Рішення

від 27.12.2024 по справі 380/22958/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 грудня 2024 рокусправа № 380/22958/24

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мартинюк Віталій Ярославович, розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, про скасування рішення, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач 1), (далі - відповідач 4), в якому просить:

визнати дії щодо відмови у призначенні пенсії за віком протиправними та скасувати рішення №133850017645 від 22.08.2024 року;

визнати дії щодо відмови у призначенні пенсії за віком протиправними та скасувати рішення №133850017645 від 18.09.2024 року;

визнати дії щодо відмови у призначенні пенсії за віком протиправними та скасувати рішення №133850017645 від 01.10.2024 року;

зобов`язати зарахувати до страхового стажу періоди роботи з 27.07.1983 року по 01.12.1992 року та з 01.12.1992 року по 17.10.2004 року на підставі записів вкладишу до трудової книжки НОМЕР_1 , дата заповнення 27.07.1983 року;

зобов`язати призначити і виплачувати пенсію за віком з 25.08.2024 року.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначила, що спірними рішеннями відповідачів відмовлено їй у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, оскільки надано вкладиш в трудову книжку, який без неї не є дійсний, відсутнє свідоцтво про шлюб, не прослідковується зміна прізвища Джус Тарнавська та відсутній запис про звільнення з роботи. Зазначає, що відповідачі безпідставно не зарахувавши до такого стажу спірні періоди роботи згідно із записами у вкладиші до трудової книжки, оскільки вказані у ній записи відповідають Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників №58 від 29.07.1993 та Постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 «Про трудові книжки працівників», згідно яких, відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок за їх облік, зберігання і видачу несе спеціально уповноважена особа підприємства, установи, організації, а відтак, звернулася з позовом до суду.

Відповідач 1 подав відзив на позовну заяву, в якому просить в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю з підстав, викладених у ньому. Зазначає, що позивачці не зараховано періоди роботи згідно вкладишу до трудової книжки НОМЕР_1 (дата заповнення 27.07.2023), оскільки вкладиш без трудової книжки не є дійсний та періоди роботи з 01.12.1992 року, оскільки відсутній запис про звільнення, а відтак відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю відповідного страхового стажу.

Відповідач 2 подав відзив на позовну заяву, в якому просить в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю з підстав, викладених у ньому та з алогічних підстав, викладених у відзиві вищевказаного відповідача.

Відповідач 3 подав відзив на позовну заяву, в якому просить в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю з підстав, викладених у ньому та з алогічних підстав, викладених у відзивах вищевказаних відповідачів.

Відповідач 4 подав відзив на позовну заяву, в якому просить в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю з підстав, викладених у ньому та з алогічних підстав, викладених у відзивах вищевказаних відповідачів.

Ухвалою суду від 02.12.2024 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.

Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

Згідно із записами вкладиша до трудової книжки НОМЕР_1 (дата заповнення 27.07.2023) убачається, що ОСОБА_2 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з:

01.09.1981 по 20.07.1983 навчання в СТУ м.Львова;

27.07.1983 прийнята перукарем широкого профілю в перукарню №16;

24.10.1983 переміщена в перукарню №20;

25.11.1983 переміщена в перукарню №12 чоловічим перукарем;

01.12.1992 звільнена по ст.36 п. 5 КЗпП України по переводу в ДПСП перукарню «Глорія»;

01.12.1992 прийнята чоловічим перукарем Державного підприємства сфери послуг перукарня «Глорія»;

22.11.1993 Державне підприємство сфери послуг перукарня «Глорія» перейменована в мале колективне підприємство сфери послуг перукарня «Глорія».

