Рішення

від 27.12.2024 по справі 340/3191/24

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/3191/24

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кравчук О.В. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 )

до Комунального закладу Кіровоградського обласного бюро медико-соціальної експертизи Кіровоградської обласної ради (код ЄДРПОУ 03317424; адреса: вул. Ак. Корольова, 24/19, каб. 1, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25030)

про визнання протиправним та скасування рішення.

Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комунального закладу Кіровоградського обласного бюро медико-соціальної експертизи Кіровоградської обласної ради Обласна МСЕК № 2 про невстановлення ОСОБА_1 групи інвалідності;

- зобов`язати Комунальний заклад Кіровоградського обласного бюро медико-соціальної експертизи Кіровоградської обласної ради Обласна МСЕК № 2, провести повторний огляд ОСОБА_1 .

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що 07.03.2024 він був оглянутий комісією Комунального закладу Кіровоградського обласного бюро медико-соціальної експертизи Кіровоградської обласної ради. За результатами огляду позивачу було встановлено 25 відсотків втрати професійної працездатності, з них: 5 % поранення, так, пов`язане із захистом Батьківщини, 15 % травма так, пов`язана з проходженням військової служби, 5 % -захворювання так, пов`язане з проходженням військової служби». Позивач вважає, що відповідач належним чином не дослідив та не оцінив усі надані для експертизи документи щодо стану здоров`я, тому дійшов неправильного висновку про невстановлення йому групи інвалідності.

Ухвалою суду від 22 травня 2024 року відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти заявлених позовних вимог. Наголосив, що матеріалами медичної справи підтверджується, що оскаржуване рішення прийняте відповідачем після проведення необхідних досліджень ОСОБА_1 лікувально-профілактичним закладом охорони здоров`я, на підставі медичної документації, яка включає направлення на МСЕК, та за результатами обстеження позивача членами комісії, що свідчить про відсутність порушення відповідачем порядку розгляду цього питання.

Позивач скерував до суду відповідь на відзив, у якій доводи відповідача заперечив та підтримав раніше заявлені позовні вимоги.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно і неупереджено оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 .

В ході виконання службових обов`язків по захисту Батьківщини в районі населеного пункту Вугледар Донецької області, в результаті штурмових дій та танкового обстрілу зі сторони противника отримав поранення, а саме - мінно - вибухову травму. Вогнепальні осколкові крайові поранення 2-3-4 пальців лівої кісті з відкритими переломами нігтьових фаланг 2-3 пальців.

27 січня 2023 року в ході виконання службових обов`язків по захисту Батьківщини в районі населеного пункту Вугледар Донецької області, внаслідок штурмових дій, мінометного, гранатометного та танкового обстрілу зі сторони противника отримав поранення - мінно -вибухова травма. Вогнепальне осколкове наскрізне поранення м`яких тканин правого плеча.

15 лютого 2024 року ОСОБА_1 було направлено для огляду в МСЕК та встановлення групи інвалідності та проценту втрати працездатності. В направленні на МСЕК лікар ЗПСМ зазначив, що у ОСОБА_1 , наступний діагноз - виразкова хвороба, фаза нестійкої ремісії. Пептична виразка цибулини дванадцятипалої кишки, ускладнена субкомпенсованим стенозом цибулини дванадцятипалої кишки.

За направленням КНП «Маловисківська лікарня» ОСОБА_1 , був оглянутий обласною МСЕК № 2, про що видано довідку про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії 12 ААА № 008820 від 07.03.2024.

За результатами проведеного огляду ОСОБА_1 та на підставі наявної медичної документації, довідки ВЛК № 1817 від 10.08.2023, результатів обстеження ОСОБА_1 встановлені такі ступені обмеження життєдіяльності: до трудової діяльності - 0 ст., до самообслуговування - 0 ст., до самостійного пересування - 0 ст., до орієнтації - 0 ст., до спілкування - 0 ст., до контролю за своєю поведінкою - 0 ст., які в незначному ступені обмежують життєдіяльність та не дають підстав для встановлення групи інвалідності.

