Рішення

від 16.12.2024 по справі 380/17559/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2024 рокусправа № 380/17559/24

зал судових засідань № 12

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Кузана Р.І.

секретар судового засідання Лєбедєв Д.Ю.,

за участю:

представника позивачаРісної Ю.Б.,

представника відповідачаЛепко Є.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Національного університету харчових технологій в особі Відокремленого структурного підрозділу «Львівський фаховий коледж харчової і переробної промисловості Національного університету харчових технологій» до Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправним та скасування припису,-

в с т а н о в и в :

Національний університет харчових технологій в особі Відокремленого структурного підрозділу «Львівський фаховий коледж харчової і переробної промисловості Національного університету харчових технологій» (місцезнаходження: 79040, Львівська область, м. Львів, вул. Пулюя, 42, код ЄДРПОУ 33593583) (далі позивач, ВСП «ЛФКХПП», коледж) звернувся до суду з позовом до Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (місцезнаходження: 79000, м. Львів, площа Міцкевича, 8 (7 поверх), код ЄДРПОУ 44778105) (далі - відповідач, Західне управління Держпраці), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати припис про усунення виявлених порушень законодавства про працю №ЗХ/ЛВ/20925/088П від 01.08.2024, складений Західним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці за результатами проведеної позапланової перевірки Відокремленого структурного підрозділу «Львівський фаховий коледж харчової і переробної промисловості Національного університету харчових технологій» щодо додержання вимог законодавства у сфері праці на підставі Акту перевірки №ЗХ/ЛВ/20925/088 від 01.08.2024.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що Західним управлінням Держпраці не отримано погодження Державної служби з питань праці на проведення позапланової перевірки ВСП «ЛФКХПП», відтак перевірка проведена з порушенням встановленого порядку. Позивач також вказує на те, що штатним розписом коледжу у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану було зменшено розмір надбавки за престижність праці усім працівникам, які отримували відповідні надбавки, однак при цьому виплата надбавок педагогічним працівникам коледжу була проведено у відповідності до вимог Постанови КМУ від 23.03.2011 № 373 у межах фонду оплати праці. Про зміну розміру надбавки працівники коледжу повідомлені на педагогічних радах, на яких працівники одностайно проголосували за затвердження педагогічного навантаження та розміру надбавки. Щодо наявності у коледжі вакантних посад, які могли б бути запропоновані звільненим працівникам, позивач наголошує, що станом на 30.06.2024 (день звільнення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ) у коледжі не було вакантних посад заступника директора з навчальної роботи та заступника директора з виховної роботи, як це встановлено в оскаржуваному приписі, а також будь-яких інших вакантних посад, які б відповідали кваліфікації звільнених працівників та передбачали б виконання трудової функції на умовах безстрокового трудового договору.

З огляду на зазначене, позивач звернувся за судовим захистом вважаючи, що спірне рішення (припис) є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 21.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

Від представника Західного управління Держпраці 09.09.2024 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач вказує, що Державна служба з питань праці погодила проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) у ВСП «ЛФКХПП», що підтверджується листом від 28.06.2024 №ЦА-3239/1/2.4.1-24а. Зазначає, що штатні розписи коледжу, на підставі яких здійснювалась виплата заробітної плати працівникам коледжу, містять ряд недоліків, зміни до штатного розпису мали бути затверджені керівником Національного університету харчових технологій, чого зроблено не було. Також представлені до перевірки штатні розписи не містять належного затвердження головним розпорядником бюджетних коштів, яким виступає Міністерство освіти і науки України. Відповідно, на думку відповідача, штатні розписи, що містяться в матеріалах справи та на які покликається позивач у позовній заяві, не можуть слугувати правовою підставою для визначення засад оплати праці працівникам, зокрема встановлення розмірів надбавок, оскільки не пройшли належної процедури затвердження та погодження, що є обов`язковою умовою їх дійсності та застосовності в правовому полі. Також відповідач наголошує, що з урахуванням вимог частини третьої статті 23 КЗпП України ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як працівникам, що працювали за строковим трудовим договором, мало бути першочергово запропоновано продовження роботи на тих же посадах, які вони займали. Просить в задоволенні позову відмовити повністю.