Крім того, в матеріалах справи наявні: копія диплому серії НОМЕР_2 , виданого 20 липня 1983 (за професією, кваліфікацією перукар жіночий, перукар чоловічий); стаж та алгоритм розрахунку пенсії за віком Форми РС - право за номером ПС: 133850017645; копія Наказу №1 від 01 грудня 1992 року «Про прийняття на роботу по переводу з Д.К.П.О працівників», в тому числі, ОСОБА_2 (п.1.2 наказу); копія Наказу №27 від 10.04.1995 року «Зміна прізвища працівника» (згідно з укладенням шлюбу 3 березня 1994 року за записом 116, ОСОБА_2 присвоєно прізвище ОСОБА_1 ); копія Наказу №25а від 22.11.1993 року «Про перереєстрацію підприємства» в Мале колективне підприємство сфери послуг перукарня «Глорія»; копія Наказу №12 від 08 червня 1993 року «Про виплату одноразової допомоги працівникам підприємства»; копія Наказу №39 від 16.09.1996 року «Про надання відпустки з збереженням зарплати»; копія Наказу №47 від 01.09.1997 року та Наказу №59 «Про надання чергової відпустки п. ОСОБА_1 ; копія Свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 , виданого 09 лютого 1994 року та Свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 , виданого 03 березня 1994 року; копія витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища за №00045896515 та за №00046867223.

З матеріалів справи убачається, що позивач зверталася з заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про призначення / перерахунок пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідач 2 прийняв рішення від 22.08.2024 №133850017645, яким відмовлено в призначені пенсії за віком у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу, підтвердженого в установленому законом порядку.

В даному рішенні, в тому числі, зазначено, що до загального страхового стажу не зараховано періоди роботи, згідно трудової книжки від 27.07.1983 року НОМЕР_1 , оскільки надано вкладиш в трудову книжку та не прослідковується зміна прізвища ОСОБА_3 . Також не враховано період навчання з 01.09.1981 по 20.07.1983, оскільки відсутнє свідоцтво про шлюб ОСОБА_3 .

В подальшому, зібравши відповідні документи позивач повторно зверталася з заявою до органу Пенсійного фонду України про призначення її пенсії.

Відповідач 3 прийняв рішення від 18.09.2024 №133850017645 про відсутність права на призначення пенсії за віком відповідно до ч.1 ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 31 рік.

В даному рішенні, в тому числі, зазначено, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи з 27.07.1983 по 01.12.1992 згідно з вкладкою до трудової книжки НОМЕР_1 від 27.07.1983, яку не прийнято до уваги при обчисленні страхового стажу, оскільки не надано трудову книжку до якої вона видана. Крім того, наявний запис про прийняття на роботу з 01.12.1992, запис про звільнення відсутній.

Також, з матеріалів справи видно, що 24.09.2024 позивач зверталася до територіальних органів Пенсійного фонду України, проте відповідачем 4 прийнято рішення №133850017645 від 01.10.2024 року про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу - 31 рік.

В даному рішенні, в тому числі, зазначено, що за доданими документами до страхового стажу не враховано періоди роботи згідно з вкладишу в трудову книжку НОМЕР_1 , оскільки вкладиш без трудової книжки не дійсний.

Будь-яких інших підстав для відмови у призначенні пенсії позивачу у тексті оскаржених рішеннях пенсійний орган не виклав.

При цьому, відповідачами в оскаржуваних рішеннях жодним чином не заперечувалось, щодо загального страхового стажу позивача який складає 22 роки 0 місяців 05 днів.

Не погодившись з такими рішеннями відповідачів, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Змістом спірних правовідносин є рішення №133850017645 від 22.08.2024 року, від 18.09.2024 року та від 01.10.2024 року про відмову у призначенні пенсії.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом шостим частини першої статті 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Згідно із преамбулою Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV, який набув чинності з 01 січня 2004 року (далі - Закон №1058-IV), цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону №1058-ІV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати, зокрема, пенсія за віком.

Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Таке ж визначення містить і частина 1 статті 24 Закону №1058-IV, яка передбачає, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини 4 статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Таким чином, до 01 січня 2004 року стаж роботи підтверджується в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058-IV.

Так, приписами статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ) визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Статтею 62 Закону №1788-XII передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637).