Рішення від 07.03.2024 обласної МСЕК №2: група інвалідності не встановлено. Встановлені 25% (двадцять п`ять відсотків) втрати професійної працездатності, з них: - 5% (п`ять відсотків) - поранення, так, пов`язане із захистом Батьківщини; - 15% (п`ятнадцять відсотків) - травма, так, пов`язана з проходженням військової служби; - 5% - захворювання, так, пов`язане з проходженням військової служби, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 року № 1317 "Питання медико-соціальної експертизи" та наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05.09.2011 року № 561 ", наказу МОЗ України № 420 від 05.06.2012.

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 року №875-XII (далі Закон №875-XII) інвалідність як міра втрати здоров`я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Положення про медико-соціальну експертизу затверджується Кабінетом Міністрів України з урахуванням думок громадських об`єднань осіб з інвалідністю.

Частиною 2 статті 6 Закон №875-XII громадянин має право в судовому порядку оскаржувати рішення органів медико-соціальної експертизи про визнання чи невизнання його особою з інвалідністю.

Законом України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» від 06.10.2005 року № 2961-IV (далі Закон №2961-IV) у ст. 1 визначено, що

- особа з інвалідністю - повнолітня особа зі стійким обмеженням життєдіяльності, якій у порядку, визначеному законодавством, встановлено інвалідність;

- інвалідність - міра втрати здоров`я у зв`язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист;

- медико-соціальна експертиза - встановлення ступеня стійкого обмеження життєдіяльності, групи інвалідності, причини і часу їх настання, а також доопрацювання та затвердження індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (дитини з інвалідністю) в рамках стратегії компенсації на основі індивідуального реабілітаційного плану та комплексного реабілітаційного обстеження особи з обмеженням життєдіяльності.

Статтею 7 Закону №2961-IV встановлено, що медико-соціальна експертиза осіб з обмеженнями повсякденного функціонування та осіб з інвалідністю проводиться медико-соціальними експертними комісіями, а дітей - лікарсько-консультативними комісіями закладів охорони здоров`я.

Особа з обмеженнями повсякденного функціонування направляється для проходження медико-соціальної експертизи з метою підтвердження стійкого обмеження життєдіяльності та встановлення статусу "особа з інвалідністю" або "дитина з інвалідністю" у разі виявлення мультидисциплінарною реабілітаційною командою ознак стійкого обмеження життєдіяльності, що зазначається в індивідуальному реабілітаційному плані.

Положення про медико-соціальну експертизу затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 року №1317 (далі Положення). Це Положення визначає процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації.

Залежно від ступеня стійкого розладу функцій організму, зумовленого захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, та можливого обмеження життєдіяльності при взаємодії із зовнішнім середовищем внаслідок втрати здоров`я особі, визнаній особою з інвалідністю, встановлюється перша, друга чи третя група інвалідності.

Медико-соціальні експертні комісії визначають:

-групу інвалідності, її причину і час настання. Особа може одночасно бути визнана особою з інвалідністю однієї групи і лише з однієї причини. При підвищенні групи інвалідності в разі виникнення більш тяжкого захворювання причина інвалідності встановлюється на вибір особи з інвалідністю. У разі якщо однією з причин інвалідності є інвалідність з дитинства, вказуються дві причини інвалідності;

-види трудової діяльності, рекомендовані особі з інвалідністю за станом здоров`я. Висновок про нездатність до трудової діяльності внаслідок інвалідності готується виключно за згодою особи з інвалідністю (крім випадків, коли особу з інвалідністю визнано недієздатною);

-причинний зв`язок інвалідності із захворюванням чи каліцтвом, що виникли у дитинстві, вродженою вадою;

-ступінь втрати професійної працездатності потерпілим від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання;

-ступінь втрати здоров`я, групу інвалідності, причину, зв`язок і час настання інвалідності громадян, які постраждали внаслідок політичних репресій або Чорнобильської катастрофи, військової агресії Російської Федерації проти України;

-медичні показання на право одержання особами з інвалідністю автомобіля і протипоказання до керування ним.