Представник позивача 18.09.2024 подала до суду відповідь на відзив, у якій вказала, що актом перевірки відповідача не зафіксовано будь-яких порушень порядку складання, затвердження та погодження штатних розписів, аналогічно в оскаржуваному приписі відповідачем не вказувалось на будь-які недоліки штатних розписів позивача, таке порушення в переліку порушень відсутнє, тому ця обставина не входить до переліку обставин, що підлягають доказуванню при розгляді даної справи. При проведенні перевірки відповідачем не враховано, що педагогічні ради у коледжі проводяться перед початком навчального року з метою затвердити розподіл педагогічного навантаження, а усі працівники фіксують свою присутність у журналах присутніх працівників, копії яких позивачем долучено до матеріалів справи. Окрім того позивач вказує, що чинне законодавство не передбачає обов`язку продовжувати строковий трудовий договір з працівниками, посади яких зберігаються після їх звільнення, тому позивачем правомірно 13.06.2024 прийнято наказ про переведення на посади заступників директора інших осіб. В акті перевірки відповідач вказує, що єдиними вакансіями у коледжі були вакансії заступника директора з навчальної роботи та заступника директора з виховної роботи, однак позивач вважає очевидним те, що вказаних вакансій не існувало ні станом на 10.06.2024, ні станом на 13.06.2024, ні станом на 30.06.2024, оскільки ці вакансії на відповідні дати займали працівники ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Відповідачем 25.09.2024 подано заперечення на відповідь на відзив, у яких відповідач повторно наголошує на порушенні порядку затвердження та погодження штатних розписів. Зазначає, що штатний розпис не є безпосереднім правовстановлюючим документом щодо оплати праці, а директор ВСП «ЛФКХПП» не є керівником закладу освіти, а саме Національного університету харчових технологій, відтак не має права самостійно затверджувати кошториси, плани асигнувань та довідки до них, а також зменшувати розміри надбавок у межах кошторису. Крім того відповідач зауважує, що відповідно до наказу від 30.08.2023 №71 «Про розподіл педагогічного навантаження на 2023-2024 н.р.» педагогічним працівникам ВСП «ЛФКХПП» ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на 2023-2024 навчальний рік встановлено педагогічне навантаження та надбавку у розмірі 5% за престижність педагогічної праці згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 2011 року №373. Проте, наказом №232-К від 13 червня 2024 року встановлена надбавка в розмірі 20% посадового окладу за престижність праці. Також відповідач наполягає на тому, що позивач не надав жодних доказів доведення до відома ОСОБА_5 та ОСОБА_2 про вакансії, що відповідають їх кваліфікації, а також можливість укладення з ними безстрокового трудового договору, що забезпечувало б рівні можливості у співвідношенні з іншими працівниками, знаючи при цьому, що вони працюють на умовах строкового трудового договору. Додатково відповідач зазначає про порушення позивачем вимог частини другої статті 39-1 КЗпП України, оскільки договори із звільненими працівниками ОСОБА_5 та ОСОБА_2 неодноразово переукладались та продовжувались.

Представником позивача 08.10.2024 подано додаткові письмові пояснення, у яких наведено обґрунтування щодо статусу коледжу як закладу освіти та його повноважень, повноважень директора коледжу щодо формування штатних розписів коледжу та розпорядженням коштами коледжу на забезпечення його діяльності, встановлення надбавок та доплат працівникам. Представником позивача наголошено на відповідності його дій в частині встановлення розміру надбавок висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 10.11.2023 у справі № 240/1262/21. Також повторно зазначено, що відповідачем в ході перевірки не встановлено факту наявності жодної вакантної посади, яка могла б бути запропонована звільненим ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , окрім тих посад, які ними були зайняті та на які з 01 липня 2024 року були переведені інші працівники

Від представника відповідача 09.12.2024 надійшли додаткові письмові пояснення по суті спору. Відповідач наголосив на наявності порушення, передбаченого частиною першою статті 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15 березня 2022 року №2136-IX (далі Закон №2136-IX), частини другої статті 3 Закону №2136-IX, частини третьої статті 23 КЗпП України. Зазначив, що до повноважень в.о. директора Коледжу ОСОБА_6 не відноситься прийняття на роботу та звільнення з роботи заступників директора Коледжу, що є виключною компетенцією ректора Національного університету харчової технології (пункт 3.2.2. Положення про Відокремлений структурний підрозділ «Львівський фаховий коледж харчової і переробної промисловості Національного університету харчових технологій»). У контексті наведених обставин, Західне управління Держпраці підкреслює, що ВСП «ЛФКХПП» не виступає роботодавцем для ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , оскільки трудові правовідносини з цими посадовими особами безпосередньо регулюються на рівні Національного університету харчових технологій. Крім того, відповідач не погоджується, що правовідносини, які є об`єктом розгляду у справі № 240/1262/21, є подібними із тими, що є існують у даній справі, про що неодноразово вказував під час усних пояснень. Зазначає, що згідно з витребуваними відповідачем доказами станом на час виконання трудових обов`язків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також на момент їх звільнення, існувало 19 вакантних посад. Крім цього, на сайті ВСП «ЛФКХПП», що є в публічному доступі, у розділі «Вакансії» міститься інформація про наявність таких вакансій.

