Рішення

від 27.12.2024 по справі 240/18601/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2024 року м. Житомир справа № 240/18601/24

категорія 111020300

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Леміщака Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Житомирській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкової заборгованості,

встановив:

Головне управління ДПС у Житомирській області звернулось до суду із позовом, в якому просить стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 податкову заборгованість в сумі 8073,44 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що за відповідачем рахується податковий борг. З метою стягнення податкового боргу, відповідачеві направлено податкову вимогу. Оскільки податковий борг відповідачем добровільно не погашений та податкова вимога у спосіб, установлений податковим законодавством, не відкликана, позивач як орган стягнення просить суд прийняти рішення про стягнення з відповідача суми податкового боргу.

Ухвалою суду вказану позовну заяву прийнято до розгляду, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у судове засідання (у письмовому провадженні), надано відповідачу строк для подання відзиву.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, жодних заяв чи клопотань до суду не надсилав, хоча отримав ухвалу про відкриття провадження у справі, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Частиною 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до положень частини 5 статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами із прийняттям рішення відповідно до частини 5 статті 250 КАС України.

Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні) з особливостями, визначеними статтями 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив таке.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 перебуває на податковому обліку як платник податків в Головному управлінні ДПС у Житомирській області, Радомишльська державна податкова інспекція.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було подано заяву про застосування спрощеної системи оподаткування № 16017804 від 26.05.2023, відповідно до якої платником обрано ставку 20% до розміру мінімальної заробітної плати та другу групу.

Згідно вказаної заяви відповідачу нараховано заборгованість з єдиного податку з фізичних осіб на загальну суму 8073,44 грн, що підтверджується зведеним розрахунком від 24.09.2024 б/н.

31.10.2023 податковим органом сформовано податкову вимогу форми «Ф» №0011844-1302-0630 про те, що станом на 30.10.2023 податковий борг платника становить 4020,00 грн.

Податкова вимога відповідачем в адміністративному та судовому порядках не оскаржувалась, у зв`язку з чим не вважається відкликаною у порядку ст. 60 Податкового кодексу України.

Оскільки податковий борг відповідачем добровільно не погашений, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового Кодексу України (далі - ПК України) платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 8.1 статті 8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад (пункт 8.3 статті 8 ПК України).

Згідно з підпунктом 10.1.2. пункту 10.1. статті 10 ПК України єдиний податок належить до місцевих податків.

За приписами пункту 291.3. статті 291 ПК України юридична особа чи фізична особа-підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Відповідно до підпункту 298.1.1 пункту 298.1 статті 298 ПК України для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб`єкт господарювання подає до контролюючого органу заяву.

26.05.2023 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 подала до Радомишльської ДПІ ГУ ДПС у Житомирській заяву № 16017804 про застосування спрощеної системи оподаткування платника єдиного податку 2 групи.

Згідно з пунктом 299.1 статті 299 ПК України реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

Ставки єдиного податку для платників першої групи встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - прожитковий мінімум), другої групи - у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), третьої групи - у відсотках до доходу (відсоткові ставки) (пункт 293.1. статті 293 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 293.2. статті 293 ПК України фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними, міськими радами або радами об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць: 1) для першої групи платників єдиного податку не більше 10 відсотків розміру прожиткового мінімуму; 2) для другої групи платників єдиного податку - не більше 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до пункту 295.2 статті 295 ПК України нарахування авансових внесків для платників єдиного податку першої та другої груп здійснюється контролюючим органом на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності.

Відповідач у заяві про застосування спрощеної системи оподаткування обрала ставку податку у розмірі 20% до розміру мінімальної заробітної плати.

Податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку першої, другої та четвертої груп є календарний рік (абзац 1 пункту 294.1 статті 294 ПК України).

Пунктом 294.2. статті 294 ПК України передбачено, що податковий (звітний) період починається з першого числа першого місяця податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем останнього місяця податкового (звітного) періоду.

