Рішення

від 27.12.2024 по справі 200/6635/24

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 грудня 2024 року Справа№200/6635/24

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Череповського Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3, ЄДРПОУ 13486010), Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73036, Херсонська область, м. Херсон, вул. Крицак Валентини, буд. 6, код ЄДРПОУ 21295057) про визнання противоправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

24.09.2024 ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, в якому просить:

визнати протиправною та скасувати постанову Торецького міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області від 14.10.2022 року за № 4028/87634/51441/8 Про припинення (затримання) щомісячної страхової виплати ОСОБА_1 ;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області відновити нарахування та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) щомісячних страхових виплат з 01 жовтня 2024 року;

стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ: 13486010) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) заборгованість по щомісячним страховим виплатам за період з 01 червня 2014 року по 31 травня 2018 року та за період з 01 жовтня 2022 року по 30 вересня 2024 року в розмірі 1 350 565,93 грн (один мільйон триста п`ятдесят тисяч п`ятсот шістдесят п`ять) гривень 93 копійки.

Заявлені вимоги позивач обґрунтовував тим, що йому встановлено втрату професійної працездатності у зв`язку із трудовим каліцтвом, він має право на страхові виплати.

Позивач перебував на обліку як отримувач страхових виплат в Торецькому міському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, де отримував страхові виплати з 01 червня 2018 року по 30 вересня 2022 року. З 01 жовтня 2022 року Позивачу з невідомих йому причин страхові виплати було припинено. Також Відповідач має заборгованість перед Позивачем зі сплати щомісячних страхових виплат за період з 01.06.2014 року по 31 травня 2018 року. Позивач неодноразово звертався до спеціалістів Торецького міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області з усною вимогою сплатити виниклу заборгованість. Спеціалісти Торецького міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області обіцяли сплатити виниклу заборгованість, але так її до теперішнього часу не сплатили.

Наразі перебуває на обліку у Відповідача як отримувач страхових виплат, оскільки 13.05.2009 року обласною МСЕК м. Донецька йому була встановлена друга група інвалідності безстроково та втрата професійної працездатності в розмірі 70% у зв`язку з професійним захворюванням пневмоконіоз 40 % та трудовим каліцтвом 30 %. Також Позивач є внутрішньо переміщеною особою.

Вважає, що рішенням про відмову у поновленні виплат та невиплаті заборгованості зі страхових виплат відповідач порушує конституційні права позивача.

Ухвалою суду від 30 вересня 2024 року прийнято до розгляду позовну заяву. Відкрито провадження в адміністративній справі. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідачем 1 подано відзив на позов, в якому зазначено про те, що ОСОБА_1 перебував на постійному обліку в Горлівському міському відділенні у Калінінському районі УВД ФСС України в Донецькій області та отримував щомісячні страхові виплати як внутрішньо переміщена особа в робочих органах УВД ФССУ в Херсонській області з травня 2014 року по листопад 2017 року. Інформація про точну дату та причину припинення виплат відсутня. З червня 2014 року м. Горлівка знаходиться на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, згідно розпорядження Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» від 07.11.2014 №1085-р (із змінами). За даними Єдиної інформаційно-аналітичної системи Фонду соціального страхування України з 01.06.2018 ОСОБА_1 отримував щомісячні страхові виплати як внутрішньо переміщена особа у Торецькому міському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області. З 01 жовтня 2022 року Торецьким міським відділенням управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області нарахування щомісячних страхових виплат ОСОБА_1 було припинено (затримано) у зв`язку з відсутністю інформації про місце мешкання потерпілого. У зв`язку з тим, що телефонний зв`язок з Позивачем відсутній та триває широкомасштабна збройна агресія Російської Федерації проти України, яка призвела до гибелі значної кількості людей у Торецького міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області були відсутні можливості ідентифікувати Позивача та дізнатися жив ОСОБА_1 чи ні. Надалі, ОСОБА_1 до будь-якого відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області не звертався, необхідні документи для продовження (відновлення) щомісячної страхової виплати не надав, тому постановою Торецького міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області від 14.10.2022 № 14028/87634/51441/8 на підставі пункту 6 частини першої статті 46, частини другої статті 16 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 №1105-XIV (у редакції чинній на момент спірних правовідносин) припинено (затримано) щомісячні страхові виплати Позивачу з 01.10.2022 (невідоме місце мешкання).