Позивачем 13.12.2024 подано заперечення на пояснення відповідача, у яких зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про організації роботодавців, їх об`єднання, права і гарантії їх діяльності» роботодавцем щодо усіх працівників коледжу є Національний університет харчових технологій, який має статус юридичної особи. Вказує, що жодного рішення про розміщення будь-якої інформації про наявність вакансій на сайті коледжу керівництвом не приймалось, інформацію у розділ «Вакансії» 05.04.2024 внесено за дорученням заступника директора з навчальної роботи ОСОБА_2 . Також позивачем надано у розпорядження суду копії усіх наказів по нових працівниках, які були прийняті на роботу з 01.04.2024 по 30.06.2024 та повідомлено, що жодна зайнята за цей період посада на умовах безстрокового трудового договору по кваліфікації не відповідала кваліфікації звільнених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Ба більше, частина цих працівників підпорядковувались ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і були призначені на посаду за поданням вказаних заступників. Окрім того позивач зазначає, що відповідачем не наведено будь-яких правових підстав для відступу від правової позиції Верховного Суду в частині правомірності визначення розміру набавки за престижність праці.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив та додаткових поясненнях. Просила позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечила з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву та письмових поясненнях. Просила суд в задоволенні позову відмовити повністю.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

На адресу Західного управління Держпраці 26.06.2024 та 10.07.2024 надійшли заяви фізичних осіб (вх. №С-2163-24а та № Т-2162-24а від 26.06.2024; вх. №С-797/ЗХ-24 та №Т-796/ЗХ-24 від 10.07.2024), у яких повідомлено відповідача про порушення законодавства про працю з боку ВСП «ЛФКХПП». Зокрема, заявники вказували на порушення умов строкового трудового договору, укладеного з ними, відмову в наданні їм щорічної основної відпустки, невиплату матеріальної допомоги на оздоровлення та щорічної грошової винагороди відповідно до статті 57 Закону України «Про освіту». Просили відповідача посприяти у вирішенні вказаних у зверненнях питань та повідомити про вжиті заходи.

На підставі вказаних звернень та листів погоджень Державної служби з питань праці від 28.06.2024 №ЦА-3239/1/2.4.1-24а та від 15.07.2024 №ЦА-3497/1/2.4.1-24а відповідачем прийнято наказ від 18.07.2024 №378/ЗХ-ЗК «Про проведення позапланового заходу зі здійснення державного нагляду (контролю) у формі перевірки ВСП «ЛФКХПП».

Цим наказом доручено посадовим особам Західного управління Держпраці провести позаплановий захід зі здійснення державного контролю у формі перевірки на предмет додержання вимог законодавства про працю в частині додержання законодавства про працю з питань оформлення трудового договору, особливостей обміну документами, організації кадрового діловодства та архівного зберігання кадрових документів у роботодавця, ведення достовірного обліку виконуваної працівником роботи та обліку витрат на оплату праці, оплати праці, надання відпусток, виплати грошової компенсації відповідно до статті 24 Закону України «Про відпустки», законності припинення трудових договорів у ВСП «ЛФКХПП» в період з 19 липня 2024 року по 01 серпня 2024 року.

За результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства у сфері праці у ВСП «ЛФКХПП» (код згідно ЄДРПОУ 33593583) складено акт від 01.08.2024 № ЗХ/ЛВ/20925/088.

Перевіркою встановлено ряд порушень позивачем вимог законодавства про працю, зміст яких наведено в описовій частині акту.

Зокрема, в ході перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем вимог частини першої статті 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», в частині виплати надбавки за престижність праці у розмірі, що не відповідає умовам трудового договору (змісту наказів Національного університету харчових технологій № 566-к від 30.12.2021 та № 703к від 26.12.2018, якими: ОСОБА_2 при прийнятті на роботу встановлено надбавку в розмірі 30% посадового окладу за престижність праці, а ОСОБА_1 при прийнятті на роботу встановлено надбавку в розмірі 20% посадового окладу за престижність праці). Натомість, виплата надбавок вказаним працівникам в період з липня 2022 року по червень 2024 року проводилась в розмірах - 15%, 10% та 5% посадового окладу. При цьому, позивачем всупереч вимогам ч.2 ст.3 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» не проінформовано вказаних працівників про зміну істотних умов праці та зміну умов оплати праці.

Крім цього, на момент припинення трудових відносин з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за строковим трудовим договором, штатний розпис передбачав наявність вакантних посад заступника директора з виховної роботи та заступника директора з навчальної роботи, проте позивач не проінформував вказаних працівників про ці вакансії, чим порушив вимоги ч.3 ст.23 КЗпП України.

За наслідками перевірки Західним управлінням Держпраці 01.08.2024 винесено припис про усунення виявлених порушень законодавства про працю № ЗХ/ЛВ/20925/088/П щодо ВСП «ЛФКХПП», яким зобов`язано в.о.директора ВСП «ЛФКХПП» ОСОБА_6 усунути такі порушення, забезпечити додержання норм законодавства про працю:

- вимог частини першої статті 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (ЗУ № 2136). В ході проведення заходу державного контролю було встановлено, що адміністрацією ВСП «ЛФКХПП» виплата заробітної плати не проводиться на умовах, передбачених трудовим договором, а на підставі штатних розписів.

