Рішення

від 27.12.2024 по справі 340/2000/24

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 грудня 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/2000/24

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

відповідач: Управління соціального захисту та охорони здоров`я Новоукраїнської міської ради Кіровоградської області (27100, Кіровоградська область, м. Новоукраїнка, вул. Покровська, 70, код ЄДРПОУ 43962014)

про визнання протиправними дій, скасування відмови та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління соціального захисту та охорони здоров`я Новоукраїнської міської ради Кіровоградської області про визнання протиправними дій, скасування відмови та зобов`язання вчинити певні дії.

Позов ОСОБА_1 мотивовано тим, що він є помічником свого тестя ОСОБА_2 , який є особою похилого віку, має невиліковну хворобу органів дихання, не здатний до самообслуговування та потребує постійного догляду. У лютому 2024 року позивач звернувся до Управління соціального захисту та охорони здоров`я Новоукраїнської міської ради Кіровоградської області із заявою для отримання акту встановлення факту здійснення догляду за ОСОБА_3 . Відповідач листом №29/01-27 від 22.02.2024 року відмовив позивачу у видачі такого акту. Позивач не погоджується з таким рішенням відповідача та вказує, що той не вжив усіх необхідних дій, не опитав сусідів та не дослідив усі документи для встановлення факту здійснення ним догляду. Тож позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Управління соціального захисту та охорони здоров`я Новоукраїнської міської ради Кіровоградської області та скасувати відмову №29/01-27 від 22.02.2024 року у видачі акту встановлення факту здійснення ним догляду за ОСОБА_3 ;

- зобов`язати Управління соціального захисту та охорони здоров`я Новоукраїнської міської ради Кіровоградської області повторно розглянути питання щодо встановлення факту здійснення ним догляду за ОСОБА_3 та скласти відповідний акт.

Ухвалою судді від 04.04.2024 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, мотивованими тим, що за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 про встановлення факту здійснення догляду за особами з інвалідністю I чи II групи та особами, яка потребують постійного догляду для пред`явлення при перетині державного кордону, комісія провела перевірку та не встановила такий факт через непідвтердження здійснення позивачем постійного догляду за ОСОБА_3 , який проживає окремо з дружиною і має працездатну доньку. Тому комісія прийняла рішення про відмову у видачі позивачу акту встановлення факту здійснення догляду. Доводячи законність цього рішення, представник відповідача просила суд у задоволенні позову відмовити.

Позивач подав відповідь на відзив, в якій наполягав на задоволенні позовних вимог. Зокрема доводив, що здійснює постійний догляд за ОСОБА_3 , який через хворобу органів дихання користується кисневим концентратором. Доводить, що інші родичі ОСОБА_3 , зокрема його дружина ОСОБА_4 та донька ОСОБА_5 за станом здоров`я та через зайнятість не можуть здійснювати постійний догляд за чоловіком та батьком, а також у зв`язку з тим, що такий догляд потребує значних фізичних зусиль. У разі необхідності лікування ОСОБА_3 за кордоном вони не зможуть його супроводжувати, тому позивачеві потрібно отримати акт встановлення здійснення догляду, який є документом, що дозволить супровід хворого.

Від відповідача надійшли заперечення, в яких його представник серед іншого зазначила, що позивач не надав медичні висновки щодо неможливості здійснення постійного догляду за ОСОБА_3 іншими родичами, зокрема протипоказань у його дружини та доньки, а також не надав підтвердних документів про необхідність лікування ОСОБА_3 за межами України.

Розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження, суд установив такі обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

З 2001 року він одружений із ОСОБА_6 , яка має батька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ОСОБА_3 зареєстрований та проживає разом із дружиною ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_3 .

Лікарсько-консультативна комісія комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги" Новоукраїнської міської ради видала ОСОБА_3 висновок №68 від 01.02.2024 року про те, що він потребує постійного стороннього догляду у зв`язку з невиліковною хворобою, через порушення функції організму не може самостійно пересуватися та самообслуговуватися.

Рішенням виконавчого комітету Новоукраїнської міської ради Кіровоградської області №51 від 12.02.2024 року "Про реєстрацію помічника дієздатної особи ОСОБА_3 " відповідно до статті 78 ЦК України за заявою ОСОБА_3 зареєстровано його помічником ОСОБА_1 , про що останньому видано відповідне посвідчення № НОМЕР_2 .

У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Управління соціального захисту та охорони здоров`я Новоукраїнської міської ради Кіровоградської області із заявою від 14.02.2024 року, у якій просив скласти акт встановлення факту здійснення догляду за ОСОБА_3 відповідно до Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 року №57.