Ухвалою суду від 18 листопада 2024 року було залучено до участі в справі №200/6635/24 в якості другого відповідачау справі - Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, код ЄДРПОУ 21295057, 73036, Херсонська область, місто Херсон, вул. Крицак Валентини, будинок 6, e - mail : gu@ks.pfu.gov.ua.

Відповідачем 2 на адресу суду було надано відзив на позов, в якому зазначено про те, що ОСОБА_1 на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Херсонській області, як отримувач страхових виплат від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, не перебуває. Позивач з липня 2015 року перебував на обліку у Новокаховському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Херсонській області, як внутрішньо переміщена особа з тимчасово окупованої території Донецької області та отримував страхові виплати по 13.11.2017 включно. Відповідно до наявної інформації електронної бази даних потерпілих автоматизованої системи Реєстр потерпілих, яка була передана управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Херсонській області до Головного управління за актом приймання-передачі від 16.01.2023, факт внутрішнього переміщення був підтверджений довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №6508000845 від 22.06.2015. У листопаді 2017 року до Новокаховського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Херсонській області, надійшла інформація від управління соціального захисту населення Новокаховської міської ради Херсонської області про зняття Позивача з обліку, як внутрішньо переміщеної особи, з 14.11.2017. У зв`язку з чим, з 14.11.2017 нарахування та виплата щомісячних страхових виплат ОСОБА_1 відділеннями Фонду соціального страхування України в Херсонській області не здійснювалася. При цьому, Головне управління звертає увагу суду, що всупереч положенням законодавства, Позивач не повідомив Новокаховському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Херсонській області про зміну місця фактичного перебування. Документи, на підставі яких продовжувалась/припинена страхова виплата ОСОБА_1 до Головного управління не передавались, оскільки м. Нова Каховка, де розташоване Відділення, знаходиться на тимчасово окупованій території. Таким чином, дії Новокаховського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Херсонській області є законними та відповідними нормам закону, у свою чергу, дії Позивача є такими, що вчинені з порушенням норм законодавства.

Відповідно до ч. 5ст. 262 КАС Українисуд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідностатті 258 Кодексу адміністративного судочинства Українисуд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), є громадянином України про що свідчить наявна в матеріалах справи копія паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 .

Згідно довідок обласного МСЕК №6 серії ДОН-04 № 078668 та серії ДОН-07 Позивачу встановлено 70% втрати професійної працездатності та встановлено тругу групу інвалідності безстроково.

Згідно листа від 03.07.2024 року вих. № 0500-0202-8/68532 Позивачу було повідомлено, що на підставі інформації автоматизованої системи Реєстр потерпілих ОСОБА_1 перебував на постійному обліку в Горлівському міському відділенні у Калінінському районі управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області та отримував щомісячні страхові виплати як внутрішньо переміщена особа в управлінні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Херсонській області по грудень 2017 року. Точна дата та причина припинення виплат невідома. В червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся за продовженням раніше призначеної щомісячної виплати як внутрішньо переміщена особа до Торецького міського відділення УВД ФСС України в Донецькій області, де і отримував страхові виплати з 01.06.2018 по 30.09.2022. Постановою Торецького відділення Фонду від 14.10.2022 № 4028/87634/51441/8 Про припинення (затримання) щомісячної страхової виплати страхові виплати потерпілому були затримані з 01.10.2022 відповідно до пункту 6 частини 1 статті 46, частини 2 статті 16 Закону України №1105-ХІУ Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування (невідоме місце мешкання). В періоди з січня 2018 року по травень 2018 року та з 01.10.2022 по теперішній час щомісячні страхові виплати ОСОБА_1 не нараховувалися. Заборгованість Головного управління перед потерпілим відсутня. Згідно із актами приймання-передачі паперова справа ОСОБА_1 до Головного управління не передавалася.

