Ухвала

від 25.12.2024 по справі 160/33336/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

25 грудня 2024 рокуСправа №160/33336/24

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Луніна О.С., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Державної установи «Дніпровська виправна колонія (№89)» про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду шляхом електронного зв`язку надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державної установи «Дніпровська виправна колонія (№89)» в якій позивач, мовою оригіналу (орфографія, стилістика, граматика, пунктуація збережені), просить:

- визнати протиправною бездіяльність Відповідача: державна установа «Дніпровська виправна колонія (№89)» (код ЄДРПОУ 08562909),яка полягає у неналежному формуванні та веденні особової справи засудженого ОСОБА_1 , невизнання її дефектною що обумовлено відсутністю розпорядження суду про виконаннявироку від 15.04.2002 та завірених належнимчином вирокувід 15.04.2002 та ухвали BCУ від 23.07.2002, виконавчоголиста про стягнення присудженої для виплати потерпілим моральної шкоди у розмірі 50000 (п`ятидесяти тисяч) гривень що призвело до порушення права позивача ОСОБА_1 (PHOKПП НОМЕР_1 ) на ознайомлення з розпорядженням суду про звернення до виконання вироку від 15.04.2002 та отримати завірені належким чином копіі вироку апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.04.2002 та ухвали Верховного Суду України від 23.07.2002 i виконавчого листа за вироком від 15.04.2002 про стягнення завданої злочином компенсації у розмірі 50000 (п`ятдесят тисяч) гривень;

- стягнути з Відповідача: державна установа «Дніпровська виправна колонія (№89)» (код ЄДРПОУ 08562909) завдану бездіяльність, яка полягає у неналежному формуванні та веденні особової справи засудженого ОСОБА_1 , невизнання пi дефектною що обумовлено відсутністю розпорядження суду про вихонання вироку від 15.04.2002 та завірених належним чином вироку від 15.04.2002 та ухвали BCУ від 23.07.2002, якою було порушено права позивача ОСОБА_1 на ознайомлення з розпорядженням суду пpo звернення до виконання вироку від 15.04.2002, на отримання завірених належним чином копій вироку апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.04.2002 та ухвали Верховного Суду України від 23.07.2002 i виконавчого листа за вироком від 15.04.2002 про стягнення завданої злочином компенсації у розмірі 50000 (п`ятдесят тисяч ) гривень на користь позивача ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) спричинену цим порушенням моральну шкоду у розмірі З05000 (триста п`ять тисяч) гривень;

- визнати протиправною бездіяльність Відповідача: державна установа «Дніпровська виправна колонія (№89)» (код ЄДРПОУ 08562909), яка полягає у неналежному формуванні та веденні особової справи засудженого ОСОБА_1 , невизнання пi дефектною що обумовлено відсутністю виконавчого листа про стягнення присудженої для виплати потерпілим моральної шкоди у розмірі 50000 (п`ятидесяти тисяч) гривень що призвело до порушення права позивача ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на ознайомлення з виконавчим листом за вироком від 15.04.2002 про стягнення завданої злочином компенсації у розмірі 50000 (п`ятдесят тисяч) гривень та реалізації права на виконання обов`язку виплатити присудженому вироком компенсацію потерпілим та цим довести суспільству через суд своє виправлення;

- стягнути з Відповідача: державна установа «Дніпровська виправна колонія (№89)» (код ЄДРПОУ 08552909) завдану бездіяльністю, яка полягає у неналежному формуванні та веденні особової справи засудженого ОСОБА_1 , невизнання її дефектною що обумовлено відсутністю виконавчого листа про стягнення листа про стягнення присудженої виплати потерпілим моральної шкоди у розмірі 50000 (п`ятдесят тисяч) гривень що призвело до порушення права позивача ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на ознайомлення з виконавчим листом за вироком від 15.04.2002 про стягнення завданої злочином компенсації у розмірі 50000(п`ятдесят тисяч) гривень та реалізації права на виконання обов`язку виплатити присудженому вироком компенсацію потерпілим та цим довести присудженому вироком компенсацію потерпілим та цим довести суспільству через суд своє виправлення, на користь позивача ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) спричинену цим порушенням моральну шкоду у розмірі 305000 (триста п`ять тисяч) гривень;