Комісія з питань встановлення факту здійснення догляду за особами з інвалідністю І чи II групи та особами, які потребують постійного догляду, які зареєстровані / проживають на території Новоукраїнської міської територіальної громади, провела обстеження та встановила, що догляд ОСОБА_1 за ОСОБА_3 не має характеру постійного. ОСОБА_3 має інших працездатних родичів, зокрема доньку, яка згідно зі статтею 51 Конституції України та частиною 2 статті 202 Сімейного кодексу України зобов`язана піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Тож комісія вирішила відмовити ОСОБА_1 у видачі акту встановлення факту здійснення догляду за особами з інвалідністю І чи II групи та особами, які потребують постійного догляду, про що склала протокол №1 від 21.02.2024 року.

Про прийняте рішення відповідач повідомив позивача листом №29/01-27 від 22.02.2024 року.

Позивач не погодився із такими діями та звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір, суд дійшов до таких висновків.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно зі статтею 64 Конституції України в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.

Пунктом 3 вказаного Указу передбачено, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану, зокрема: встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в`їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.

Відповідно до пункту 8 Порядку встановлення особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1455 від 29.12.2021 року, перетинання державного кордону в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю на території, де введено воєнний стан, здійснюється з урахуванням обмежень, встановлених законодавством.

Постановою Кабінету Міністрів України Кабінету Міністрів України №57 від 27.01.1995 року затверджено Правила перетинання державного кордону громадянами України (надалі Правила №57).

Згідно з пунктом 2 Правил №57 перетинання громадянами України (далі - громадяни) державного кордону здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю (далі - пункти пропуску), якщо інше не передбачено законом, за одним з таких документів, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну: 1) паспорт громадянина України для виїзду за кордон; 2) дипломатичний паспорт; 3) службовий паспорт; 4) проїзний документ дитини (чинний протягом строку, на який він виданий); 5) посвідчення особи моряка; 6) посвідчення члена екіпажу.

У випадках, визначених законодавством, для перетинання державного кордону громадяни крім паспортних документів повинні мати також підтверджуючі документи.

В пункту 2-1 Правил №57 передбачено, що у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану перетинати державний кордон мають право зокрема:

- особи з інвалідністю за наявності посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або пенсійного посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю", "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю", в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідки для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики (далі - документи, що підтверджують інвалідність) абзац 2;

- особи, які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю і супроводжують таких дружину (чоловіка) для виїзду за межі України, за наявності документів (їх нотаріально засвідчених копій), що підтверджують родинні зв`язки, інвалідність абзац 3;

- особи, які мають одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи і супроводжують одного із таких батьків для виїзду за межі України, за наявності документів (їх нотаріально засвідчених копій), що підтверджують родинні зв`язки, інвалідність, а також документів, що підтверджують спільне проживання (їх задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) збігається із задекларованим або зареєстрованим місцем проживання (перебування) їх батьків чи батьків дружини (чоловіка), або здійснення догляду за своїми батьками чи батьками дружини (чоловіка), що підтверджується актом встановлення факту здійснення догляду за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), або документів (посвідчення, довідки) про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд. Акт встановлення факту здійснення догляду складається на підставі звернення особи з інвалідністю I чи II групи або особи, яка здійснює догляд, до районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради із заявою про здійснення особою такого догляду. У випадку, якщо особа з інвалідністю I чи II групи є взятою на облік внутрішньо переміщеною особою, звернення із заявою про здійснення догляду подається за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи. На підставі такого звернення особи з інвалідністю I чи II групи або особи, яка здійснює догляд, районною, районною у мм. Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчим органом сільської, селищної, міської ради не пізніше ніж протягом п`яти робочих днів після надходження заяви складається акт встановлення факту здійснення догляду в довільній формі. Зазначений акт надсилається заявнику або видається особисто за його бажанням абзац 4;

- особи, які здійснюють постійний догляд за особами з інвалідністю I чи II групи і супроводжують таких осіб для виїзду за межі України, за наявності документів (посвідчення, довідки) про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд або документів, що підтверджують інвалідність, та акта встановлення факту здійснення догляду. Акт встановлення факту здійснення догляду за особою з інвалідністю I чи II групи складається на підставі звернення особи з інвалідністю I чи II групи або особи, яка здійснює догляд, до районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради із заявою про здійснення особою такого догляду. У випадку, якщо особа з інвалідністю I чи II групи є взятою на облік внутрішньо переміщеною особою, звернення із заявою про здійснення догляду подається за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи. На підставі такого звернення особи з інвалідністю I чи II групи або особи, яка здійснює догляд, районною, районною у мм. Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчим органом сільської, селищної, міської ради не пізніше ніж протягом п`яти робочих днів після надходження заяви складається акт встановлення факту здійснення догляду в довільній формі. Зазначений акт надсилається заявнику або видається особисто за його бажанням абзац 5;