Медико-соціальні експертні комісії:

-встановлюють компенсаторно-адаптаційні можливості особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації;

-складають (коригують) індивідуальну програму реабілітації особи з інвалідністю, в якій визначаються реабілітаційні заходи і строки їх виконання, та здійснюють контроль за повнотою та ефективністю виконання цієї програми;

-вивчають виробничі, медичні, психологічні, екологічні, соціальні причини виникнення інвалідності, її рівня і динаміки та беруть участь у розробленні комплексних заходів щодо профілактики і зниження рівня інвалідності серед повнолітніх осіб, удосконалення реабілітаційних заходів;

-забезпечують своєчасний огляд (переогляд) повнолітніх осіб з порушеннями стану здоров`я, осіб з інвалідністю. У разі якщо особа, яка звертається для встановлення інвалідності, не може прибути на огляд (переогляд) до комісії за станом здоров`я згідно з висновком лікарсько-консультативної комісії, огляд (переогляд) проводиться за місцем її проживання (вдома), у тому числі за місцем проживання у стаціонарних установах для громадян похилого віку та осіб з інвалідністю, закладах соціального захисту для бездомних осіб та центрах соціальної адаптації осіб або в закладах охорони здоров`я, в яких така особа перебуває на лікуванні;

-вносять до централізованого банку даних з проблем інвалідності інформацію про повнолітніх осіб, яких визнано особами з інвалідністю.

Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями та лікарсько-консультативними комісіями закладів охорони здоров`я затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Положення про медико-соціальну експертизу затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 року №1317 (далі Положення).

Згідно п. 1 Положення воно визначає процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації.

Згідно п. 3 Положення Медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Відповідно до п. 4 Положення медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії (далі - комісії), з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров`я при Міністерстві охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.

Центр (бюро) очолює головний лікар, який призначається Міністром охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, керівником управління охорони здоров`я обласної (міської) держадміністрації.

Комісії перебувають у віданні МОЗ і утворюються за таким територіальним принципом: Кримська республіканська; обласні; центральні міські у мм. Києві та Севастополі (далі - центральні міські); міські, міжрайонні, районні.

Міські та районні комісії утворюються з розрахунку одна комісія на 100 тис. чоловік віком 18 років і старше, міжрайонні - у районах і містах з кількістю населення менш як 100 тис. чоловік.

МОЗ утворює Центральну медико-соціальну експертну комісію МОЗ, яку очолює головний лікар.

Підпунктом 1 пункту 11 Положення визначено, що міські, міжрайонні, районні комісії визначають ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов`язане ушкодження здоров`я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням ними трудових обов`язків.

Відповідно до п. 15 Положення комісії проводять своєчасно огляд (повторний огляд) осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, за місцем їх проживання або лікування, у тому числі за місцем їх проживання або місцем перебування у закладах соціального захисту для бездомних осіб та центрах соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі, за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після пред`явлення паспорта чи іншого документа, що засвідчує особу.

Згідно п. 17, 18 Положення медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб особи з інвалідністю, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Відповідальність за якість медичного обстеження, своєчасність та обґрунтованість направлення громадян на медико-соціальну експертизу покладається на керівника лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я.

Пунктом 19 Положення визначено, що комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.

За п. 20 Положення Комісія під час встановлення інвалідності керується Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики та Радою Федерації незалежних профспілок України.

Також Постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2019 року №1317 затверджено Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності (далі Положення про порядок встановлення інвалідності).

Пунктом 3 Положення про порядок встановлення інвалідності передбачено, що медико-соціальна експертиза проводиться з метою встановлення інвалідності хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи.

Згідно п. 26 Положення про порядок встановлення інвалідності особі, що визнана особою з інвалідністю, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II чи III група інвалідності. I група інвалідності поділяється на підгрупи А і Б залежно від ступеня втрати здоров`я особи з інвалідністю та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або нагляді.

Причиною інвалідності є, зокрема, загальне захворювання.

Підставою для встановлення III групи інвалідності є стійкі, помірної важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами, що призвели до помірно вираженого обмеження життєдіяльності особи, в тому числі її працездатності, але потребують соціальної допомоги і соціального захисту.

