Рішення

від 26.12.2024 по справі 904/4425/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.12.2024м. ДніпроСправа № 904/4425/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургтранс", м. Дніпро

до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро

про стягнення безпідставно отриманих коштів у розмірі 226 150,20 грн.

Суддя Ніколенко М.О.

Без участі представників сторін.

РУХ СПРАВИ.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення безпідставно отриманих коштів у розмірі 226 150,20 грн., безпідставно списаних відповідачем як провізної плати.

Ухвалою суду від 21.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі. Справу № 904/4425/23 ухвалено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.

Позивач зазначив, що між Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (надалі - виконавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" (надалі - замовник) було укладено договір про надання послуг власнику, орендатору або оператору щодо організації курсування власних вантажних вагонів на коліях загального користування № ПР/М-2036/НЮ від 18.12.2020 (надалі - договір).

За твердженням позивача, у період з 09.07.2022 по 12.12.2022 за залізничними накладними №45106507, № 45106515, 45106523, 45106531, 45106564, 45106572, 45106580, 45106598, 45106606, 45106614, 45106838, 45106846, 45106853, 45106861, 45106879, 45106887, 45106895, 45106903 залізницею було прийнято до перевезення на адресу одержувача ТОВ "Елеватор-Агро" вагони.

Позивач стверджує, що, 09.07.2022 вантажовідправником - ТОВ «Сучасна Вагонна Компанія» було відправлено зі станцій Привільне регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця`призначенням на станцію Сула регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Українська залізниця» в ремонт 18 (вісімнадцять) порожніх власних напіввагонів з додатковим обладнанням, маса якого не включена до маси тари вагона.

Позивач зазначив, що поняття "додаткове обладнання" включає дах знімний масою 1,650 т., який являє собою металеву каркасну конструкцію з покриттям з листового металу. Дах знімний призначений для встановлення на напіввагон з метою захисту вантажу від впливу атмосферних опадів під час перевезення залізницею.

Позивач наполягає на тому, що вказане додаткове обладнання не перевозиться як окремий вантаж, а є невід?ємною частиною вагону.

В графі 23 «Код вантажу» перевізних документів вантажовідправником зазначено « 421034» ("Вагоны железнодорожные, перевозимые на своих осях, не поименованные в алфавите") та « 421195» ("Вагоны железнодорожные порожние, перевозимые на своих осях, пересылаемые в ремонт или из ремонта") за Алфавітним списком Єдиної тарифно-статистичної номенклатури вантажу (ЄТСНВ), платником тарифу в графі 13 вказано ТОВ «Металургтранс» (Позивач).

Так, як вказав позивач, працівниками регіональної філії «Придніпровська залізниця» при відправленні вагонів з особового рахунку експедитора/власника вагонів - ТОВ «Металургтранс» списано провізну плату, як за перевезення вантажу «обладнання знімне» (незважаючи на те, що вагони були порожніми) в розмірах, передбачених п. 14.1. Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв?язку України № 317 від 26.03.2009 (далі - Збірник тарифів) на загальну суму 394 480,800 грн.

Позивач послався на пункт 14.1. Збірника тарифів, яким встановлено, що плата за перевезення в порожньому стані власних або орендованих вагонів (після вивантаження та під навантаження, у ремонт або з ремонту, з провідниками) визначається за тарифною схемою 14.

При перевезенні порожніх власних або орендованих вагонів з додатковим обладнанням, крім плати за перевезення цих вагонів, нараховується плата за масу додаткового обладнання відповідно до пункту 24 цього розділу.

Плата за перевезення у порожньому стані власних напіввагонів перевізника з нумерацією інвентарного парку не нараховується, крім перевезень у ремонт і на промивання.

Відповідно до пункту 24.1 Збірника тарифів, при перевезенні порожніх вагонів перевізника з додатковим обладнанням (перевізним пристосуванням), маса якого не включена до маси тари вагона, крім нарахованої за тарифною схемою 14 плати за перевезення вагона, стягується додаткова плата, яка нараховується за тарифною схемою 1 множенням ставки за 1 тонну (ставка понад 72,5 тонни) на розрахункову масу обладнання (перевізного пристосування). Якщо додаткове обладнання негабаритне, то плата за нього збільшується на 20 %.