- особи, які потребують постійного догляду, - у супроводі одного із членів сім`ї першого ступеня споріднення (у значенні, наведеному у підпункті 14.1.263 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України) за наявності документів, що підтверджують родинні зв`язки, та висновку лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу у постійному сторонньому догляді або у супроводі особи, яка здійснює постійний догляд за зазначеними особами, за наявності документів (посвідчення, довідки) про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд або висновку лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу у постійному сторонньому догляді та акта встановлення факту здійснення догляду. Акт встановлення факту здійснення догляду за іншою особою, яка потребує постійного догляду, складається на підставі звернення особи, яка здійснює догляд, до районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради із заявою про здійснення особою такого догляду. У випадку, якщо особа, яка потребує постійного догляду, є взятою на облік внутрішньо переміщеною особою, звернення із заявою про здійснення догляду подається за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи. На підставі такого звернення особи, яка здійснює догляд, районною, районною у мм. Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчим органом сільської, селищної, міської ради не пізніше ніж протягом п`яти робочих днів після надходження заяви складається акт встановлення факту здійснення догляду в довільній формі. Зазначений акт надсилається заявнику або видається особисто за його бажанням абзац 9;

- опікуни осіб з інвалідністю, визнаних судом недієздатними, які супроводжують таких осіб для виїзду за межі України, за наявності рішення про призначення опікуна над такою особою, а у разі, коли опікуна такій особі не призначено, - один з повнолітніх членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення (у значенні, наведеному у підпункті 14.1.263 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України) за наявності документів, що підтверджують родинні зв`язки, інвалідність (їх нотаріально засвідчених копій) абзац 10.

Виїзд за межі України громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, зазначених в абзацах третьому - сьомому, дев`ятому і десятому цього пункту та пункті 2-2 цих Правил, може здійснюватися самостійно без осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю, осіб, які потребують постійного догляду, чи дітей, визначених пунктом 2-2 цих Правил, на підставі довідки про перебування таких осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю, осіб, які потребують постійного догляду, чи дітей, визначених пунктом 2-2 цих Правил, на консульському обліку, документів (їх нотаріально засвідчених копій), що дають право на виїзд, які передбачені відповідно в абзацах третьому - сьомому, дев`ятому і десятому цього пункту та пункті 2-2 цих Правил, та документів, зазначених у пункті 2 цих Правил.

Громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, зазначені в абзацах третьому - сьомому, дев`ятому і десятому цього пункту, які супроводжували осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю, осіб, які потребують постійного догляду, чи дітей, визначених пунктом 2-2 цих Правил, для виїзду за межі України, зобов`язані повернутися в Україну не пізніше повернення на територію України осіб, яких вони супроводжували.

Пунктом 12 Правил №57 передбачено, що у ході перевірки документів під час виїзду з України з`ясовується наявність або відсутність підстав для тимчасового обмеження громадянина у праві виїзду за кордон.

Суд зазначає, що у зв`язку з введенням на території України воєнного стану обмежено виїзд з України окремим категоріям громадян, зокрема громадянам України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, які є військовозобов`язаними відповідно до Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Згідно з Правилами №57 в умовах воєнного стану мають право перетинати державний кордон повнолітні громадяни України, які через розлади функцій організму визнані особами з інвалідністю, або потребують постійного догляду, за наявності відповідних підтверджуючих документів, що дають право на виїзд (абзаци 2, 9 пункту 2-1 Правил №57). Також мають право перетинати державний кордон разом з такими особами військовозобов`язані громадяни України чоловічої статті від 18 до 60 років, які супроводжують таких осіб для виїзду за межі України, і які передбачені в абзацах 4, 5, 9 пункту 2-1 Правил №57. Виїзд за межі України таких військовозобов`язаних громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років може здійснюватися самостійно без осіб з інвалідністю (осіб, які потребують постійного догляду) - у разі перебування таких осіб на консульському обліку. Військовозобов`язані громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, зазначені в абзацах 4, 5, 9 пункту 2-1 Правил №57, які супроводжували осіб з інвалідністю (осіб, які потребують постійного догляду) для виїзду за межі України, зобов`язані повернутися в Україну не пізніше повернення на територію України осіб, яких вони супроводжували.