- визнати протиправними дії Відповідача: державна установа «Дніпровська виправна колонія (№89)» (код ЄДРПОУ 08562909), яка полягає у привласнені собі діскреційних та делегованих повноважень суду, постановившого вирок, які визначені законодавством i належать суду про набрання законної сили a6o чинності вироку після його оскарження та щодо звернення судом цього вироку до виконання вироку разом з вироком, який набрав чинності, тому органу, на який покладено обов`язок виконувати вирок, що призвело до порушення ст. 6 Конвенції по відношенню до позивача;

- визнати протиправними дії Відповідача: державна установа «Дніпровська виправна колонія (№ 89)» (код ЄДРПОУ 08562909), яка полягає у протиправному з первищенням влади та службових та посадових обов`язків застосування міри покарання у вигляді довічного позбавлення волі до позивача ОСОБА_1 без отримання з суду необхідних документів для виконання цього вироку у частині застосування міри покарання у вигляді довічного позбавлення волі, а саме: без розпорядження суду про виконання вироку від 15.04.2002 та без завірених належним чином вироку від 15.04.2002 та ухвали Верховного Суду України 23.07.2002.

- стягнути з Відповідача: державна установа «Дніпровська виправна колонія (№89)» (код ЄДРПОУ 08562009) за протиправне з перевищенням влади перевищенням влади та службових та посадових обов`язків застосування міри покарання у вигляді довічного позбавлення волі без отриманих в натурі з суду розпорядження суду про звернення до виконання вироку апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.04.2002, та ухвали Верховного Суду України 23.07.2002 що призвело до порушення Конституційних прав позивача на користь позивача ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) завдану цим моральну шкоду в розмірі 305000 (триста п`ять тисяч) гривень;

- визнати протиправною бездіяльність Відповідача: державна установа «Дніпровська виправна колонія (№89)» (код ЄДРПОУ 08562009) яка полягає у не створенні комісії для розгляду питання щодо визнання особової справи засудженого ОСОБА_1 дефектною в зв`язку з відсутністю в особовій справі засудженого ОСОБА_1 розпорядження суду про виконання вироку апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.04.2002 року та вироку апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.04.2002 завіреної головуючим суддею колегії суддів яка постановила цей вирок та секретарем судового засідання або головою відповідного суду та секретарем цього суду, який уповноважений звернути цей вирок до виконання в передбачений КПК України спосіб та згідно з процедурою визначеною КПК України та Інструкцією з діловодства у місцевих та апеляційних судах;

- визнати протиправною бездіяльність Відповідача: державна установа «Дніпровська виправна колонія (№89)» (код ЄДРПОУ 08562009) яка полягає у не направленні відповідного подання до органів прокуратури щодо відсутності в особовій cпpaві засудженого ОСОБА_1 необхідних документів для виконання міри покарання за вироком та для визначення строків тримання під вартою повивача: ОСОБА_1 без розпорядження суду про звернення вироку до виконання та без завіреної належним чином копії вироку та направити повідомлення до Південо-Східного Міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань про відсутність в особовій справі засудженого ОСОБА_1 розпорядження про виконання вироку від 15.04.2002 та завіреної належним чином копії вироку апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.04.2002 в зв`язку з ненадходженням їx з суду в передбачений KПК України порядок та згідно встановленої процедури;

- визнати протиправною бездіяльність Відповідача: державна установа «Дніпровська виправна колонія (№89)» (код ЄДРПОУ 08562009), яка полягає у не направленні відповідного подання до суду першої інстанції, яким є Нікопольський мiськpайонний суд Дніпропетровської області (за територіальною юрисдикцією суду за місцем скоєння злочину) згідно та в порядку ст.537 та ст.539 KПK України щодо звернення вироку апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.04.2002 до виконання з ціллю отримання розпорядження суду про звернення вироку від 15.04.2002 разом з завіреною належним чином копії вироку апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.04.2002;

- визнати протиправною бездіяльність Відповідача: державна установа «Дніпровська виправна колонія (№89)» (код ЄДРПОУ 08562009), яка полягає у не долученні до особової справи засудженого ОСОБА_1 двох документів: Акту від 13.12.2023 стосовно ОСОБА_1 та Акту від 18.12.2023 стосовно ОСОБА_1 у період часу з 13.12.2023 до 25.12.2023, коли особова справа перебувала у Відповідача, що обумовлено було відсутністю в натурі цих двох документів i складанням пx заднім числом з ціллю прикриття іншої бездіяльності, яка пов`язана з неознайомленням позивача з прийнятими рішеннями Відповідачем від 13.12.2023 та ПC МУ з ПBKП МЮУ від 18.12.2024;