Критеріями для встановлення III групи інвалідності є ступінь втрати здоров`я, що спричиняє обмеження однієї чи декількох категорій життєдіяльності у помірно вираженому I ступені:

-обмеження самообслуговування I ступеня - здатність до самообслуговування з використанням допоміжних засобів;

-обмеження здатності самостійно пересуватися I ступеня - здатність до самостійного пересування з більшим витрачанням часу, часткового пересування та скорочення відстані;

-обмеження здатності до навчання I ступеня - здатність до навчання в навчальних закладах загального типу за умови дотримання спеціального режиму навчального процесу і/або з використанням допоміжних засобів, за допомогою інших осіб (крім персоналу, що навчає);

-обмеження здатності до трудової діяльності I ступеня - часткова втрата можливостей до повноцінної трудової діяльності (втрата професії, значне обмеження кваліфікації або зменшення обсягу професійної трудової діяльності більше ніж на 25 відсотків, значне утруднення в набутті професії чи працевлаштуванні осіб, що раніше ніколи не працювали та не мають професії);

-обмеження здатності до орієнтації I ступеня - здатність до орієнтації в часі, просторі за умови використання допоміжних засобів;

-обмеження здатності до спілкування I ступеня - здатність до спілкування, що характеризується зниженням швидкості, зменшенням обсягу засвоєння, отримання та передавання інформації;

-обмеження здатності контролювати свою поведінку I ступеня - здатність частково контролювати свою поведінку за особливих умов.

Особи з інвалідністю III групи з помірним обмеженням життєдіяльності можуть навчатися та провадити різні види трудової діяльності за умови забезпечення у разі потреби засобами компенсації фізичних дефектів чи порушених функцій організму, здійснення реабілітаційних заходів.

Інструкція про встановлення груп інвалідності затверджена Наказом Міністерства охорони здоров`я від 05.09.2011 року №561 (далі Інструкція).

Інструкція регулює механізм встановлення груп інвалідності (п. 1.1. Інструкції).

Пунктами 1.3.-1.4. Інструкції встановлено, що відповідно до Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року N 1317 1317-2009-п, медико-соціальна експертиза проводиться хворим, що досягли повноліття, інвалідам, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації.

Медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, здійснення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб інваліда, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Згідно п. 1.6. Інструкції документи, що використовуються для визначення причинного зв`язку інвалідності, подаються в оригіналі або копії, засвідчені в установленому законодавством порядку.

Відповідно до п. 1.9. Інструкції огляд осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, проводиться згідно з Положенням.

За п. 1.10. Інструкції при огляді у МСЕК проводяться: вивчення документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи; опитування хворого; об`єктивне обстеження та оцінка стану всіх систем організму, необхідних лабораторних, функціональних та інших методів дослідження усіма членами комісії.

Класифікація основних видів порушення функцій, основних критеріїв життєдіяльності та ступенів їх вираженості міститься у розділі ІІ Інструкції та визначає основні види порушення функцій організму людини, які визначаються медико-соціальною експертизою, критерії життєдіяльності людини.

Згідно з п. 2.3., 2.4. Інструкції критерії встановлення інвалідності визначені пунктом 27 Положення.

Причини інвалідності встановлюються згідно з пунктом 26 Положення.

Перелік захворювань, дефектів, необоротних морфологічних станів, порушень функцій органів та систем організму, при яких група інвалідності встановлюється без строку переогляду міститься у розділі ІІІ Інструкції. Зокрема, у п. 3.3., 3.4. Інструкції визначено при яких захворюваннях встановлюється ІІ та ІІІ група інвалідності відповідно.

Застосовуючи вищевикладені положення до обставин цієї справи суд зазначає наступне.

Підстави позову в цій справі зводяться до твердження позивача про те, що його захворювання не дозволяє йому виконувати побутові роботи, та позивач має певні обмеження у самообслуговуванні. За таких умов ОСОБА_1 наголошує, що йому має бути встановлена група інвалідності.

Воднораз, суд наголошує, що при розгляді по суті спору у справах, у яких оспорюються рішення МСЕК, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері, і тому така оцінка виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суди вправі перевіряти законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 10.02.2022 року у справі №160/7153/20.

Отже, в цій справі предметом судового розгляду є виключно дотримання відповідачем процедури прийняття спірного рішення.