Згідно з п. 24.2. Збірника тарифів, за перевезення у вагонах перевізника, у тому числі на транспортерах, знімного додаткового обладнання і багаторазових засобів пакетування, що належать відправникам і одержувачам, плата визначається за схемою 1 незалежно від типу вагона за розрахункову масу вантажу, установлену для універсального вагона.

Позивач наполягає на тому, що провізна плата мала бути нарахована залізницею як за порожні вагони, а не вагони, навантажені вантажем. А за додаткове обладнання таких вагонів залізницею мала бути нарахована плата за правилами, визначеними пунктом 24.1 Збірника тарифів.

За контррозрахунком провізної плати позивача, загальна сума провізної плати за перевезення спірних вагонів мала скласти 168 330,60 грн. Тоді як відповідачем було в односторонньому порядку списано з рахунку позивача провізну плату за перевезення спірних вагонів у розмірі 394 480,80 грн.

Відповідно, за розрахунком позивача, залізницею було надлишково списано з рахунку відправника 226 150,20 грн. провізної плати.

Позивач вважає, що такі грошові кошти є безпідставно отриманими і мають бути стягнуті з відповідача на підставі ст. 1212 ЦК України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач у відзиві заперечив проти задоволення позовних вимог за таких обставин.

Відповідач зауважив, що у всіх спірних накладних вантаж відправником (ТОВ «СВК») іменовано як «Оборудование съёмное (турникеты, стойки, кассеты, призмы, хлебные щиты, стяжки, стропы и др.» (графа 20), код вантажу за ЄТСНВ - 693176 (графа 23). При цьому, відміток про те, що спірні вагони порожні вказані накладні не містять.

Відповідач наполягає на тому, що розрахунок плати за перевезення вантажу здійснюється на підставі внесених відправником відомостей у накладну, зокрема, найменування вантажу. Водночас, якщо на станції призначення виявлено, що найменування вантажу не відповідає фактичному, неповне або неясне (неточне), то уточнення з метою перевірки правильності нарахування тарифу здійснюється до видачі вантажу. Після видачі вантажу перерахунки, зумовлені неточним найменуванням вантажу, не допускаються ані на вимогу залізниці (перевізника), ані за заявою одержувача.

Відповідач вважає, що норми права, наведені ТОВ «Металургтранс» в позові, не можуть бути застосовані, оскільки поставлені в залежність від наявності певних факторів, котрі в даному випадку відсутні. Зокрема, якщо позивач обґрунтовує свій позов тим, що вагони прямували в ремонт в порожньому стані і розрахунок провізної плати має здійснюватись по схемі - плата за перевезення порожнього вагона + додаткова плата за додаткове обладнання, то повинен був надати накладні, де вантаж іменовано як «Вагони железнодорожные порожние, перевозимые на своих осях, пересылаемые в ремонт или из ремонта» (код вантажу за ЄТСНВ 421195).

Також відповідач наполягає на тому, що у разі коли поведінка набувача або інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинення або була відсутня взагалі. Вказаний правовий висновок зокрема міститься у поставах Верховного Суду України від 02.10.2013 у справі №6-88цс13, від 24.09.2014 у справі №6-122цс14 та у постанові Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №918/101/18.

Відповідач наполягає на тому, що в матеріалах справи відсутні докази скасування, визнання недійсними, зміни залізничних накладних, на підставі яких відбулось списання з рахунків позивача провізної плати в загальному розмірі 226 150,20 грн.

Крім того, відповідач зазначив, що, згідно з пунктом 5.1 Роз`яснень Президії Вищого господарського суду України № 04-5/225 від 29.09.2008 господарським судам слід враховувати, що для повернення зайво нарахованих грошових коштів застосовується скорочений 6-місячний строк позовної давності, який обраховується з дня списання коштів з особового рахунка платника в ТехПД.

Так, за твердженням відповідача, датою списання коштів є 09.07.2022, а тому, 6-ти місячний строк позовної давності спливав 09.01.2023.

За таких обставин відповідач наполягає на тому, що ТОВ «Металургтранс» був пропущений строк позовної давності для звернення до суду з цим позовом.

ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом цього судового розгляду є вимоги позивача про стягнення безпідставно отриманих коштів у розмірі 226 150,20 грн., безпідставно списаних відповідачем як провізної плати.

