Ухвала

від 27.12.2024 по справі 420/38286/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/38286/24

УХВАЛА

27 грудня 2024 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Дубровна В.А, перевіривши виконання вимог статей 160-161 КАС України за позовною заявою ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

встановила:

До суду з позовом звернулась ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) (далі - відповідач, вч НОМЕР_2 ), у якому, просить:

- визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ), яка полягає у невключенні до складу грошового забезпечення ОСОБА_3 при обчислені грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток, сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям особам рядового і начальницького складу поліцейським та їх сім?ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168.

- зобов`язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) перерахувати ОСОБА_3 грошову компенсацію за невикористані дні оплачуваних відпусток, обчисливши її розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім?ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168.

Ухвалою суду від 17 грудня 2024 року позовну заяву залишено без руху з метою надання заяви про поновлення строку звернення до суду з позовними вимогами, з обов`язковим зазначенням обставин, які можуть бути враховані судом, як поважні для поновлення пропущеного строку із наданням відповідних доказів, або докази дотримання строку звернення до суду.

20.12.2024 року на виконання даної ухвали суду позивачем надана заява, якою просить поновити строки звернення до суду, стверджуючи, що її виключено із списків особового складу військової частини та знято зі всіх видів забезпечення, при цьому Позивачкою не було одержано письмового повідомлення про розрахунок та цільове призначення нарахованих сум при звільнені. Позивачка не мала підстав для сумніви добросовісності Відповідача при здійсненні розрахунку при звільнені. Крім того, звертає увагу, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці, звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить не обмежується будь-яким строком, та посилаючись на позицію Верховного Суду викладену у постановах від 31 липня 2019 року у справі №821/1896/15-а, від 13 серпня 2021 року у справі №440/5178/20. від 17 грудня 2021 року у справі №460/713/21, від 10 лютого 2022 року У справі №560/1 1791/21, від 5 травня 2022 року справах №520/9769/19 та №420/18798/21, від 12 всресня 2022 року у справі №120/16601/21-а та від 29 вересня 2022 року у справі №500/1912/22, від 19 січня 2023 року по справі №460/17052/21 просить відкрити провадження у справі.

Вирішуючи питання щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом та наявності підстав для його поновлення з урахуванням вказаних доводів позивача, суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Як вже зазначалось, в ухвалі суду від 17 грудня 2024 року про залишення позову без руху, спір у даній справі пов`язаний з недотриманням законодавства про оплату праці.

Крім того, у вищеозначеній ухвалі судом вже зазначалося, що застосуванню підлягають строки, визначені статтею 233 КЗпП України, в редакції Закону №2352-IX, тому оскільки, будучи звільненою з військової служби 21 травня 2024 р., позивачка звернулась до суду за захистом своїх прав 10.12.2024 р., то тримісячний строк звернення до суду є пропущеним, оскільки закінчився 07.12.2023 року.

Верховний Суд неодноразово вже висловлював правову позицію щодо застосування приписів статті 233 КЗпП України як до, так і після змін, запроваджених Законом № 2352-IX.

Зокрема, у справі № 580/9690/23 Верховний Суд сформував такий висновок « … до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Водночас у справі № 380/6701/24 Верховний Суд констатував, що дія статті 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01 липня 2022 року №2352-IX поширюється лише на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою чинності.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 08 серпня 2024 року у справі № 380/29686/23.

З огляду на вказане, доводи позивача стосовно необмеженості строку звернення до суду з даним позовом, є помилковими.

Щодо поважності причин, то такими слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Разом з тим, позивачем у заяві про поновлення пропущеного строку для звернення до суду не вказуються обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежали від його волевиявлення, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне в звернення до суду, не надано доказів на підтвердження таких обставин.

Щодо посилання позивача на момент необізнаності порушенння свого права через неотримання письмового повідомлення про суми, які були нараховані та виплачені йому при звільненн, суд зазначає про таке.

Так, в наказі від 21.05.2024 року № 433-ОС про виключення із списків особового складу загону та зняття з усіх видів забезпечення, наведений перелік виплат при звільненні ( грошова компенсація за невикористані дні оплачуваних відпусток, грошова допомога для оздоровлення на 2024 рік, додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям особам рядового і начальницького складу поліцейським та їх сім?ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168), відповідно позивач мав реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про виплату спірних сум та їх складових або причини її не виплати.

Виходячи з висновків Верховного Суду, які викладено у постанові від 29 вересня 2022 року у справі № 500/1912/22, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Позивач не врахував, що обчислення процесуальних строків відбувається не лише з часу, коди дізнався, а й коли міг дізнатися про порушення своїх прав.

Суд зазначає, що до спірних правовідносин не може застосовуватись порядок визначення перебігу строку звернення до суду при триваючій деліктній поведінці відповідача, оскільки у спірних правовідносинах саме з дня отримання під час проходження служби грошового забезпечення у меншому розмірі, позивач вважається таким, що повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.

Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом трьох місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду.

В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Щодо покликання представника позивача на існуючий воєний стан, запроваджений на території України у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації, то суд зауважує, що Верховний Суд неодноразово наголошував, що сам факт запровадження воєнного стану в Україні без обґрунтування неможливості вчинити процесуальну дію у встановлені строки не може вважатися поважною причиною для безумовного поновлення цих строків (постанови ВП ВС від 20.11.2022 у справі № 990/115/22; від 08.12.2022 у справі № 990/102/22, постанова ВС від 29.09.2022 року у справі № 500/1912/22).

Відтак, позивач не навів переконливих доводів щодо вчинення ним усіх необхідних і можливих дій, які вказують на бажання реалізувати його процесуальні права з метою їх захисту.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Отже, обмеження строку на звернення до адміністративного суду не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя. Такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 123, яка кореспондується з п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України, якими зокрема, передбачено, якщо заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

З огляду на вищевказане та враховуючи, що позивачем пропущений строк звернення до суду, а вказана заява позивача не містить жодних обставин, якими обґрунтовано поважність причин такого пропуску, а фактично вмотивована лише твердженням про дотримання строку звернення до суду, які були спростовані судом в ухвалі від 17.12.2024 р., суд дійшов висновку про повернення позивачеві позовної заяви.

Керуючись ст.ст. 122, 123, п. 9 ч. 4 ст. 169, 243, 248 КАС України,

ухвалила:

Позовну заяву ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії разом з доданими документами повернути позивачеві.

Роз`яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали надіслати позивачу.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня її підписання.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя В.А. Дубровна