Повістка

від 27.12.2024 по справі 420/16316/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Д О Д А Т К О В А П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 грудня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/16316/24

Перша інстанція: суддя Андрухів В.В.,

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Домусчі С.Д.

суддів: Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І.,

розглянувши в письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про прийняття додаткового рішення у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці (відокремленого підрозділу Держмитслужби, без статусу юридичної особи публічного права) про визнання протиправним та скасування наказу №49-дс від 15.05.2024 про притягнення до дисциплінарної відповідальності,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року апеляційна скарга ОСОБА_1 - задоволена.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2024 року у справі № 420/16316/24 - скасоване та ухвалена нова постанова.

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволений.

Визнаний протиправним та скасований наказ Одеської митниці №49-дс від 15 травня 2024 року Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 .

23.12.2024 до П`ятого апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення, в якій просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000 грн. та сплачений судовий збір у розмірі 3027,70 грн.

Дослідивши подане клопотання апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу суду надано:

- договір про надання правничої допомоги від 21.04.2022;

- акт наданих послуг від 17.12.2024.

Актом про прийняття-передачу наданих послуг від 17.12.2024 визначено таке.

1. Адвокат з 25.05.2024 надав клієнту правову допомогу по справі 420/16316/24 відповідно до Договору про надання правової допомоги від 22.04.2022, а клієнт прийняв надані послуги.

2. Гонорар адвоката за період вказаний в п.1 цього Акту становить 20000 грн. та вказані кошти сплачено на рахунок адвоката відповідно до квитанції від 20.07.2024.

З наведеного Акту вбачається, що адвокатом надані наступні послуги:

- усна консультація адвоката;

- ознайомлення з матеріалами клієнта;

- юридичний аудит документів;

- розробка стратегії юридичного супроводу;

- підготовка позовної заяви та додатків;

- підготовка процесуальних документів (заяв, клопотань, пояснень, запитів);

- ознайомлення з рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08.10.2024;

- складення апеляційної скарги, письмових пояснень;

- участь у судових засіданнях в суді першої інстанції та апеляційному суді (загалом 7 судових засідань);

- представництво інтересів клієнта в державних та недержавних установах;

- подача документів безпосередньо та поштою в державні та недержавні установи.

Загалом 40 годин.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

Разом з тим, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час.

Суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, лише за умови недотримання заявником вимог частини 5 ст. 134 КАС України, але за клопотанням іншої сторони про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката. При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу застосувала відповідний підхід надавши оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона мала заперечення.

Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За правилами частини сьомої цієї статті, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до частини другої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За правилами частини третьої цієї статті, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За правилами частини четвертої цієї статті, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На виконання вимог цієї норми позивач надав до суду першої інстанції копію договору, додаткової угоди до договору, ордер, копію акту прийому-передачі наданих юридичних послуг.

Апеляційний суд зауважує, що 24.12.2024 відповідачем була подана заява про зменшення витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування вказаного клопотання, заявник вказав, що гонорар представника позивача за надану правову допомогу у розмірі 20 000,00 грн. є завищеним, становить надмірний тягар для відповідача, стягнення адвокатських витрат у зазначеній сумі не відповідає вищевказаним критеріям розумності, співрозмірності.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ч. 1 ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За приписами ч. 2 ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 7 ст. 134 КАС України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, встановлені фактичні обставини щодо отримання позивачем правової допомоги на стадії апеляційного перегляду справи дають апеляційному суду можливість дійти висновку, що заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу є неспівмірною з вимогами, які заявлені у клопотанні про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що розмір вказаних витрат має бути зменшений з 20000,00 грн до 18000,00 грн.

Водночас суд при зменшенні витрат на правову допомогу враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спірні правовідносини у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини (подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі №910/20852/20, додатковій постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі №927/153/22).

Доречно наголосити, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі N 904/4507/18.

В той же час враховуючи фактичний об`єм наданих адвокатом послуг, співмірність суми витрат зі складністю справи, відповідність суми понесених витрат критеріям реальності і розумності, беручи до уваги доведеність позивачем відповідно до вимог статті 77 КАС України надання йому послуг професійної правничої допомоги, наявність заяви відповідача про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, апеляційний суд дійшов висновку, що клопотання підлягає частковому задоволенню.

При прийнятті додаткового рішення суд врахував позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 21.01 2021 по справі № 280/2635/20, та позицію Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, викладену у постанові від 21.01.2020 у справі № 904/1038/19, відповідно до яких витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено .

При цьому, апеляційний суд апеляційної інстанції зазначає, що Верховний Суд в постанові від 21.08.2020 по справі № 520/2915/19 зауважує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб`єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є не співмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі Баришевський проти України (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі Двойних проти України (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі Меріт проти України (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Аналогічна правова позиція висловлена у додатковій постанові Верховного Суду від 05.09.2019 по справі № 826/841/17.

У пункті 269 рішення у цій справі ЄСПЛ зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), заява № 31107/96, пункт 55).

