Постанова

від 25.12.2024 по справі 160/15862/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

25 грудня 2024 року м. Дніпросправа № 160/15862/24Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Коршуна А.О. (доповідач),

суддів: Чепурнова Д.В., Сафронової С.В.,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністюна рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.08.2024р. у справі №160/15862/24 за позовом:Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до: про:Товариства з обмеженою відповідальністю виробнича компанія «Гірничодобувна промисловість» стягнення адміністративно-господарських санкцій

ВСТАНОВИВ:

18.06.2024р. Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано адміністративний позов Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі - Фонд) до Товариства з обмеженою відповідальністю виробнича компанія «Гірничодобувна промисловість» (далі ТОВ ВК «Гірничодобувна промисловість») про стягнення адміністративно-господарських санкцій / а.с. 1-7/.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.06.2024р. за вищезазначеним адміністративним позовом відкрито провадження у адміністративній справі №160/15862/24 і справу призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи/ а.с. 18/.

Позивач, посилаючись у адміністративному позові на те, що протягом 2023р. відповідачем не було виконано норматив працевлаштування на підприємстві осіб з інвалідністю, оскільки норматив працевлаштування осіб з інвалідністю для відповідача у 2023р. становить 1 особа, а протягом 2023р. у відповідача не було працевлаштовано жодної особи з інвалідністю, у зв`язку з чим, відповідно до вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», відповідач повинен був сплатити адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2023р. у розмірі 651197,58 грн. за 1 не зайняте особою з інвалідністю робоче місце, оскільки адміністративно-господарські санкції відповідачем у встановлені законом строки не було сплачені, просив суд стягнути з відповідача на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2023р. у розмірі 651197,58 грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.08.2024р. у справі №160/15862/24 Дніпропетровському обласному відділенню Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю у задоволенні адміністративного позову відмовлено. / а.с. 91-94/.

Позивач - Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, не погодившись з рішенням суду першої інстанції від 14.08.2024р. у цій справі, 06.09.2024р. подав до Третього апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, яка зареєстрована судом апеляційної інстанції 09.09.2024р. / а.с. 97-99,103/.

З метою забезпечення розгляду вищезазначеної апеляційної скарги судом апеляційної інстанції 10.09.2024р. витребувано з суду першої інстанції матеріали адміністративної справи №160/15862/24, які надійшли до Третього апеляційного адміністративного суду 12.09.2024р. /а.с. 106/

Ухвалами Третього апеляційного адміністративного суду від 20.09.2024р. у справі №160/15862/24 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.08.2024р. у справі №160/15862/20 і справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження /а.с. 107,108,/, про що судом повідомлено учасників справи / а.с. 109-110/.

Позивач, посилаючись у апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції під час розгляду справи було зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до прийняття ним рішення у цій справі з порушення норм чинного матеріального та процесуального права, тому просив рішення суду першої інстанції від 14.08.2024р. у цій справі скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач, у письмовому відзиві заперечував проти доводів апеляційної скарги та посилаючись на те, що судом першої інстанції було об`єктивно та повно з`ясовано усі обставини справи, які мають значення для її вирішення і прийнято рішення у справі без порушень нор чинного законодавства, просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України передбачено, що датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Спірні відносини, які виникли між сторонами у цій адміністративній справі з приводу здійснення відповідачем свого обов`язку у сфері соціального захисту інвалідів врегульовані Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі - Закон).

Так, відповідно до преамбули Закону цей Закон визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами.

Нормами ст. 18 Закону передбачено, що забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань особи з інвалідністю, наявних у неї професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно із ст. 19 Закону для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним. Пенсійний фонд України у порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформацію: про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю; необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті. Отримана від Пенсійного фонду України інформація, яка містить ознаки порушень законодавства про створення робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, є підставою для проведення перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю.

Положеннями ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, і відповідно до ч. 2 цієї ж статті учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення).

Отже ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України визначені підстави для звільнення від відповідальності, як за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання (за що встановлено відповідальність у вигляді відшкодування збитків, штрафні санкції, або оперативно-господарські санкції), так і за порушення правил здійснення господарської діяльності (за що встановлено відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій), відповідно до яких суб`єкт звільняється від відповідальності, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення.