Така процедура, згідно вищевикладених положень законодавства, передбачає прийняття рішення уповноваженою комісією, а також її уповноваженим складом комісії (позивачем не оспорювалося, судом встановлено належність суб`єкта прийняття спірного рішення як органу, так і його персонального складу), на підставі повного медичного обстеження та проведення необхідних досліджень (п. 17 Положення, саме з цієї підстави подано позов), з дотриманням вимог Положення, Положення про порядок встановлення інвалідності та Інструкції (порушення цих положень позивач вбачав саме в неповноті медичного обстеження та проведених досліджень, інших процедурних порушень позивачем не визначено, а судом за результатом повної оцінки процедури прийняття спірного рішення, в т.ч. усіх аспектів такої процедури згідно вищевикладених нормативних положень, не встановлено).

Таким чином, суд переходить до оцінки повноти медичного обстеження позивача та проведення щодо нього усіх необхідних досліджень.

Слід звернути увагу на те, що відповідні твердження позивача є абстрактними та не дозволяють жодним чином конкретно встановити, в чому саме полягала неповнота медичного обстеження та які необхідні дослідження слід було провести, однак їх не було проведено позивач не повідомляє який аспект стану здоров`я позивача не досліджено чи неналежним чином досліджено, якому діагнозу чи діагнозам не надано оцінки, а також не вказує, яке саме дослідження було необхідним для проведення та в зв`язку з чим. Не вказано позивачем і жодного прикладу, коли надані медичні документи не було враховано.

Суд зауважує, що відповідач надав матеріали МСЕК щодо прийняття спірного рішення, з яких вбачається, що при дослідженні враховано надані позивачем разом з позовом медичні документи, які встановлюють стан здоров`я позивача (в т.ч. виписки та висновки). Отже, ці документи були оцінено, натомість позивач фактично не погоджується саме з результатом такої оцінки вважає, що належна оцінка призвела б до встановлення іншої групи інвалідності.

Також в даній справі відсутні докази звернення позивача із заявами про направлення його на проведення додаткових обстежень або про долучення до матеріалів МСЕК медичних документів, які в подальшому не були враховані.

Суд зазначає, що позивач не навів жодного конкретного прояву неповноти проведеного обстеження.

В цьому аспекті слід враховувати, що згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З наведених положень законодавства вбачається, що питання факту сторонами доводяться на засадах рівності, в той час як при вирішенні питання права в частині правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень саме останній доводить правомірність своїх дій.

Обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 року у справі №520/2261/19.

В даній справі судом встановлено, що процедура проведення МСЕК відповідачем дотримана, в свою чергу заперечення позивача фактично стосуються оцінки результатів такої процедури - позивач вважає, що вони мали бути іншими. Однак в цьому випадку йдеться не про дотримання процедури як такої, а про застосування медичних знань, оцінку діагнозів та досліджень відповідно до їх змісту, а не порядку встановлення чи проведення, а тому в цій частині спору правова оцінка відповідним обставинам (правильності встановлених діагнозів, проведених досліджень) судом не надається.

На виконання засади адміністративного судочинства щодо офіційного з`ясування судом з власної ініціативи здійснено повну та всебічну перевірку процедури проведення МСЕК щодо позивача на підставі наявних у справі доказів, обсяг яких судом визнано достатнім для вирішення питання про законність спірно акту відповідача. За результатом такої перевірки судом не встановлено порушень законодавства під час проведення МСЕК позивача.

Таким чином суд приходить до висновку, що підстави для задоволення позовної заяви відсутні.

Судові витрати, які у зв?язку із відмовою у задоволенні позовних вимог підлягали б розподілу на підставі статті 139 КАС України, у справі відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 139, 143, 242-246, 255, 260-263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до Комунального закладу Кіровоградського обласного бюро медико-соціальної експертизи Кіровоградської обласної ради (код ЄДРПОУ 03317424; адреса: вул. Ак. Корольова, 24/19, каб. 1, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25030) про про визнання протиправною та скасування постанови відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтями 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржене у 30-денний строк з дня його складення до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду О.В. КРАВЧУК