Відповідно до пункту 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Крім того, загальний порядок ведення трудових книжок регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162 (чинною на час набуття позивачем трудового стажу у спірних періодах) (далі - Інструкція №162) та Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої наказом Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 №58 (далі - Інструкція №58), яка діяла після втрати чинності Інструкції №162.

Відповідно до абзацу 1 пункту 1.1 Інструкції №162 та п.1.1. Інструкції №58, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.

Пунктом 1.2 Інструкції 58 про порядок ведення трудових книжок працівників передбачено, що трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають.

Відповідно до пункту 3.1 Інструкції №58, у тому разі, коли у трудовій книжці заповнені усі сторінки відповідних розділів, вона доповнюється вкладишем. Вкладиш вшивається у трудову книжку, заповнюється і ведеться власником або уповноваженим ним органом за місцем роботи працівника у такому ж порядку, що і трудова книжка. Вкладиш без трудової книжки недійсний.

При цьому, відповідно до пункту 18 вищевказаної постанови та постанови від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників», відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відсутності записів у ній, наявності неправильних чи неточних записів у трудовій книжці відповідач вправі вимагати від заявника подання додаткових документів на підтвердження страхового стажу.

Так, спірні правовідносини у даній справі виникли у зв`язку з відмовою пенсійного органу позивачу зарахувати до трудового стажу записи у вкладиші у трудову книжку, оскільки вкладиш без трудової книжки не дійсний та запис про звільнення відсутній.

При цьому, позивач, як особа на яку не покладено обов`язку щодо організації ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок (вкладишів), не може нести відповідальність за неправильність, неточність або неповноту внесених до її трудової книжки відомостей, а тому, невірне заповнення трудової книжки чи її вкладишем не може бути підставою для прийняття органом Пенсійного фонду України рішення про відмову у призначенні пенсії та не зарахування страхового стражу, результатом чого стало обмеження належного соціального захисту громадянина.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №687/975/17.

Відповідно до вимог частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду.

Так, Верховний Суд у постановах від 30 вересня 2019 року в справі №638/18467/15-а та від 25 квітня 2019 року в справі №593/283/17 зазначив, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду України для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що дані вкладиша до трудової книжки позивача в частині спірного періоду містять неправдиві або недостовірні відомості.

Таким чином, суд зауважує, що недотримання правил ведення трудової книжки чи її вкладиша може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Судом встановлено, що згідно вкладишу до трудової книжки наявний перший запис про навчання в СПТУ м.Львова ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), яка згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу за №00046867223 є позивачем у справі ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Позивач у позові зазначає, що в подальшому всі записи про її трудову діяльність вносились вперше, саме у вкладиш до трудової книжки, яка, як вже вище зазначено обміну не підлягає відповідно до пункту 1.2 Інструкції 58.

Крім того, суд зазначає, що до матеріалів справи долучено відповідні документи для підтвердження наявного трудового стажу позивача як це передбачено пунктом 3 Порядку №637, а саме:

- копія Наказу №1 від 01 грудня 1992 року «Про прийняття на роботу по переводу з Д.К.П.О працівників», в тому числі, ОСОБА_2 (п.1.2 наказу);

- копія Наказу №27 від 10.04.1995 року «Зміна прізвища працівника» (згідно з укладенням шлюбу 3 березня 1994 року за записом 116, ОСОБА_2 присвоєно прізвище ОСОБА_1 );

- копія Наказу №25а від 22.11.1993 року «Про перереєстрацію підприємства» в Мале колективне підприємство сфери послуг перукарня «Глорія»;

- копія Наказу №12 від 08 червня 1993 року «Про виплату одноразової допомоги працівникам підприємства»;

- копія Наказу №39 від 16.09.1996 року «Про надання відпустки з збереженням зарплати»;

- копія Наказу №47 від 01.09.1997 року та Наказу №59 «Про надання чергової відпустки п. ОСОБА_1 .