Під час розгляду цієї справи встановлено, що відповідно до розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті, у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2023 рік у відповідача (ТОВ ВК «Гірничодобувна компанія», код ЄДРПОУ 31261769), який надано позивачем у якості обґрунтування заявлених ним позовних вимог, кількість штатних працівників облікового складу за рік становила 19 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність 0 осіб; норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (кількість осіб з інвалідністю - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону) 1 особа, сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю становить 651197,58 грн. за 1 незайняте особою з інвалідністю робоче місця з урахуванням середньорічної заробітної плати штатного працівника 651197,58 грн. / а.с. 11/ , і саме таку суму позивач просив стягнути з відповідача у адміністративному позові. /а.с. 1-7/.

Але крім вищезазначеного судом під час розгляду цієї справи встановлено, що відповідач у справі ТОВ ВК «Гірничодобувна промисловість», має один відокремлений підрозділ Полупанівська філія ТОВ ВК «Гірничодобувна промисловість», код ЄДРПОУ 26427581 (с. Полупанівка, Підволочиський район, Тернопільська обл.), та у 2023р. середньооблікова кількість штатних працівників Полупанівської філії ТОВ ВК «Гірничодобувна промисловість» становила 21 особа, і з них 2 працівникам відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність.

Отже з огляду на вищенаведене та враховуючий положення ст.ст.ст. 19,62,64 Господарського кодексу України колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції стосовно того, що розумінні Закону відповідач не є єдиними суб`єктом, на якого розповсюджується обов`язок по виконанню нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, оскільки виконання нормативу щодо працевлаштування осіб з інвалідністю також покладено на його відокремлений підрозділ, який на виконання вимог цього закону також зобов`язано виконувати норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, з урахуванням також і тих працівників, які працюють в основному підприємстві.

При цьому колегія суддів вважає зазначити, що аналогічний висновок зроблено Фондом соціального захисту інвалідів у листі щодо надання роз`яснень від 14.08.2007р. №1/6-367.

Враховуючи вищенаведене при складенні розрахунку позивачем повинна бути врахована чисельність штатних працівників суб`єкта господарювання відповідача у справі, з урахуванням працівників, які працюють, як в основному підприємстві, так і в його відокремленому підрозділі, але наданий позивачем суду розрахунок не містить відомостей щодо відокремленого підрозділу відповідача Полупанівська філія ТОВ ВК «Гірничодобувна промисловість» .

Відповідно до досліджених судом під час розгляду належних письмових доказів, які були надані відповідачем суду разом із відзивом на позовну заяву загальна середньооблікова кількість штатних працівників відповідача з урахуванням відокремленого підрозділу - 40 осіб, норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю в 2023р. в цілому по підприємству відповідача складав 2 робочих місця, і цей норматив виконано з урахуванням того, що в цілому на підприємстві відповідача у 2023р. працювало 2 особи , яким встановлена інвалідність (працевлаштовані протягом 2023р. у відокремленому підрозділі відповідача Полупанівська філія ТОВ ВК «Гірничодобувна промисловість»).

Отже з урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що у даному випадку з огляду на положення ст. ст. 217,218 Господарського кодексу України, відсутні підстави для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2023р., тому суд першої інстанції зробив правильний висновок щодо необґрунтованості та безпідставності заявлених позивачем у справі позовних вимог та постановив обґрунтоване рішення у справі про відмову позивачу у задоволені вимог адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції об`єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної адміністративної справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права, які регулюють саме ці правовідносини, та постановив правильне рішення про відмову позивачу у задоволені вимог адміністративного позову у повному обсязі, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними у справі доказами, і оскільки під час апеляційного розгляду справи не було встановлено будь-яких порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які б потягли за собою наявність підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення, вважає необхідним рішення суду першої інстанції від 14.08.2024р. у цій адміністративній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача необхідно залишити без задоволення, оскільки доводи, які викладені у апеляційній скарзі суперечать зібраним у справі доказам та фактичним обставинам справи, зводяться до переоцінки заявником апеляційної скарги доказів, які були досліджені судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи і незгоди з висновками суду з оцінки обставин у справі, а також помилкового тлумачення заявником апеляційної скарги норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.08.2024р. у справі №160/15862/24 залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки встановлені ст. 329, 331 КАС України.

Постанову виготовлено та підписано 25.12.2024р.

Головуючий - суддяА.О. Коршун

суддяД.В. Чепурнов

суддяС.В. Сафронова