Для правильного вирішення цього спору необхідно встановити:

- які саме правовідносини склались між сторонами, які взаємні права та обов`язки виникли між сторонами (на якій підставі позивачем було перераховано відповідачу грошові кошти);

- для визначення коректної схеми розрахунку провізної плати необхідно встановити, чи були спірні вагони обладнані додатковим обладнанням (чи було воно прикріплено до вагону), або таке обладнання було завантажено усередину вагону як вантаж.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД. ПОЗИЦІЯ СУДУ.

Між Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (надалі - виконавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" (надалі - замовник) було укладено договір про надання послуг власнику, орендатору або оператору щодо організації курсування власних вантажних вагонів на коліях загального користування № ПР/М-2036/НЮ від 18.12.2020 (надалі - договір).

Згідно з п. 9.1 договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 15.12.2021), договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2022 включно.

Пунктом 1.1 договору передбачено, що цей договір регулює взаємовідносини сторін, пов`язані з організацією курсування власних вантажних вагонів на коліях загального користування та наданням послуг, пов`язаних із цими перевезеннями.

У період з 09.07.2022 по 12.12.2022 за залізничними накладними № 45106507, № 45106515, 45106523, 45106531, 45106564, 45106572, 45106580, 45106598, 45106606, 45106614, 45106838, 45106846, 45106853, 45106861, 45106879, 45106887, 45106895, 45106903 залізницею було прийнято до перевезення на адресу одержувача ТОВ "Елеватор-Агро" вагони. Платником такого перевезення визначено ТОВ "Металургтранс".

В графі "23 Код вантажу" спірних залізничних накладних вказано "693176", у відповідності з Алфавітним списком вантажів Єдиної тарифно-статистичної номенклатури вантажів (ЄТСНВ) відповідає найменуванню вантажу "Обладнання знімне (турнікети, стойки, касети, призми, хлібні щити, стяжки, стропи, тощо)".

В графі "20 Найменування вантажу" спірних залізничних накладних вказано "Оборудование съёмное (турникеты, стойки, кассеты, призмы, хлебные щиты, стяжки, стропы и др."

При цьому, слід зауважити, що в графі "7 Заяви відправника" спірних залізничних накладних вказано "З`ємний дах з тарлепами". Власник ТОВ "Ост-Вест Логістик".

Відповідно до статті 908 ЦК України та статті 307 ГК України, умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно з п. 4.2 договору, оплата належних платежів виконавцю здійснюється замовником згідно з умовами укладеного договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом.

Обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, вантажобагажу визначає Статут залізниць України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 1998 № 457.

Частиною 1 статті 57 Статуту визначено, що тарифи на перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу залізничним транспортом (за винятком приміських пасажирських перевезень) встановлюються у порядку, що визначає Кабінет Міністрів України.

Згідно статті 62 Статуту, порядок розрахунків за перевезення і послуги встановлюється Укрзалізницею згідно з чинним законодавством. Належні за перевезення вантажів і надання додаткових послуг платежі можуть вноситися готівкою, чеками, безготівково, якщо інше непередбачено законодавством, на станціях відправлення або передоплатою через розрахункові підрозділи залізниць. Остаточні розрахунки між залізницями і одержувачами за перевезення вантажів і надання додаткових послуг здійснюються на станціях призначення.

Так, працівниками регіональної філії «Придніпровська залізниця» при відправленні вагонів з особового рахунку експедитора/власника вагонів - ТОВ «Металургтранс», 09.07.2022 списано провізну плату, як за перевезення вантажу в розмірах, передбачених Збірником тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв?язку України № 317 від 26.03.2009 (надалі - Збірник тарифів) на загальну суму 394 480,800 грн. з ПДВ.

Пунктом 14.1. Збірника тарифів встановлено, що плата за перевезення в порожньому стані власних або орендованих вагонів (після вивантаження та під навантаження, у ремонт або з ремонту, з провідниками) визначається за тарифною схемою 14.

При перевезенні порожніх власних або орендованих вагонів з додатковим обладнанням, крім плати за перевезення цих вагонів, нараховується плата за масу додаткового обладнання відповідно до пункту 24 цього розділу.

Плата за перевезення у порожньому стані власних напіввагонів перевізника з нумерацією інвентарного парку не нараховується, крім перевезень у ремонт і на промивання.

