, колегія суддів вважає, що таке повідомлення декларанта митний орган невірно розцінив, як відмову від надання документів, зважаючи на те, що повний пакет документів був наданий митному органу позивачем разом з митними деклараціями.

Відповідно до частини третьої статті 318 МК України митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року № 3018-VI Про внесення змін до Закону України Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.

Колегія суддів звертає увагу, що за приписами наведених вище правових норм у випадку виникнення обґрунтованих сумнівів митний орган повинен витребувати, а декларант - надавати лише ті докази, які можуть підтвердити або спростувати такі сумніви. Тобто, необхідність подачі додаткових документів має бути обумовлена тим, які факти в аспекті митної вартості товару мав на меті встановити (спростувати) митний орган.

Саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Враховуючи, що до митної вартості товару підлягають включенню витрати, понесені декларантом, а не іншими суб`єктами господарювання, вимога митного органу про надання додаткових відомостей у даному випадку є безпідставною.

На підставі аналізу вказаних документів у сукупності з іншими документами, поданими позивачем під час митного оформлення оцінюваного товару, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для прийняття спірних рішень про відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю, з огляду на наявність розбіжностей в документах.

Колегія суддів звертає увагу, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 Митного кодексу України, саме по собі не тягне для нього негативних правових наслідків та не є безумовною підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів лише з посиланням на те, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

Така позиція відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій, зокрема, у постанові від 08 жовтня 2019 року у справі № 803/776/17.

Підсумовуючи викладене вище, колегія суддів, оцінивши під час розгляду справи документи, які подавались позивачем під час митного оформлення товару, вважає, що подані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

В той же час відповідачем не надано доказів на спростування визначеної позивачем вартості товару, а зазначення митним органом у спірних рішеннях про подання декларантом невідповідних документів, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, без наведення детальних обґрунтувань щодо зроблених коригувань, порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості тощо, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення.

Таким чином, під час апеляційного перегляду справи Чернігівською митницею не доведено, що використані декларантом відомості не підтверджені документально, а подані документи, передбачені частиною 2 статті 53 МК України, не містили обов`язкових відомостей, необхідних для правильного визначення митної вартості товару.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані рішення Чернігівської митниці про коригування митної вартості товарів рішення про коригування митної вартості товарів №UА102000/2024/000025/2 від 01.04.2024 року, №UА102000/2024/000027/2 від 02.04.2024, №UА102000/2024/000031/2 від 15.04.2024 та №UА102000/2024/000032/2 від 16.04.2024 року, винесені відповідачем необґрунтовано, без урахування всіх обставин, які мали значення для їх прийняття, не на підставі та не у спосіб, що передбачені Митним кодексом України, а тому є протиправними та підлягають скасуванню, що зумовлює задоволення позовних вимог в цій частині.

З огляду на вказане, картки відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА102020/2024/000047 від 01.04.2024 року, №UА102020/2024/000049 від 02.04.2024 року, №UА102020/2024/000056 від 15.04.2024 року та №UА102020/2024/000058 від 16.04.2024 року, які винесені відповідачем у зв`язку з прийняттям спірних рішень про коригування митної вартості, які визнано судом протиправними, підлягають скасуванню.

З приводу позовних вимог в частині стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 3 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Положеннями частин 3 та 4 статті 134 КАС України визначено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що розмір суми витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу та вартості виконаних робіт, витрати на проведення яких понесені в межах розгляду конкретної судової справи. При цьому розмір витрат має бути співмірним із складністю виконаних адвокатом конкретних робіт та часом, витраченим на виконання цих робіт.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині 5 статті 134 КАС України. Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частиною 6 статті 135 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 135 КАС України).

З аналізу положень ст. 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, пов`язаних безпосередньо з розглядом певної судової справи, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат.

Тобто у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала на виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення і в постановах Верховного Суду від 2 жовтня 2019 року (справа № 815/1479/18), від 15 липня 2020 року (справа № 640/10548/19), від 21 січня 2021 року (справа № 280/2635/20).

На підтвердження понесених у суді першої інстанції витрат на правову допомогу позивачем надано до матеріалів справи копії договору про надання правової допомоги від 26.04.2024, укладеного між позивачем та адвокатським бюро «Бідної Оксани Іванівни» (том 1, а.с.32-34), додаткових угод № 1 та № 2 від 26.04.2024 (том 1 а.с. 35-36), ордер серії АХ №1185433 від 29.04.2024 (том 1, а.с. 31), копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії № 1709 (том 1 а.с. 30), платіжної інструкції № 1281 від 29.04.2024 на суму 60000 грн. (том 1 а.с. 37).

Пунктом 1.1 вказаного договору від 26.04.2024 передбачено, що бюро приймає доручення клієнта та бере на себе зобов`язання надати клієнту правову допомогу. Обсяг правової допомоги визначається у додаткових угодах до даного договору (п. 1.2).