Відповідно до постанови Торецького міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області від 14 жовтня 2022 року № 14028/87634/51441/8 «Про припинення (затримання) щомісячної страхової виплати» було затримано потерпілому ОСОБА_1 номер справи 87634, номер випадку 51441, щомісячну страхову виплату в розмірі 22153,33 грн. Підстава припинення: п.6 ч.1 ст.46, ч.2 ст.16 Закону №1105-XIV (невідоме місце мешкання). Виплату затримати: з 1 жовтня 2022 року.

Відповідно до довідки Головного управління ПФУ в Донецькій області про нараховані та виплачені суми страхових виплат Позивачу нараховувались та виплачувались страхові виплати з 01.2014 року по 05.2024 року, з 06.2018 року по 09.2022 року (включно).

Згідно службової записки від 04.10.2024 року вих. №22691/03-16 та від 25.11.2024 року № 27631/03-16 вбачається, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебував на постійному обліку в Горлівському міському відділенні у Калінінському районі УВД ФСС України в Донецькій області та отримував щомісячні страхові виплати як внутрішньо переміщена особа в робочих органах УВД ФССУ в Херсонській області з травня 2014 року по листопад 2017 року. Інформація про точну дату та причину припинення виплат відсутня. В період з 01.12.2017 по 31.05.2018 нарахування щомісячних страхових виплат ОСОБА_1 не здійснювалося в зв`язку відсутністю інформації, що підтверджувала б його перебування на підконтрольній території. З 01.06.2018 потерпілий отримував щомісячні страхові виплати як внутрішньо переміщена особа у Торецькому міському відділенні УВД ФСС України в Донецькій області. Виплати були припинені з 01.10.2022 постановою відділення від 14.10.2022 № 14028/87634/51441/8 «Про припинення (затримання) щомісячної страхової виплати» відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 46, ч. 2 ст. 16 Закону України № 1105-XIV (невідоме місце мешкання). З 01.10.2022 по теперішній час щомісячні страхові виплати ОСОБА_1 не нараховувалися. Згідно актів приймання-передачі паперова справа ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області не передавалася.

Відповідно до листа УПЗСН Новокаховської міської ради від 25.11.2024 р. № 01-20/2526, на запит Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 21.11.2024 2100-0311-6/47129, повідомлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , згідно архівних даних «Автоматизованої системи обробки документації отримувачів пенсії та допомоги на базі комп`ютерних технологій» (АСОПД КомТех) перебував на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення Новокаховської міської ради як внутрішньо переміщена особа з 22.06.2015 (довідка №6508000845 від 22.06.2015) та 14.11.2017 був знятий з обліку причиною «вибув в інший район».

Відповідно до довідки Головного управління ПФУ в Херсонській області від 22.11.2024 року вих. № 14235/03-16 про нараховані та виплачені суми страхових виплат, Позивачу нараховувались та виплачувались страхові виплати з 06.2014 року по 13.11.2017 року.

В період з 14.11.2017 року по 31.05.2018 року та з 01.10.2022 року по теперішній час докази про нарахування та виплату страхових виплат відсутні.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.

Згідно із статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 26 червня 2014 року у справі «Суханов та Ільченко проти України» (Заяви № 68385/10 та № 71378/10) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 1 Першого протоколу включає в себе три окремих норми: «перша норма, викладена у першому реченні першого абзацу, має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друга норма, що міститься в другому реченні першого абзацу, стосується позбавлення власності і підпорядковує його певним умовам; третя норма, закріплена в другому абзаці, передбачає право Договірних держав, зокрема, контролювати користування власністю відповідно до загальних інтересів. Проте ці норми не є абсолютно непов`язаними між собою. Друга і третя норми стосуються конкретних випадків втручання у право на мирне володіння майном, а тому повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закріпленого першою нормою» (параграф 30).

Щодо соціальних виплат, стаття 1 Першого протоколу не встановлює жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, мати чи ні будь-яку форму системи соціального забезпечення та обирати вид або розмір виплат за такою системою. Проте якщо Договірна держава має чинне законодавство, яке передбачає виплату як право на отримання соціальної допомоги (обумовлене попередньою сплатою внесків чи ні), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу щодо осіб, які відповідають її вимогам (параграф 31).

Зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).

Суд повторив, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (параграф 53).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» (Заяви № 23759/03 та № 37943/06) Європейський суд з прав людини зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення «законів». Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (параграф 50).