- визнати протиправною дію Відповідача: державна установа «Дніпровська виправна колонія (№89)» (код ЄДРПОУ 08562909), яка полягає у направленні без супровідного листа та незавіреного належним чином Акту від 13.12.2023 стосовно ОСОБА_1 засобами електронного зв`язку до ДУ «ВУВП№11 з ціллю долученні до особової справи засудженого ОСОБА_1 цього Акту від 13.12.2023 стосовно ОСОБА_1 , який був надійшов і був зареєстрований у ДУ «ВУВП№11» за реєстраційним номером № 1258 від 04.06.2024 року, який надійшов без супровідного листа єдиним документом та не завірен належним чином і який був долучен таємно від мене та з порушенням законодавства та Інструкції з ціллю прикриття бездіяльності Відповідача у період часу з 13.12.2023 до 25.12.2023;

- стягнути з Відповідача: Державна установа «Вільнянська установа виконання покарань (№11) (код ЄДРПОУ 14319099) завдану протиправними діями моральну шкоду у розмірі 72000 (сімдесят дві тисячі) гривень на користь позивача ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) шляхом безумовного списання цих кошт з державного бюджету України на особовий рахунок позивача.

Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

За результатом розгляду матеріалів позовної заяви суд дійшов висновку про необхідність її повернення з огляду на таке.

Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах щодо спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

У пункті 3 частини першої статті 4 цього Кодексу міститься визначення поняття "адміністративний суд", згідно з яким - це суд, до компетенції якого зазначеним Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ. За пунктом 5 цієї частини статті під адміністративним судочинством розуміється діяльність адміністративних судів щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у порядку, встановленому цим Кодексом.

Вирішуючи питання щодо відкриття провадження у справі за цим позовом, суд виходить з наступного.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до ч. 1, 2 ст. 55 Конституції України. Для реалізації кожним конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.

Водночас, ч.1 ст.21 КАС України передбачено, що позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов`язані між собою.

Згідно з ч. 1 ст. 172 КАС України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Пов`язаними між собою можна вважати вимоги, що випливають з одних правовідносин, і, як наслідок, ґрунтуються на одних і тих самих фактичних даних.

Таким чином, вимоги мають виникати з однакових юридичних фактів, тобто мати єдині підстави позову, оскільки в протилежному випадку виникають різні адміністративні позови, які підлягають розгляду в окремих самостійних провадженнях.

Підставою позову є юридичні факти, які наводяться позивачем на обґрунтування своєї матеріально-правової вимоги та які мають значення для судового захисту суб`єктивного права, тобто підстава позову - це частина позову, що відображає обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, і докази, що підтверджують позов.

Підстави позову не можна ототожнювати з нормами права, на які посилається позивач. Зазначений висновок узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду, який зазначив, що під підставами позову, які може змінити лише позивач, слід розуміти обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, а не самі по собі посилання на певну норму закону, яку суд може замінити, якщо її дія не поширюється на ці правовідносини.

При цьому, цими обставинами можуть бути лише юридичні факти матеріально-правового характеру, тобто такі факти, які тягнуть певні правові наслідки: виникнення, зміну чи припинення правовідносин від характеру яких залежить правова кваліфікація спору.

Суд звертає увагу, що системний аналіз предмету та підстав позову свідчить про те, що правовідносини між позивачем та відповідачем не пов`язані між собою підставою виникнення або поданими доказами, не є основними та похідними позовними вимогами, оскільки склались за різних обставин, за різного правового регулювання та на підставі різних дій суб`єкта владних повноважень.

Цей адміністративний позов не містить жодних посилань на однаковість підстав виникнення заявлених позовних вимог або поданих доказів; пояснень щодо того, в чому полягає їх однорідність (єдині підстави їх виникнення, доказування яких спирається на однакові докази і обставини, тощо).

Таким чином, дослідивши матеріали позовної заяви та додані до неї документи, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем позовні вимоги є самостійними, стосуються різних підстав для звернення до суду, тобто обґрунтовуються різними доказами та підставами виникнення, що, у свою чергу, не відповідає правилам об`єднання позовних вимог, які викладені у ст. 172 КАС України.

Фактично, звернувшись до суду з таким позовом, позивач має намір одночасно врегулювати усі наявні у нього спірні правовідносини з відповідачем, незважаючи на те, що підстави їх виникнення є різними та не пов`язаними між собою.