Сторони узгодили, що розмір гонорару, який клієнт сплачує бюро за надану в межах цього договору правову допомогу, визначається сторонами у додатковій угоді в фіксованому розмірі (п. 3.1).

Додатковою угодою № 1 від 26.04.2024 сторони дійшли згоди, що за даним договором бюро приймає на себе зобов`язання про надання правової допомоги клієнту щодо визнання протиправними та скасування:

- рішення про коригування митної вартості товарів №UА102000/2024/000025/2 від 01.04.2024 року та картки відмови №UА102020/2024/000047 від 01.04.2024 року;

- рішення про коригування митної вартості товарів №UА102000/2024/000027/2 від 02.04.2024 року та картки відмови №UА102020/2024/000049 від 02.04.2024 року;

- рішення про коригування митної вартості товарів №UА102000/2024/000031/2 від 15.04.2024 року та картки відмови №UА102020/2024/000056 від 15.04.2024 року;

- рішення про коригування митної вартості товарів №UА102000/2024/000032/2 від 16.04.2024 року та картки відмови №UА102020/2024/000058 від 16.04.2024 року, винесених Чернігівською митницею, на суму надмірно нарахованих митних платежів через коригування у розмірі 1 449 013,11 грн.

Відповідно до Додаткової угоди № 2 від 26.04.2024 розмір гонорару бюро за надання правової допомоги за цим договором складає фіксовану суму 60000 грн. Клієнт сплачує гонорар у повному обсязі до кінця травня 2024 року.

Так, відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 23.04.2019 по справі № 826/9047/16, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Зі змісту норм ч.ч. 4-6 ст.134 КАС України вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (саме така позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7 ст. 134 КАС України).

При цьому, колегія суддів зауважує, що при розгляді питання про відшкодування витрат на правничу допомогу учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань і саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (саме така позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Так, в поданому до суду першої інстанції клопотанні про зменшення витрат на правничу допомогу, відповідач виклав заперечення щодо заявленої до відшкодування позивачем суми судових витрат, в яких вказав, що відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Водночас, представником позивача не було надано документів, що підтверджують фактичне надання послуг (зокрема, актів наданих послуг, тощо), які повинні мати детальний опис робіт, виконаних адвокатом, а також розрахунку погодинної вартості таких послуг. Також вважав, що вартість представництва інтересів позивача в суді першої інстанції у розмірі 60000 грн. є явно необґрунтованою, та такою, що не відповідає принципу співрозмірності, з огляду на конкретні обставини даної справи та однотипність позовних вимог.

Аналогічні доводи наведено відповідачем і в апеляційній скарзі.

За правилами оцінки доказів, встановлених ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі Баришевський проти України (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі Двойних проти України (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі Меріт проти України (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Зменшуючи розмір заявлених позивачем витрат на правничу допомогу з 60000,00 грн. до 40000,00 грн., суд першої інстанції виходив з принципу співмірності та зауважив, що дана адміністративна справа розглядалась у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін за наявними матеріалами справи, відноситься до справ незначної складності та Верховним Судом висловлена стала позиція щодо спірних правовідносин.

При цьому, колегія суддів зазначає, що матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката та понесення ним витрат в суді першої інстанції, а саме представником позивача складені наступні документи: позовна заява, відповідь на відзив, заперечення на клопотання про розгляд справи з викликом сторін та заперечення на клопотання про зменшення витрат на правову допомогу.

Надаючи оцінку стягнутій судом першої інстанції сумі судових витрат на правничу допомогу, колегія суддів, дійшла висновку, що складена адвокатом відповідь на відзив здебільшого дублює доводи, викладені в адміністративному позові, має посилання лише на доказову базу, викладену у позові, складається із викладу обставин справи та повторює висновки наведені у позові, що не вимагало великого обсягу аналітичної й технічної роботи, а також витраченого часу, з огляду на що розмір правової допомоги в цій частині підлягає зменшенню.

При цьому, суд апеляційної інстанції надаючи оцінку складеній адвокатом позовній заяві, враховує обсяг вказаного документа (29 сторінок) та його фактичне значення для справи, наявність власних висновків адвоката та велику кількість посилань на актуальну судову практику по спірних питаннях.

Колегія суддів наголошує, що судом першої інстанції були досліджені наявні в матеріалах справи докази на підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу та застосовано принцип співмірності щодо заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт.

Таким чином, враховуючи досліджені судом докази на підтвердження понесених позивачем витрат, з огляду на ступінь складності даної справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, прийняття судом першої інстанції рішення про задоволення позову, колегія суддів не вбачає підстав для зменшення присудженої судом першої інстанції суми витрат на правничу допомогу у розмірі 40 000 грн.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ч. 4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Чернігівської митниці - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2024 по справі № 520/12208/24 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя С.П. Жигилій Судді В.Б. Русанова Т.С. Перцова