Відповідно до пункту 24.1 Збірника тарифів, при перевезенні порожніх вагонів перевізника з додатковим обладнанням (перевізним пристосуванням), маса якого не включена до маси тари вагона, крім нарахованої за тарифною схемою 14 плати за перевезення вагона, стягується додаткова плата, яка нараховується за тарифною схемою 1 множенням ставки за 1 тонну (ставка понад 72,5 тонни) на розрахункову масу обладнання (перевізного пристосування). Якщо додаткове обладнання негабаритне, то плата за нього збільшується на 20 %.

Згідно з п. 24.2. Збірника тарифів, за перевезення у вагонах перевізника, у тому числі на транспортерах, знімного додаткового обладнання і багаторазових засобів пакетування, що належать відправникам і одержувачам, плата визначається за схемою 1 незалежно від типу вагона за розрахункову масу вантажу, установлену для універсального вагона.

Тобто, п. 24 розділу II Збірника тарифів, розрізняє плату:

а) при перевезенні порожніх вагонів з додатковим обладнанням (п. 24.1 Збірника тарифів);

б) за перевезення у вагонах додаткового обладнання (п. 24.2 Збірника тарифів).

При цьому, у випадку "б" додаткове обладнання дійсно вважається вантажем, оскільки таке обладнання всередині вагону (вагон завантажений додатковим обладнанням) і в цьому випадку плата за перевезення такого вагону розраховується як за завантажений вагон за схемою 1 (п. 24.2 розділ II Збірника тарифів).

А у випадку "а", вагон перевозиться порожнім з додатковим обладнанням, тобто, таке додаткове обладнання прикріплено до вагону, а не завантажено в нього. Тому, в цьому випадку, тариф сплачується за схемою 14, а за масу додаткового обладнання стягується додаткова плата за схемою 1 множенням ставки за 1 тонну (ставка понад 72,5 тонни) на розрахункову масу обладнання (п. 24.1 розділ II Збірника тарифів).

Тобто, для правильного вирішення цього спору і визначення коректної схеми розрахунку провізної плати необхідно встановити, чи були спірні вагони обладнані додатковим обладнанням (чи було воно прикріплено до вагону), або таке обладнання було завантажено усередину вагону як вантаж.

Згідно п. 6 Статуту залізниць України, накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь одержувача.

Належним чином оформлена залізнична накладна є угодою на перевезення вантажів залізничним транспортом, і на надання послуг по її візуванню укладення окремого договору не потрібно.

Відповідно до п. 1.2. Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 надалі - Правила), накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем.

Для підтвердження приймання вантажу до перевезення один примірник накладної в паперовому вигляді з присвоєним їй номером і датою приймання вантажу надається відправнику. Порядок підтвердження приймання вантажу до перевезення за електронною накладною (із накладенням ЕЦП) визначається договором між вантажовласником і залізницею.

Накладна заповнюється відправником із застосуванням автоматизованих систем залізничного транспорту України або програмних засобів, здатних забезпечити роботу з електронними перевізними документами згідно з установленим форматом, та у разі її оформлення в паперовому вигляді роздруковується на бланку, виготовленому на білому папері формату А4 у трьох примірниках, один із яких після оформлення приймання вантажу до перевезення станцією відправлення видається відправникові вантажу та є квитанцією для приймання вантажу до перевезення, другий і третій передаються з вантажем на станцію призначення. Технічні характеристики паперу, призначеного для оформлення накладної, повинні забезпечувати придатність для роздруківки на принтері, а також якісне проставлення відміток залізниці на всьому шляху перевезення. Накладна у паперовому вигляді є відображенням її електронної копії, яка обов`язково надається на станцію відправлення одночасно з накладною у паперовому вигляді.

Пунктом 1.3. Правил встановлено, що усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником у відповідні графи. Виправлення не допускаються; у разі необхідності зміни відомостей, унесених до перевізного документа, відправник зобов`язаний заповнити новий перевізний документ. Зміни, які вносяться до перевізного документа залізницею, засвідчуються посадовою особою залізниці із зазначенням дати та найменування станції, на якій внесено зміни.

У додатку № 3 до Правил визначено, що в графі "23 Код вантажу" відправником вказується код вантажу за ЄТСНВ або ГНВ.