У справі Черніус та Рінкевичюс проти Литви (Сernius and Rinkeviсius v. Lithuania) (заяви № 73579/17 та № 14620/18, пункт 71) ЄСПЛ також посилався на загальний принцип про те, що ризик будь-якої помилки, допущеної державним органом, має покладатись на саму державу і помилки не мають виправлятися за рахунок осіб, яких це стосується (див. також рішення у справах Beinaroviс and others v. Lithuania, заява № 70520/10, пункт 140 та Radchikov v. Russia, заява № 65582/01, пункт 50).

ЄСПЛ у цій справі також дійшов висновку, що відмова національних судів у відшкодуванні заявникам судових витрат, понесених в ході адміністративного провадження, в якому вони оскаржували накладення державною інспекцією з праці штрафів і за результатами якого вони домоглися скасування цих рішень як необґрунтованих, становило порушення їхнього права на доступ до суду, і тому порушення пункту 1 статті 6 Конвенції незалежно від сум цих витрат (пункт 74). Водночас витрати не мають бути понесені безвідповідально чи без належного обґрунтування (див. рішення у справах Stankiewicz v. Poland, заява № 46917/99, пункт 75).

Відповідні принципи, що випливають з усталеної практики Суду та стосуються права на доступ до суду, наведені у рішенні ЄСПЛ у справі Zubac v. Croatia (заява № 40160/12, пункти 76- 86).

Таким чином, враховуючи обсяг наданих послуг, виходячи з критерію розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу та те, що заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу є неспівмірною з вимогами, які заявлені у клопотанні про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що розмір вказаних витрат має бути зменшений з 20000,00 грн до 18000,00 грн.

Стосовно сплаченого судового збору за подання позову та апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає наступне.

Статтею 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до п.п. 2, п. 3, ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подачу апеляційної скарги на рішення суду становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, але не більше 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У даному випадку ставка судового збору в суді першої інстанції становила 1211,20 грн (0,4% від 3028,00 грн., за 1 немайнову вимогу), враховуючи, що позов був поданий через систему електронного суду, застосовуючи коефіцієнт 0,8%, за подання позову судовий збір мав бути сплачений у розмірі 968,96 грн. (1211,20 грн*0,8%).

За подання апеляційної скарги, апелянт мав сплатити 1453,44 грн. (1211,20 грн.*1,5*0,8).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що за подання позову, позивачем сплачено 1211,20 грн. відповідно до квитанції №4189-5002-8176-8980 від 25.05.2024 (т. 1, а.с. 13) та за подання апеляційної скарги позивачем сплачено судовий збір 1816,50 грн. відповідно до квитанції №3764-5768-3152-2489 від 24.10.2024 (т. 4, а.с. 38).

Таким чином, у даному випадку на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці (відокремленого підрозділу Держмитслужби, без статусу юридичної особи публічного права) слід стягнути 968,96 грн. за подання позову та 1453,44 грн. за подання апеляційної скарги, 2422,40 грн. разом.

Інша частина сплачених коштів в рахунок судового збору у розмірі 605,30 грн. є надмірно сплаченою сумою судового збору та відповідно до вимог статті 7 Закону України «Про судовий збір» може бути повернута ОСОБА_1 .

Отже, за вказаних обставин, на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці (відокремленого підрозділу Держмитслужби, без статусу юридичної особи публічного права) слід стягнути судовий збір у загальному розмірі 2422,40 грн., а також повернути надмірно сплачений судовий збір у загальному розмірі 605,30 грн.

За вказаних обставин, заява позивача про стягнення судових витрат підлягає частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача мають бути стягнуті понесені позивачем витрати на отримання професійної правничої допомоги в сумі 18000 грн. та судовий збір у розмірі 968,96 грн. за подання позову та 1453,44 грн. за подання апеляційної скарги, 2422,40 грн. разом, а також має бути повернутий позивачу надмірно сплачений судовий збір в суді першої та апеляційної інстанціях в сумі 605,30 грн.

Керуючись ст. 2-12, 72-78, 134, 139, 242, 252, 311, 321, 325, 327-329 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Ухвалити у справі №420/16316/24 додаткову постанову.

Стягнути з Одеської митниці (відокремленого підрозділу Держмитслужби, без статусу юридичної особи публічного права) (ЄДРПОУ: 44005631) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати - витрати на професійну правничу допомогу в сумі 18000,00 грн (вісімнадцять тисяч гривень) та судовий збір в сумі 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці (відокремленого підрозділу Держмитслужби, без статусу юридичної особи публічного права) (ЄДРПОУ 44005631).

Повернути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) надміру сплачений судовий збір в сумі 605,30 грн. (шістсот п`ять гривень 30 коп.).

Додаткова постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 27 грудня 2024 року.

Суддя-доповідач С.Д. ДомусчіСудді Г.В. Семенюк О.І. Шляхтицький