Відтак, з урахуванням викладеного, суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що дані вкладиша до трудової книжки позивача в частині спірного періоду містять неправдиві або недостовірні відомості, а тому зазначені у ній відповідачами недоліки, не може бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні значеного періоду роботи позивача до стажу роботи, що враховується у призначенні пенсії.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що органами Пенсійного фонду України безпідставно не враховано спірні періоди роботи позивача, а відтак позовні вимоги в цій частині є обгрунтовані та підлягають задоволенню.

Як вже вище зазначено, що підставою відмови відповідачами у призначенні позивачу пенсії, було те, що вона не набула необхідного страхового стажу роботи відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», який повинен становити, зокрема з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року не менше 31 року, після досягнення віку 60 років.

Відтак, судом встановлено, що вік заявниці більше 60 років, її стаж станом на момент звернення із заявою про призначення пенсії становить 25 років 02 місяці 21 день, при цьому страховий стаж 22 роки 0 місяців 05 днів, а також з врахуванням спірного періоду її роботи, що в сукупності становить більше 31 року страхового стажу, який є достатнім для призначення пенсії відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а тому спірні рішення прийнятівищевказаними відповідачами про відмову в призначенні пенсії є протиправними.

Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачами не подано належних доказів правомірності відмови позивачу у перерахунку її пенсії.

Згідно з п.3 ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Такий критерій правомірності відповідачами дотриманий не був.

З огляду на викладене, спірні рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки не відповідають критерію обгрунтованості.

Позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу періоди роботи з 27.07.1983 року по 01.12.1992 року та з 01.12.1992 року по 17.10.2004 року на підставі записів вкладишу до трудової книжки НОМЕР_1 , дата заповнення 27.07.1983 року, є похідними від першої позовної вимоги, тому також підлягають до задоволення в цій частині.

Суд відзначає, що дії зобов`язального характеру щодо зарахування до трудового (страхового) стажу період роботи позивача має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував таке питання за заявою заявниці, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, який приймав остаточне спірне рішення.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 08.02.2024 року у справі №500/1216/23 та від 09.07.2024 року у справі №240/16372/23, який в силу приписів ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України та ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховуються судом під час вирішення цього спору.

Щодо вимог які стосуються зобов`язання призначити і виплачувати пенсію за віком з 25.08.2024 року, як просить позивач, то суд зазначає таке.

Відповідач ще не приймав рішення щодо призначення і виплати пенсії за віком на виконання цього рішення суду, а тому відсутні підстави вважати, що права позивача у зазначеній частині будуть порушені.

Як наслідок слід констатувати, що згадані вимоги є передчасними і не підлягають задоволенню.

Відтак, адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Що стосується судових витрат, то, у відповідності до вимог ст.139 КАС України, такі підлягають стягненню на користь позивача пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 22.08.2024 року №133850017645 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 18.09.2024 року №133850017645 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 01.10.2024 року №133850017645 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (адреса: 46000, Тернопільська область, м.Тернопіль, майдан Волі, 3, код ЄДРПОУ 14035769) зарахувати ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_5 ) до страхового стажу періоди роботи з 27.07.1983 року по 01.12.1992 року та з 01.12.1992 року по 17.10.2004 року на підставі записів вкладишу до трудової книжки НОМЕР_1 , дата заповнення 27.07.1983 року.

В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (адреса: 36014, Полтавська область, м.Полтава, вул.Соборності, 66, код ЄДРПОУ 13967927) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_5 ) 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп. сплаченого судового збору.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (адреса: 54008, м.Миколаїв, вул.Морехідна, 1, код ЄДРПОУ 13844159) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_5 ) 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп. сплаченого судового збору.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (адреса: 46000, Тернопільська область, м.Тернопіль, майдан Волі, 3, код ЄДРПОУ 14035769) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_5 ) 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд, а у разі реєстрації офіційної електронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяМартинюк Віталій Ярославович