Статтею 173 Кодексу законів про працю України регламентовано, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Закон України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 1105-XIV в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) відповідно до Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я.

Розділом V Закону №1105-XIV врегульовані питання загальнообов`язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

Згідно з частиною першою статті 36 Закону № 1105-XIV страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Відповідно до частини сьомої статті 36 Закону № 1105-XIV страхові виплати складаються із:

1) страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата);

2) страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім`ї та особам, які перебували на утриманні померлого);

3) страхової виплати дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності;

4) страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.

Частиною першою статті 47 № 1105-XIV визначено, що страхові виплати провадяться щомісячно в установлені Фондом дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду:

1) потерпілому - з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання;

2) особам, які мають право на виплати у зв`язку зі смертю годувальника, - з дня смерті потерпілого, але не раніше дня виникнення права на виплати.

Страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв`язку із страховим випадком, а фінансування додаткових витрат згідно з цим Законом - протягом строку, на який визначено потребу в них (частина п`ята статті 47 Закону № 1105-XIV).

Згідно з частинами четвертою, сьомою статті 47 Закону № 1105-XIV виплати, призначені, але не одержані своєчасно потерпілим або особою, яка має право на одержання виплат, провадяться за весь минулий час, але не більш як за три роки з дня звернення за їх одержанням. Якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв`язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України «Про оплату праці».

Статтею 27 Закону України від 14 січня 1997 року № 16/98-ВР «Основи законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначені підстави припинення виплат і надання соціальних послуг за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням. Так, виплати та надання соціальних послуг, на які має право застрахована особа за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, може бути припинено:

а) якщо виплати призначено на підставі документів, що містять неправдиві відомості;

б) якщо страховий випадок стався внаслідок дії особи, за яку настає кримінальна відповідальність;

в) якщо страховий випадок стався внаслідок умисної дії особи;

г) внаслідок невиконання застрахованою особою своїх обов`язків щодо загальнообов`язкового державного соціального страхування;

д) в інших випадках, передбачених законами.

Частиною першою статті 46 Закону № 1105-XIV регламентовано, що страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються:

1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;

2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого;

3) якщо з`ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку;

4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми;

5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов`язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню;

6) в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 16 Закону № 1105-XIV, на який також посилається відповідач як на підставу припинення страхових виплат, застраховані особи зобов`язані: своєчасно повідомляти страхувальника та страховика про обставини, що впливають на умови або зміни розміру матеріального забезпечення та соціальних послуг.

Судом встановлено, що постановою Торецького міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області від 14 жовтня 2022 року № 14028/87634/51441/8 «Про припинення (затримання) щомісячної страхової виплати» було затримано ОСОБА_1 щомісячну страхову виплату в розмірі 22153,33 грн. Підстава припинення: п. 6 ч. 1 ст. 46, ч. 2 ст. 16 Закону №1105-XIV (невідоме місце мешкання). Виплату затримати: з 1 жовтня 2022 року.

Проте, відповідачем не доведено, що відносно позивача існують обставини, які одночасно визначені п. 2 ч. 2 ст. 16 Закону № 1105-XIV та передбачені п. 6 ч. 1 ст. 46 Закону № 1105-XIV.

Чинним законодавством такої підстави для припинення страхових виплат як невідоме місце мешкання не передбачено. Доказів виїзду позивача на постійне проживання за кордон відповідач суду не надав.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», що затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який відповідними указами продовжено і діє натепер.

Підпунктом 2 п. 4 вказаного Указу постановлено Кабінету Міністрів України невідкладно забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Частиною 2 ст. 20 вказаного Закону визначено, що в умовах воєнного стану не можуть бути обмежені права і свободи людини і громадянина, передбачені частиною другою статті 64 Конституції України.

Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Право громадян на соціальний захист гарантоване ст. 46 Конституції України, яка ч. 2 ст. 64 Конституції України не передбачена, з огляду на що в умовах воєнного або надзвичайного стану таке право може бути обмежено.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 01 грудня 2022 року в справі №580/2869/22.

За положеннями пункту 3 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1105-ХІV особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації) визначаються Кабінетом Міністрів України.