Відповідно до пункту 295.1. статті 295 ПК України платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.

Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.

У разі якщо сільська, селищна або міська рада приймає рішення щодо зміни раніше встановлених ставок єдиного податку, єдиний податок сплачується за такими ставками у порядку та строки, визначені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 295.2. статті 295 ПК України нарахування авансових внесків для платників єдиного податку першої і другої груп здійснюється контролюючими органами на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності.

Сплата єдиного податку платниками першої - третьої груп здійснюється за місцем податкової адреси (пункт 295.4. статті 295 Податкового кодексу України).

Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 № 2710-ІХ (далі - Закон № 294-ІХ), який вступив в дію з 01.01.2023, встановлено, що мінімальна заробітна у місячному розмірі з 1 січня складає 6700,00 грн.

Так, відповідно до поданої відповідачем 26.05.2023 заяви про застосування спрощеної системи оподаткування фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 самостійно обрано 2 групу єдиного податку, відповідно до якої щомісячні нарахування становлять 20% до розміру мінімальної заробітної плати встановленої на 01.01 поточного року.

Однак відповідачем не забезпечено сплату податкових зобов`язань за вказаний період, що підтверджується витягами з інтегрованих карток платника податків з єдиного податку з фізичних осіб, зведеним розрахунком сум податкового боргу.

Отже, загальний податковий борг за платежем 18050400 «Єдиний податок з фізичних осіб» становить 8073,44 грн.

Нормами пункту 300.1 статті 300 ПК України визначено, що платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до цього Кодексу за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.

Контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом (підпункт 54.3.5. пункту 54.3. статті 54 Податкового кодексу України).

Приписами пункту 57.3 статті 57 ПК України встановлено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Судом встановлено, що на виконання вимог абзацу 1 пункту 59.1. статті 59 ПК України, ГУ ДПС у Житомирській області надсилалася відповідачу податкова вимога форми «Ф» від 31.10.2023 за № 0011844-1302-0630, проте заборгованість в повному обсязі ним сплачена не була.

Вказана податкова вимога на даний час не відкликана, сума податкового боргу не погашена.

Відповідно до пункту 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Відповідач у відповідності до пункту 15.1. статті 15, підпункту 3 пункту 291.4. статті 291 ПК України являється платником єдиного податку другої групи та згідно пункту 16.1.4 статті 16, статті 295 ПК України несе обов`язок по сплаті податків та зборів у строки та розмірах встановлених цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 16.1.4. пункту 16.1. статті 16 ПК України платники податків зобов`язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи, що, у відповідності до статті 36 Кодексу, є податковим обов`язком. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком, збором та є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Підстави припинення податкового обов`язку, крім його виконання, визначені пунктом 37.3. статті 37 Податкового кодексу України. Згідно пункту 38.1. статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк. Пунктом 38.2. статті 38 Податкового кодексу України визначено, що сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

Підпунктом 14.1.156. пункту 14.1. статті 14 ПК України визначено, що податкове зобов`язання це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.

Згідно з підпунктом 14.1.39. пункту 14.1. статті 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня

Відповідно до підпункту 14.1.175. пункту 14.1. статті 14 ПК України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що сума узгодженого податкового зобов`язання з єдиного податку в загальному розмірі 8073,44 грн є податковим боргом відповідача, який ним не сплачено.

Враховуючи, що відповідачем заборгованість не сплачена, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ГУ ДПС у Житомирській області є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

З огляду на відсутність витрат суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись положеннями статей 2, 9, 72-77, 139, 242-246, 251, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов Головного управління ДПС у Житомирській області (вул.Юрка Тютюнника, 7, м. Житомир, Житомирська обл., Житомирський р-н, 10003, ЄДРПОУ 44096781) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення податкової заборгованості задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 податковий борг в сумі 8073,44 грн (вісім тисяч сімдесят три гривні 44 копійки).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.М. Леміщак

Повний текст складено: 27 грудня 2024 р.

27.12.24