Так, ОСОБА_1 при прийнятті на роботу встановлено надбавку в розмірі 20% посадового окладу за престижність праці, як педагогічному працівнику з 02.01.2019, проте нарахування проводилось в період з липня 2022 року по червень 2024 року в розмірах - 15% 10% та 5% посадового окладу.

ОСОБА_2 при прийнятті на роботу встановлено надбавку в розмірі 30% посадового окладу за престижність праці, як педагогічному працівнику з 04.01.2022, проте нарахування проводилось в період з липня 2022 року по червень 2024 року в розмірах - 15% , 10% та 5% посадового окладу.

- вимог частини третьої статті 23 КЗпП (в редакції, що діяла станом на 19.07.2022), якою передбачено, що роботодавець інформує працівників, які працюють за строковим трудовим договором, про вакансії, що відповідають пx кваліфікації та передбачають можливість укладення безстрокового трудового договору, а також забезпечено рівні можливості таких працівників для його укладення.

Адміністрацією Коледжу надано копію наказу Національного університету харчових технологій від 10.06.2024 №219-к, відповідно до якого: звільнено ОСОБА_1 30.06.2024 з посади заступника директора з виховної роботи ВСП «ЛФКХПП» у зв`язку з закінченням строкового договору, п. 2 ст. 36 КЗпП України, звільнено ОСОБА_2 30.06.2024 з посади заступника директора з навчальної роботи ВСП «ЛФКХПП» у зв`язку з закінченням строкового договору, п. 2 ст. 36 КЗпП України.

На момент припинення трудових відносин з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за строковим трудовим договором, штатний poзпис передбачав штатні одиниці заступника директора з навчальної роботи та заступника директора з виховної роботи, проте роботодавець не проінформував працівників про вакансії, які відповідають пx кваліфікації, чим не дотримав вимоги частини третьої статті 23 КЗпП.

- вимог частини другої статті 3 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (в редакції, що діяла станом на 19.07.2022), якою передбачено, що у період дії воєнного стану повідомлення працівника про зміну істотних умов праці та зміну умов оплати праці, передбачених частиною третьою статті 32 та статтею 103 КЗпП, здійснено не пізніш як до запровадження таких умов.

Так, ОСОБА_1 при прийнятті на роботу встановлено надбавку в розмірі 20% посадового окладу за престижність праці, як педагогічному працівнику з 02.01.2019, проте нарахування в період з липня 2022 року по червень 2024 року проводилось в розмірі - 15% посадового окладу, 10% посадового окладу та 5% посадового окладу.

ОСОБА_2 при прийнятті на роботу встановлено надбавку в розмірі 30% посадового окладу за престижність праці, як педагогічному працівнику з 04.01.2022, проще нарахування в період з липня 2022 року по червень 2024 року проводилось в розмірі - 15% посадового окладу, 10% посадового окладу та 5% посадового окладу.

Водночас, в ході проведення заходу контролю адміністрацією Коледжу не представлено документального підтвердження дотримання вимог частини 2 статті 3 ЗУ № 2136, щодо повідомлення працівників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про зміну умов оплати праці до пх запровадження.

Не погоджуючись з вказаним приписом відповідача ВСП «ЛФКХПП» звернувся до суду з даним позовом.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Закон України «Про оплату праці» визначає економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання, а також з окремими громадянами та сфери державного і договірного регулювання оплати праці і спрямований на забезпечення відтворювальної і стимулюючої функцій заробітної плати.

Відповідно ч.1, 2 ст.8 Закону України «Про оплату праці» держава здійснює регулювання оплати праці працівників підприємств усіх форм власності шляхом встановлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій, встановлення умов і розмірів оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, працівників підприємств, установ та організацій, що фінансуються чи дотуються з бюджету, а також шляхом оподаткування доходів працівників.

Умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті та частиною першою статті 10 цього Закону.

Статтею 57 Закону України «Про освіту» визначено гарантії держави педагогічним, науково - педагогічним і іншим категоріям установ освіти, зокрема, виплата надбавок до заробітної плати.

Відповідно до ст. 98 КЗпП України оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів.

Аналогічні положення містяться також у ст.13 Закону України «Про оплату праці», згідно з якою оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.

З урахуванням наведених норм законодавства суд висновує, що оплата праці працівників позивача, як осіб, заробітна плата яких фінансується з бюджету, повинна здійснюватись на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань.

Пленум Верховного Суду України у пункті 8 постанови №13 від 24.12.1999 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» судам роз`яснив, що при вирішенні спорів про виплату премій, винагороди за підсумками роботи за рік чи за вислугу років, надбавок і доплат, необхідно виходити з нормативно-правових актів, якими визначено умови та розмір цих виплат. Працівники, на яких поширюються зазначені нормативно-правові акти, можуть бути позбавлені таких виплат (або розмір останніх може бути зменшено) лише у випадках і за умов, передбачених цими актами. З мотивів відсутності коштів у проведенні вказаних виплат може бути відмовлено в тому разі, коли вони обумовлені в зазначених актах наявністю певних коштів чи фінансування.

