Постанова

від 27.12.2024 по справі 620/8351/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/8351/24 Суддя (судді) першої інстанції: Бородавкіна С.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Штульман І.В.

суддів: Заїки М.М.,

Черпака Ю.К., -

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 липня 2024 року по справі за адміністративним позовом Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

ВСТАНОВИВ :

10 червня 2024 року, через підсистему «Електронний суд», Фонд соціального захисту інвалідів (далі - Фонд, позивач) звернувся в Чернігівський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Фізичної особи-підприємця (далі - ФОП) ОСОБА_1 (далі -відповідач) про стягнення в дохід Державного бюджету України 16150,00 гривень адміністративно-господарських санкцій та 361,76 гривень пені.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 липня 2024 року адміністративний позов задоволено. Стягнуто з ФОП ОСОБА_1 в дохід Державного бюджету України адміністративно-господарські санкції в сумі 16150,00 гривень та пеню в сумі 361,76 гривень.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що доказів створення робочого місця для осіб з інвалідністю, подання відповідної звітності для інформування про створення такої вакантної посади, звернення осіб з інвалідністю за працевлаштуванням на підприємстві, або самостійного повідомлення підприємством не було надано, в добровільному порядку адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю у 2023 році та пеню не сплачено.

Не погоджуючись рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 липня 2024 року, ФОП ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить його скасувати і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Доводи апеляційної скарги відповідача ґрунтуються на тому, що ФОП ОСОБА_1 не отримувала ухвалу про відкриття провадження у справі та не отримувала від позивача копії адміністративного позову з додатками, що є порушенням норм права. Апелянт зазначає, що на підтвердження факту виконання вимог чинного законодавства до Оболонського районного центру зайнятості, філій Київського міського центру зайнятості нею регулярно, а не тільки в 2023 та 2024 роках, подаються звіт форми №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» про створення вакансій про створення вакансії для осіб з обмеженими фізичними можливостями (додаються до апеляційної скарги). Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» не передбачена періодичність, локація за місцем реєстрації та інші вимоги щодо подачі форми №3-ПН, окрім її подачі. Проте регулярність запитів свідчить про наміри забезпечити потребуючих осіб робочим місцем. Перша форма відповідачем подана за дівочим прізвищем - ОСОБА_2 28 липня 2023 року (наразі неможливо надати копію свідоцтва про шлюб, воно втрачене в зв`язку з бойовими діями, оформлення дублікату потребує часу, проте РНОКПП той же самий і наступна форма 3-ПН подана слідом, 11 вересня 2023 року. Відповідач ФОП ОСОБА_1 зазначає, що вона здійснює господарську діяльність в Чернігівській та Київській областях і в місті Києві, зазначає що для інвалідів створено робоче місце за адресою: АДРЕСА_1 , яке є найбільш комфортним, оскільки там забезпечені всі побутові умови, хоч це і не вимагається законодавством.

Фондом подано до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить відмовити відповідачу ФОП ОСОБА_1 у задоволенні апеляційної скарги у повному обсязі. У відзиві на апеляційну скаргу зазначено, що на момент нарахування адміністративного господарських санкцій та подання позовної заяви, Фонд звернувся із запитом до Чернігівської філії Чернігівського обласного центру зайнятості. Вказана філія повідомила, що відповідач звітність за формою №3-ПН протягом 2023 року до них не подавав, про що було також зазначено судом у рішенні. Про здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 у Київській області та місті Києві Фонду стало відомо лише під час ознайомлення з апеляційною скаргою. Крім того, ознайомившись із копіями звітності форми №3-ПН доданими ФОП ОСОБА_1 до апеляційної скарги, Фонд не мав змоги встановити наявність або відсутність позначки у пункті 1.14 Додатку до Інформації про попит на робочу силу (вакансії) «ВІДОМОСТІ ПРО ВАКАНСІЮ(Ї)» - особи з інвалідністю, які не досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки відповідачем додано копії звітностей форми №3-ПН без таких Додатків.

За змістом частини першої статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

За приписами частини другої статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України у виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п`ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу.

Згідно з частиною четвертою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі.

Пунктом 1 статті 6, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду з метою забезпечення повного та всебічного розгляду справи, а також прийняття законного та обґрунтованого рішення з дотриманням процесуальних прав усіх учасників судового процесу, дійшла висновку про наявність підстав для продовження строку розгляду апеляційної скарги на розумний строк - до 27 грудня 2024 року.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 липня 2024 року, колегія суддів дійшла до висновку про задоволення апеляційної скарги ФОП ОСОБА_1 , мотивуючи це слідуючим.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець у встановленому законом порядку, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відповідний запис (а.с.16-17).

Чернігівським обласним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю листом від 08 квітня 2024 року №05-50/88 направлено до Чернігівського обласного центру зайнятості Чернігівської області інформацію про суб`єктів господарювання області, які містять ознаки порушень законодавства про створення робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, до якого включено, зокрема, відомості про ФОП ОСОБА_1

Чернігівський обласний центр зайнятості Чернігівської області листом від 24 квітня 2024 року №16.3 повідомив Фонд, що протягом 2023 року, зокрема і ФОП ОСОБА_1 не подавала до Чернігівського обласного центру зайнятості Чернігівської області звіти за формою №3-ПН (а.с.8-11).