Визначення того, хто є внутрішньо переміщеними особами, надано у абзаці першому частини першої статті 1 Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі - Закон № 1706-VII в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин). Внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, який постійно проживає в Україні, якого змусили або який самостійно покинув своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Як зазначено в статті 2 Закону № 1706-VII, Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, повернення таких осіб до їх покинутого місця проживання в Україні та їх реінтеграції.

Водночас частиною першою статті 3 Закону № 1706-VII встановлено, що громадянин України за обставин, визначених у статті 1 цього Закону, має право на захист від примусового внутрішнього переміщення або примусового повернення на покинуте місце проживання, що враховується судом.

Постанова Фонду соціального страхування України від 12.12.2018 року № 27 «Про затвердження Порядку надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для внутрішньо переміщених осіб» не є законом, тому не може звужувати чи скасовувати права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили, і у сфері спірних правовідносин, врегульованих Законом № 1105-XIV, не може застосовуватись.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року у справі № 185/3733/17(2-а/185/7/18).

Відповідно до частин 1 та 3 статті 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», страхові виплати провадяться щомісячно в установлені Фондом дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду:

1) потерпілому - з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання;

2) особам, які мають право на виплати у зв`язку зі смертю годувальника, - з дня смерті потерпілого, але не раніше дня виникнення права на виплати.

Якщо справи про страхові виплати розглядаються вперше по закінченню трьох років з дня втрати потерпілим працездатності внаслідок нещасного випадку або з дня смерті годувальника, страхові виплати провадяться з дня звернення.

Інших строків Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» для внутрішньо переміщених осіб не передбачено.

За змістом конституційних норм (ст.ст. 113, 116, 117 Конституції України), Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.

Конституційний Суд України у своїх рішеннях 20-рп/2011 від 26 грудня 2011 року та 2-рп-99 від 02 березня 1999 року висловив позицію, згідно з якою Кабінет Міністрів України є органом, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту.

Конституційне поняття "Закон України", на відміну від поняття "законодавство України", не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

Жодних змін у Закон № 1105-XIV з приводу особливостей виплати заборгованості з соціальних виплат особам, які є внутрішньо переміщеними особами, Верховною Радою не приймались.

Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

Суд зауважує, що статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права (або "інші права", як це зазначено у ст. 9 Закону 1706-VII), не звужуючи, між тим, обсяг конституційних прав та свобод особи та створюючи додаткові гарантії їх реалізації, а тому відповідач повинен всіляко сприяти відновленню виплат, гарантованих державою внутрішньо переміщеним особам.

Посилання відповідача на те, що позивач для вирішення питання щодо отримання щомісячних страхових виплат не звертався до робочих органів виконавчої дирекції Фонду з письмовою заявою про продовження страхових виплат як внутрішньо переміщена особа з довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи судом не приймаються з огляду на наступне.

Позивач сам має право вирішувати про необхідність звернення до Фонду про продовження страхових виплат. Відсутність такого звернення не є підставою для відмови в задоволенні позову.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2019 року у справі № 243/3505/16-ц.

Частиною 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Згідно положень статті 1 Конвенції, статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

У рішенні від 17 жовтня 1986 року у справі «Ріс проти Сполученого Королівства» („Rees v. United Kingdom") Європейський суд з прав людини зазначив, що, з`ясовуючи, чи існує позитивне зобов`язання стосовно людини, належить врахувати справедливий баланс, який має бути встановлений між інтересами всього суспільства й інтересами окремої людини.

У відзиві відповідач зазначив, що з 01 жовтня 2022 Торецьким міським відділенням управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області нарахування щомісячних страхових виплат позивачу припинено (затримано).

Разом з тим, відповідно до частини третьої статті 8 Закону № 1105-XIV робочими органами виконавчої дирекції Фонду є її управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що створюються за рішенням правління Фонду на підставі затвердженої ним структури органів Фонду. Управління виконавчої дирекції Фонду є юридичними особами, мають самостійні кошториси, печатки із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, а також мають відділення в районах і містах обласного значення. Відділення управлінь виконавчої дирекції Фонду є відокремленими підрозділами робочих органів виконавчої дирекції Фонду, що створюються за рішенням правління Фонду без статусу юридичної особи.