Положеннями ч. 4 ст. 27 Закону України «Про фахову передвищу освіту» визначено, що заклад фахової передвищої освіти діє на основі власного статуту. Структурний підрозділ закладу вищої освіти, іншої юридичної особи, основним видом діяльності якого є освітня діяльність у сфері фахової передвищої освіти, діє на основі положення.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про фахову передвищу освіту» управління закладом фахової передвищої освіти в межах повноважень, визначених законами та установчими документами цього закладу, здійснюють: 1) засновник (засновники); 2) керівник закладу фахової передвищої освіти; 3) колегіальний орган управління закладу фахової передвищої освіти; 4) вищий колегіальний орган громадського самоврядування; 5) органи студентського самоврядування; 6) наглядова рада; 7) інші органи, визначені установчими документами закладу освіти.

Згідно ч. 1 4 ст. 35 вказаного Закону безпосереднє управління діяльністю закладу фахової передвищої освіти здійснює його керівник (директор, начальник тощо). Права, обов`язки та відповідальність керівника закладу фахової передвищої освіти визначаються законодавством і установчими документами закладу фахової передвищої освіти.

Керівник є представником закладу фахової передвищої освіти у відносинах з державними органами, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами і діє без довіреності в межах повноважень, передбачених законом та установчими документами закладу фахової передвищої освіти.

Керівник закладу фахової передвищої освіти: 1) організовує діяльність закладу фахової передвищої освіти; 2) вирішує питання фінансово-господарської діяльності закладу фахової передвищої освіти, формує його структуру, формує і затверджує штатний розпис відповідно до законодавства, є розпорядником майна і коштів, забезпечує дотримання штатно-фінансової дисципліни; 6) видає накази і розпорядження, надає доручення, обов`язкові для виконання всіма учасниками освітнього процесу і структурними підрозділами закладу фахової передвищої освіти; 8) забезпечує виконання кошторису (фінансового плану), укладає договори; 9) приймає на роботу та звільняє з роботи працівників.

Керівник структурного підрозділу закладу вищої освіти, іншої юридичної особи, основним видом діяльності якого є освітня діяльність у сфері фахової передвищої освіти, виконує визначені цією статтею повноваження відповідно до вимог цього Закону у спосіб, визначений положенням про структурний підрозділ закладу вищої освіти, іншої юридичної особи, та в межах повноважень, делегованих керівником закладу вищої освіти, іншої юридичної особи.

Згідно з п.1.12. Положення про ВСП «ЛФКХПП» для здійснення поставлених завдань Коледж має право серед іншого: приймати на роботу та звільняти з роботи педагогічних, науково-педагогічних та інших працівників відповідно до законодавства, формувати та затверджувати штатний розпис відповідно до законодавства, здійснювати фінансово-господарську, виробничу та іншу діяльність відповідно до законодавства, Статуту Національного університету харчових технологій та цього Положення; розпоряджатися власними надходженнями, зокрема від надання платних послуг.

У пункті 6.12. Положення про ВСП «ЛФКХПП» визначено завдання, права та обов`язки директора Коледжу, серед яких директор: здійснює безпосереднє управління Коледжем; організовує діяльність Коледжу; вирішує питання фінансово-господарської діяльності Коледжу, формування його структури, формування штатного розпису та затвердження відповідно до законодавства, розпорядження майном та коштами, забезпечення дотримання штатно-фінансової дисципліни; видає накази та розпорядження, надає доручення, обов`язкові для виконання всіма учасниками освітнього процесу і структурними підрозділами Коледжу; забезпечує виконання кошторису, укладає договори; приймає на роботу та звільняє з роботи працівників; встановлює розміри доплат, надбавок, премій, матеріальної допомоги та заохочення педагогічних, науково-педагогічних та інших працівників Коледжу відповідно до законодавства України та Колективного договору.

З пояснень позивача та долучених витягів з розпису асигнувань державного бюджету випливає, що кошти на рахунок коледжу надходять безпосередньо від Міністерства освіти і науки України до УДКСУ у Франківському районі м. Львова. При здійсненні своєї діяльності коледж керується кошторисом на відповідний рік, помісячним планом використання бюджетних коштів, витягами з річного розпису асигнувань державного бюджету та змінами до них, що вносяться протягом бюджетного року. Впродовж бюджетних років 2022-2024 неодноразово змінювалися суми асигнувань коледжу, що згідно з твердженнями позивача вплинуло на розмір надбавки за престижність праці, яка підлягала виплаті педагогічним та науково-педагогічним працівникам. Суд зауважує, що такі доводи позивача не спростовані відповідачем.