Саме для цілей перетину державного кордону (виїзду за межі України) осіб з інвалідністю І, ІІ групи та інших осіб, які потребують постійного догляду, спільно (в супроводі) осіб, які здійснюють за ними догляд, нормами абзаців 4, 5, 9 пункту 2-1 Правил №57 передбачене складання акту встановлення факту здійснення догляду.

Акт встановлення факту здійснення догляду складається на підставі звернення особи, за якою здійснюється догляд або яка здійснює догляд, поданої до районної держадміністрації або виконавчого органу ради за місцем реєстрації місця проживання особи, за якою здійснюється догляд. Районна державна адміністрація або виконавчий орган ради не пізніше ніж протягом 5 робочих днів після надходження відповідної заяви складає акт встановлення факту здійснення догляду в довільній формі.

В акті встановлення факту здійснення догляду повинні бути зафіксовані: факт наявності або відсутності інших родичів в особи з інвалідністю І, ІІ групи, особи, яка потребує постійного догляду, що має намір виїхати з України в супроводі іншої особи, або яка перебуває на консульському обліку; причини, з яких такі родичі не можуть здійснювати догляд; час та обставини здійснення догляду тощо.

Зазначений акт надсилається заявнику або видається особисто за його бажанням.

У разі непідтвердження або факту здійснення догляду, або факту спільного проживання, або достовірності даних, зазначених особою в заяві та документах, заявнику відмовляється у видачі акта.

Отже, відповідно до Правил №57 ініціаторами (заявниками) встановлення факту здійснення догляду та складання відповідного акту як підстави для перетину державного кордону можуть бути такі громадяни:

- особи з інвалідністю I чи II групи, а також їхні діти, дружини (чоловіки) їхніх дітей, які мають намір супроводжувати таку особу з інвалідністю (своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка)), за якою вони здійснюють догляд, для виїзду за межі України абзац 4 пункту 2-1 Правил №57;

- особи з інвалідністю I чи II групи, а також особи, які здійснюють за ними постійний догляд, що мають намір супроводжувати таку особу з інвалідністю, за якою вони здійснюють догляд, для виїзду за межі України абзац 5 пункту 2-1 Правил №57;

- особи, які здійснюють постійний догляд за особами, потребуючими постійного догляду, якщо вони мають намір супроводжувати таку особу, за якою вони здійснюють догляд, для виїзду за межі України абзац 9 пункту 2-1 Правил №57.

Суд наголошує, що передбачений Правилами №57 акт встановлення факту здійснення догляду належить до підтвердних документів, що дають громадянам України право на виїзд з України в умовах воєнного стану і які надаються ними під час здійснення прикордонного контролю службовим особам Держприкордонслужби в пунктах пропуску через державний кордон. Подання такого акту передбачено саме для забезпечення можливості спільного виїзду за кордон осіб з інвалідністю І, ІІ групи, осіб, які потребують постійного догляду, разом з особами, які здійснюють за ними догляд. Також на підставі цього документу може здійснюватися виїзд за межі України супроводжуючих осіб самостійно без осіб, за якими вони здійснюють догляд, якщо такі особи (особи з інвалідністю І, ІІ групи та особи, які потребують постійного догляду) перебувають на консульському обліку. Використання такого акту для інших цілей чинним законодавством не передбачено. Особи, які не належать до категорії осіб, що передбачені абзацами 4, 5, 9 пункту 2-1 Правил №57, не мають права просити у відповідних органів влади та місцевого самоврядування встановлення факту здійснення догляду та видачі відповідного акту.

Виконавчий комітет Новоукраїнської міської ради на виконання Правил №57 та з метою забезпечення реалізації громадянами права перетинати державний кордон під час дії в Україні надзвичайного та воєнного стану, врахувавши Методичні рекомендації Асоціації міст України від 2023 року, прийняв рішення №152 від 07.07.2023 року "Про складання акта встановлення факту здійснення догляду за особами з інвалідністю І чи ІІ групи та особами, які потребують постійного догляду", яким:

- визначив Управління соціального захисту та охорони здоров`я Новоукраїнської міської ради Кіровоградської області уповноваженим органом щодо прийняття заяв та складання актів встановлення факту здійснення догляду за особами з інвалідністю І чи ІІ групи та особами, які потребують постійного догляду,

- затвердив Положення про складання акта встановлення факту здійснення догляду за особами з інвалідністю І чи II групи та особами, які потребують постійного догляду,

- затвердив форму акту встановлення факту здійснення догляду за особами з інвалідністю І чи II групи та особами, які потребують постійного догляду,

- створив комісію з питань встановлення факту здійснення догляду за особами з інвалідністю І чи II групи та особами, які потребують постійного догляду, та затвердив її склад.