Управління відповідно до покладених на нього завдань організовує здійснення матеріального забезпечення, страхових виплат та надання соціальних послуг застрахованим особам і членам їх сімей в порядку визначеному правлінням Фонду.

Така правова позиція міститься в постанові Першого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2020 №200/13003/19-а.

З 01 січня 2023 року діє нова редакції ст. 4 Закону УкраїниПро загальнообов`язкове державне соціальне страхування, відповідно до якої уповноваженим органом управління в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку є Пенсійний фонд України. Уповноважений орган управління є держателем та адміністратором електронного реєстру листків непрацездатності як складової частини реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відтак, з 01 січня 2023 року відбулось публічне правонаступництво Фонду соціального страхування України в Донецькій області до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справіЧахал проти Об`єднаного Королівства(Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справіАфанасьєв проти Українивід 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02). Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що припинення позивачу з 01 жовтня 2022 року виплати раніше призначеної щомісячної страхової виплати здійснено відповідачем 1 за відсутності підстав, передбачених частиною першою статті 46 Закону № 1105-ХIV, або підстав, передбачених іншим законом, а отже, постанова Торецького міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області від 14 жовтня 2022 року № 14028/87634/51441/8 «Про припинення (затримання) щомісячної страхової виплати» є протиправною та підлягає скасуванню.

Позовна вимога про стягнення заборгованості по щомісячним страховим виплатам за період з 01 червня 2014 року по 31 травня 2018 року та за період з 01 жовтня 2022 року по 30 вересня 2024 року в розмірі 1 350 565,93 грн (один мільйон триста п`ятдесят тисяч п`ятсот шістдесят п`ять) гривень 93 копійки не підлягає задоволенню, оскільки, згідно листа від 03.07.2024 року вих. № 0500-0202-8/68532 та наданих розрахунків з 01 жовтня 2022 року розрахунок страхових виплат позивачу не здійснювався, також задоволенню не підлягає позовна вимога щодо не нарахування та виплати страхових виплат в період з 01 червня 2014 року по 13.11.2017 року, оскільки за вказаний період Позивач перебував на обліку в управлінні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Херсонській області та отримував за вказаний період страхові виплати.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з урахуванням повноважень, наданих суду частиною другою статті 245 КАС України, ч.2ст.9 КАС України, шляхом:

визнати протиправною та скасувати постанову Торецького міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області від 14.10.2022 року за № 4028/87634/51441/8 Про припинення (затримання) щомісячної страхової виплати ОСОБА_1 ;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області відновити нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячних страхових виплат з 01 жовтня 2024 року та нарахувати та виплатити заборгованість з щомісячних страхових виплат за період з 14.11.2017 року по 31.05.2018 року та з 01.10.2022 року по 30.09.2024;

Щодо строку звернення до суду із позовною заявою суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 118 КАС Українипроцесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Згідно з ч. 1ст. 122 КАС Українипозов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч. 2ст. 122 КАС Українивизначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 1ст. 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Згідно ч. 7 ст. 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв`язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України "Про оплату праці".

З огляду на вищевикладені норми Закону, суд вважає, що строк на звернення до суду з адміністративним позовом на позивача не розповсюджується.

Крім того, суд враховує також ту обставину, що позивач не отримував жодного рішення щодо припинення страхових виплат та те, що відповідне рішення по припинення нарахування страхових виплат було надіслано тільки на адвокатський запит.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає, що позивача звільнено від сплати судового збору зазаконом, а тому підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 139, 244-250, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3, ЄДРПОУ 13486010), Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73036, Херсонська область, м. Херсон, вул. Крицак Валентини, буд. 6, код ЄДРПОУ 21295057) про визнання противоправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову Торецького міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області від 14.10.2022 року за № 4028/87634/51441/8 Про припинення (затримання) щомісячної страхової виплати ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3, ЄДРПОУ 13486010) відновити нарахування та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) щомісячних страхових виплат з 01 жовтня 2024 року та нарахувати та виплатити заборгованість з щомісячних страхових виплат за період з 14.11.2017 року по 31.05.2018 року та з 01.10.2022 року по 30.09.2024.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Є.В. Череповський