Відповідно до п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 23.03.2011 № 373 «Про встановлення надбавки педагогічним працівникам закладів» установлено надбавку в граничному розмірі 30 відсотків посадового окладу (ставки заробітної плати), але не менше 5 відсотків, педагогічним працівникам закладів дошкільної, позашкільної, загальної середньої, професійної (професійно-технічної), вищої освіти, інших установ і закладів незалежно від їх підпорядкування. Розмір надбавки встановлюється керівником закладу (установи) у межах фонду оплати праці.

Міністерство освіти і науки України листом №1/4444-22 від 25.04.2022 «Про оплату праці працівників закладів освіти» доведено до відома керівників закладів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти умови виплати працівникам надбавок та доплат за окремі види діяльності. Зокрема в листі зазначено, що керівники закладів освіти мають право зменшувати розміри лише тих доплат і надбавок, які встановлені нормативними актами у граничних розмірах або мають необов`язковий характер (за складність, напруженість, за виконання особливо важливої роботи, за престижність праці тощо) і розмір яких залежить від наявного фонду заробітної плати, затвердженого у кошторисі.

Суд встановив, що наказами відповідача №82 від 31.08.2022 та № 71 від 30.08.2022 встановлено працівникам коледжу педагогічне навантаження на 2022-2023 та 2023-2024 навчальні роки, а також надбавку в розмірі 5% за престижність педагогічної праці згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.2011 №373.

Отже, рішення про встановлення надбавки за престижність праці в розмірі 5% прийняте керівником позивача в межах компетенції та відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №373 від 23.03.2011.

Суд враховує, що відповідачем за наслідками перевірки не встановлено порушення позивачем граничних розмірів виплати надбавок, а також їх невідповідність фонду оплати праці, оскільки такі надбавки виплачувались працівникам коледжу в межах діапазону від 5 до 30 % та у межах фонду оплати праці. Відповідач лише зазначив, що розмір такої надбавки суперечив умовам трудових договорів з заступниками директора ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» заробітна плата виплачується працівнику на умовах, визначених трудовим договором.

З цього приводу суд наголошує, що надбавка за престижність педагогічної праці на 2022-2023 та 2023-2024 навчальні роки встановлювалась відповідними наказами керівника позивача для всіх працівників коледжу в рівному розмірі. Тобто, цими наказами не припинено виплату надбавки взагалі, а лише змінено розмір такої, зокрема заступникам директора ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Тому, виплата вказаним працівникам надбавки за престижність педагогічної праці в розмірі 5% не суперечить умовам трудових договорів.

Щодо встановлених відповідачем порушень позивачем вимог частини 2 статті 3 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (в редакції, що діяла станом на 19.07.2022) суд зазначає таке.

Частиною 2 статті 3 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» передбачено, що у період дії воєнного стану повідомлення працівника про зміну істотних умов праці та зміну умов оплати праці, передбачених частиною третьою статті 32 та статтею 103 КЗпП, здійснюється не пізніш як до запровадження таких умов.

З долучених представником позивача протоколів педагогічних рад від 31.08.2023 та 31.08.2022 та журналів (списків) присутніх на них працівників суд встановив, що ОСОБА_2 , як заступник директора з навчальної роботи, була доповідачем по питанню встановлення педагогічного навантаження, розміру надбавки за престижність педагогічної праці та зачитувала усім присутнім накази про розподіл педагогічного навантаження на 2022/2023 та 2023/2024 навчальні роки № 71 та №82. Згідно з пунктом 1 вказаних наказів розмір надбавки за престижність праці зменшено до 5 %. При цьому, заступник директора ОСОБА_1 була присутня на цих засіданнях педагогічних рад.

Суд вважає належною формою повідомлення працівників про зменшення розміру надбавки за престижність праці шляхом доведення змісту відповідних наказів на педагогічних радах коледжу до відома усіх присутніх працівників, в т.ч. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , підписи яких містяться у журналах (списках) присутніх на педагогічних радах.

Суд також враховує, що згідно з протоколами педагогічних рад усі присутні педагогічні працівники коледжу одноголосно проголосували за розподіл педагогічного навантаження із врахуванням зменшених сум надбавок за престижність праці.

Тобто, всім присутнім працівникам було відомо про зміну розміру надбавки за престижність педагогічної праці.

Також, при оцінці вказаних обставин суд враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 10.11.2023 у справі № 240/1262/21, згідно з якими «надбавка за престижність праці у розмірі від 5 до 30 відсотків є істотною умовою праці. Скасування такої надбавки в цілому свідчило б про погіршення умов праці. Однак законодавством передбачено можливість встановлення надбавки в розмірі від 5 до 30 відсотків з огляду на певні умови, зокрема, фонд оплати праці, посади. Тому, зменшення надбавки з 20 до 5 відсотків є правомірним і не свідчить про зміну істотних умов праці».