Згідно розрахунку пені, нарахованої за не сплачену вчасно суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю Фонду розміщено розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю ФОП ОСОБА_1 і станом на 10 червня 2024 року розмір пені становить 361,76 гривень (а.с.6).

Вважаючи наявність у відповідача ФОП ОСОБА_1 боргу зі сплати адміністративного-господарських санкцій Фонд звернувся до суду з позовом.

Згідно частини третьої статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" (далі - Закон №875-ХІІ) підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частинами першою - третьою статті 19 Закону №875-ХІІ визначено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць, виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

У відповідності до статті 20 Закону №875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що він вжив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Тобто, суб`єкт звільняється від відповідальності, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення. Підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно розробило необхідні заходи по створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало особу з інвалідністю з причин незалежних від нього: відсутність осіб з інвалідністю, відмова особи з інвалідністю від працевлаштування на підприємство, наявність протипоказань за станом здоров`я особи для роботи на відповідній посаді.

Наведене вище узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 28 квітня 2020 року у справі №824/643/18-а та від 21 травня 2020 року у справі №520/3919/19.

Слід також зазначити, що в силу вимог пункту 4 частини третьої статті 50 Закону України від 05 липня 2012 року №5067-VI "Про зайнятість населення" роботодавці зобов`язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про: попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.

На виконання пункту 4 частини третьої статті 50 Закону №5067-VI, наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року №316, затверджено Порядок подання форми звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" (далі - Порядок №316).

Згідно з пунктом 5 Порядку №316 форма №3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Отже, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані: виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця з урахуванням індивідуальних програм реабілітації; надавати державній службі зайнятості необхідну для організації працевлаштування інвалідів інформацію у порядку, передбаченому Законом "Про зайнятість населення" та Наказом №316; звітувати Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Законом №875-ХІІ та Порядком №70; у разі невиконання такого нормативу - щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

При цьому, своєчасно та у повному обсязі надавши інформацію про попит на вакансії підприємство, фактично, вживає усіх залежних від нього передбачених законом заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік, надісланого відповідачу ФОП ОСОБА_1 , середньооблікова чисельність штатних працівників, що працювали у ФОП ОСОБА_1 за рік склала 8 осіб, таким чином середньооблікова чисельність осіб з інвалідністю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", для ФОП ОСОБА_1 повинна складати 1 (одна) особа.

Передбачена частиною першою статті 20 Закону №875-ХІІ міра юридичної відповідальності у вигляді виникнення обов`язку здійснити грошовий платіж на користь Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю має наставати або 1) в разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", а саме: не виділення та не створення робочих місць, не надання державній службі зайнятості інформації, не звітування перед Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, так як саме ця бездіяльність має своїм фактичним наслідком позбавлення державної служби зайнятості можливості організувати працевлаштування осіб з інвалідністю, або 2) в разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 17, частини першої статті 18, частин другої, третьої, п`ятої статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", що полягає у безпідставній відмові у працевлаштуванні особи з інвалідністю, який звернувся до роботодавця самостійно чи був направлений до нього державною службою зайнятості.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20 березня 2018 року у справах №817/652/17, №802/707/17-а.

Судом першої інстанції зазначено, що доказів стосовно створення робочого місця для осіб з інвалідністю, подання відповідної звітності для інформування про створення такої вакантної посади, звернення осіб з інвалідністю за працевлаштуванням на ФОП, або самостійного повідомлення ФОП ОСОБА_1 не було надано.

Під час апеляційного розгляду справи колегією суддів Шостого апеляційного адміністративного суду встановлено, що ФОП ОСОБА_1 протягом 2023 - 2024 років до Оболонського районного центру зайнятості та філій Київського міського центру зайнятості регулярно подавалися звіти форми №3-ПН.

Твердження апелянта також підтверджується листом Київського міського центру зайнятості від 30 серпня 2024 року №07-4-1675/10-21/24 в якому зазначено, що ФОП ОСОБА_1 подавала звітність форми №3-ПН до Оболонського управління Київського міського центру зайнятості на посаду «продавець продовольчих товарів», з відміткою для осіб з інвалідністю, які не досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», який наданий Фондом до відзиву на апеляційну скаргу.

Враховуючи вищевикладене, ФОП ОСОБА_1 виконала обов`язок щодо створення в 2023 році робочих місць для осіб з інвалідністю, що у свою чергу спростовує порушення нею вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", то застосування до неї адміністративно-господарських санкцій та стягнення пені є безпідставним.

Щодо посилання Фонду у відзиві на апеляційну скаргу на те, що до звіту №3-ПН ФОП ОСОБА_1 не надано додатків, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду звертає увагу, що листом Київського міського центру зайнятості від 30 серпня 2024 року №07-4-1675/10-21/24 було повідомлено Фонд проте, що відповідачем подавалися звіти за відповідною формою та не було бажаючих працівників з інвалідністю на запропоновувано посаду.

Викладене у сукупності свідчить про наявність правових підстав для задоволення вимог апеляційної скарги ФОП ОСОБА_1 та відмови в задоволенні позовних вимог Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю.

Судовою колегією враховується, що згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За змістом частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

При таких обставинах апеляційна скарга ФОП ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 липня 2024 року - скасуванню, з постановленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Чернігівського обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.

Керуючись статтями 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 липня 2024 року - скасувати. Постановити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Штульман

Судді: М.М. Заїка

Ю.К. Черпак