Згідно з п. 6 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень ст. 172 цього Кодексу).

При цьому, суд звертає увагу, що ст. 169 КАС України не передбачено повернення частини позовних вимог або їх передачу на розгляд іншому адміністративному суду чи суду іншої юрисдикції.

Враховуючи те, що позивачем порушено правила об`єднання позовних вимог і відсутні підстави для застосування положень ст. 172 КАС України, суд дійшов висновку про повернення позовної заяви на підставі п. 6 ч. 4 ст. 169 цього Кодексу.

У пункті 35 рішення у справі "Плахтєєв та Плахтєєва проти України" від 12.03.2009 (Заява № 20347/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. У такій формі в цьому пункті втілено "право на суд", одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за цивільним позовом (див. рішення у справі "Ґолдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року, серія A, N 18, сс. 17-18, пп. 35-36). Однак це право не є абсолютним. Воно може підлягати законним обмеженням, таким, наприклад, як передбачені законом строки давності, заходи забезпечення позову, нормативне регулювання такого права стосовно неповнолітніх та психічно хворих осіб (див. рішення у справі "Стаббінґс та інші проти Сполученого Королівства" (Stubbings and Others v. the United Kingdom) від 22 жовтня 1996 року, Reports 1996-IV, с. 1502-3, пп. 51-52; і у справі "Толстой Милославський проти Сполученого Королівства" (Tolstoy Miloslavsky v. the United Kingdom) від 13 липня 1995 року, серія A, N 316-B, сс. 80-81, пп. 62-67). Якщо доступ до суду обмежено внаслідок дії закону або фактично, Суд має з`ясувати, чи не порушило встановлене обмеження саму суть цього права і, зокрема, чи мало воно законну мету, і чи існувало відповідне пропорційне співвідношення між застосованими засобами і поставленою метою (див. рішення у справі "Ашинґдейн проти Сполученого Королівства" (Ashingdane v. the United Kingdom) від 28 травня 1985 року, серія A, N 93, сс. 24-25, п. 57).

У пункті 31 рішення у справі "Наталія Михайленко проти України" від 30.05.2013 (Заява № 49069/11) Європейський суд з прав людини також зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням; вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб (див. рішення від 28 травня 1985 року у справі Ешингдейн проти Сполученого Королівства (Ashingdane v. the United Kingdom), п. 57, Series A № 93). Встановлюючи такі правила, Договірна держава користується певною свободою розсуду.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначено, що надмірний формалізм може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справахv. Croatia,and Others v. the Czech Republic, №47273/99, пп. 50-51 та 69, та Walchli v. France, №35787/03, п. 29).

При цьому, ЄСПЛ провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Натомість надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.

Передбачене статтею 169 КАС України право суду на повернення позовної заяви у випадку порушення правил об`єднання позовних вимог є законодавчо закріпленим процесуальним обмеженням, встановленим державою з метою регулювання процедурних питань з метою їх упорядкування, дотримання процесуальної економії та недопущення завантаження процесу ускладненими позовними заяви, вимоги яких мають розглядатися в окремих провадженнях.

Суд зазначає, що повернення позовної заяви позивачеві свідчить не про допущення судом надмірного формалізму, а про вчинення дій, направлених на упорядкування процесуальних правовідносин, тобто є необхідним (позитивним) формалізмом, який сприяє належному здійсненню правосуддя. При цьому, така процесуальна дія не є порушенням права позивача на доступ до суду в розумінні норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, оскільки не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду у належному (встановленому законом) порядку.

Правовий висновок щодо необхідності повернення позовних заяв у випадку порушення правил об`єднання позовних вимог викладено Верховним Судом у постановах від 05.03.2019 у справі №917/1377/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 80470812), від 27.02.2019 у справі №922/2225/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 80308662), від 14.08.2018 у справі №910/3569/188 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 75896052), Великою палатою Верховного Суду у постанові від 02.03.2023 року у справі №215/3640/22.

Враховуючи те, що позивачем порушено правила об`єднання позовних вимог і відсутні підстави для застосування положень ст. 172 КАС України, суд дійшов висновку про повернення позовної заяви на підставі п. 6 ч. 4 ст. 169 цього Кодексу.

Відповідно до частини восьмої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Керуючись статтями 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної установи «Дніпровська виправна колонія (№89)» про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди - повернути позивачу.

Роз`яснити позивачу, що відповідно до частини 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали надіслати позивачу.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Луніна