Тобто, Верховний Суд в аналогічній справі виснував про те, що дії керівника навчального закладу, який фінансується з державного бюджету, які полягають у встановленні надбавки за престижність праці в рамках від 5 до 30 % у межах фонду оплати праці, відповідають вимогам Закону України «Про оплату праці» та положенням Постанови Кабінету Міністрів України від 23.03.2011 № 373 «Про встановлення надбавки педагогічним працівникам закладів».

Згідно з частиною п`ятою ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для відступу від вказаної правової позиції Верховного Суду та враховує її при вирішенні справи.

Судом відхиляються покликання представника відповідача на наказ Національного університету харчових технологій №232-К від 13 червня 2024 року, яким переведеним на посади заступників директора ОСОБА_3 та ОСОБА_4 встановлена надбавка в розмірі 20% посадового окладу за престижність праці, що на думку відповідача, свідчить про незабезпечення рівних прав та умов праці для працівників. Відповідно до наданих позивачем письмових пояснень працівників ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , їх було повідомлено про встановлення розміру надбавки за престижність праці у розмірі 5 % з 01.07.2024. Також, згідно з наданими позивачем розрахунками заробітних плат працівників, виплата заробітної плати працівникам ОСОБА_3 та ОСОБА_4 як до 01.07.2024, так і після 01.07.2024 проведена з урахуванням надбавки за престижність праці у розмірі 5 %, а не 20 %.

Суд також встановив, що Франківським районним судом м. Львова розглядались матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності в.о. директора ВСП «ЛФКХПП» ОСОБА_6 за ч.1 ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення (Порушення встановлених термінів виплати пенсій, стипендій, заробітної плати, виплата їх не в повному обсязі, терміну надання посадовими особами підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та фізичними особами - підприємцями працівникам, у тому числі колишнім, на їхню вимогу документів стосовно їх трудової діяльності на даному підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця, необхідних для призначення пенсії (про стаж, заробітну плату тощо), визначеного Законом України «Про звернення громадян», або надання зазначених документів, що містять недостовірні дані, порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення, а також інші порушення вимог законодавства про працю), які надійшли із Західного управління Держпраці за результатами проведеної перевірки позивача.

Постановою Франківського районного суду м.Львова від 30.10.2024 № 465/6563/24 провадження у даній справі закрито з підстав відсутності в діях керівника позивача зазначеного складу адміністративного правопорушення.

Згідно з ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відтак, суд бере до уваги висновки Франківського районного суду м. Львова, викладені у постанові від 30.10.2024 у справі № 465/6563/24, в частині відсутності в діях (бездіяльності) ОСОБА_6 , в.о. директора ВСП «ЛФКХПП» (код ЄДРПОУ 33593583), складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 41 КУпАП.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відсутність порушень позивачем вимог частини 2 статті 3 та частини 1 статті 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Також, у ході перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем вимог частини третьої статті 23 КЗпП (в редакції, що діяла станом на 19.07.2022), якою передбачено, що роботодавець інформує працівників, які працюють за строковим трудовим договором, про вакансії, що відповідають пx кваліфікації та передбачають можливість укладення безстрокового трудового договору, а також забезпечено рівні можливості таких працівників для його укладення.

Згідно з оскаржуваним приписом: «На момент припинення трудових відносин з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за строковим трудовим договором, штатний poзпис передбачав штатні одиниці заступника директора з навчальної роботи та заступника директора з виховної роботи, проте роботодавець не проінформував працівників про вакансії, які відповідають пx кваліфікації, чим не дотримав вимоги частини третьої статті 23 КЗпП».

З наведеного слідує, що згідно з позицією відповідача на момент припинення трудових відносин з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (30.06.2024) у позивача існували вакантні посади заступника директора з навчальної роботи та заступника директора з виховної роботи, про які звільнені працівники мали б бути проінформовані.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» вакансія - вільна посада (робоче місце), на яку може бути працевлаштована особа.

Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником. Вказане узгоджується з правовими висновками, викладеними Верховним Судом у постанові у справі № 825/1276/16 (провадження № К/9901/12232/18) від 06 лютого 2018 року.

Суд враховує, що наказом №219-к від 10.06.2024 заступники директора ВСП «ЛФКХПП» ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звільнені з 30.06.2024 з займаних посад у зв`язку з закінченням трудового договору (п.2 ст.36 КЗпП України). Водночас, наказом №232-К від 13.06.2024 на посади заступників директора ВСП «ЛФКХПП» переведені ОСОБА_3 та ОСОБА_7 терміном на два роки з 01.07.2024 до 30.06.2026 за строковими трудовими договорами.

Таким чином, посади заступника директора з виховної роботи та заступника директора з навчальної роботи на момент звільнення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 30.06.32024 не були вакантними.

Що стосується інформування вказаних працівників про будь-які інші вакансії у коледжі суд враховує, що законодавство не визначає порядок та процедуру інформування працівників про відповідні вакансії. Роботодавець може здійснювати таке інформування у визначений ним спосіб, зокрема, шляхом особистого ознайомлення працівника, розсилки на електронну пошту, розміщення інформації в загальнодоступних місцях на підприємстві, установі, організації тощо. Тобто інформування працівників може бути проведено в усній формі.