У додатку № 3 до Правил визначено, що в графі "20 Найменування вантажу" відправником вказується, зокрема, найменування вантажу відповідно до Алфавітного списку вантажів Єдиної тарифно-статистичної номенклатури вантажів (далі - ЄТСНВ) та відмінні ознаки вантажу (у твердому, рідкому або вологому стані, у свіжому або сушеному та іншому вигляді). Вантажі, найменування яких відсутні в ЄТСНВ, зазначаються під тією назвою, під якою вони зазначені в стандартах або технічних умовах на виготовлення продукції.

Тобто, під час ідентифікації у залізничній накладній вмісту (інших складових частин) вагону, що перевозиться, відправник у будь-якому випадку повинен користуватись уніфікованими стандартами його визначення.

Зі змісту спірних накладних вбачається, що фактично спірні вагони були обладнані з`ємним дахом з тарлепами, який за своїм призначенням є знімним обладнанням вагона і має код 693176 у Алфавітному списку вантажів Єдиної тарифно-статистичної номенклатури вантажів (ЄТСНВ) "Обладнання знімне (турнікети, стойки, касети, призми, хлібні щити, стяжки, стропи, тощо)".

А отже, відправником при заповненні спірних залізничних накладних було правильно класифіковано код і найменування вантажу.

При цьому, з урахуванням приписів п. 24 розділу II Збірника тарифів, при визначенні провізної плати за перевезення вагона із вантажем за кодом 693176 залізницею має бути враховано, чи був вагон обладнаний додатковим обладнанням (чи було воно прикріплено до вагону), або таке обладнання було завантажено усередину вагону як вантаж.

Положеннями ст. 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Приписами ст. 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У даному випадку можливо точно ідентифікувати тип обладнання вагону - "З`ємний дах з тарлепами", про що зазначено в графі "7 Заяви відправника" спірних залізничних накладних.

З`ємний дах з тарлепами вочевидь є конструкцією, що прикріплена зверху вагону з метою, зокрема, запобігання потрапляння у вагон вологи. Така конструкція вочевидь не могла бути завантажена всередину вагону як вантаж.

У додатку № 3 до Правил визначено, що в графі "7 Заяви відправника" відправником зазначаються його заяви, обов`язкові для залізниці. А тому, залізницею при розрахунку провізної плати спірних вагонів мали бути враховані відомості, зазначені в графі "7 Заяви відправника", і розраховано провізну плату у відповідності до п. 24.1 розділу II Збірника тарифів за схемою 14.

Перевіривши контррозрахунок провізної плати позивача, викладений у позові, суд встановив, що такий рахунок виконаний правильно і відповідає вимогам чинного законодавства. Загальна сума провізної плати за перевезення спірних вагонів мала скласти 168 330,60 грн. Тоді як відповідачем було в односторонньому порядку списано з рахунку позивача провізну плату за перевезення спірних вагонів у розмірі 394 480,80 грн.

Відповідно, залізницею було надлишково списано з рахунку позивача 226 150,20 грн. провізної плати.

Щодо кваліфікації позивачем грошових коштів у розмірі 226 150,20 грн. як безпідставно отриманих на підставі ст. 1212 ЦК України слід зазначити про таке.

За змістом частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Оскільки грошові кошти у розмірі 226 150,20 грн. були списані з рахунку позивача на підставі укладеного між позивачем та відповідачем договору про надання послуг власнику, орендатору або оператору щодо організації курсування власних вантажних вагонів на коліях загального користування № ПР/М-2036/НЮ від 18.12.2020, а також залізничних накладних, які, як було зазначено вище, є угодами на перевезення вантажів залізничним транспортом, правова природа таких грошових коштів не може бути визначена як безпідставне збагачення.

Договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до спірних правовідносин положень статті 1212 ЦК України.

Разом з цим, судове рішення не має породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них подальшого вчинення узгоджених дій для вичерпання конфлікту (див. пункт 22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 8.02.2022 у справі № 209/3085/20).

Частиною 1, п. 2 ч. 3 ст. 162 ГПК України передбачено, що в позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Отже, позовна заява обов`язково повинна містити предмет позову та підстави позову. Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яке опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Водночас, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Таким чином, визначення предмета та підстав спору є правом позивача, у той час як встановлення обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Разом з цим, у процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia» («суд знає закони»), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). Активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Тобто суд, з`ясувавши під час розгляду справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну їх правову кваліфікацію та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Зазначене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постановах: від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, провадження № 12-161гс19; від 08 червня 2021 року у справі № 662/397/15-ц, провадження № 14-20цс21 та багатьох інших.