Позивач, який є громадянином України чоловічої статі та військовозобов`язаним, у лютому 2024 року звернувся до Управління соціального захисту та охорони здоров`я Новоукраїнської міської ради Кіровоградської області із заявою від 14.02.2024 року, складеною за формою, наведеною у додатку до Положення, затвердженого рішенням виконавчого комітету Новоукраїнської міської ради №152 від 07.07.2023 року, у якій просив скласти акт встановлення факту здійснення догляду за ОСОБА_3 , який є батьком його дружини.

На той час ОСОБА_3 не був визнаний особою з інвалідністю, не визнаний судом недієздатним, а позивач не є щодо ОСОБА_3 членом його сім`ї першого ступеня споріднення. Отже позивач тоді не належав до кола осіб, які відповідно до абзаців 4, 5 пункту 2-1 Правил №57 мають право ініціювати перед виконавчим органом місцевої ради складання акту встановлення факту здійснення догляду, як підтверджуючого документу, необхідного для виїзду за кордон з метою супроводу осіб з інвалідністю І чи II групи.

Щодо перетину державного кордону особами, які потребують постійного догляду, та супроводжуючими їх особами, які здійснюють за ними постійний догляд, можливість виїзду яких за кордон України передбачена абзацом 9 пункту 2-1 Правил №57, то факт потреби особи у постійному догляді для цих цілей повинен підтверджуватися висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу у постійному сторонньому догляді. Такий висновок повинен відповідати встановленій формі, містити всі відомості, притаманні такому медичному висновку, зокрема інформацію про строк, на який він виданий (є дійсним).

Згідно з чинним законодавством ЛКК закладів охорони здоров`я мають право приймати щодо осіб, які за станом здоров`я нездатні до самообслуговування і потребують постійного стороннього догляду, такі висновки: 1) висновок або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), - до досягнення дитиною 16-річного віку; 2) висновок про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою № 080-4/о), з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг; 3) висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціального послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою №080-2/о), з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг; 4) висновок щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу за формою бланка, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я України від 31.07.2013 року № 667.

Наданий позивачем висновок ЛКК №68 від 01.02.2024 року про потребу ОСОБА_3 у постійному сторонньому догляді складений у довільній формі та не відповідає встановленим формам медичної документації, якими оформлюються медичні висновки на осіб, які за станом здоров`я та за рівнем обмеження життєдіяльності потребують постійного догляду.

Комісія, утворена рішенням виконавчого комітету Новоукраїнської міської ради №152 від 07.07.2023 року, керуючись Положенням, дослідила надані позивачем документи, провела обстеження з відвідуванням місця проживання ОСОБА_3 та склала протокол №1 від 21.02.2024 року, яким вирішила відмовити ОСОБА_1 у видачі акту встановлення факту здійснення догляду у зв`язку з непідтвердженням факту здійснення ним постійного догляду.

Оскільки на момент виникнення спірних правовідносин у лютому 2024 року ОСОБА_3 не мав передбачених абзацом 9 пункту 2-1 Правил №57 підтвердних документів, необхідних для виїзду за кордон разом із супроводжуючою особою, яка здійснює за ним постійний догляд, то позивач не мав права ініціювати перед відповідачем складання акту встановлення факту здійснення догляду відповідно до норм Правил №57, а відповідач правомірно відмовив йому у складанні (видачі) такого акту.

Суд установив, що відповідно до довідки МСЕК серії 12 ААБ №573735 ОСОБА_3 з 22.07.2024 року встановлено І групу інвалідності безстроково.

Тож у разі наміру ОСОБА_3 виїхати за кордон у супроводі зятя ОСОБА_1 , як особи, яка здійснює за ним догляд, ці громадяни відповідно до абзацу 4 пункту 2-1 Правил №57 можуть звернутися до відповідача із заявою з метою встановлення факту здійснення ОСОБА_1 догляду за батьком дружини - ОСОБА_3 та отримання відповідного акту.

У спірних правовідносинах, які виникли у зв`язку з розглядом заяви позивача від 14.02.2024 року про встановлення факту здійснення догляду, відповідач як виконавчий орган місцевої ради діяв правомірно, протиправних дій не вчиняв, прав позивача не порушив. Тому у задоволенні його позову слід відмовити.

Оскільки позивачу відмовлено у задоволенні позову, то підстави для присудження йому судового збору відсутні.

Керуючись статтями 9, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 263, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.А. ЧЕРНИШ