Суд зазначає, що відповідачем в акті перевірки та в оскаржуваному приписі не наведено переліку вакантних посад, які б відповідали кваліфікації ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Лише в ході розгляду справи відповідачем встановлено, що на сайті ВСП «ЛФКХПП», який є загальнодоступним, у розділі «Вакансії» міститься інформація про наявність таких вакансій: 1) інженер-електронік, 2) електромонтер, 3) лаборант. На думку відповідача, посада лаборанта могла б бути запропонована звільненій ОСОБА_2 з огляду на її досвід роботи у цій сфері.

Однак, позивач на противагу таким доводам вказує, що згідно з посадовою інструкцією лаборанта, для зайняття цієї посади ставляться вимоги щодо наявності закінченої або незакінченої фахової передвищої або вищої освіти відповідного профілю і досвід роботи з лабораторним устаткуванням відповідного профілю. У коледжі відсутні посади лаборантів циклових комісій, лише лаборанти, які працюють безпосередньо у лабораторіях. При цьому позивач зазначає, що профільні лаборанти у своїй роботі є підлеглими і підзвітними заступнику директора з навчальної роботи, тобто ОСОБА_2 (пункт 1.2. посадової інструкції), і у випадку наявності вакансії лаборанта ОСОБА_2 достовірно про це було відомо. Жодних заяв від ОСОБА_2 про переведення її на посаду лаборанта не надходило.

Також, у ході розгляду справи відповідачем долучено до матеріалів справи відповідь ГУ ДПС у Львівській області (вх. №16161/ЗХ/1-24 від 05 грудня 2024 року) на лист Західного управління Держпраці №3X/3.1/18350-24 від 26.11.2024, з якої вбачається, що згідно з ІКС «Податковий блок» та поданими повідомленнями про прийняття працівників на роботу у ВСП «ЛФКХПП» (ЄДРПОУ 33593583) за період з квітня 2024 року по липень 2024 року було прийнято на роботу/укладання гіг-контракту, згідно з додатком до постанови КМУ від 17.06.2015 №413, в редакції постанови КМУ від 28.12.2021 №1392, 24 працівника згідно з поданими 18 повідомленнями про прийняття працівників на роботу. Вказане на думку відповідача підтверджує, що станом на час виконання трудових обов`язків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також на момент їх звільнення існувало 19 вакантних посад.

Однак, суд не бере до уваги такі доводи відповідача, оскільки ця обставина під час перевірки взагалі не досліджувалась та не вказана в акті перевірки та в оскаржуваному приписі. При цьому, відповідачем жодним чином не обґрунтовано неможливості з`ясування конкретного переліку вакантних посад у ході проведення перевірки, а не після спливу чотирьох місяців після її завершення. Також, відповідач, стверджуючи про наявність 19 вакантних посад, не вказує, які з них відповідають кваліфікації звільнених працівників та передбачають можливість укладення безстрокового трудового договору.

З представлених сторонами документів суд не встановив факту наявності у коледжі на момент припинення трудових відносин з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вакантних посад, які б відповідали кваліфікації звільнених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та передбачали б виконання роботи на умовах безстрокового трудового договору. Суд також критично оцінює покликання представника відповідача на порушення порядку затвердження та погодження штатних розписів позивача, на підставі яких проводиться виплата заробітної плати працівникам позивача, а також порушення позивачем вимог частини другої статті 39-1 КЗпП України, оскільки вказані порушення відсутні у переліку виявлених порушень згідно з актом перевірки відповідача. Також, усунення вказаних порушень не вимагаються оскаржуваним приписом.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність достатніх доказів для визнання протиправним та скасування припису відповідача.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю.

Згідно з ст. 139 КАС України на користь позивача з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань необхідно стягнути сплачений судовий збір

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10,13, 14, 72-77, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати припис Західного міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці про усунення виявлених порушень законодавства про працю №ЗХ/ЛВ/20925/088П від 01.08.2024, складений на підставі Акту №ЗХ/ЛВ/20925/088 від 01.08.2024 за результатами проведеної позапланової перевірки Відокремленого структурного підрозділу «Львівський фаховий коледж харчової і переробної промисловості Національного університету харчових технологій» щодо додержання вимог законодавства у сфері праці.

Стягнути з Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (місцезнаходження: 79000, м. Львів, площа Міцкевича, 8 (7 поверх), код ЄДРПОУ 44778105) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Національного університету харчових технологій в особі Відокремленого структурного підрозділу «Львівський фаховий коледж харчової і переробної промисловості Національного університету харчових технологій» (місцезнаходження: 79040, Львівська область, м. Львів, вул. Пулюя, 42, код ЄДРПОУ 33593583) судовий збір в сумі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складене та підписане 23.12.2024.

СуддяР.І. Кузан