Як зазначалося вище, принцип «jura novit curia» («суд знає закони») застосовується у тому випадку, коли позивач обґрунтовує свій позов саме такими обставинами, проте помилково посилається на певні норми права. Але застосування судом цього принципу не є безмежним.

У рішенні Європейського суду з прав людини від «Гусєв проти України» від 14 січня 2021 року (скарга № 25531/12) було констатовано порушення права на справедливий суд через зміну судом правової кваліфікації позову, що призвело до відмови в його задоволенні. Європейський суд з прав людини вказав на відсутність чітких підстав для зміни правової кваліфікації позову апеляційним судом. До того ж внаслідок перекваліфікації в позові було відмовлено. Заявнику безпідставно не надали можливості подати відповідні докази та аргументи з огляду на зміну правової кваліфікації. Такі дії суду суперечать вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо: справедливості цивільного провадження; принципу змагальності судового процесу.

Отже, принцип jura novit curia, з однієї сторони, підлягає безумовному застосуванню: суд зобов`язаний застосувати правильні норми права, перекваліфікувавши позов, незалежно від посилань позивача. З іншої сторони, перекваліфіковуючи позов за цим принципом, суд може порушити право на справедливий суд як щодо відповідача, так і щодо позивача. У таких умовах слід зважати на принцип змагальності та рівності сторін. Сторін не можна позбавляти права на аргументування своєї позиції в умовах нової кваліфікації.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 листопада 2022 року у справі № 685/1008/20, від 05 квітня 2023 року у справі № 333/3531/13-ц.

Грошові кошти у розмірі 226 150,20 грн. фактично є надмірно сплаченими замовником грошовими коштами за договором перевезення, а тому мають бути повернуті залізницею позивачу.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" є обґрунтованими.

ПЕРЕЛІК ДОКАЗІВ, ЯКИМИ СТОРОНИ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ АБО СПРОСТОВУЮТЬ НАЯВНІСТЬ КОЖНОЇ ОБСТАВИНИ, ЯКА Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Обставини, на які посилається позивач, доводяться договором № ПР/М-2036/НЮ від 18.12.2020 (том 1 а.с. 53 - 58), залізничними накладними (том 1 а.с. 59 - 152), переліками ЄТехПД (т. 1 а.с. 153 - 206), судовими рішеннями у справі № 904/9844/17 (том 1, а.с. 207 - 230).

Обставини, на які посилається відповідач, доводяться судовими рішеннями у справі №904/477/22 (т. 1 а.с. 238 - 242).

ЩОДО КЛОПОТАННЯ ВІДПОВІДАЧА ПРО ЗАСТОСУВАННЯ СТРОКІВ ПОЗОВНОЇ ДАВНОСТІ ДО ПОЗОВНИХ ВИМОГ:

Відповідач заявив про застосування строків позовної давності до позовних вимог. Відповідач наполягає на тому, що позивач пропустив скорочений 6-місячний строк позовної давності на звернення до суду з позовними вимогами.

Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 ст. 258 Цивільного кодексу України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог у зв`язку з перевезенням вантажу, пошти (стаття 925 цього Кодексу).

Згідно з ч.ч.3, 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За змістом статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Так, спірне списання грошових коштів відбулось 09.07.2022.

А отже, строк позовної давності для звернення до суду з позовною вимогою про повернення цих коштів мав сплинути 09.07.2023.

Разом з цим, Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року "Про введення воєнного стану в Україні", у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.

Пунктом 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України встановлено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Станом на момент розгляду цієї справи воєнний стан в Україні не скасований.

А отже, позивачем не пропущено строк позовної давності для звернення до суду з цим позовом.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити у повному обсязі.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача.

Керуючись положеннями Господарського Кодексу України, Цивільного кодексу України, ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (місце реєстрації: 03680, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5; ідентифікаційний код: 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (місце реєстрації: 49602, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 108; ідентифікаційний код: 40081237) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" (місце реєстрації: 49069, м. Дніпро, вул. Пилипа Орлика, буд. 18, к. 324-1, ідентифікаційний код: 33074226) надмірно сплачені грошові кошти у розмірі 226 150,20 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 392,25 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений та підписаний 26.12.2024.

Суддя М.О. Ніколенко